ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 274/7800/25

1. У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з повідомленням (заявою) до відповідача про визнання права.

2. Вказав, що між ним та ТОВ «Газорозподільні мережі України» виник спір з приводу можливого припинення останнім надання послуг з постачання природного газу.

3. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року повідомлення (заяву) про визнання права повернуто позивачу.

4. Суд першої інстанції, повертаючи заяву, виходив з того, що така заява не відповідає вимогам статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та не підписана позивачем.

5. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2025 року повернуто особі, яка її подала.

6. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона не підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.

7. Апеляційний суд при цьому встановив, що під текстом апеляційної скарги, поданої позивачем, зазначено: «Авт.: Вадим», що відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 не можна вважати належним підписом особи, яка подає процесуальний документ.

8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити повідомлення (заяву) до суду першої інстанції для розгляду, а також зобов`язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі.

9. Касаційна скарга містить таке обґрунтування:

- пункт 4 частини другої статті 265 ЦПК передбачає, що у судовому рішенні має бути зазначене прізвище та ініціали секретаря судового засідання, проте в ухвалі апеляційного суду такі відомості відсутні;

- розглянувши справу 13 січня 2026 року, апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки за приписами частини другої статті 359 ЦПК питання про відкриття апеляційного провадження у справі мало вирішуватися не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги;

- відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК копія судового рішення має надсилатись протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі рекомендованим листом з повідомленням. Разом з тим, апеляційний суд копію ухвали від 13 січня 2026 року надіслав позивачеві лише 20 січня 2026 року листом, який не мав статусу рекомендованого, що також є процесуальним порушенням;

- основним принципом цивільного судочинства є верховенство права, якого суди не дотрималися;

- автограф є виконанням, тобто авторським графлінням, та є інтелектуальною власністю особи, що засвідчує документ і його авторство та автентичність;

- автограф виконує всі функції підпису, але по значимості вище за підпис;

- рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі відповідно до принципу верховенства права, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є нікчемними;

- у цій справі в першій інстанції немає рішення суду іменем України, а є рішення судді, що є неконституційним;

- позивач звертався до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, а не особисто до судді.

10. 06 березня 2026 року позивачзвернувся з касаційною скаргою.

11. Ухвалою від 25 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху.

12. Ухвалою від 04 травня 2026 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.

13. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 01 червня 2026 року.

14. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою від 26 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

16. Переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК), Верховний Суд зазначає таке.

17. Статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи закріплено як одну із основних засад судочинства. Подальше її правове регулювання відображено в нормах ЦПК.

18. Зокрема, статтями 17, 352 ЦПК гарантовано учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така скарга не підписана позивачем, що в силу приписів пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК є підставою для її повернення.

20. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими з таких підстав.

21. Конституційний Суд України, зазначав, що, зокрема:

(1) «частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів місті Жовті Води) від 25 грудня 1997 року № 9-зп);

(2) «судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану» (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002);

(3) «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (пункт 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012);

22. Далі Верховний Суд наголошує, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо (стаття 11 ЦПК).

23. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина друга статті 175 ЦПК).

24. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя 356 ЦПК).

25. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 392 ЦПК).

26. Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що:

- норми, які регулюють процесуальну форму, зокрема, встановлюють вимоги до форми та змісту відповідного процесуального документа (позову, апеляційної та касаційної скарги тощо), не повинні допуски такого тлумачення, результатом якого є «нові» формальні вимоги до процесуального документа;

- підстави для настання процесуально-правових наслідків у вигляді повернення відповідного процесуального документа (позову, апеляційної чи касаційної скарги) повинні бути визначені імперативно, вичерпно та не допускати розширювального тлумачення;

- процесуально-правових наслідків у вигляді повернення відповідного процесуального документа (позову, апеляційної чи касаційної скарги) не повинні наставати за ті дії (бездіяльність), які не порушують будь-яких імперативних процесуально-правових норм. Протилежний висновок свідчить про порушення принципу правової визначеності.

27. Далі для ілюстрації особливостей вчинення підпису на процесуальних документах цей суд хотів би звернутись до практики Федерального Верховного Суду Німеччини, який висновував таке:

- для підпису достатньо мати індивідуальний напис, який достатньою мірою характеризує індивідуальність підписанта, який не є просто скороченням імені (парафом), а має характерні ознаки підпису повним ім`ям і принаймні ускладнює його імітацію іншою особою; достатньо, щоб особа, яка знає ім`я підписанта та інші його підписи, могла прочитати ім`я зі шрифту. В цьому разі слід застосовувати широкий стандарт за умови, що авторство підтверджено. Дуже спрощений і нерозбірливий підпис також може бути кваліфікований підписом, якщо особа, яка підписала заяву, також підписується у такий самий або подібний спосіб (§ 21 рішення ФВС Німеччини від 07 квітня 2011 року у справі № V ZB 207/10);

- згідно з усталеною судовою практикою ФВС Німеччини, підпис є достатнім, якщо він має індивідуальний характер і дозволяє третій особі, яка знає ім`я підписанта, прочитати це ім`я зі шрифту, тобто підпис залишається впізнаваним. Підпис не обов`язково повинен бути розбірливим, але принаймні окремі літери мають бути розбірливими. Однак підпис повинен бути розпізнаваним, навіть якщо тільки за натяком, - тому що в іншому випадку він не має ознак письмового документа. Якщо немає жодних сумнівів щодо авторства та наміру надати повний підпис, слід застосовувати широкий стандарт. З іншого боку, запис, який виглядає як навмисне та умисне скорочення імені (знак рукою, параф), не є формально дійсним підписом (§ 14 рішення ФВС Німеччини від 19 жовтня 2011 року у справі № XII ZB 250/11);

- згідно з усталеною практикою ФВС Німеччини підписом визнається розчерк, що відображає індивідуальний характер, який дає змогу іншій особі розпізнати прізвище особи, яка зробила підпис, і прочитати її ім`я з графічного образу. При цьому сам підпис не повинен бути неодмінно читабельним, він має містити окремі літери або хоча б їх позначення, інакше не буде ознак писемності. Критерії оцінки при тлумаченні тут не можуть бути завищеними, якщо відсутні сумніви в авторстві та наміри надати розчерку повноцінного характеру підпису. Навпаки, той розчерк, який усвідомлено і навмисно подається як скорочення прізвища (ініціали, параф), не може бути підписом, який слугує дотриманню форми договору. Чи є графічний знак підписом або виключно скороченням (ініціалами, парафом), визначається за його зовнішнім проявом. Вкрай спрощений, повністю нечитабельний розчерк може бути визнаний підписом, якщо підписант підписується рівним або аналогічним чином (§ 22 рішення ФВС Німеччини від 10 лютого 2021 року у справі № XII ZR 26/20).

28. У спірних правовідносинах апеляційний суд виснував те, що під текстом апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , зазначено: «Авт.: Вадим», що не можна вважати належним підписом особи, яка подає процесуальний документ.

29. Посилання апеляційного суду на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 є нерелевантним до спірних правовідносин, оскільки у вказаній ухвалі вирішувалось питання, де має бути розташований підпис.

30. Цей суд наголошує, що проставлення підпису у відповідному процесуальному документі (як у справі, що переглядається, - «Авт.: Вадим») не має та не може мати процесуально-правовим наслідком непідписання відповідного процесуального документа. У разі наявності у документі підпису (як у справі, що переглядається, - «Авт.: Вадим»), неможливо стверджувати, що такий процесуальний документ не підписаний, та застосовувати процесуально-правові наслідки непідписання процесуального документа.

31. З огляду на викладене, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 356 ЦПК та встановивши, що під текстом цієї скарги, поданої позивачем, зазначено «Авт.: Вадим», суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що це не можна вважати належним підписом особи, яка подає процесуальний документ.

32. Касаційний суд підкреслює, що рукописний підпис «Вадим», який ідентифікує позивача, є належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання процесуального документа.

33. Аналогічний підпис міститься також в позовній заяві та касаційній скарзі позивача.

34. Таким чином, в розпорядженні суду апеляційної інстанції був наявний примірник апеляційної скарги з рукописним підписом особи, яка її подала.

35. За таких обставин відсутні підстави вважати, що до суду апеляційної інстанції була подана апеляційна скарга, яка не була підписана особою, що її подала. Тому суд апеляційної інстанції помилково повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК.

36. Доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

37. Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

38. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати. Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд