ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 689/721/25

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК на підставі ч. 5 ст. 401 КК у зв`язку з продовженням проходження військової служби, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Зобов`язано ОСОБА_6 після набрання ухвали законної сили, не пізніше 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Як викладено у мотивувальній частині ухвали ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, порушуючи вимоги статей 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання відповідних наслідків, без поважних причин та без дозволу командування ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ДПСУ), 25 січня 2024 року самовільно залишив військову частину за місцем її дислокації у Хмельницькій області, перебував поза її межами та проводив час на власний розсуд, не виконуючи обов`язки військової служби.

У подальшому, усвідомивши помилковість своїх дій, добровільно, за власної ініціативи прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його дислокації у Хмельницькій області, чим припинив вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК, як самовільне залишення місця служби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , вказуючи про незаконність ухвали апеляційного суду, ставить питання про її скасування і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Крім того, у доповненнях до касаційної скарги просить закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Зазначені твердження ОСОБА_6 , з посиланням на практику Верховного Суду, мотивує тим, що судом апеляційної інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповнота апеляційного розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, стверджує про порушення судом апеляційної інстанції його права на захист. Так, у клопотанні від 27 травня 2026 року (датоване 26 травня 2026 року) він просив призначити йому захисника, враховуючи, що повноваження адвоката ОСОБА_7 на представництво його інтересів закінчилися ще 31 грудня 2025 року. Не зважаючи на це, апеляційний суд, не перевіривши чинність повноважень захисника, провів апеляційний розгляд у його відсутність, не дивлячись на його обов`язкову участь з огляду на вимоги ст. 52 КПК.

Крім того, вважає, що апеляційний суд не розглянув усі заявлені ним клопотання, не навів їх змісту, результатів розгляду, мотивів відхилення та не постановив щодо більшості з них процесуальних рішень, що вказує про їх залишення без неналежного розгляду.

Наголошує, що військова служба щодо нього була призупинена 01 лютого 2023 року через наявність кримінального провадження, яке було у подальшому закрито 25 липня 2024 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Незважаючи на перебування його у статусі військовослужбовця під слідством, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 провели його повторну мобілізацію, а посадові особи ДПСУ повторно, без наявності для цього правових підстав, зарахували його на військову службу, що, на його переконання, свідчить про відсутність обов`язкової ознаки кримінального правопорушення - спеціального суб`єкта злочину.

Також зазначає, що у своїй апеляційній скарзі він оспорював не лише наявність вини у вчиненні інкримінованих йому дій, а й факт кримінального правопорушення. Попри це апеляційний суд перекрутив зміст його апеляційних вимог, вказавши про визнання ним обвинувачення, що свідчить про здійснення формального та упередженого апеляційного розгляду.

Поряд з цим, звертає увагу на порушення апеляційним судом принципу безсторонності, що виразилося у відсутності перевірки обставин наявності конфлікту інтересів. На обґрунтування цього твердження, посилається на зацікавленість сторони обвинувачення у результаті розгляду кримінального провадження, враховуючи що прокурори, які брали участь у цьому кримінальному провадженні, одночасно є цивільними відповідачами у провадженні, ініційованому ОСОБА_6 , та яке перебуває на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва, чому, з огляду на положення ст. 77 КПК, апеляційний суд відповідної оцінки не надав.

У письмових запереченнях прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу з доповненнями, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 , просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі, окрім іншого, ОСОБА_6 вказує про порушення судом апеляційної інстанції його права на захист, оскільки апеляційний суд не перевірив наявність повноважень у захисника та провів апеляційний розгляд у його відсутність, участь якого з огляду на вимоги ст. 52 КПК була обов`язковою.

Наведені доводи касаційної скарги хоча і є слушними, однак частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК, за якою обвинувачувався ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, а отже, з огляду на положення ст. 12 КК, вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, що, за відсутності обставин, передбачених у ч. 2 ст. 52 КПК, не вимагає обов`язкової участі захисника у кримінальному провадженні, як про це вказує ОСОБА_6 .

Разом з тим, в іншій частині доводи ОСОБА_6 щодо порушення його права на захист заслуговують на увагу.

Як визначено положеннями ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захист інтересів ОСОБА_6 у кримінальному провадженні здійснював захисник ОСОБА_7 на підставі договору від 15 вересня 2025 року про надання правничої допомоги. Відповідно до підпункту 2.2 цього договору строк його дії визначений до 31 грудня 2025 року.

У матеріалах провадження наявні клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , у яких вони ставили питання про відкладення апеляційного розгляду, призначеного на 01 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 17 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року, 17 грудня 2025 року у зв`язку з хворобою захисника, та до клопотань долучали відповідні докази на підтвердження зазначених обставин (довідки та консультативні висновки лікарів про наявність захворювань).

Водночас, у своїх клопотаннях, датованих 25 березня 2026 року, 03 квітня 2026 року, 04 травня 2026 року, 26 травня 2026 року ОСОБА_6 повідомляв апеляційний суд про неможливість зв`язатися з адвокатом ОСОБА_7 .

Крім того, у клопотанні, яке датоване 26 травня 2026 року, та зареєстроване судом 27 травня 2026 року, ОСОБА_6 просив надати можливість забезпечити участь захисника у судовому засіданні.

Однак, як вказано у змісті мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, аналізуючи процесуальну поведінку ОСОБА_6 , вказав, що останній, будучи обізнаним про дати, час та місце апеляційного розгляду, починаючи з 17 червня 2025 року і до 27 травня 2026 року у судові засідання систематично не заявлявся, мотивуючи свою відсутність перебуванням на лікуванні, проте суду не надав доказів на підтвердження наявності тяжких хвороб чи застережень лікарів про неможливість брати участь під час апеляційного розгляду.

Враховуючи, що участь захисника у кримінальному провадженні згідно ч. 1 ст. 52 КПК не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний розгляд за відсутності учасників кримінального провадження.

Таким чином, формально посилаючись на належне повідомлення захисника ОСОБА_7 про дату, час та місце апеляційного розгляду, не зважаючи на відсутність доказів про наявність у нього повноваження на здійснення захисту ОСОБА_6 , апеляційний суд залишив без належного процесуального реагування відповідне клопотання останнього, що свідчить про недотримання вимог кримінального закону через неналежне забезпечення права ОСОБА_6 на захист.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинути на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого судового рішення, що є підставою для його скасування.

Крім того, у касаційній скарзі з доповненнями до неї ОСОБА_6 вказує про відсутність спеціального суб`єкту інкримінованого йому діяння, а отже і про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені питання ОСОБА_6 ставилися у тому числі і перед судом апеляційної інстанції (містяться у апеляційній скарзі), колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони відповідно до вимог статей 404-405 КПК мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Так само у зв`язку із скасуванням ухвали апеляційного суду і призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, який має бути здійснений з дотриманням усіх вимог, закріплених Главою 31 КПК, колегія суддів вважає неактуальними доводи ОСОБА_6 в частині формальності та неповноти апеляційного розгляду.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, а за наслідками апеляційного розгляду - постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд