ПОСТАНОВА
головуючого Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В.,Радишевської О. Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Давидченка Андрія Васильовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, ухваленого у складі головуючого судді Леонтовича А. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н. П., суддів: Кобаля М. І., Мельничука В. П.
І. Суть спору
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 23 грудня 2021 року № 38дп-21 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 24 січня 2022 року № 3дк;
1.3. зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Закарпатської обласної прокуратури.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з жовтня 1997 року він працював в органах прокуратури на різних посадах, останню з яких обіймав посаду прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Закарпатської обласної прокуратури.
Однак, наказом Генерального прокурора від 24 січня 2022 року № 3дк позивача звільнено із займаної посади в органах прокуратури на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», за неналежне виконання службових обов`язків, з 25 січня 2022 року.
Позивач стверджує, що підстави, які слугували для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими, оскільки на момент передачі цінностей, що перебували на митному контролі не мали статусу речових доказів. Після проведення відповідного огляду та визнання цього ж дня їх речовими доказами уся відповідальність за збереження таких речових доказів і забезпечення умов зберігання відповідно до вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, покладено на слідчого або особу, якій такі речові докази передано на відповідальне зберігання.
Позивач наголошує, що саме орган досудового розслідування, а не прокурор у кримінальному провадженні, несе відповідальність за забезпечення схоронності речових доказів, їх обліку та перевірку умов зберігання, оскільки це прямо передбачено у вказаному Порядку.
Вважаючи, що звільнення відбулося без законних на те підстав, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури від 13 жовтня 2021 року № 583к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Закарпатської обласної прокуратури, з 18 жовтня 2021 року.
4. Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури від 06 липня 2021 року № 45 призначено службове розслідування щодо можливого використання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб під час організації, здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 120190700300000380 від 05 лютого 2019 року.
Підставою для проведення службового розслідування став рапорт прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОСОБА_7 від 05 липня 2020 року.
5. 3а результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 13 серпня 2021 року згідно з яким встановлено неналежне виконання службових обов`язків позивачем, що виразилося у недотриманні своїх функціональних обов`язків, порушенні частини другої статті 19 Конституції України, вимог Закону України «Про прокуратуру», пункту 2 Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури, частини першої статті 2, частини першої статті 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) при організації та проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120190700300000380 внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування 05 лютого 2019 року.
6. До Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів 20 серпня 2021 року надійшла також дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 про вчинення прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
7. В ході розгляду висновку та дослідження матеріалів дисциплінарного провадження органом встановлено, що 05 лютого 2019 року Ужгородським відділу поліції Головного управління поліції Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) на підставі повідомлень Закарпатської митниці ДФС внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190700300000380 та № 120190700300000381 про вчинення кримінальних правопорушень за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
З матеріалів кримінальних проваджень вбачається, що 26 та 28 січня 2019 року в зоні митного контролю митного поста «Ужгород» під час митної перевірки супровідних листів митних органів Словаччини, виявлено ознаки їх перевезення тютюновмісних виробів для електричного нагрівання загальною вартістю 21 951 тис. гривень.
Керівництвом прокуратури Закарпатської області 18 червня 2020 року на підставі частини п`ятої статті 36 КПК України проведення досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях доручено слідчому управлінню ГУНП в Закарпатській області.
В цей же день визначено групу прокурорів, до якої включено - ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Матеріали кримінальних проваджень скеровано органу досудового розслідування лише 01 липня 2020 року, слідчим вони прийняті до провадження 08 липня 2020 року.
Водночас, незважаючи на судові рішення (постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року, залишені без змін постановами Закарпатського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справах № 308/3878/19 та № 308/3880/19, якими визначено, що вказана тютюнова продукція підлягають передачі Ужгородському ВП ГУНП в Закарпатській області), 19 та 23 червня 2020 року позивачем підписано та скеровано до Закарпатської митниці листи з вимогою передати прокуратурі Закарпатської області на зберігання зазначені вироби.
За усною вказівкою ОСОБА_5 як старшого групи прокурорів позивач 30 червня 2020 року вилучив з території митного складу Закарпатської митниці зазначені вироби, обмежившись лише підписанням підготовлених митним органом відповідних актів прийому-передачі.
У цей же день, позивач також актом прийому-передачі, передав ФО-П ОСОБА_9 на відповідальне зберігання вилучені тютюнові вироби.
Однак вказаний суб`єкт господарювання не був внесений до Єдиного державного реєстру місць зберігань, з огляду на це не міг зберігати речові докази у види тютюнових виробів.
Своєю чергою ФО-П ОСОБА_9 06 липня 2020 року перевіз вилучене майно до іншого складського приміщення, яке належить ФО-П ОСОБА_10
11 липня 2020 року слідчим ОСОБА_11 за участі позивача та ФО-П ОСОБА_9 проведено огляд тютюновмісних виробів і того самого дня зазначене майно визнано речовим доказом.
Водночас слідчий відмовився приймати речові докази на зберігання та у порушення пунктів 10, 12 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок № 1104) зберігання речових доказів належним чином їх не облікував, про що позивач (з його слів) доповів ОСОБА_5 , яким жодних заходів до збереження та обліку речових доказів не вжив.
Зазначені речові докази не були обліковані ні в ГУНП в Закарпатській області, ні в Книзі обліку речових доказів прокуратури Закарпатської області.
Клопотання про накладення арешту на зазначене майно подано позивачем до Ужгородського міськрайонного суду лише 16 липня 2020 року, а не на наступний робочий день, як передбачено статтею 167 КПК України.
При цьому питання щодо повернення майна власнику у зв`язку з пропущеними строками звернення до суду із клопотанням про накладення арешту ні слідчим, ні прокурором, не ініціювалось.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 серпня 2020 року на тимчасово вилучене майно накладено арешт.
12 липня 2020 року матеріали досудових розслідувань № 120190700300000380 та № 120190700300000381 об`єднано в одне провадження.
Моніторингом Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що слідчий ОСОБА_11 під своїм цифровим ключем безпідставно та за відсутності мотивованої постанови вніс зміни до фабули кримінального провадження, а саме про те, що до вчинення злочину причетні службові особи, які надають брокерські послуги, а також змінив правову кваліфікацію з частини четвертої статті 358 на частину другу статті 364 КК України, що залишилось поза увагою ОСОБА_1 .
Під час перевірки речових доказів встановлено, що ФО-П ОСОБА_9 21 грудня 2020 року передав ввірене йому майно - тютюновмісні вироби, невстановленій особі, яка представилась співробітником слідчого управління ГУНП в Закарпатській області, про що склав відповідний акт прийому-передачі.
За вказаним фактом слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування за частиною першою статті 388 КК України.
8. Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що прокурором ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не дотримано вимоги пункту 18 Порядку № 1104, згідно з яким зберігання речових доказів у вигляді тютюнових виробів здійснюється у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, які всупереч рішенню суду безпідставно вилучено прокурорами з території митного складу та передано на зберігання фізичній особі.
При цьому прокурором ОСОБА_1 не ініційовано питання перед керівництвом щодо оновлення групи прокурорів у кримінальному провадженні у зв`язку із реформуванням органів прокуратури, враховуючи, що процесуальні керівники у кримінальному провадженні втратили свої повноваження, а докази, що отримані під час досудового розслідування органами, які діяли поза межами повноважень, наданих їм процесуальним законом, є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Натомість позивач за відсутності на те будь-яких правових підстав продовжував здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Зокрема, позивачем скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 06 серпня 2020 року та погоджено клопотання про продовження строків досудового розслідування від 21 вересня 2020 року.
Крім того, позивач не доповідав безпосередньому керівнику - ОСОБА_12 про необхідність оновлення групи прокурорів у кримінальному провадженні та, як наслідок, групу прокурорів у кримінальному провадженні змінено тільки 02 липня 2021 року.
Відповідно до пункту 16 Порядку зберігання перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу, підрозділу дізнання.
Разом з тим ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не вжито жодних заходів задля належного обліку речових доказів органом досудового розслідування у зв`язку з чим перевірка стану зберігання речових доказів у кримінальному провадженні взагалі не проводилась, що призвело до втрати майна.
9. За результатами дослідження матеріалів дисциплінарного провадження дисциплінарна комісія дійшла висновку, що, зокрема, прокурор ОСОБА_1 порушив вимоги статей 2, 7, 9, 28, 219 КПК України, пунктів 1, 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генерального прокурора від 28 лютого 2019 року № 51, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру" неналежне виконання службових обов`язків, і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
10. Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 23 грудня 2021 року № 38дп-21 притягнуто прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Закарпатської прокуратури ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
11. На підставі вказаного рішення Генеральний прокурор видав наказ від 24 січня 2022 року № 3-дк, яким звільнено позивача з посади в органах прокуратури за неналежне виконання службових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
Підставою для ухвалення оскаржуваного рішення слугували висновок за результатами службового розслідування стосовно прокурорів ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 (позивач), ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та дисциплінарна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
При цьому за твердженнями скаржника під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_1 усупереч вимог КПК України та рішенню суду безпідставно вилучили тютюновмісні вироби з території митного складу та передали на відповідальне зберігання фізичній особі, порушивши порядок зберігання речових доказів, внаслідок чого місце їх зберігання на теперішній час не встановлено.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, в позові відмовлено.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме виконання обов`язків прокурором характеризує сутність його службової діяльності, адже саме через належне виконання обов`язків виявляється його роль у реалізації повноважень держави. Позивач, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мав виконувати завдання кримінального провадження (стаття 2 КПК України), дотримуватись таких загальних засад судочинства як законність та розумність строків (статті 7,9, 28 КПК України), проте самоусунувся від виконання повноважень прокурора. Допущені недоліки та прорахунки позивача стали можливими лише внаслідок неналежного виконання ним службових обов`язків, що в результаті призвело до зникнення речових доказів, а також дійсно містять відомості про ознаки дисциплінарного проступку.
Суд першої інстанцій визнав необґрунтованими доводи позивача, які полягли у тому, що на тютюновмисні товари, які 30 червня 2020 року вилучені у Закарпатській митниці не розповсюджуються Порядок № 1104, оскільки предмети «тютюновмисні товари», які вилучені прокурорами у митниці є тимчасово вилученим майном, а згідно з пунктом 27 Порядку № 1104, схоронність тимчасово вилучено майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не дотримано вимоги пункту 18 Порядку № 1104, згідно з яким зберігання речових доказів у вигляді тютюнових виробів здійснюється у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, які усупереч рішенню суду безпідставно вилучено прокурорами з території митного складу та передано на зберігання фізичній особі. Водночас приміщення, надані Ф-ОП ОСОБА_9 для зберігання тютюновмісних виробів для електронного нагрівання, які є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019070030000380, до цього реєстру не внесені.
Разом з цим суд першої інстанції вказав на те, що вилучаючи з території митного складу Закарпатської митниці тютюнові вироби, позивач як старший групи прокурорів у кримінальному провадженні, не забезпечив у визначеному Порядком № 1104 їх схоронність, не вжив заходів до належного обліку речових доказів органом досудового розслідування, як наслідок перевірка стану зберігання речових доказів у кримінальному провадженні узагалі не проводилась, що призвело до втрати майна.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу Офісу Генерального прокурора від 24 січня 2022 року № 3дк та обґрунтованість рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 23 грудня 2021 року № 38дп-21 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
14. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
15. Представник ОСОБА_1 - адвокат Давидченко А. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
16. Так, автор касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 3 розділу ІІ Закону № 113-IX у поєднанні із частиною третьою статті 37 КПК України, в контексті повноважень процесуального керівника у кримінальному процесі у зв`язку з реформуванням органів прокуратури; статей 36, 40, частини другої статті 93 КПК України, статті 100 КПК України, пункту 18 Порядку № 1104, в контексті юридичного факту, який визначає момент виникнення у речі, предмета статусу речового доказу, і як наслідок застосовності до речового доказу Порядку № 1104; частини четвертої статті 48 Закону України «Про прокуратуру»; частини третьої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні із частиною третьою статті 37 КПК України, з урахуванням обставин у цій справі.
17. Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А. В. на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Представник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, представник Офісу Генерального прокурора та представник Закарпатської обласної прокуратури подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Так, Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
22. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.
24. Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.
25. За змістом частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
26. Частиною першою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
27. На підставі частини третьої статті 46 Закону № 1697-VII за відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
28. Приписами частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VII обумовлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Частиною дев`ятою цієї статті Закону передбачено, що перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць. До завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
29. За змістом частин дев`ятої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
30. Статтею 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.
До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно.
Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
31. Положеннями частини першої статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
32. Згідно із частиною третьою статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
33. За змістом частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
34. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, звільнення з посади в органах прокуратури.
35. На підставі пункту 1 частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII за результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі, якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.
36. Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із частиною другою цієї статті документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
37. В силу частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
38. За правилами частин першої та другої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
39. За змістом частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
40. Пунктом 7 Порядку № 1104 визначено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження.
Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкладеними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких документах забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. У разі наявності великої кількості документів вони складаються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, що вкладені в нього.
Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (далі - спеціальний сейф).
41. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1104 відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.
Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, що призначається наказом керівника такого органу або наказом керівника слідчого підрозділу, підрозділу дізнання відповідно до повноважень (далі - відповідальна особа). Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.
42. Згідно із пунктом 9 Порядку № 1104 для обліку речових доказів у кожному органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, відповідальною особою ведеться книга обліку речових доказів (далі - книга обліку) за формою згідно з додатком 1, яка нумерується, прошнуровується, засвідчується підписом керівника слідчого підрозділу або підрозділу дізнання і скріплюється печаткою органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання. Книга обліку зберігається у відповідальної особи.
43. За приписами пункту 10 Порядку № 1104 взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об`єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться у перший після нього робочий день.
VI. Позиція Верховного Суду
44. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, тобто за неналежне виконання прокурором службових обов`язків.
45. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Закарпатської обласної прокуратури.
На підставі рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне проводження від 23 грудня 2021 року № 38дп-21 прокурора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та згідно з наказом Генерального прокурора від 24 січня 2022 року № 3дк звільнено з посади в органах прокуратури.
46. Правові висновки щодо розмежування визначення понять «службових обов`язків прокурора» та «неналежного виконання службових обов`язків прокурором» неодноразово викладав Верховний Суд.
Так, Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20 вказав, що поняттям «службові обов`язки» охоплюються обов`язки прокурора при виконанні покладених на прокуратуру функцій, що пов`язані зі статусом прокурора. Неналежним виконанням службових обов`язків є здійснення прокурором покладених на нього обов`язків із порушенням законів та підзаконних актів (не такою мірою, як того вимагають інтереси служби), що призвело чи може призвести до суспільно негативних наслідків.
Разом з цим у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 640/9555/22 Верховний Суд зазначив, що статус прокурора, насамперед, передбачає неухильне дотримання ним вимог законодавства та чітке виконання вказівок керівництва у системі органів прокуратури. Саме такий порядок забезпечує максимальне та ефективне виконання завдань кримінального провадження, що передусім полягає у захисті громадян від злочинних посягань та злочинів в цілому, у тому числі і від корупційних діянь. Недотримання прокурором цих вимог складає неналежне виконанням обов`язків та є підставою для застосування до нього відповідних заходів дисциплінарної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19 указала, що незабезпечення прокурором здійснення об`єктивного та неупередженого процесуального керівництва, непроведення досудового розслідування в розумні строки у кримінальних провадженнях, невжиття встановлених КПК заходів для дослідження обставин таких правопорушень, ненадання їм належної правової оцінки та незабезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень дають достатні підстави щодо неналежного виконання службових обов`язків.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 800/513/17 (П/9901/196/18) зазначено, що відповідно до статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний: неухильно додержуватися присяги прокурора; виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури; проходити щорічну таємну перевірку доброчесності. Виходячи з аналізу Закону № 1697-VII, службовими обов`язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних функцій.
47. Отже, невиконання працівником прокуратури обов`язку, який впливає на ефективне здійснення процесуального керівництва в кримінальних провадженнях, є неналежним виконанням прокурором службових обов`язків.
48. Як уже зазначалось, за змістом пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі рапорту прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОСОБА_7 від 05 липня 2020 року керівником Закарпатської обласної прокуратури видано наказ від 06 липня 2021 року № 45, яким призначено службове розслідування щодо можливого використання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб під час організації, здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 120190700300000380 від 05 лютого 2019 року.
Разом з цим 20 серпня 2021 року до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 надійшла дисциплінарна скарга про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
У подальшому, рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 23 грудня 2021 року № 38дп-21, за результатами розгляду висновку вирішено притягнути прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Так, під час дисциплінарного провадження встановлено, що 26 та 28 січня 2019 року в зоні митного контролю митного посту «Ужгород» в ході перевірки супровідних листів митних органів Словаччини, виявлено ознаки їх фіктивності, у зв`язку із чим затримано два вантажні автомобілі, які здійснювали перевезення тютюновмісних виробів для електричного нагрівання вагою біля 39 т на загальну суму 21 951 159, 39 гривень. 01 лютого 2019 року Закарпатською митницею за зазначеними фактами складено протоколи про порушення митних правил за № 0536/30500/19, № 0535/30500/19, в рамках яких вилучено вказані тютюновмісні вироби, а 05 лютого 2019 року відкрито кримінальні провадження № 12019070030000380, № 12019070030000381. Керівництвом прокуратури Закарпатської області 18 червня 2020 року на підставі частини п`ятої статті 36 КПК України доручено проведення досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях слідчому управлінню ГУНП в Закарпатській області, а також визначено групу прокурорів, до якої включено - ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для нагляду за досудовим розслідуванням у цих кримінальних провадженнях.
Постановами Закарпатського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справах № 308/3878/19 та 308/3880/19 залишено без змін постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року, відповідно до яких тютюновмісні вироби, що вилучені згідно із вказаними протоколами, підлягають передачі Ужгородському ВП ГУНП в Закарпатській області, тобто органу досудового розслідування.
Проте 19 та 23 червня 2020 року позивачем підписано та скеровано до Закарпатської митниці листи з вимогою передати прокуратурі Закарпатської області на зберігання зазначені вироби. За усною вказівкою ОСОБА_5 як старшого групи прокурорів позивач 30 червня 2020 року вилучив з території митного складу Закарпатської митниці зазначені вироби, обмежившись лише підписанням підготовлених митним органом відповідних актів прийому-передачі. У цей же день, позивач також актом прийому-передачі, передав ФО-П ОСОБА_9 на відповідальне зберігання вилучені тютюнові вироби. Однак вказаний суб`єкт господарювання не був внесений до Єдиного державного реєстру місць зберігань, з огляду на це не міг зберігати речові докази у види тютюнових виробів. Надалі 06 липня 2020 року ФО-П ОСОБА_9 перевіз вилучене майно до іншого складського приміщення, яке належить ФО-П ОСОБА_10 .
За висновками відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження такими діями порушено пункт 18 Порядку № 1104, яким передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у місцях зберігання, відомості про місце збереження яких внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігань.
Так, 11 липня 2020 року слідчим ОСОБА_11 за участі прокурора ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_9 проведено огляд тютюновмісних виробів і в цей же день зазначене майно визнано речовим доказом. Разом із цим слідчий ОСОБА_11 відмовився приймати речові докази на зберігання та у порушення пунктів 10, 12 Порядку № 1104 належним чином їх не облікував, про що прокурор ОСОБА_1 доповів прокурору ОСОБА_5 , які жодних заходів до збереження та обліку речових доказів не вжили. Указані речові докази не були обліковані ні в ГУНП в Закарпатській області, ні в Книзі обліку речових доказів прокуратури Закарпатської області. Клопотання про накладення арешту на зазначене майно подано до Ужгородського міськрайонного суду лише 16 липня 2020 року, а не на наступний робочий день, як передбачено законом. Водночас питання щодо повернення майна власнику у зв`язку з пропущеними строками звернення до суду із клопотанням про накладення арешту ні слідчим, ні прокурором не ініціювалось.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05 серпня 2020 року на тимчасово вилучене майно накладено арешт.
Моніторингом Єдиного реєстру досудових розслідувань установлено, що слідчий ОСОБА_11 під своїм цифровим ключем безпідставно та за відсутності мотивованої постанови вніс зміни до фабули кримінального провадження, а саме про те, що до вчинення злочину причетні службові особи, які надають брокерські послуги, а також змінив правову кваліфікацію з частини четвертої статті 358 на частину другу статті 364 КК України, що залишилось поза увагою прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Надалі під час перевірки речових доказів встановлено, що ФО-П ОСОБА_9 21 грудня 2020 року передав ввірене йому майно - тютюновмісні вироби, невстановленій особі, яка представилась співробітником слідчого управління ГУНП в Закарпатській області, про що склав відповідний акт прийому-передачі.
За вказаним фактом слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування за частиною першою статті 388 КК України.
З моменту визначення підслідності з 18 червня 2020 року до 02 липня 2021 року у кримінальному провадженні проведено одну слідчу дію, а саме: огляд тютюновмісних виробів від 11 липня 2020 року, що не відповідає вимогам статей 2, 9, 36 КПК України, а у період часу з 11 вересня 2020 року до 02 липня 2021 року процесуальне керівництво взагалі не здійснювалось.
Ініціатор дисциплінарної скарги зазначив, що в порушення пункту 16 Порядку № 1104 згідно з яким зберігання речових доказів перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу, підрозділу дізнання, прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не вжито жодних заходів для належного обліку речових доказів органом досудового розслідування, у зв`язку з чим перевірка стану зберігання речових доказів у кримінальному провадженні взагалі не проводилась, що призвело до втрати майна.
50. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 , незважаючи на постанови Закарпатського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у справах № 308/3878/19 та 308/3880/19, якими залишено без змін постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року, відповідно до яких тютюновмісні вироби, що вилучені згідно із вказаними протоколами, підлягають передачі Ужгородському ВП ГУНП в Закарпатській області, тобто органу досудового розслідування, без належних на це підстав здійснив дії щодо вилучення з території митного складу Закарпатської митниці тютюнововмісних виробів та передачі їх на зберігання ФО-П ОСОБА_9 у порушення пункт 18 Порядку № 1104, оскільки відповідні складські приміщення не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігань. Разом з цим не було здійснено дій щодо обліку речових доказів та їх належного зберігання, що в подальшому призвело до їх втрати.
51. З огляду на вказані обставини Верховний Суд вважає, що відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, правонаступником якого є КДКП, правильно кваліфіковано дії прокурора ОСОБА_1 як неналежне виконання ним службових обов`язків, оскільки позивачем порушено вимоги статей 2, 7, 9, 28, 219 КПК України, пунктів 1, 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генерального прокурора від 28 лютого 2019 року № 51.
52. Доводи автора касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю та наслідками, які ставляться у провину, оскільки саме листами позивача було ініційовано передання тютюновмісних виробів прокуратурі, а надалі - їх вилучення з митного складу і передання суб`єкту господарювання, який не мав права їх зберігати. За таких обставин причинний зв`язок у дисциплінарному аспекті полягає не в тому, що позивач особисто здійснював усі подальші дії щодо цього майна, а в тому, що його процесуальні рішення та вказівки створили неправомірний режим поводження з майном, наслідком якого і стала його втрата.
53. Стосовно доводів автора касаційної скарги, які зводяться до того, що відповідно до вимог статей 98, 100, 110 КПК України та Порядку № 1104 саме на слідчого ОСОБА_11 покладався обов`язок вирішувати місце збереження речових доказів, варто зазначити, що аналіз положень статті 100 КПК України та пунктів 7, 8, 10, 18 Порядку № 1104 дає підстави для висновку, що порядок зберігання й обліку речових доказів визначається залежно від виду такого майна, способу його одержання та місця фактичного зберігання. Якщо речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, відповідальним за їх зберігання є слідчий, дізнавач, який здійснює відповідне провадження; якщо ж вони передані до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа, відповідальною є посадова особа органу досудового розслідування, призначена в установленому порядку.
При цьому взяття речових доказів на облік має бути здійснено не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання), а щодо тютюнових виробів законодавець установив спеціальну вимогу про їх зберігання лише у місцях зберігання, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Отже, належне поводження з таким майном передбачало не лише його фактичне переміщення чи передачу, а й забезпечення його зберігання у передбаченому законом місці та своєчасного внесення відповідних відомостей до книги обліку.
54. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі № 640/3782/22.
55. Як уже зазначалось, слідчий ОСОБА_11 відмовився приймати речові докази на зберігання, про що прокурор ОСОБА_1 доповів прокурору ОСОБА_5 , які жодних заходів до збереження та обліку речових доказів не вжили. Як наслідок зазначені речові докази не були обліковані ні в ГУНП в Закарпатській області, ні в Книзі обліку речових доказів прокуратури Закарпатської області.
Отже, ініціювавши всупереч судовим рішенням вилучення з території митного складу Закарпатської митниці тютюнововмісних виробів та передачі їх на зберігання ФО-П ОСОБА_9 у порушення пункт 18 Порядку № 1104, після відмови слідчого ОСОБА_11 приймати речові докази на зберігання, прокурор ОСОБА_1 та прокурор ОСОБА_5 не вчинили жодних дій щодо вирішення питання обліку та належного зберігання речових доказів.
56. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначив, що позивачем порушено вимоги частини другої статті 100 КПК України та не дотримано вимоги пункту 18 Порядку № 1104.
57. Необґрунтованими є також доводи автора касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно триваючого характеру правопорушення, час його вчинення та пропуск строку дисциплінарного стягнення, з огляду на таке.
58. Як указано вище, за змістом частини четвертої статті 48 Закону № 1697-VII рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте не пізніше ніж через один рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
59. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 9901/480/18 указав, що початок перебігу річного строку для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності пов`язується з днем вчинення проступку, а не з днем його виявлення.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 дійшла висновку, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
60. У справі ж, що розглядається, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що початковим моментом неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, тобто вчинення дисциплінарного проступку, є саме 18 червня 2020 року (час визначення останнього старшим групи прокурорів у кримінальних провадженнях (№ 12019070030000380 та № 12019070030000381) до 05 липня 2021 року (час виявлення відсутності речових доказів та реєстрація за цим фактом кримінального провадження № 42021070000000245).
61. З наведеного висновується, що у цій справі проступок не зводився до одноразового направлення листів у червні 2020 року чи одноразового факту вилучення майна в Закарпатській митниці та передачі без належних на це підстав ФО-П ОСОБА_9 , а полягав у стійкому незабезпеченні законного режиму зберігання й обліку речових доказів упродовж часу. При цьому прокурором ОСОБА_1 не ініційовано питання перед керівництвом щодо оновлення групи прокурорів у кримінальному провадженні у зв`язку із реформуванням органів прокуратури, враховуючи, що процесуальні керівники у кримінальному провадженні втратили свої повноваження, а докази, що отримані під час досудового розслідування органами, які діяли поза межами повноважень, наданих їм процесуальним законом, є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
62. Таким чином, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що прийняття рішення 23 грудня 2021 року свідчить про дотримання відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, річного строку притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з моменту припинення ним триваючого дисциплінарного проступку.
63. Доводи автора касаційної скарги стосовно того, що саме неналежне виконання своїх обов`язків процесуальними керівниками, які не втрачали свої повноваження через звільнення, та керівником Закарпатської обласної прокуратури призвели до неналежної організації процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12019070030000380 є безпідставними, оскільки позивач перебував у статусі прокурора як до переведення його до новоутвореного органу прокуратури, так і після цього, як і незмінною залишилася функція, яку покладено на нього як прокурора, а саме - здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12019070030000380. При цьому вказані доводи касаційної скарги не спростовують факти неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, що виявлено відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження під час розгляду дисциплінарної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 . До того ж, імовірні порушення інших осіб не усувають власної відповідальності прокурора за той обсяг обов`язків і ті рішення, які були віднесені до його компетенції та фактично ним реалізовані.
64. Не можна погодитися і з твердженням автора касаційної скарги про непропорційність обраного виду стягнення з огляду на таке.
Враховуючи приписи частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII під час ухвалення рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора та ступінь його вини, а за правилами статті 49 цього ж Закону звільнення з посади в органах прокуратури є прямо передбаченим видом дисциплінарного стягнення.
Як установили суди попередніх інстанцій, йдеться не про одноразове або суто формальне порушення порядку процесуального керівництва, а про ініціювання позивачем передачі значної партії тютюновмісних виробів усупереч судовим рішенням та вимогам пункту 18 Порядку № 1104, подальше передання цього майна особі, яка не мала права його зберігати, а також невжиття протягом тривалого часу заходів для забезпечення належного обліку, правомірного режиму зберігання та усунення створеного порушення. Наслідком такого неналежного виконання службових обов`язків слугувала фактична втрата речових доказів значної вартості, що об`єктивно виходить за межі несуттєвого чи формального процесуального недоліку і свідчить про істотність допущеного порушення.
65. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення за тяжкий проступок не виходить за межі дискреції дисциплінарного органу і належно кореспондується з критеріями, встановленими частиною третьою статті 48 Закону № 1697-VII.
66. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
67. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
68. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд