ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 639/7981/24

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 євро грошового переказу і 1 000,00 євро пені.

2. Позов мотивувала тим, що 12 квітня 2024 року резидент Португалії ОСОБА_3 повернув їй борг шляхом здійснення переказу через міжнародну міжбанківську систему SWIFT з банку REVOLUT BANK UAB на її валютний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» на суму 10 000,00 євро. Банк прийняв ці кошти, проте не зарахував на її рахунок, хоча вона не перебуває під санкціями, і в неї немає жодних обмежень щодо отримання грошових коштів чи інших активів.

3. Рішенням від 07 травня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова відмовив у позові.

4. Суд дійшов висновку про правомірність дій банку щодо відмови у зарахуванні SWIFT-переказу, оскільки платник ОСОБА_3 має громадянство Республіки Білорусь. Позивачка не довела факту постійного проживання платника у Португалії, а також того, що банк незаконно привласнив її кошти та продовжує ними користуватися, оскільки ці кошти ще їй не належать, а заблоковані на спеціальних рахунках.

5. Постановою від 23 квітня 2026 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасував рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 07 травня 2025 року та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив.

Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 10 000,00 євро грошового переказу, 1 000,00 євро пені, 5 500,00 грн судових витрат на здійснення перекладу та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 4 824,89 грн судового збору за подання позову та 7 237,33 грн за подання апеляційної скарги.

6. Апеляційний суд вважав доведеним достатніми доказами факт постійного проживання платника у Португалії, тому щодо нього не застосовується заборона здійснення валютних операцій, встановлена Національним банком України. З огляду на це виснував про порушення банком майнового права позивачки.

У питанні відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в місцевому суді, апеляційний суд керувався критеріями реальності, необхідності та розумності їх розміру. Тому зменшив розмір заявлених позивачкою витрат із 40 000,00 грн до 7 000,00 грн.

Зміст оскарженої постанови апеляційного суду

7. Постановою від 30 червня 2026 року Харківський апеляційний суд заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

8. Суд наголосив, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд зауважив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката (60 000,00 грн) є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності.

Вважав, що з огляду на категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

9. 29 липня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката ОСОБА_1. подала до Верховного Суду сформовану в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 30 червня 2026 року, яку мотивувала порушенням судом норм процесуального права.

Просила змінити оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 55 000,00 грн на професійну правничу допомогу та збільшити стягнену суму до 60 000,00 грн.

Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

10. Ухвалою від 18 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

В ухвалі зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права [абзац шостий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].

11. 07 вересня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Заявниця зазначила, що суд за власною ініціативою зменшив розмір витрат на правничу допомогу, чим порушив частини четверту-шосту статті 137 ЦПК України, принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наголосила, що зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею неспівмірності заявлених витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання.

Зауважила, що суд не врахував того, що банк не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому мав би нести ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цієї процесуальної дії - відшкодувати витрати у повному обсязі.

Вважає, що вона довела понесення нею витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 60 000,00 грн, а суд безпідставно зменшив заявлену суму витрат без відповідного клопотання відповідача.

13. Відповідач, належним чином повідомлений про касаційний перегляд справи, не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Межі розгляду справи касаційним судом

14. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

17. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом в оскарженому судовому рішенні норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

18. Основним і визначальним аргументом касаційної скарги ОСОБА_1 є те, що суд незаконно зменшив заявлений нею розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача.

Цей аргумент заявниця пов`язала насамперед з положеннями частини п`ятої статті 137 ЦПК України, за змістом якої у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (критерії співмірності) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

19. Проте твердження заявниці про те, що відповідач не заперечував проти заявленого нею розміру витрат на правничу допомогу є помилковими, оскільки у справі [а. с. 95-98, т. 2] заява АТ КБ «ПриватБанк» під назвою «Відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення», у якій банк наголосив на необхідності врахування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зауважив, що ця справа не належить до категорії складних та сформована стала судова практика щодо розгляду подібних спорів.

Ствердив, що заявлений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу не доведений і не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості (щонайменше суду слід перевірити вартість відповідних послуг адвоката, сформовану в регіоні).

20. Цей документ банк також направив позивачці та її представникові, що підтверджується квитанціями про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 20 травня 2026 року № 7185900, 7185902 [а. с. 116, 118, т. 2].

21. Хоча суд безпосередньо не послався на цю заяву в оскарженому судовому рішенні, однак, зменшуючи суму судових витрат на правничу допомогу, керувався подібними міркуваннями, врахував складність справи, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору та дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності.

22. Верховний Суд не вважає такі висновки апеляційного суду необґрунтованими, довільними, нераціональними чи помилковими щодо встановлених обставин з огляду на таке.

23. За пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

24. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

25. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

26. За статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

27. Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

28. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

29. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та наголошує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим [див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)].

30. У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

31. Загальне правило розподілу судових витрат визначене у статті 141 ЦПК України, за частинами першою, другою, восьмою якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

32. Апеляційний суд установив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження, позивачка надала:

- додаткову угоду № 1 до Договору № 1-10 про надання правової допомоги від 09 травня 2025 року, за якою сторони ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_1. домовилися, що вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції становить 30 000,00 грн, що сплачуються на підставі акта виконаних робіт протягом 20 календарних днів з моменту прийняття судового рішення, та у разі задоволення апеляційної скарги - 30 000,00 грн - гонорар успіху, що сплачуються протягом 40 календарних днів з моменту прийняття судового рішення;

- акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за договором та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час апеляційного розгляду у справі № 639/7981/24 від 26 квітня 2026 року, в яких зазначені надані адвокатом послуги: складення та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі № 639/7981/24; участь у двох судових засіданнях (12 березня та 23 квітня 2026 року) у справі № 639/7981/24; складення процесуальних документів (клопотання про долучення документів, заперечення проти пояснень відповідача); аналіз процесуальних документів та доказів, наданих відповідачем. У цих документах також зазначено про гонорар успіху в розмірі 30 000,00 грн.

33. Варто зауважити, що ні акт приймання передачі наданих послуг, ні детальний опис робіт (наданих послуг) не містить інформації про витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт, а також вартості кожної роботи окремо. Визначеною є лише загальну сума в розмірі 30 000,00 грн.

34. Тож, оцінюючи реальність та необхідність заявлених витрат, Верховний Суд керується тим, що кожну виокремлену послугу сторони оцінили рівномірно, тобто по 7 500,00 грн (30 000,00 /4).

Складення та подання апеляційної скарги є доведеною та обґрунтованою послугою, яка власне й призвела до задоволення позову.

Участь адвоката ОСОБА_1. у судовому засіданні апеляційного суду, призначеному на 23 квітня 2026 року, підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 6313438 [а. с. 56-60, т. 2]. Водночас судове засідання, призначене на 12 березня 2026 року, суд відклав, зокрема, у зв`язку з неявкою учасників процесу. Тому твердження позивача про участь адвоката у цьому судовому засіданні є безпідставним.

Що стосується складення процесуальних документів, то окрім апеляційної скарги адвокат ОСОБА_1. подав клопотання про долучення доказів [а. с. 29, т. 2], у задоволенні якого суд відмовив у зв`язку з неподанням цих доказів до місцевого суду, а також клопотання про відмову в долученні до справи пояснень відповідача [а. с. 50-52, т. 2], яке суд також відхилив. Зазначені процесуальні дії не можна визнати обґрунтованими та необхідними для апеляційного процесу.

Аналіз процесуальних документів та доказів наданих відповідачем також є недоведеною послугою, оскільки з процесуальних документів банк подав лише заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (не потребує глибинного аналізу), а також заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу (зі змісту доводів касаційної скарги з цим документом адвокат не знайомий по цей час). Жодних доказів до апеляційного суду банк не подав.

35. Отже, враховуючи обсяг підтверджених робіт, максимальним розміром заявлених витрат є 11 250 грн (7 500,00 + 3 750).

36. Цю суму суд проаналізував у розрізі описаних вище критеріїв реальності, необхідності витрат та розумності їхнього розміру, а також складності справи, ціни позову, обґрунтованості поданих документів та їх значення для вирішення спору та, за наявності заперечень відповідача проти заявленого розміру витрат, стягнув з банку на користь позивачки 5 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.

37. Касаційна скарга, мотиви якої фактично стосуються єдиного безпідставного твердження про відсутність заперечень відповідача проти заявленого розміру витрат, не містить переконливих аргументів про те, що суд у своїх висновках помилився щодо оцінки реально здійснених адвокатом робіт, їх значення для вирішення справи, співвідношення зі складністю справи тощо.

38. Крім цього, визначений судом розмір відшкодування витрат на правничу допомоги можна визнати послідовним відносно того, який цей суд, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, визначив під час розподілу витрат, понесених в місцевому суді (7 000,00 грн). Проти цього розміру позивачка не заперечила та не оскаржила постанови апеляційного суду від 23 квітня 2026 року в цій частині, хоча під час вирішення зазначеного питання суд керувався такими ж критеріями.

39. З огляду на наведене вище доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом в оскарженій постанові норм процесуального права.

40. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо суті касаційної скарги

41. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

42. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене нею судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

44. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

45. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, наразі немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду