ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 729/1809/23

Описова частина

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Нива» ОСОБА_5. (далі - СФГ «Нива» ОСОБА_5.), ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала в тим, що 09 грудня 2014 року під час руху на 74 км автодороги «Київ - Суми - Юнаківка» в напрямку м. Суми ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхала на зустрічну полосу автодороги, де зіткнулася з керованим ОСОБА_4 транспортним засобом «PEUGEOT PARTNER», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому вона була пасажиром. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) вона та ОСОБА_4 (водій) отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

За фактом ДТП 10 грудня 2014 року відкрито кримінальне провадження № 12014270080000412, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 10 грудня 2014 року, у якому її визнано потерпілою, з попередньою кваліфікацією правопорушення за частиною першою статті 286 КК України.

25 липня 2023 року Бобровицький районний суд Чернігівської області кримінальне провадження № 12014270080000412 від 10 грудня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрив на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, ОСОБА_2 звільнив від кримінальної відповідальності за його вчинення на підставі пункту 3 частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Позивач указувала, що володільцем транспортного засобу «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату ДТП, було СФГ «Нива» ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 лише використовувала автомобіль, що їй був переданий СФГ «Нива» ОСОБА_5 без належного юридичного оформлення. Отже, автомобіль не виходив із володіння СФГ «Нива» ОСОБА_5 на момент ДТП.

Позивач стверджувала, що внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому с/з правої ключиці зі зміщенням уламків, забою грудної клітки, компресійного перелому тіла L1 хребця, які виникли від дії тупих предметів по механізму удару, в тому числі об елементи салону автомобіля, придбала ліки на суму 1 854,37 грн. Отже, внаслідок ДТП вона зазнала надзвичайних фізичних та моральних страждань, а саме: їй довелося пережити важку операцію, що супроводжувалось моральними переживаннями, а в подальшому вона була вимушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу для огляду, оброблення та перев`язки ран. Впродовж періоду лікування позивач відчувала себе незручно та дискомфортно; потребувала допомоги з боку близьких, почуваючи себе як джерело клопоту та обмежень для них. Із роками її стан тільки погіршувався і в рекомендаціях лікарі зазначають про необхідність проведення оперативного втручання.

У момент ДТП позивач перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я й життя та за життя ОСОБА_4 . Для її близьких також виникла гостра стресова ситуація - страх за її здоров`я, що призвело до раптових негативних змін у впорядкованому ритмі життя, які утворилися поза їх волевиявленням та призводять до необхідності подолання подальшого хронічного стресу.

ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути з СФГ «Нива» ОСОБА_5 501 854,37 грн, із яких: 1 854,37 грн - відшкодування майнової шкоди, 500 000,00 грн - моральної шкоди;

- стягнути з ОСОБА_2 - 500 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року, ухваленим у складі судді Бойко В. І., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ «Нива» ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 268,40 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2023 року до СФГ «Нива» ОСОБА_5 .

Заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2023 року до ОСОБА_2 , щодо арешту транспортного засобу HONDA CR-V, 2013 року випуску, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову до СФГ «Нива» ОСОБА_5 , суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність СФГ «Нива» ОСОБА_5 застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), ОСОБА_1 не зверталася із заявою про виплату страхового відшкодування до страхувальника відповідача, тому суд виходив з того, що СФГ «Нива» ОСОБА_5 не є належним відповідачем у справі, оскілки ДТП сталася в період, коли цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке до участі у справі як співвідповідача не залучено.

Частково задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вина останньої у спричиненні ДТП доведена, застосував положення статей 23, 1167 ЦК України. Визначаючи розмір відшкодування, врахував фактичні обставини справи, характер правопорушення, глибину і ступінь моральних страждань позивача, при цьому врахував критерії розумності, справедливості.

Додатковим рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 червня 2024 року, ухваленим у складі судді Бойко В. І., заяву СФГ «Нива» ОСОБА_5. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ «Нива» ОСОБА_5., ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ «Нива» ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Частково задовольняючи заяву СФГ «Нива» ОСОБА_5., суд першої інстанції врахував категорію та складність справи, предмет позову, доводи представника відповідача СФГ «Нива» ОСОБА_5., клопотання представників позивача про зменшення розміру правової допомоги, матеріальний стан ОСОБА_1 , її стан здоров`я, яка є особою з інвалідністю, зміну звичного способу життя та роботи позивача після ДТП, урахував статтю 141 ЦПК України та не вбачав обґрунтовування розміру витрат, яка визначена у сумі 26 000,00 грн, тому дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення витрат та стягнення з позивача на користь СФГ «Нива» ОСОБА_5 понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Суд першої інстанції вважав, що саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди і судових витрат скасовано й відмовлено у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційну скаргу СФГ «Нива» ОСОБА_5. задоволено частково.

Додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 червня 2024 року змінено, збільшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь СФГ «Нива» ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу до 19 133,33 грн.

Компенсовано ОСОБА_2 у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, витрати зі сплати судового збору у сумі 4 026,40 грн.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, пред`явленого до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції встановив, що СФН «Нива» ОСОБА_5. своєчасно подало заяву страхувальнику про страховий випадок, натомість ОСОБА_1 не вчинила дії, які визначені законом для отримання страхового відшкодування шкоди, завданої ДТП, що є об`єктом судового розгляду (страховим випадком). Суд апеляційної інстанції врахував абзаци 4 і 5 пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній станом на час події ДТП - грудень 2014 року) (далі - Закон № 1961-IV), факт залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_1 у справі № 729/49/17 (що не залежало від її волі), те, що позивач не пропустила строк на подання ПАТ НАСК «Оранта» заяви про виплату страхового відшкодування.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покладання обов`язку з відшкодування моральної шкоди у межах страхової суми на ОСОБА_2 , відповідальність якої застрахована ПАТ НАСК «Оранта», суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд вважав, що для стягнення з СФГ «Нива» ОСОБА_5 або з ОСОБА_2 відшкодування шкоди внаслідок ДТП необхідно, по-перше, щоб ПАТ НАСК «Оранта» нарахувало й виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування, належне їй у зв`язку з настанням цієї пригоди, визначене відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і, по-друге, щоб розмір цього страхового відшкодування був недостатнім для повного відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди.

Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції мав стягнути з позивача на користь СФГ «Нива» ОСОБА_5 відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 19 133,33 грн (6 000,00 грн + 13 133,33 грн), а не 2 000,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що докази, подані заявником до суду, є належними, допустимими та достовірними доказами витрат на правову допомогу, що була надана СФГ «Нива» ОСОБА_5.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, в якій просить її скасувати, залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову до СФГ «Нива» ОСОБА_5. позивач не оскаржила, отже, в силу вимог статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Бобровицького районного суду Чернігівської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

21 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2026 року, в зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І., сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В.↗ (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю.↗, Лідовець Р. А.↗, Луспеник Д. Д.↗, Черняк Ю. В.↗

Аргументи учасників справи

Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Підставами касаційного перегляду заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2108 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (провадження № К/9901/3803/17), від 11 квітня 2108 року у справі № 814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18), від 22 травня 2108 року у справі № 826/8107/16 (провадження № К/9901/26989/18), від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 (провадження № К/9901/18029/19), від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20), від 10 липня 2021 року у справі № 161/694/20 (провадження № 51-811км21), від 22 червня 2022 року у справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20), від 09 листопада 2022 року у справі № 462/6463/16-ц (провадження № 61-14837св21) та у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 756/12292/14-ц, від 21 грудня 2016 року у справі № 760/25782/14-ц.

Заявник указує, що положенням частини сьомої статті 128 КПК України закріплено право особи, яка не пред`явила цивільний позов у кримінальному провадженні, а також особи, цивільний позов якої залишено без розгляду, пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Звільнення особи від кримінальної відповідальності не свідчить про визнання її невинуватою у вчиненні злочину.

Незважаючи на закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України закриття кримінального провадження не звільняє особу від обов`язку відшкодовувати заподіяну шкоду.

Указує на протиріччя, які містить постанова суду апеляційної інстанції, а саме на те, що СГФ «Нива» ОСОБА_5 є власником автомобіля, цивільно-правова відповідність автомобіля, учасника ДТП, забезпечена полісом ПАТ «НАСК «Оранта», при цьому суд відмовив у відшкодуванні моральної шкоди у межах страхової суми щодо ОСОБА_2 , відповідальність якої застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».

Стверджує, що відсутні докази, які б підтверджували, що відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».

Указує на право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, самостійно обирати спосіб її відшкодування. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому, а саме: перша - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, друга - звернення за відшкодуванням шкоди до суду.

Звертає увагу, що страховий поліс був оформлений на СГФ «Нива» ОСОБА_5 , а користувалася ним ОСОБА_2 .

Право вибору способу захисту не має перетворюватись на обов`язок його суб`єкта, отже, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду, є абсолютним.

Посилаючись на положення статей 23, 1167 ЦК України, заявник указує, що саме ОСОБА_2 має відшкодовувати моральну шкоду, завдану їй кримінальним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 286 КК України.

Заявник не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції у частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції, указує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про збільшення відшкодування у зв`язку з неповним та одностороннім з`ясуванням обставин справи.

Надані заявником докази не підтверджують належним чином витрати на правничу допомогу, понесені СФГ «Нива» ОСОБА_5 , оскільки сума відшкодування була завищена щодо іншої сторони спору та розрахунок визначення вартості і обсягу отриманих юридичних послуг у цій справі не відповідав дійсності.

Суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за заявою іншої сторони. Суд апеляційної інстанції не надав правильну оцінку такому доказу як акт обсягу наданих послуг і виконаних робіт, приймання-передачі професійних послуг адвоката № 1, що складений 14 червня 2024 року, в якому адвокат намагався двічі стягнути витрати за одні й ті ж дії, не зменшив кількість сторінок відзиву на позов.

Суд також мав урахувати, що позивачка особою з інвалідністю ІІІ групи, пенсіонером, а стан її здоров`я погіршується з кожним роком.

У червні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Даниленко О. В. подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на подачу відзиву з поважних причин та відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівськогоапеляційного суду від 21 січня 2025 року - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Звертає увагу суду, що суд апеляційної інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність СФГ «Нива» ОСОБА_5 та будь-якого водія, який керував автомобілем в момент настання ДТП за участю застрахованого автомобіля, що належить фермерському господарству, забезпечена полісом ПАТ «НАСК «Оранта».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

СФГ «Нива» ОСОБА_5 є власником автомобіля «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Обов`язкову цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (на момент ДТП 09 грудня 2014 року) забезпечено полісом ПАТ «НАСК «Оранта» № АС/7911780 від 07 квітня 2014 року, згідно з яким страхова сума: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначена в розмірі 100 000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну - в розмірі 50 000,00 грн, при франшизі 0,00 грн.

Близько 08:15 год 09 грудня 2014 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить СФГ «Нива» ОСОБА_5 , на 74 км автодороги Київ - Суми - Юнаківка, рухаючись у напрямку м. Суми, виїхала на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з керованим ОСОБА_4 транспортним засобом «Peugeot Partner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому перебувала пасажир ОСОБА_1 . У результаті цієї ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

10 грудня 2014 року СФГ «Нива» ОСОБА_5 подало до ПАТ «НАСК «Оранта» повідомлення про ДТП, а також заяву про страхове відшкодування.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року у справі № 729/49/17 (кримінальне провадження № 12014270080000412, внесене до ЄРДР 10 грудня 2014 року), яка набрала законної сили 02 серпня 2023 року, ОСОБА_2 звільнено від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, на підставі частини першої статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 12014270080000412 закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. ОСОБА_1 у цьому провадженні мала статус потерплої; її цивільний позов залишено без розгляду.

Згідно з висновком № 21 проведеної Ніжинським міжрайонним відділом судово-медичної експертизи у рамках кримінального провадження № 12014270080000412 судово-медичної експертизи, складеним 01 квітня 2015 року, у ОСОБА_1 мають місце тілесні ушкодження у виді закритого перелому с/з правої ключиці із зміщенням уламків, забою грудної клітки, компресорного перелому тіла L1 хребця, які виникли від дії тупих предметів, по механізму удару, в тому числі удару об елементи салону автомобіля, в момент ДТП 09 грудня 2014 року. Ці ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тілесних ушкоджень, які викликали розлад здоров`я понад 21 день. У зв`язку із цим ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування з 09 грудня 2014 року до 12 грудня 2014 року, з 12 грудня 2014 року до 25 грудня 2014 року, про що свідчать копії медичних документів, та понесла витрати на лікування у сумі 1 854,37 грн.

Листом від 05 грудня 2023 року № 09-02-17/9861 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про таке:

- 10 грудня 2015 року страховою компанією отримано заяву про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю та майну, від представника / власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 . До заяви долучено висновок від 19 січня 2015 року № 5/01-ТЗ про оцінку транспортного засобу та висновок від 19 січня 2014 року № 5-1/01-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого його пошкодженням;

- листом від 10 лютого 2015 року № 09-03-09/2112 власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , повідомлено, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття остаточного рішення слід надати постанову суду, пошкоджений транспортний засіб на огляд представнику страховика та банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування;

- листом від 05 квітня 2016 року № 09-02-09/3936 власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , повторно повідомлено про необхідність надання транспортного засобу представнику страховика або приведення у відповідність вищеназваних висновків, оскільки їх складено з порушенням методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також про надання постанови суду та банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування;

- листом від 02 лютого 2016 року № 09-02-09/1233 потерпілого ОСОБА_4 повідомлено, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття остаточного рішення необхідно надати постанову суду, документи (оригінали або належним чином завірені їх копії) щодо витрат на лікування та банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування;

- листом від 15 квітня 2016 року № 09-02-09/4737 потерпілого ОСОБА_4 повторно повідомлено про необхідність надання постанови суду, документів щодо розміру завданого збитку та банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування;

- запитувані матеріали до страхової компанії не надходили. Транспортний засіб «Peugeot Partner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на огляд представнику страховика не надано, а отже, остаточний розрахунок суми страхового відшкодування не проводився. Виплата страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю та майну, не здійснювалась;

- відповідно до інформаційної системи НАСК «Оранта», звернення від пасажира транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надходило, страхове відшкодування йому не виплачувалось.

23 листопада 2023 року СФГ «Нива» ОСОБА_5. (клієнт) та адвокатське бюро «Савчак» уклали договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 23-11/2023-09. Цим договором, серед іншого, визначено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2 000,00 грн; оплата послуг розраховується погодинно. У розділі 3 договору визначено, що вид послуг, кількість годин роботи адвоката та строк надання окремих послуг визначаються у рахунку, який виставляється адвокатом клієнту щодо пропонованих до надання клієнту послуг. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 календарних днів з моменту отримання клієнтом. Факт надання адвокатом послуг належної якості й обсягу (кількість) та належного отримання її клієнтом підтверджується актом приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката, який підписується адвокатом, після чого він будь-яким способом, в тому числі і засобом електронної пошти, месенджером тощо, направляється клієнту.

В акті щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 1, складеного 14 червня 2024 року, вказано, що адвокатом у справі № 729/1809/23 надано СФГ «Нива» ОСОБА_5. такі послуги:

- 17 грудня 2023 року підготовлено, оформлено та подано відзив на позовну заяву (20 сторінок), на що витрачено 5 годин, на загальну суму 10 000,00 грн;

- 25 січня 2024 року, 12 березня 2024 року, 03 квітня 2024 року, 16 травня 2024 року підготовка та участь у судових засіданнях - 4 години на загальну суму 8 000,00 грн;

- 11 червня 2024 року підготовка та участь у судовому засіданні - 4 години на загальну суму 8 000,00 грн.

СФГ «Нива» ОСОБА_5. сплачено за надання професійних правничих послуг адвокату Савчаку А. Б.: 10 000,00 грн - платіжна інструкція від 24 листопада 2023 року № 660; 8 000,00 грн - платіжна інструкція від 24 квітня 2024 року № 807; 8 000,00 грн - платіжна інструкція від 24 квітня 2024 року № 809; 8 000,00 грн -платіжна інструкція від 14 червня 2024 року № 890.

Представники ОСОБА_1 - адвокат Войченко С. В. та ОСОБА_7 подали до суду першої інстанції письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 17 грудня 2023 року підготовлено, оформлено та подано відзив на позовну заяву (11 аркушів), на складання якого витрачено 3 години, виходячи з його обсягу й змістового наповнення. Отже, вартість послуги, що підлягає відшкодуванню, - 6 000,00 грн.

Адвокат Савчак Я. О. брав участь у судових засіданнях: 26 грудня 2023 року - 1:10 год, 03 квітня 2024 року - 1:55 год, 16 травня 2024 року - 1:16 год та 11 червня 2024 року - 2:13 год, а не 25 січня 2024 року, 12 березня 2024 року, 03 квітня 2024 року, 16 травня 2024 року, як зазначено в акті про обсяг наданих послуг і виконаних робіт. Загалом адвокатом на участь у судових засіданнях витрачено 6:34 год. Отже, вартість 1 години роботи адвоката - 2 000,00 грн, вартість його послуг за участь у судових засіданнях - 13 133,33 грн.

Мотивувальна частина

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач, як потерпіла від ДТП особа не вчинила дії, визначені абзацами 4, 5 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IVдля отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП (страхового випадку), спричиненого особою, відповідальність якої застрахована в ПАТ НАСК «Оранта».

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 120 постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказала: «Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV)».

Така позиція Верховного Суду щодо застосування Закону № 1961-IVє сталою і незмінною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі № 729/1804/23 (провадження №14-44цс26), якою справу за позовом ОСОБА_4 до СФГ «Нива» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року повернуто на розгляд відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка просила Велику Палату Верховного Суду відступити від своїх висновків, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), щодо обов`язкового покладання на страховика обов`язку з відшкодування шкоди в межах ліміту страхового відшкодування.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) звертала увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Надаючи оцінку вказаним вище нормам права, слід врахувати, що стаття 23 ЦК України визначає право на відшкодування моральної шкоди, стаття 1167 ЦК України - суб`єкта, який її відшкодовує, стаття 1187 ЦК України - особу, відповідальну за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, натомість Закон № 1961-IV- межі та участь страховика.

Отже, сам факт цивільної відповідальності власника наземного транспорту не припиняє деліктного зобов`язання особи, що протиправно та винно завдала шкоди іншій особі чи її майну та зобов`язана повністю її відшкодувати.

Звернувшись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 указувала, що внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідачки, її життя змінилося кардинально, змушує докладати додаткових зусиль для його відновлення, організації свого побуту, що негативно впливає на її самопочуття та спосіб життя, призводить до додаткових грошових затрат.

Апеляційний суд, посилаючись на статтю 23 Закону № 1961-IV, відмовив в задоволенні позову у зв`язку із неналежністю відповідача.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував, що існують випадки, коли компенсація моральної шкоди може стягуватися на користь потерпілої особи як із страховика, так і з особи, яка винувата у вчиненні ДТП.

Апеляційний суд не перевірив підстав, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги про відшкодування моральної шкоди. Чи передбачені ці підстави статтею 23 Закону № 1961-IV, чи виник у страховика обов`язок з виплати страхового відшкодування та чи перевищує розмір завданої моральної шкоди ліміт відповідальності страховика.

Дослідження цих обставин впливає на правильність визначення відповідачів у цій справі та осіб, відповідальних за компенсацію моральної шкоди позивачу.

Суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК.

Таким чином, без з`ясування і врахування всіх обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність залучення у справі страховика в якості відповідача є передчасним.

Щодо витрат на правничу допомогу

У частині першій статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом, зокрема у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідач СФГ «Нива» ОСОБА_5. надав суду першої інстанції:договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 23-11/2023-09, укладений 23 листопада 2023 року з адвокатським бюро «Савчак», яким, серед іншого, визначено вартість 1 години роботи адвоката - 2 000,00 грн; оплата послуг розраховується погодинно; акт щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката № 1, складеного 14 червня 2024 року, згідно з яким адвокат у справі № 729/1809/23 надав СФГ «Нива» ОСОБА_5. послуги: підготовлено, оформлено та подано відзив на позовну заяву, на що витрачено 5 годин, на загальну суму 10 000,00 грн; 25 січня 2024 року, 12 березня 2024 року, 03 квітня 2024 року, 16 травня 2024 року підготовка та участь у судових засіданнях - 4 години на загальну суму 8 000,00 грн; 11 червня 2024 року підготовка та участь у судовому засіданні - 4 години на загальну суму 8 000,00; докази оплати послуг адвокат Савчука А. Б.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатив їхню вартість.

Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність збільшення розміру витрат на правничу допомогу до 19 133,33 грн, оскільки такий розмір понесених юридичною особою СФГ «Нива» ОСОБА_5., витрат на правничу допомогу є надмірним тягарем для позивачки, яка є потерпілою у ДТП, з врахуванням також тієї обставини, що винуватою в ДТП визнана інша особа, яка керувала автомобілем, власником якого є СФГ «Нива» ОСОБА_5.

Враховуючи клопотання позивачки про зменшення розміру правничої допомоги, матеріальний стан, пенсійний вік та стан здоров`я позивачки, те, що вона є особою з інвалідністю, її статус потерпілої в кримінальному провадженні, зміну звичного способу життя позивачки після ДТП, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, також з урахуванням вимог співмірності, справедливості та критерію розумності розміру витрат, колегія суддів вважає, що є достатні підстави для зменшення їх розміру та стягнення з позивачки на користь СФГ «Нива» ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Тому в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу постанова апеляційного суду підлягає зміні.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК).

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку із цим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасувати, в справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, а в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу постанову апеляційного суду слід змінити, зменшивши їх розмір до 5 000 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду