ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/7305/25

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якій просила:

1.1. визнати протиправними та скасувати підпункт 1.1., підпункт 1.2. пункту 1, пункт 2, пункт 3 розділу 3.1 розділу ІІІ «Описова частина», та пункт 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки № 363/25 від 16.05.2025 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, яка складена НАЗК.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/7305/25.

3. Ухвалою цього ж суду від 27.10.2025, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, клопотання НАЗК задоволено, закрито провадження у справі.

3.1. Закриваючи провадження у вказаній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, спирався на позицію Верховного Суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, за змістом якої суд касаційної інстанції висловив застереження щодо аналогічних спірних правовідносин, за яким довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження (у порядку адміністративного судочинства) лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки. Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

3.2. Зважаючи на те, що у діях суб`єкта декларування ОСОБА_1 за результатами проведення повної перевірки декларації встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, а в подальшому Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52025000000000304 від 29.05.2025 за частиною першою статті 366-2 КК України, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, суд дійшов висновку, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

3.3. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України суд першої інстанції роз`яснив позивачці, що спірні правовідносини належить розглядати в порядку кримінального судочинства.

4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рудь І.І., звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 280/7305/25 є оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, після її перегляду в апеляційному порядку та посилання скаржниці у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

4.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржниця підкреслювала, що повна перевірка її декларації проводилася уповноваженими працівниками НАЗК на підставі Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VIІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1700-VIІ), а не на запит органу досудового розслідування та не в межах кримінального провадження. Так, оскаржувана Довідка № 363/25 складена та затверджена 16.05.2025, а відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000304 внесені 29.05.2025.

4.3. На переконання авторки касації, приєднання оскаржуваної Довідки № 363/25 до матеріалів кримінального провадження не змінює її правової природи, режиму та можливості оскарження за правилами адміністративного судочинства. ОСОБА_1 наполягала на тому, що спірні правовідносини з приводу оскарження нею Довідки № 363/25 виникли поза межами кримінального провадження, а тому з огляду на суб`єктний склад сторін спору та предмет оскарження, підлягають вирішенню саме за правилами адміністративного судочинства, що неодноразово підтверджував у своїй практиці Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22.

4.4. Не погоджуючись із роз`ясненням судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, скаржниця підкреслила, що на момент закриття провадження у адміністративній справі вона не була стороною кримінального провадження № 52025000000000304 внесені 29.05.2025, а тому завідомо не може захищати свої права та інтереси за правилами кримінального судочинства. За таких обставин закриття провадження в адміністративній справі фактично позбавило ОСОБА_1 права на судовий захист та доступу до правосуддя.

4.5. Скаржниця наголосила на тому, що Запорізький окружний адміністративний суд погодився з її доводами стосовно того, що довідка НАЗК може бути оскаржена за правилами адміністративного судочинства, однак помилився у застосуванні висновків Верховного Суду та не врахував, що за існуючих обставин, коли перевірка декларації позивача не пов`язана з кримінальним провадженням (проведена не у межах та не на підставі матеріалів кримінального провадження), коли позивач не притягується до кримінальної відповідальності відповідно до вимог КПК України, немає підстав для закриття адміністративним судом провадження у справі про визнання протиправними та скасування висновків Довідки НАЗК. Інший підхід створює для позивачки умови правової невизначеності, оскільки з одного боку, наявні висновки НАЗК, які в силу висновків Верховного Суду можуть бути предметом юридичного спору та судового оскарження, а з іншого боку позивачка, якій адресовані висновки НАЗК позбавляється процесуальної можливості їх оскарження, в тому числі і у процедурі кримінального провадження, до якої вона не залучена, оскільки їй не вручена підозра в межах цього кримінального провадження.

5. Ухвалою Суду від 09.04.2026 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

6. Ухвалою Суду від 20.10.2026 закінчено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

7. Не погодившись із доводами касаційної скарги, НАЗК направило письмовий відзив, за змістом якого просило залишити її без задоволення з мотивів безпідставності, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. За доводами письмового відзиву, цей учасник справи наголошував на тому, що, оскільки за результатами проведення повної перевірки декларації позивачки уповноваженою особою НАЗК виявлено ознаки корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, Національним агентством на виконання вимог частини сьомої статті 12 Закон № 1700-VIІ, складено та затверджено обґрунтований висновок, який листом від 19.05.2025 № 403-01/43336-25 надіслано до НАБУ, яким пізніше повідомлено про внесення на підставі цього висновку відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000304 від 29.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України за фактом можливого відображення суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік відомостей, які відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на дату подання декларації.

7.2. Отже, матеріали повної перевірки декларації позивачки за 2023 рік є частиною матеріалів кримінального провадження № 52025000000000304 від 29.05.2025, в якому наразі триває досудове розслідування, що безпосередньо підтверджується листами НАБУ від 29.05.2025 № 541-043/15604, від 08.09.2025 № 541-043/26960, і ця обставина обґрунтовано була врахована як судом першої, так і апеляційної інстанцій під час вирішення питання щодо можливості оскарження в межах адміністративного судочинства складеної НАЗК довідки.

7.3. З позиції НАЗК, ключовим у даному аспекті є встановлення Національним агентством у діях позивачки ознак правопорушення передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, в результаті чого іншим уповноваженим органом у сфері запобігання корупції (НАБУ) вирішувалось питання про притягнення суб`єкта декларування до кримінальної відповідальності, що, своєю чергою, унеможливлює розгляд справи адміністративним судом.

7.4. На переконання НАЗК, не заслуговують на увагу, як необґрунтовані, посилання позивачки на те, що наявність або відсутність правових підстав для оскарження в порядку адміністративного судочинства складеної НАЗК довідки, на її думку, залежить від статусу суб`єкта декларування у відповідному кримінальному провадженні, позаяк визначальним у цьому контексті є не процесуальний статус особи у кримінальному провадженні, а характер обставин, які досліджуються та оцінюються у складеній НАЗК довідці, і їх відношення до предмета доказування у кримінальному процесі. НАЗК підкреслювало, що позивачка у касаційній скарзі помилково ототожнила поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» та «вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності».

7.5. Наведене, з погляду НАЗК, підтверджується правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, які фактично зводяться до неможливості паралельного дослідження одних і тих самих фактів та доказів у судах різних юрисдикцій, оскільки це призводить до дублювання процесуальних функцій та суперечить принципу процесуальної економії, в той же час наявність кримінального процесуального механізму перевірки обставин, викладених у Довідці, повністю спростовує доводи позивачки про відсутність у суб`єкта декларування можливості захисту чи оцінки висновків НАЗК, зроблених під час проведення повної перевірки його декларації.

7.6. При цьому, твердження позивачки про нібито обмеження її права на доступ до правосуддя, на думку НАЗК, є необґрунтованими, оскільки визначення належної юрисдикції спору є проявом принципу спеціалізації судочинства та не може розцінюватися як позбавлення особи права на судовий захист. Непоширення юрисдикції адміністративного суду на відповідні правовідносини не означає відсутність в особи ефективних засобів захисту, а лише зумовлює необхідність реалізації такого захисту у процесуальній формі, встановленій законодавством, що, своєю чергою, не може свідчити про порушення її права на судовий захист, оскільки така перевірка може бути здійснена в межах кримінального провадження, де складена НАЗК Довідка набуває статусу доказу та підлягає оцінці за правилами КПК України.

8. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Суд виходить із такого.

9. Закриваючи провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, спирався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, за змістом якої довідка НАЗК про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження (у порядку адміністративного судочинства) лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи. На цій підставі суди обох інстанцій виснували, що правомірність висновку НАЗК, викладеного в оскаржуваній довідці, не може бути перевірено за правилами адміністративного судочинства, оскільки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до кримінальної відповідальності у рамках кримінальної справи, а такий висновок є лише його частиною доказової бази. Відповідно, оцінка виявленим порушенням буде надана уповноваженим органом, що безпосередньо вирішуватиме питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

10. Касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування норм процесуального права при постановленні ухвали суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції, про закриття провадження в адміністративній справі, що відповідає підставам касаційного оскарження.

11. Спірним питанням у цьому касаційному провадженні є питання щодо можливості оскарження в порядку адміністративного судочинства індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за наслідками якої уповноваженою особою НАЗК виявлено ознаки корупційного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, у зв`язку з чим НАБУ внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

12. За доводами касаційної скарги, довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а тому цей спір підлягає вирішенню саме за правилами адміністративного судочинства, на що неодноразово вказував у своїй практиці Верховний Суд, зокрема у постанові від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22. Приєднання оскаржуваної довідки НАЗК до матеріалів кримінального провадження, з позиції скаржниці, не змінює її правової природи та не скасовує можливості її оскарження за правилами адміністративного судочинства.

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, необхідно врахувати, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 03.07.2026 у справі № 420/3078/25 досліджував питання правової природи довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, зокрема в аспекті її віднесення до індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень та можливості її оскарження в порядку адміністративного судочинства.

14. У вказаній справі Судова палата констатувала, що питання правової природи довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, та можливості її оскарження в порядку адміністративного судочинства, вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

15. Так, у справі № 160/4098/22, на яку скаржниця посилається у касаційній скарзі у цій справі, Верховний Суд сформулював правові висновки в аспекті застосування статті 51-3 Закону № 1700-VІІ, у взаємозв`язку з пунктом 19 частини першої статті 4 та пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, відповідно до яких довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

16. У підсумку Верховний Суд в означеній справі виснував, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із винесенням відповідачем спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірна довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

17. Наведені висновки були послідовно підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, від 26.09.2023 у справі № 460/238/22, від 21.11.2023 у справі № 640/32072/20, від 28.09.2023 у справі № 520/1868/22, від 07.03.2024 у справі № 520/11493/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24.

18. Побіжно Судова палата констатувала, що у вказаних справах перед Верховним Судом не поставало питання щодо застосування статті 51-3 Закону № 1700-VІІ, у взаємозв`язку з пунктом 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, з урахуванням обставин звернення НАЗК до уповноваженого органу з метою порушення провадження за фактом виявлення в діях декларанта ознак адміністративного або кримінального правопорушення, позаяк таких обставин судами попередніх інстанцій у цих справах встановлено не було.

19. Водночас Судова палата відмітила, що у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, на яку послався суд першої інстанції, закриваючи провадження у цій справі, Верховний Суд частково змінив означені підходи, виснувавши, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

20. За висновком Верховного Суду у вказаній справі, це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

21. Також Судова палата зауважила, що підтримуючи означені висновки, Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, у якій, на відміну від зазначених справ, судами попередніх інстанцій були встановлені обставини звернення уповноваженого органу в межах триваючого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, до НАЗК щодо здійснення перевірки можливих фактів порушення суб`єктом декларування при заповненні щорічних декларацій суб`єктом декларування, складення відповідної довідки про результати повної перевірки щорічної декларації цього суб`єкта декларування, констатував, що зазначені обставини виключають можливість розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до зміни у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс.

22. У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них, відповідно до приписів статті 222 КПК України, розповсюджується особливий режим доступу (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування).

23. Отже, у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 Верховний Суд сформував правовий підхід, відповідно до якого існують виключні випадки, за наявності яких складена НАЗК довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, не може бути оскаржена до адміністративного суду, а саме у разі виявлення в діях декларанта ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, або здійснення у зв`язку з цим уповноваженим органом відповідного провадження щодо притягнення особи до юридичної відповідальності.

24. Вважаючи, що наведений правовий підхід не забезпечує належної визначеності у застосуванні норм права та потребує уточнення, Судова палата у справі № 420/3078/25 надала відповіді на ключові питання спору щодо: 1) правової природи довідки НАЗК, складеної за результатами проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, та її правових наслідків; 2) впливу підстав проведення перевірки на правову природу довідки; 3) впливу ознак правопорушення на правову природу довідки; 4) впливу подальшого притягнення особи до юридичної відповідальності на існування правовідносин між НАЗК та суб`єктом декларування; 5) юрисдикційної належності спорів про оскарження довідки; 6) меж судового контролю та співвідношення юрисдикцій, а також обмеження права на оскарження довідки НАЗК у зв`язку з наявністю кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

25. Так, щодо правової природи довідки НАЗК, складеної за результатами проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, Судова палата виснувала, що означена довідка є результатом реалізації контрольних функцій цього органу у сфері запобігання корупції. Її складення завершує контрольну процедуру, у межах якої НАЗК в односторонньому порядку реалізує надані йому законом владно-управлінські повноваження щодо оцінки дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Вона містить висновки щодо обставин, встановлених під час перевірки, та висновки щодо дотримання конкретним суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Довідка НАЗК за результатами повної перевірки декларації складається суб`єктом владних повноважень на виконання покладених на нього законом владних управлінських функцій, стосується конкретного суб`єкта декларування, містить індивідуалізовані висновки, які стосуються прав, свобод та охоронюваних законом інтересів суб`єкта декларування, має визначений строк, її вичерпується виконанням. Таким чином, довідка НАЗК за результатами повної перевірки декларації за правовою природою є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських функцій цього органу у сфері запобігання корупції.

26. Щодо правових наслідків означеної довідки Судова палата зазначила наступне:

«Правове значення довідки не обмежується лише фіксацією встановлених НАЗК обставин, а поширюється на суміжні адміністративні процедури, у межах яких викладені в ній висновки можуть бути враховані іншими суб`єктами владних повноважень під час прийняття відповідних рішень.

Крім того, висновки довідки можуть бути використані НАЗК як джерело інформації у межах реалізації інших контрольних процедур. Зокрема, інформація, викладена у довідці, може бути врахована під час моніторингу способу життя суб`єкта декларування, повторної повної перевірки декларації за новими джерелами інформації, перевірки пов`язаних декларацій за інші звітні періоди, формування ризик-профілю суб`єкта декларування для подальшого автоматизованого відбору декларацій.

Також висновки довідки є підставою для реалізації передбачених законом механізмів реагування у разі виявлення ознак адміністративних чи кримінальних правопорушень, а також необґрунтованості активів.

Так, у разі виявлення за результатами перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, в тому числі передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) (далі - КУпАП), відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21, уповноважена особа НАЗК розпочинає збір даних для встановлення наявності підстав для складення протоколу про таке правопорушення, а за наявності відповідних підстав складає протокол і направляє його до суду в порядку, визначеному КУпАП.

У разі, якщо складення протоколу належить до компетенції іншого органу або іншого структурного підрозділу НАЗК, уповноважена особа передає відповідну інформацію та матеріали перевірки або складає і підписує обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у двох примірниках для його подальшого направлення за належністю.

У разі виявлення за результатами перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, в тому числі передбачених статтями 366-2 (декларування недостовірної інформації), 368-5 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу України (далі - КК України), відповідно до того ж пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21 уповноважена особа НАЗК складає та підписує обґрунтований висновок у двох примірниках для направлення спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

У разі виявлення ознак необґрунтованості активів, а також за відсутності наданих суб`єктом декларування письмових пояснень чи доказів або їх надання не в повному обсязі, відповідно до частини третьої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21, НАЗК інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру для вирішення питання про вжиття передбачених законом заходів.

Отже, висновки довідки, реалізуючись через механізми статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», зумовлюють низку самостійних зобов`язальних, контрольних, дисциплінарних, кадрових, репутаційних, деліктних та інших правових наслідків для суб`єкта декларування. Такі наслідки самостійно та безпосередньо впливають на його правове становище і не вичерпуються виключно можливістю його подальшого притягнення до юридичної відповідальності.».

27. Щодо впливу підстав проведення перевірки та виявлення НАЗК за її результатами ознак адміністративного або кримінального правопорушення та подальше вжиття заходів, спрямованих на притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності, на правову природу довідки НАЗК за результатами повної перевірки декларації Судова палата сформувала такі висновки:

- підстава проведення повної перевірки декларації є лише юридичною передумовою початку відповідної контрольної процедури, яка не впливає на правову природу довідки, складеної за її результатами, характер реалізованих НАЗК повноважень чи юридичне значення викладених у ній висновків;

- незалежно від підстави, яка послугувала передумовою для проведення перевірки, довідка про результати повної перевірки декларації залишається результатом реалізації НАЗК владно-управлінських контрольних функцій щодо конкретного суб`єкта декларування та зумовлює тотожні за своєю юридичною природою правові наслідки;

- законодавець розмежовує довідку про результати повної перевірки декларації, яка містить висновки НАЗК щодо дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції за результатами здійснення заходу фінансового контролю, та документи, які можуть складатися у зв`язку з виявленням в діях суб`єкта декларування ознак адміністративного або кримінального правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення або обґрунтований висновок, які складаються для реалізації інших повноважень НАЗК, пов`язаних із реагуванням на виявлені ознаки правопорушень та ініціюванням процедур притягнення особи до юридичної відповідальності);

- незалежно від змісту встановлених за результатами перевірки обставин довідка залишається актом індивідуальної дії, прийнятим у межах реалізації НАЗК владно-управлінських повноважень у сфері державного фінансового контролю щодо перевірки достовірності, повноти та своєчасності подання відомостей у декларації, правова природа якого визначається характером повноважень, у межах яких його прийнято, метою ухвалення такого акта та змістом правовідносин, у яких він виник, та яку не змінює і подальше використання викладених у ньому висновків для вжиття заходів, спрямованих на притягнення особи до юридичної відповідальності, оскільки сам по собі факт використання цього акта іншими суб`єктами владних повноважень в межах інших процедур не трансформує його юридичної сутності;

- контроль і перевірка декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, закон розглядає як самостійну форму реалізації повноважень НАЗК, яка існує незалежно від здійснення досудового розслідування чи судового розгляду в кримінальному провадженні, а, зважаючи на законодавче застереження про те, що рішення НАЗК, прийняті за результатами перевірки декларацій, не перешкоджають здійсненню кримінального провадження, початок досудового розслідування або відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не поглинає та не нівелює рішення НАЗК, не змінює їхньої правової природи та не позбавляє значення як самостійного результату здійснення контрольних повноважень НАЗК;

- довідка про результати повної перевірки декларації зумовлює самостійні правові наслідки для суб`єкта декларування, які не обмежуються і не вичерпуються можливістю його подальшого притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Висновки, викладені у довідці, можуть бути підставою для виникнення зобов`язальних, контрольних, дисциплінарних, кадрових та інших правових наслідків, а також впливати на права, свободи та законні інтереси суб`єкта декларування після завершення самої перевірки;

- відкриття кримінального провадження, складення протоколу про адміністративне правопорушення або вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію механізмів юридичної відповідальності, не усуває юридичних наслідків довідки та не припиняє правового зв`язку між НАЗК і суб`єктом декларування щодо законності її складення, а перехід до стадії реалізації механізмів юридичної відповідальності не припиняє правовідносин щодо законності довідки НАЗК про результати повної перевірки декларації, які продовжують існувати доти, доки зберігаються правові наслідки відповідного акта та існує спір щодо правомірності реалізації НАЗК своїх владних управлінських повноважень.

28. На підставі наведеного Судова палата дійшла висновку про те, що спір щодо оскарження довідки НАЗК про результати повної перевірки декларації є публічно-правовим спором, у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, та належить до юрисдикції адміністративних судів.

29. Визначаючи межі компетенції та обсягу судового контролю адміністративних судів під час перевірки законності довідки НАЗК, а також меж оцінки відповідних висновків судами, які вирішують питання про притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності, Судова палата дійшла висновку, що, незважаючи на те, що одні й ті самі юридичні факти можуть породжувати різні правовідносини та, відповідно, бути предметом оцінки в межах різних судових процедур, адміністративний суд, суд у справі про адміністративне правопорушення та суд, який здійснює кримінальне провадження, реалізують різні за своїм змістом, завданнями та процесуальним призначенням форми судового контролю, у кожному з яких одні й ті самі обставини досліджуються з різною процесуальною метою та для вирішення різних за своєю правовою природою питань.

30. Так, у кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення відповідні обставини підлягають дослідженню для встановлення наявності чи відсутності складу правопорушення, винуватості особи та підстав для притягнення її до юридичної відповідальності, а в адміністративному судочинстві - для перевірки законності реалізації НАЗК наданих йому владних управлінських повноважень, дотримання встановленої процедури проведення повної перевірки декларації та обґрунтованості висновків, викладених у довідці, складеній за її результатами. При цьому ані суд у справі про адміністративне правопорушення, ані суд кримінальної юрисдикції не наділені повноваженнями щодо здійснення самостійного судового контролю за законністю діяльності НАЗК під час проведення повної перевірки декларації, перевірки дотримання встановленої законом процедури такої перевірки чи вирішення питання про правомірність індивідуального акта НАЗК як акта суб`єкта владних повноважень.

31. За висновком Судової палати, це означає, що одночасне існування адміністративного провадження, провадження у справі про адміністративне правопорушення та кримінального провадження не створює конкуренції судових юрисдикцій, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання. Інакше кажучи, існування кримінального провадження чи провадження про адміністративне правопорушення не створює альтернативного механізму судового контролю за діяльністю НАЗК.

32. Позбавлення особи можливості оскаржити довідку НАЗК з підстав існування кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, за оцінкою Судової палати, фактично означає виключення відповідного акта індивідуальної дії з-під самостійного судового контролю, що не узгоджується з приписами статей 8 та 55 Конституції України.

33. Вважаючи, що виключення діяльності НАЗК з-під судового контролю лише через те, що матеріали, складені на підставі довідки, стали процесуальною передумовою для ініціювання кримінального провадження або провадження про адміністративне правопорушення, фактично надає імунітет від судового контролю частині владної діяльності держави, Судова палата дійшла висновку про те, що виявлення в діях суб`єкта декларування ознак адміністративного або кримінального правопорушення або відкриття кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не змінює адміністративно-правової природи довідки НАЗК як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства, і не виключає права такої особи на його самостійне оскарження.

34. У підсумку Судова палата, дослідивши правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 про те, що у разі наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК перевірки декларації особи, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо в порядку адміністративного судочинства, уважала за необхідне відступити від указаних висновків та надалі застосовувати такі юридичні (правові) висновки:

1. Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності. Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

2. Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.

3. Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

35. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Застосовуючи до обставин цієї справи висновки Судової палати, викладені у постанові від 03.07.2026 у справі № 420/3078/25, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили судовий контроль за законністю висновку НАЗК із питанням оцінки наявності підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, внаслідок чого дійшли неправильного висновку про відсутність адміністративної юрисдикції щодо цього спору.

37. Зазначене призвело до порушення судами норм процесуального права та постановлення незаконних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому розгляду справи по суті та підлягають скасуванню.

38. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

40. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

41. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд