ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 340/8431/24

У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 6.1 пункту 6 довідки НАЗК № 480/24 від 27.09.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України в частині зазначення про недостовірність відомостей, які не відповідають дійсності, на суму 1 744 106,97 гривень;

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 довідки НАЗК № 480/24 від 27.09.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, в частині зазначення про недостовірність відомостей, які не відповідають дійсності, на загальну суму 226 382,95 гривні;

- визнати протиправним та скасувати підпункт 4.1. у розділі ІV «Висновки» довідки НАЗК № 480/24 від 27.09.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, в частині зазначення про недостовірність відомостей у декларації (п.п. 6.1 п. 6, пп. 9 розділу 3.1 цієї довідки), на загальну суму 1 972 969,69 гривень, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

НАЗК, відповідно до статті 51-3 Закону № 1700-VII, Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29.01.2021 № 26/21 (зі змінами), провело повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, яку подав суб`єкт декларування ОСОБА_1 , народний депутат України.

За результатами перевірки складено довідку про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік № 480/24 від 27.09.2024.

Предметом оскарження у межах цього спору є підпункт 6.1. пункту 6, пункт 9, підпункт 4.1. розділу IV «Висновки» довідки № 480/24, за змістом яких НАЗК зроблено висновки про зазначення декларантом недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 1 972 969,69 гривень, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. У пункті 4.1. розділу IV «Висновки» вказаної довідки наявний висновок про наявність у діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

На виконання вимог частини сьомої статті 12 Закону № 1700-VII затверджено обґрунтований висновок щодо виявлення у діях ОСОБА_1 ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, який листом від 07.10.2024 № 403-01/74279-24, відповідно до статті 482-2 КПК України, направлено разом із матеріалами перевірки до Генерального прокурора.

Листом від 17.10.2024 № 05/4/1-82ВИХ-24 Генеральний прокурор повідомив НАЗК, що за результатами розгляду затвердженого стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та зареєстровано кримінальне провадження за частиною першою статті 366-2 КК України.

Згідно з наявним у матеріалах справи витягу з ЄРДР убачається, що за результатами розгляду висновку НАЗК щодо виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, відповідно до якого народний депутат України ОСОБА_1 вніс до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2021 рік, завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 972 969,69 гривень, 16.10.2024 зареєстровано кримінальне провадження № 42024000000001153 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 КК України)

Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) листом від 08.11.2024 № 134037/0/05-24 повідомило НАЗК, що з метою дослідження викладених обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, обґрунтований висновок долучено до матеріалів кримінального провадження № 42024000000000601 від 24.04.2024, досудове розслідування у якому здійснюється детективами НАБУ за фактом внесення ОСОБА_1 ймовірно недостовірних відомостей до щорічних декларацій за 2021-2022 звітні роки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366-2 КК України. Викладена в обґрунтованому висновку інформація буде врахована під час подальшого досудового розслідування.

Відповідно до листа НАБУ від 15.05.2025 № 83227/0/05-25 досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42024000000000601 від 24.04.2024 за можливими фактами внесення народним депутатом України ОСОБА_1 ймовірно недостовірних відомостей до щорічних декларацій за 2021-2022 звітні роки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366-2 КК України, станом на 15.05.2025 триває.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НАЗК про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 340/8431/24 скасовано, а справу № 340/8431/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із винесенням відповідачем спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і спірна довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, задоволено клопотання НАЗК про закриття провадження у справі № 340/8431/24. Закрито провадження в адміністративній справі № 340/8431/24 за позовом ОСОБА_1 до НАЗК, за участю треььої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Водночас суд звернув увагу на те, що у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 Верховний Суд зазначив: «...довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки. Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності...».

Тобто довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення) у випадку виявлення недостовірних відомостей за результатами проведення правовідносини може бути предметом окремого оскарження лише за певних умов - відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи.

У випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них, відповідно до приписів статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), розповсюджується особливий режим доступу. Зокрема, зазначена процесуальна норма за замовчуванням містить заборону розголошення усіх відомостей кримінального провадження за винятком лише тих, щодо яких слідчим чи прокурором надано письмовий дозвіл, що унеможливлює надання НАЗК до суду усіх доказів.

Довідка та обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, у яких вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), не можуть бути предметом оскарження в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому, відповідно до положень частини четвертої статті 51-1 Закону № 1700-VII проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому КПК України.

У цьому випадку скасування за результатами розгляду адміністративного спору довідки та обґрунтованого висновку не є підставою для закриття відповідного кримінального провадження, відтак, оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс. Указане стосується також і довідок, в яких за результатами перевірки встановлено ознаки адміністративного правопорушення.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах довідка № 480/24 від 27.09.2024 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України є частиною кримінального провадження № 42024000000000601 від 24.04.2024, яке на цей час триває, суд дійшов висновку, що вона не може бути предметом оскарження в порядку КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судам норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу № 340/8431/24 направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 2, 5, 19, пункту 1 частини першої статті 238, статей 242, 308, 316, 328, 353 КАС України, статті 55 Конституції України, статей 51-1, 51-3 Закону № 1700-VII.

Також підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо правової природи довідки НАЗК як акта індивідуальної дії та можливості її оскарження в адміністративному судочинстві, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22, від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21.

Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, до правовідносин, які не є подібними до цієї справи за визначальними фактичними та юридичними ознаками.

Також скаржник зазначає, що суди не врахували, що перевірка НАЗК була розпочата раніше, ніж кримінальне провадження № 42024000000000601.

Так, скаржник наголошує, що ключове значення для правильного вирішення питання підсудності має хронологія подій, яку суди встановили, але не надали їй належної правової оцінки: повну перевірку декларації НАЗК розпочало 25.03.2024; кримінальне провадження № 42024000000000601, на яке послалися суди, було розпочате лише 24.04.2024; довідку НАЗК № 480/24 складено 27.09.2024; обґрунтований висновок НАЗК направлено до Генерального прокурора листом від 07.10.2024; окреме кримінальне провадження № 42024000000001153 за результатами розгляду висновку НАЗК зареєстровано 16.10.2024; лише 08.11.2024 НАБУ повідомило НАЗК, що обґрунтований висновок долучено до матеріалів кримінального провадження № 42024000000000601 від 24.04.2024.

Отже, скаржник зазначає, що на дату початку повної перевірки 25.03.2024 кримінального провадження № 42024000000000601 ще не існувало. Відповідно, повна перевірка декларації не могла бути розпочата у межах цього кримінального провадження, не могла проводитися на підставі процесуального рішення чи запиту в межах такого провадження та не могла з самого початку мати статус матеріалів кримінального провадження.

Крім того, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою попередню постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у цій же справі № 340/8431/24, якою вже було скасовано ухвалу про закриття провадження і вказано на адміністративно-правову природу спору. На думку скаржника, повторне закриття провадження без нових юридично релевантних підстав фактично нівелює висновки апеляційного суду, раніше надані у цій же справі.

НАЗК у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій, опираючись на правову позицію Верховного Суду, дійшли правомірного висновку про те, що оскаржуваний висновок, який містить відомості про наявність у діях суб`єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статі 366-2 КК України, не може бути предметом розгляду суду в порядку адміністративного судочинства.

Рух касаційної скарги

16.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Богомазов Павло Сергійович, на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М.↗, суддів: Загороднюка А. Г.↗, Радишевську О. Р.↗ для розгляду судової справи № 340/8431/24.

Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Богомазов Павло Сергійович, на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2026 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частина третя статті 124 Конституції України установлює, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 7-1 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Згідно з пунктами 1-1, 1-2 частини першої статті 12 Закону № 1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань; мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Отримання інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється у порядку та обсязі, визначених спільним наказом НАЗК та Генерального прокурора. Обробку такої інформації НАЗК здійснює з дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпечення таємниці, що охороняється законом.

Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 12 Закону № 1700-VII у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення НАЗК затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Частинами першою-третьою статті 51-1 Закону № 1700-VII передбачено, що НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається НАЗК.

Згідно з частиною першою статті 51-3 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. НАЗК проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. НАЗК визначає порядок відбору декларацій для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства. НАЗК за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції (частина друга статті 51-3 Закону № 1700-VII).

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі НАЗК інформує про це НАБУ та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (частина третя статті 51-3 Закону № 1700-VII).

Наказом НАЗК від 29.01.2021 № 26/21 затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - довідка) у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

Пункт 2 розділу VI Порядку визначає, що довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

За змістом пункту 6 розділу VI Порядку у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

На офіційному вебсайті НАЗК оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону (пункт 10 розділу VI Порядку).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

У цій справі спірним є питання, чи є довідка НАЗК, складена за результатами проведення повної перевірки декларації, у частині встановлення факту зазначення суб`єктом декларування недостовірних відомостей, індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси такої особи та, відповідно, може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки містить відомості про наявність у діях суб`єкта декларування ознаки кримінального правопорушення.

Суд зауважує, що питання щодо можливості оскарження такої довідки вже було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у справі № 420/3078/25.

Так, у постанові від 03.07.2026 Судова палата відступила від висновків Верховного Суду про те, що у разі наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК перевірки декларації особи, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо в порядку адміністративного судочинства, та сформувала такі юридичні (правові) висновки:

- складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України;

- така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності.

Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.

Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд констатує, що спір виник у зв`язку зі складенням НАЗК довідки від 27.09.2024 № 480/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України.

У зазначеній довідці НАЗК зафіксувало, що під час подання зазначеної декларації позивач порушив вимоги пунктів 1, 3, 5, 7, 8, 8-1, 9 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у зв`язку з тим, що при поданні декларації, зокрема, зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 1 972 969,69 гривень. Відтак, у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України. Надалі складено та затверджено обґрунтований висновок, який листом від 07.10.2024 № 403-01/74279-24 разом з матеріалами перевірки направлено Генеральному прокурору.

Листом від 17.10.2024 № 05/4/1-82ВИХ-24 Генеральний прокурор повідомив НАЗК, що за результатами розгляду затвердженого стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, внесено відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження за частиною першою статті 366-КК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону № 1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Також суд зазначив, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення) у випадку виявлення недостовірних відомостей за результатами проведення перевірки, може бути предметом окремого оскарження лише за певних умов - відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи. У випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них, відповідно до приписів статті 222 КПК України, розповсюджується особливий режим доступу. Зокрема, зазначена процесуальна норма за замовчуванням містить заборону розголошення усіх відомостей кримінального провадження за винятком лише тих, щодо яких слідчим чи прокурором надано письмовий дозвіл, що унеможливлює надання НАЗК до суду усіх доказів. Довідка та обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, у яких вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або КУпАП, не можуть бути предметом оскарження в порядку КАС України.

При цьому, суд зазначив, що відповідно до положень частини четвертої статті 51-1 Закону № 1700-VII проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому КПК України. У цьому випадку скасування за результатами розгляду адміністративного спору довідки та обґрунтованого висновку не є підставою для закриття відповідного кримінального провадження, а відтак суд дійшов висновку, що оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс. Суд зазначив, що указане стосується також і довідок, в яких за результатами перевірки встановлено ознаки адміністративного правопорушення.

Водночас, застосовуючи до обставин цієї справи правові висновки Судової палати у справі № 420/3078/25, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли такого висновку.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 НАЗК не лише зафіксувало встановлені під час перевірки обставини, а й констатувало зазначення позивачем недостовірних відомостей на загальну суму 1 972 969,69 гривень, встановило у його діях ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, передбачило необхідність створення можливості для подання позивачем декларації з достовірними відомостями та оприлюднення довідки на офіційному вебсайті НАЗК. Крім того, на підставі цієї довідки НАЗК склало обґрунтований висновок та направило його до Генерального прокурора.

За таких обставин оскаржувана довідка від 27.09.2024 № 480/24 є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки позивача, а тому може бути самостійним предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача права на оскарження спірної довідки, оскільки неправильно визначив її правову природу, не врахувавши, що вона є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки суб`єкта декларування.

З огляду на викладене оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України та постанову суду апеляційної інстанції про залишення її без змін не можна визнати законними та обґрунтованими.

Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд