ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/23819/25

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - НТУ «ХПІ», Університет, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність НТУ «ХПІ» щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.07.2025, а саме: належним органом закладу освіти, за участі скаржника за його проханням, з роз`ясненням порядку оскарження;

1.2. зобов`язати НТУ «ХПІ» здійснити дії, необхідні для усунення наслідків протиправної бездіяльності та розглянути скаргу ОСОБА_1 від 31.07.2025 належним органом закладу освіти, за участі скаржника за його проханням, якщо відповідач вбачає повноваження інших органів державної влади, підприємств, установ та організацій, у відповідності до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслати до них зазначену скаргу, роз`яснити порядок оскарження за умови відмови в її задоволенні.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неналежний розгляд відповідачем його скарги від 31.07.2025, поданої відповідно до Закону України «Про звернення громадян», у якій він, зокрема, порушував питання щодо дотримання академічної доброчесності під час проведення вступного випробування та просив забезпечити його участь у розгляді скарги.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру, оскільки НТУ «ХПІ» у цих правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює публічно-владних управлінських функцій. З огляду на це суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

6. Надаючи оцінку характеру спірних правовідносин, апеляційний суд зазначив, що НТУ «ХПІ» є державним закладом вищої освіти, водночас дійшов висновку, що Університет не є суб`єктом владних повноважень, оскільки не є органом державної влади, не виконує жодних владних функцій та повноважень.

7. За результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, позаяк НТУ «ХПІ» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, у зв`язку з чим вказаний спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

8. Не погодившись із указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, за змістом якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, а направити справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що спір виник під час вступної кампанії до державного закладу вищої освіти, до укладення будь-якого договору про навчання, і стосується дотримання установленої законодавством процедури розгляду скарги на проведення вступного випробування.

10. На переконання скаржника, суди не врахували характер діяльності Університету під час вступної кампанії, приписи Закону України «Про звернення громадян» щодо участі заявника у розгляді скарги та зміст заявлених вимог. Окремо він посилається на гарантії доступу до суду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 для розгляду справи № 520/23819/25 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Желєзний І.В., судді Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі № 520/23819/25.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, здійсненого на підставі розпорядження в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026 № 599 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29.05.2026 № 1056/0/15-26 «Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя», для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О.↗, судді Соколов В.М.↗, Загороднюк А.Г.↗

14. У відзиві на касаційну скаргу НТУ «ХПІ» просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, наголошуючи, що спір стосується внутрішнього розгляду повідомлень про можливі порушення академічної етики, а Університет не здійснював стосовно позивача публічно-владних управлінських функцій. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 420/3453/19.

15. У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує проти його доводів та зазначає, що відповідач помилково ототожнює предмет цього спору із захистом честі, гідності та ділової репутації, тоді як заявлені ним позовні вимоги стосуються належного розгляду скарги відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.↗ від 21.10.2026 справу № 520/23819/25 прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Як установив суд апеляційної інстанції, 31.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до ректора НТУ «ХПІ» зі скаргою, у якій порушував питання перевірки обставин проведення фахового вступного випробування, можливого порушення академічної доброчесності й академічної етики та відповідальності окремих науково-педагогічних працівників.

19. У цій скарзі позивач також просив відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» забезпечити його участь у її розгляді, у тому числі під час засідань уповноважених органів закладу освіти.

20. Листом НТУ «ХПІ» від 30.08.2025 № 66-01-16/212 позивача повідомлено про дослідження комісією з академічної етики матеріалів, зокрема відеозапису фахового іспиту, та непідтвердження обставин, викладених у скарзі. Водночас зазначено, що вирішення питань щодо позбавлення наукових ступенів та вчених звань не належить до повноважень цієї комісії.

21. Отже, спір у цій справі виник щодо дотримання Університетом установленого порядку розгляду скарги позивача, зокрема розгляду її належним органом закладу освіти, забезпечення участі позивача в такому розгляді та роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

22. Перевіривши доводи касаційної скарги в межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

23. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. За змістом пунктів 2, 7 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єктом владних повноважень є, зокрема, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

26. Отже, визначальними критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. При цьому сама по собі участь у справі юридичної особи публічного права не свідчить про публічно-правовий характер спору. Вирішальним є те, чи здійснював відповідний суб`єкт публічно-владні управлінські функції саме у правовідносинах, з яких виник спір.

27. У постанові від 30.09.2020 у справі № 420/3453/19, на яку посилається Університет у відзиві на касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору між науково-педагогічним працівником і закладом вищої освіти щодо реалізації прав, пов`язаних із трудовими відносинами, виходила з того, що належність закладу вищої освіти до юридичних осіб публічного права сама по собі не визначає публічно-правового характеру відносин за його участю.

28. Водночас предметом спору у справі № 420/3453/19 були правовідносини, пов`язані з реалізацією трудових прав науково-педагогічного працівника, тоді як у справі, що переглядається, спір виник у зв`язку з розглядом Університетом скарги особи щодо проведення фахового вступного випробування та забезпечення її участі у розгляді такого звернення. Тому наведений висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає врахуванню з огляду на характер конкретних спірних правовідносин, однак сам по собі не є достатньою підставою для висновку про цивільну юрисдикцію цього спору без з`ясування правової природи оскаржуваної діяльності Університету.

29. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) визначає порядок реалізації громадянами права на звернення, а також права та обов`язки учасників відповідних правовідносин у межах установленої ним сфери застосування.

30. Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, зокрема, право громадянина особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім під час її розгляду.

31. Водночас положення статті 12 Закону № 393/96-ВР передбачають випадки, у яких порядок розгляду відповідних заяв і скарг визначається спеціальним законодавством. Отже, для з`ясування правової природи спірних відносин необхідно враховувати не лише зміст звернення позивача, а й нормативне регулювання процедури його розгляду.

32. При цьому виникнення в установи обов`язку розглянути звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР саме по собі не свідчить про здійснення нею публічно-владних управлінських функцій. Належність спору до адміністративної юрисдикції залежить від характеру тих повноважень, у зв`язку з реалізацією яких виник спір.

33. Зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин убачається, що скарга ОСОБА_1 від 31.07.2025 стосувалася перевірки обставин проведення фахового вступного випробування, можливого порушення академічної доброчесності та етики, відповідальності окремих науково-педагогічних працівників, а також забезпечення участі позивача в розгляді його звернення. За результатами розгляду зазначеної скарги Університет повідомив позивача про результати перевірки, проведеної комісією з академічної етики.

34. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що НТУ «ХПІ» є державним закладом вищої освіти, який у спірних правовідносинах не здійснює публічно-владних управлінських функцій, а тому спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Водночас, визначивши предметом спору неналежний розгляд Університетом скарги позивача відповідно до Закону № 393/96-ВР, суд не надав правової оцінки характеру повноважень Університету, у зв`язку зі здійсненням яких виник цей спір.

35. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із наведеним висновком, установив зміст скарги позивача та обставини її розгляду комісією з академічної етики, однак фактично обмежився висновком про те, що Університет не є органом державної влади та не здійснює владних функцій. При цьому суд не з`ясував, чи пов`язані оскаржувані дії Університету з реалізацією визначених законодавством повноважень у сфері організації вступу та доступу до вищої освіти, чи вони становлять здійснення внутрішньоорганізаційних повноважень закладу освіти щодо забезпечення академічної доброчесності та етики.

36. Колегія суддів зазначає, що сама обставина виникнення спору на етапі вступу до закладу вищої освіти не є достатньою для віднесення його до адміністративної юрисдикції. Водночас розгляд звернення комісією з академічної етики також не є безумовною підставою для висновку про приватноправовий характер спірних відносин.

37. Таким чином, для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору судам необхідно було надати правову оцінку змісту позовних вимог у взаємозв`язку з характером повноважень Університету, з реалізацією яких пов`язана оскаржувана бездіяльність, та встановити, чи здійснював відповідач у відповідних правовідносинах публічно-владні управлінські функції.

38. Однак суди попередніх інстанцій, установивши обставини звернення позивача та його розгляду Університетом, не надали їм належної правової оцінки з урахуванням предмета позову та характеру спірних правовідносин. Зокрема, суди не визначили, якими саме нормативними приписами врегульовано відповідні повноваження Університету та чи пов`язане їх здійснення з виконанням публічно-владних управлінських функцій.

39. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, є передчасним, оскільки його зроблено без належного застосування до встановлених обставин справи критеріїв розмежування судової юрисдикції, визначених статтями 4 та 19 КАС України.

40. Доводи скаржника про те, що після відкриття провадження у справі суд позбавлений повноважень його закрити, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Водночас застосування цієї норми потребує належного обґрунтування висновку про юрисдикційну належність спору.

41. Питання про дотримання Університетом прав позивача, передбачених статтею 18 Закону № 393/96-ВР, стосується перевірки правомірності оскаржуваних дій чи бездіяльності по суті та не може підміняти вирішення питання про належність спору до адміністративної юрисдикції.

42. Водночас відповідно до статті 341 КАС України Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи й не вправі встановлювати нові обставини або здійснювати переоцінку доказів. У цій справі встановлення судами змісту скарги позивача та результатів її розгляду не усуває необхідності належної правової оцінки характеру спірних відносин для вирішення питання предметної юрисдикції.

43. Отже, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно застосували пункт 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки, не надавши належної правової оцінки встановленим обставинам справи у взаємозв`язку з повноваженнями Університету, дійшли недостатньо обґрунтованого висновку про відсутність публічно-правового характеру спору та необхідність його розгляду за правилами цивільного судочинства.

44. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

45. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права призвели до передчасного закриття провадження у справі та перешкоджають її подальшому розгляду, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому наведені висновки Верховного Суду стосуються виключно передчасності вирішення питання про закриття провадження та не визначають наперед юрисдикційної належності спору чи результату розгляду позовних вимог по суті.

47. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд