ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140110000239.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 16 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Визначену судом заставу було внесено та обвинувачений звільнений з-під варти.
25 червня 2026 року Львівський апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора скасував ухвалу суду першої інстанції від 16 червня 2026 року в частині та змінив покладені на обвинуваченого процесуальні обов`язки, залишивши можливість застосування застави.
02 липня 2026 року сторона обвинувачення звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з клопотанням про зміну застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Одночасно сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про зміну покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03 липня 2026 року у задоволенні клопотання сторони захисту відмовлено, а клопотання сторони обвинувачення задоволено, обвинуваченому ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31 серпня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 08 липня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу суду від 03.07.2026.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 08.07.2026 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував положення статей 392, 422-1 КПК України, оскільки фактично відмовив у доступі до апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 422-1 КПК України окремому апеляційному оскарженню підлягають, зокрема, ухвали про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку захисника, суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив зміну запобіжного заходу з питанням визначення або невизначення альтернативи у вигляді застави, хоча предметом оскарження є саме зміна запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, внаслідок чого ОСОБА_7 було фактично позбавлено волі, у зв`язку з чим оскаржуване рішення не відповідає нормам кримінального процесуального законодавства, Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги.
Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про особисту участь у касаційному розгляді до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені у скарзі доводи, касаційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, інші ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених цим Кодексом. Водночас частиною другою цієї статті встановлено загальне правило про неможливість окремого оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, крім випадків, визначених КПК України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 422-1 КПК України окремому апеляційному перегляду підлягають, зокрема, ухвали про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження, до постановлення ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 03 липня 2026 року відносно ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
16 червня 2026 року за ОСОБА_7 сплачено заставу та наступного дня його звільнено з-під варти.
Ухвалою від 03.07.2026 місцевий суд змінив ОСОБА_7 запобіжний захід із застави на тримання під вартою строком на 60 днів.
Таким чином, за своїм змістом ухвала від 03.07.2026 є ухвалою про зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою, оскарження якої у апеляційному порядку прямо передбачено положеннями ст. 422-1 КПК України.
Той факт, що раніше було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, не змінює суті рішення суду першої інстанції.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що захисник фактично оскаржує судове рішення про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою із визначенням розміру застави на тримання під вартою без визначення її розміру, тому вважав, що вказане судове рішення окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки із матеріалів провадження вбачається, що предметом апеляційного оскарження було зміна запобіжного заходу на тримання під вартою, наслідком якої стало позбавлення ОСОБА_7 свободи.
Тому висновок апеляційного суду про те, що зазначена ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, не відповідає положенням ст. 422-1 КПК України.
Такий підхід також не узгоджується з гарантіями, передбаченими ст. 29 Конституції України та п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які передбачають ефективний судовий контроль за позбавленням особи свободи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 392, 422-1 КПК України та безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 цього Кодексу.
Допущене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд