ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 340/513/26

У лютому 2026 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 126/д (далі - оскаржуване рішення, рішення від 18.12.2025 № 126/д), в частині повернення документів позивачки на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби. Також зазначила, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24, яке набрало законної сили 25.04.2025, встановлено факт проживання позивачки із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по день його смерті. Окрім того звернуто увагу, що на момент прийняття оскаржуваного рішення діяла редакція статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця), яка прямо відносила до членів сім`ї загиблого жінку (чоловіка), з якою загиблий проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення такого факту судовим рішенням. Таким чином, вимога відповідача про подання документів щодо призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника є безпідставною, оскільки позивачка звернулася за виплатою саме як один із подружжя, а не як утриманець загиблого. У зв`язку з цим позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 18.12.2025 № 126/д та зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням правової оцінки суду.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 18.02.2023. Водночас, вказаним рішенням у задоволенні вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.06.2025 № 21/1978 пакет документів позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для подальшого опрацювання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після перевірки поданих документів складено відповідний висновок та доповідь, які листами від 04.06.2025 № 938/6118 та від 23.06.2025 № 938/7024 направлено до Департаменту соціального забезпечення МОУ.

Відповідно до пункту 8 витягу з протоколу засідання Комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 126/д документи позивачки повернуто на доопрацювання.

Зазначене рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 161 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого. Комісія зазначила, що ОСОБА_1 не відноситься до дружини загиблого, а за наданими документами неможливо встановити чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю). У зв`язку із наведеним Комісією МОУ прийнято рішення повернути документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця.

Не погодившись із таким рішенням, оформленим протоколом засідання Комісії від 18.12.2025 № 126/д у частині повернення документів на доопрацювання, позивачка звернулася до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 340/513/26 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 161 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця. У підсумку суд вважав, що відповідач обґрунтовано повернув подані документи на доопрацювання з метою надання інших документів, які могли б підтвердити статус позивачки як утриманця загиблого військовослужбовця. Окрім того, судом першої інстанції враховано, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24 у встановленні факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_2 відмовлено. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували право позивачки на пенсію у зв`язку із втратою годувальника або її статус утриманця у розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі №340/513/26 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення МОУ від 18.12.2025 № 126/д, в частині повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця;

- зобов`язано МОУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вважав, що факт проживання однією сім`єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї ОСОБА_2 і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України №2011-XII. У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 № 41/д є протиправним, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

16.09.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 340/513/26.

Ухвалою Суду від 30.09.2026 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 та витребувано матеріали адміністративної справи № 340/513/26 з суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у цій справі є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 далі - КАС України).

12.10.2026 матеріали адміністративної справи № 340/513/26 надійшли до Верховного Суду.

19.10.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2026 справу № 340/513/26 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.10.2026.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 340/513/26 та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 340/513/26.

На переконання скаржника, право на одноразову грошову допомогу виникає в момент загибелі військовослужбовця. Смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . На цей момент чинною була редакція статті 161 Закону №2011-XII, яка передбачала вичерпний перелік осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу. До цього переліку входили лише батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці. Позивачка не перебувала з військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі, не мала встановленого статусу утриманки, а тому не відповідала жодній з категорій, визначених чинною на час смерті редакцією закону.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 340/513/26 не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 161 Закону № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 161 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 29.07.2022 № 2489-IX щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", чинній на момент смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024 (далі - Закон № 3515-IX) оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції:

"1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"".

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних відносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Згідно із частиною десятою статті 163 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату смерті) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

28.02.2022, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 .

Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 00 0000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених статтею 161 Закону № 2011-XII, крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу МО України № 45 від 25.01.2023 "Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану" (далі - Порядок №45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону № 2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою № 168 та порядками № 975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 161, 163 Закону № 2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови № 168 і пунктом 3 Порядку № 975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним пов`язане встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 161 Закону № 2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, постанови № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 (справа № 280/9248/23) зазначено, що за пунктом 2 постанови № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 161 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду викладеною, зокрема, у постановах від 10.05.2023, 22.08.2024 та 10.10.2024 (справи №№ 640/5320/19, 380/9868/23, 420/11608/23, відповідно), у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку № 975, яким визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Зазначений підхід також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 9.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

Вказане узгоджується також із принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді про верховенство права, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року, CDL-AD(2011)003rev, передбачуваність закону визначено однією з вимог верховенства права: закон має бути сформульований з достатньою точністю, щоб особа могла передбачити правові наслідки його застосування.

Застосування нової редакції статті 161 Закону №2011-XII, внесеної Законом № 3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Статтею 161 Закону № 2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 161 Закону № 2011-XII переліку не входить застосована судом апеляційної інстанції загальна категорія "член сім`ї" як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії "член сім`ї" у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів допомоги.

Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 161 Закону № 2011-XII мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

Натомість суд апеляційної інстанції, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом "члена сім`ї" у розумінні спеціального законодавства, фактично розширив визначений статтею 161 Закону № 2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

Таким чином, з урахуванням положень статті 161 Закону № 2011-XII, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну "члени сім`ї" не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 161 Закону № 2011-XII переліку таких осіб.

У цьому контексті колегія суддів також враховує, що Закон № 3515-IX, яким до статті 161 Закону № 2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2026 у справі № 140/2135/25).

З огляду на це, доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 58 Конституції України, положень статті 161 Закону № 2011-XII є обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 161 Закону № 2011-XII. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання інших документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд -