ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 450/785/25

1. Описова частина

У лютому 2025 року Фермерське господарство «Рисовський» (далі - ФГ «Рисовський») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Пустомитівський ВДВС) з виконання рішення Пустомитівського районного суду від 25 березня 1995 року № 2-162 та рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України» і зобов`язати вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Пустомитівського районного суду від 25 березня 1995 року № 2-162, а саме: призначити земельну судову експертизу для визначення сумісності (накладання) розташування земельної ділянки ДА 060378Б та спірних земельних ділянок згідно із кадастровою картою; зобов`язати державного виконавця витребувати земельну ділянку ДА 060378Б площею 4 га із чужого незаконного володіння і повернути фермеру ОСОБА_1 з видачою витягу про право власності і присвоєнням кадастрового номера.

Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 21 лютого 2025 року скаргу повернув без розгляду на підставі частини п`ятої статті 448 ЦПК України.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що скарга ФГ «Рисовський» подана без додержання вимог статті 448 ЦПК України, оскільки не містить імені (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, та ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Львівський апеляційний суд постановою від 11 липня 2025 року апеляційну скаргу ФГ «Рисовський» залишив без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2025 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про повернення скарги без розгляду.

У серпні 2025 року ФГ «Рисовський» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що скарга містить повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), номер справи, у якій видано виконавчий документ, а саме рішення Пустомитівського районного суду від 28 березня 1995 року № 2-162, реквізити виконавчого провадження, що вказані у вимозі виконавця та зазначені в актах виконавця, вказано дату, коли особа дізналася про порушення прав (з самого моменту видачі виконавчого документа).

Повернення скарги без розгляду у спірному випадку слід вважати проявом надмірного формалізму.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що порушено їхні права.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга має відповідати вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 448 ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною третьою статті 448 ЦПК України визначено, що скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина четверта статті 448 ЦПК України).

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частина сьома статті 43 ЦПК України).

У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2025 року у справі № 644/2494/25 (провадження № 61-8626ск25) вказано, що «у частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду. Судом першої інстанції встановлено, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга не містить прізвища, ім`я та по батькові інших учасників справи (боржників) - ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх місця проживання чи перебування; в порушення пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; в порушення пункту 9 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга не містить викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; в порушення пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України до скарги не додані докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, з підстав передбачених частиною п`ятою статті 448 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року у справі № 725/4098/25 (провадження № 61-11728св25) зазначено, що «вимоги до змісту скарги викладені в частині третій статті 448 ЦПК України, згідно якої скарга повинна містити, зокрема ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Положеннями частини четвертої статті 448 ЦПК України передбачено, що до скарги додаються, зокрема докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У частині п`ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 червня 2026 року у справі № 462/9844/25 (провадження № 61-1424св26) та від 17 червня 2026 року у cправі № 3/454, де розглядалась скарга ФГ «Рисовський».

У цій справі суди встановили, що скарга ФГ «Рисовський» подана без додержання вимог статті 448 ЦПК України, оскільки не містить імені (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, та ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Крім цього, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник Пустомитівського ВДВС - Горбатюк М. Б. зазначила, що на виконанні у Пустомитівському ВДВС не перебуває рішення Пустомитівського районного суду від 25 березня 1995 року № 2-162 та рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України».

Встановивши, що скарга ФГ «Рисовський» подана без додержання вимог статті 448 ЦПК України, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про повернення скарги без розгляду.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції міг залишити скаргу без руху або перевірити певні факти під час розгляду скарги по суті, є необґрунтованими, адже відповідні процесуальні дії суду врегульовані спеціальними нормами, які містяться в розділі VII ЦПК України.

Посилання заявника на прояв судами надмірного формалізму є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, під час повернення скарги без розгляду заявнику не допустив порушень процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду