ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 524/10323/24

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), у якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з листопада 2022 року та до дати ухвалення рішення за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів з 01 січня 2022 року».

2. Позов мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

3. У грудні 2022 року він отримав розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року, з якого дізнався про зміну надавача послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, яким стало ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». До листопада 2022 року надавачем таких послуг було Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»).

4. ОСОБА_1 вказував, що з початку опалювального періоду 2022-2023 років відповідач здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за тарифами, розмір яких перевищує розмір, встановлений на території м. Кременчука станом на 24 лютого 2022 року, що є порушенням статті 1 Закону від 29 липня 2022 року № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479-IX).

5. Вважав, що при застосуванні відповідачем двоставкового тарифу порушена процедура його встановлення, а формування та встановлення таких тарифів повинно здійснюватись окремо для Кременчуцької міської територіальної громади.

6. Також наголошував на тому, що тарифи на послуги з постачання теплової енергії для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувався до цих споживачів до 24 лютого 2022 року.

7. Рішенням від 07 лютого 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука відмовив у задоволенні позовних вимог.

8. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн поклав на державу.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах саме відповідачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

10. Постановою від 26 лютого 2026 року Полтавський апеляційний суд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 лютого 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив.

11. Зобов'язав ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за опалювальний період 2022-2023 років, міжопалювальний період 2023 року та опалювальний період 2023-2024 років, враховуючи тарифи, які діяли для споживача ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року.

12. Стягнув з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на користь держави судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

13. Апеляційний суд вказану постанову мотивував тим, що положення Закону № 2479-IXне містять будь-яких умов чи виключень у частині введення заборони на підвищення тарифів для населення, зокрема щодо тарифів на теплову енергію, починаючи з 19 серпня 2022 року, тобто заборона є абсолютною. Проте суд першої інстанції наведеного не врахував.

14. Зазначив, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що діяв станом на 24 лютого 2022 року.

15. Посилаючись на висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, суд апеляційної інстанції вважав, що застосування тарифів на теплопостачання та гарячу воду в розмірі більшому, ніж ті, що діяли для позивача станом на 24 лютого 2022 року, є порушенням прав споживача.

16. У квітні 2026 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 лютого 2025 року.

17. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, а також обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24 і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

18. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах у межах Полтавської області, відтак з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291) (далі - Порядок № 869), не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука. Тарифи, встановлені для застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», є єдиними для всіх споживачів Полтавської області, та будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом відсутні.

19. Крім того, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, розмір яких відповідає тарифам, що були встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»(які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто у розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року.

20. Заявник звертає увагу на те, що діяльність ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» була припинена вимушено, відповідач не є його правонаступником, а договірні відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 врегульовані індивідуальним договором, що є публічним договором приєднання.

21. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначення відповідача виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука слід кваліфікувати як заміну кредитора у зобов'язанні в порядку статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, на думку заявника, положення статті 714 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на фактичні договірні відносини, що виникли між ОСОБА_1 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

22. Заявник наголошує, що суди попередніх інстанцій не досліджували договірні відносини між позивачем та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», не надавали правової оцінки цим правовідносинам, не встановили наявності доказів укладення між ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідного правочину щодо відступлення права вимоги чи переведення боргу в порядку статей 512, 520 ЦК України.

23. Також посилається на відсутність сталої судової практики щодо питання правових наслідків застосування статті 1 Закону № 2479-IX.

24. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

25. Вказав, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню. При цьому суд врахував сталу судову практику Верховного Суду в подібних спорах, правових підстав для відступу від якої немає. Також посилався на повне фактичне виконання оскаржуваного судового рішення.

26. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подав додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

27. Зазначив, що встановлений Законом № 2479-IX мораторій на підвищення цін запроваджений щодо тарифів, які діяли для споживача станом на 24 лютого 2022 року, а не щодо тарифів, які діяли для надавача послуг станом на вказану дату. На цьому наголошувало Міністерство розвитку громад та територій України у своїх роз`ясненнях, а також Верховний Суд при вирішенні подібних спорів.

28. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі.

29. 04 травня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою від 20 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

31. Ухвалою від 27 травня 2026 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

32. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів керувалась таким.

33. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавської обласної ради про зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись, зокрема, на те, що застосування відповідачем відносно нього як споживача теплової енергії у м. Кременчуку тарифу більшого, ніж він був встановлений попереднім постачальником ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», суперечить приписам статті 1 Закону № 2479-IX, якою встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання.

34. У практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за подібних фактичних обставин і однакової природи спірних правовідносин сформувалися різні підходи до застосування положень статті 1 Закону № 2479-IX щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

35. Так, у справі господарської юрисдикції № 917/1389/23 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку, що приписи статті 1 Закону № 2479-IX не підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

36. Водночас у справах цивільної юрисдикції № 524/2748/24, № 524/6580/24, № 524/8237/24, № 524/13402/24, № 524/9547/24, № 524/12722/24, № 524/7590/24, № 524/10635/24, № 524/11796/24, № 524/8919/24, № 524/12699/24, № 524/9433/24, № 524/1667/24, № 524/953/25, № 524/8141/23, № 524/13156/24, № 524/8291/24, № 524/10837/24, № 524/12074/24, № 524/8503/24, № 524/12898/24, № 524/11813/24, № 524/14981/24 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду дійшов протилежного висновку, зазначивши, що застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для розрахунку плати за теплову енергію споживачам лівобережної частини м. Кременчука тарифів, визначених рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, зумовило збільшення для споживачів вартості постачання тепла та гарячої води після 24 лютого 2022 року, що є порушенням їхніх прав.

37. Тобто Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважав, що приписи статті 1 Закону № 2479-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

38. У зв`язку із цим колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23 щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX, а також вказувала на необхідність вирішення виключної правової проблеми.

39. 08 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 524/10323/24 до розгляду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України та призначила розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

40. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

41. До листопада 2022 року надавачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

42. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 скориговано для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01 січня 2022 року.

43. Згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 25 жовтня 2021 року № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» розмір тарифів становив 1 796,40 грн/Гкал з ПДВ або 1 497,00 грн/Гкал без ПДВ та застосовувався для споживачів лівобережної частини м. Кременчука на момент введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року.

44. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України в результаті ракетних ударів по м. Кременчуку обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було зруйноване, внаслідок чого товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

45. 29 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

46. Рішенням Полтавської обласної ради від 22 вересня 2022 року № 473 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» надано згоду на безоплатне прийняття з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (далі - ВП ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ «Навчально-методичний центр з газової безпеки»).

47. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-р «Про передачу цілісного майнового комплексу ВП ТОВ Кременчуцька ТЕЦ ДУ Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області» Полтавська обласна рада прийняла рішення від 14 жовтня 2022 року № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», пунктом 4 якого вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс як внесок до статутного капіталу відповідача майно, зазначене у додатку до цього рішення, - цілісний майновий комплекс ВП «Кременчуцька ТЕЦ».

48. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на території лівобережної частини м. Кременчука визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 20 жовтня 2022 року № 1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води».

49. Починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

50. Опалювальний період 2022-2023 років для споживачів Кременчуцької міської територіальної громади розпочався 01 листопада 2022 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 31 жовтня 2022 року № 1574.

51. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам лівобережної частини м. Кременчука з 01 листопада 2022 року.

52. Розмір тарифів, які використовувало для розрахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період, визначений рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.

53. Рішенням шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30 вересня 2022 року № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вирішено, зокрема:

- встановити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»: тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатка 1; двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатка 2; тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатка 3 (пункт 1 рішення);

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води введено в дію з 01 жовтня 2022 року (пункт 6 рішення);

- рішення обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (зі змінами) вважати таким, що втратило чинність (пункт 7 рішення).

54. Під час опалювального періоду 2021-2022 років постачання теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуку здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», яке застосовувало тарифи, визначені рішенням Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867.

55. Плата за користування послугами з листопада 2022 року нарахована ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» споживачу ОСОБА_1 за тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, від 28 липня 2023 року № 669 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», зокрема, за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії для населення згідно з додатком 2 до вказаного рішення.

Межі розгляду справи касаційним судом

56. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

57. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

58. Велика Палата Верховного Суду, перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла таких висновків.

Щодо правового механізму формування, встановлення та застосування тарифів на комунальні послуги (у редакціях нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин)

59. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).

60. До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII).

61. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

62. На сьогодні повноваження щодо встановлення тарифів розподілено між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), та органами місцевого самоврядування.

63. Відповідно до законів України від 22 вересня 2016 року№ 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) та від 09 липня 2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон № 2479-VI) НКРЕКП встановлює тарифи на комунальні послуги тим суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює.

64. Для решти суб'єктів господарювання, які не підпадають під регулювання НКРЕКП, тарифи на комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

65. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина п'ята статті 21 Закону № 2189-VIII).

66. За приписами статті 1 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими НКРЕКП.

67. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються НКРЕКП та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частини перша, третя статті 20 Закону № 2633-IV).

68. Статтею 16-1 Закону № 2633-IVвизначено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

69. Відповідно до статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються НКРЕКП), побутові, транспортні та інші послуги.

70. При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП22 березня 2017 року № 308).

71. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств (пункт 37 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР).

72. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291) «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869).

73. Зазначений Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

74. У пункті 2 Порядку № 869 закріплено, що він застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

75. Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді (пункт 15 Порядку № 869).

76. Пунктом 16 Порядку № 869 визначено, що річні плани ліцензованої діяльності складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, відповідно до вимог державних та галузевих нормативів витрат і втрат теплової енергії з урахуванням встановлених уповноваженим органом методик (порядків), техніко-економічних розрахунків та з урахуванням фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема, зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку територіальної громади або приймання (передавання) об`єктів у сфері теплопостачання, приєднання (від`єднання) тепловикористальних установок споживачів.

77. Процедура розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, визначена відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239 (далі - Порядок № 239).

78. Згідно з пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 239 суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів. За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів.

79. За приписами пунктів 1, 3, 4 розділу VІ Порядку № 239 під час розгляду органом місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, послуг із поводження з побутовими відходами) та доданих до неї документів, зокрема розрахунків тарифів на комунальні послуги, суб`єктом господарювання (заявником) здійснюється інформування споживачів про намір зміни тарифів відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п`ять робочих днів із дати його прийняття.

Суб`єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

80. Тобто з огляду на визначену законодавством процедуру тарифи встановлюються відповідною радою для конкретного надавача послуг з теплопостачання.

81. Так, постачання теплової енергії та гарячої води споживачам лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області до листопада 2022 року здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». З 01 листопада 2022 року постачальником теплової енергії та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508).

82. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

83. Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказане підприємство засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, його засновником є Полтавська обласна рада.

84. Отже, тарифи на постачання теплової енергії та постачання гарячої води для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлюються Полтавською обласною радою.

85. Після переходу цілісного майнового комплексу ВП ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» нараховує споживачам лівобережної частини м. Кременчука плату за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно з тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.

86. Проте варто зауважити, що такі тарифи є значно вищими, ніж ті, що були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 та застосовувались ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» до указаних споживачів до 24 лютого 2022 року.

87. Застосування тарифів здійснюється згідно з умовами договору, укладеного між споживачем комунальних послуг та виконавцем.

88. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

89. Тлумачення положень статті 714 ЦК України дозволяє стверджувати, що за своєю суттю договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

90. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

91. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 ЦК України).

Щодо мети Закону № 2479-IX та застосування приписів статті 1 цього Закону

92. Особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування визначає Закон № 2479-IX.

93. З пояснювальної записки до проєкту цього Закону вбачається, що підставою його прийняття була необхідність врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло- та гарячого водопостачання.

94. Велика Палата Верховного Суду враховує, що метою Закону № 2479-IX є, зокрема: забезпечення захисту населення та споживачів України шляхом запровадження мораторію на підвищення цін та тарифів на ринку природного газу та у сфері теплопостачання; закріплення переліку гарантій та компенсацій, що надаються суб`єктам ринку природного газу та у сфері теплопостачання за рахунок видатків з Державного бюджету України, для покриття втрат/витрат, спричинених запровадженням мораторію та застосуванням інших інструментів державного регулювання ринків, витрат, понесених, зокрема, на ліквідацію наслідків воєнних дій, для попередження гуманітарних криз та запобігання негативним соціальним наслідкам.

95. Частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

96. Водночас до частини першої зазначеної статті Закону № 2479-IX були внесені зміни згідно із Законом України від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» (набрав чинності з 27 липня 2023 року). З набранням чинності новою редакцією статті 1 Закону № 2479-IX, заборона на підвищення тарифів в частині теплової енергії і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води стосується лише населення, а не всіх категорій споживачів.

97. Правовідносини, які були предметом розгляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду усправі № 917/1389/23 та правовідносини у цій справі охоплюють період до внесення змін до статті 1 Закону № 2479-IX.

98. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при вирішенні питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IXвизначальним має бути не лише її буквальне тлумачення, а й встановлення змісту та мети цієї законодавчої норми.

99. Стаття 1 Закону № 2479-IX носить імперативний характер та не містить жодних умов чи винятків щодо введення заборони на підвищення тарифів, зокрема, на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

100. Слід зауважити, що цією нормою не визначено компетенцію органів, уповноважених на встановлення тарифів на комунальні послуги, не врегульовано порядку затвердження таких тарифів, натомість її першочерговою метою є захист споживачів від збільшення фінансового навантаження в умовах воєнного стану.

101. Тобто запроваджуючи обмеження на підвищення тарифів, законодавець пов'язував відповідні гарантії незмінності умов оплати комунальних послуг на період дії воєнного стану та у післявоєнний період саме з особою споживача, а не з особою, наділеною повноваженнями встановлювати (змінювати) тарифи, чи з особою, яка надає такі послуги.

102. Ураховуючи наведене, для застосування статті 1 Закону № 2479-IX правове значення має не те, який суб'єкт ухвалює рішення про встановлення тарифу на комунальні послуги або здійснює постачання таких послуг, а те, чи призводить застосування відповідного тарифу до збільшення фінансового навантаження на споживача.

103. Поряд із цим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у зв'язку із запровадженим Законом № 2479-IX мораторієм на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання статтею 2 цього Закону передбачений відповідний компенсаційний механізм для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

104. Аналіз вказаної законодавчої норми свідчить, що суб'єктам господарювання, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX, компенсується не лише заборгованість з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а й витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких, зокрема, відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків.

105. Крім того, статтею 3 Закону № 2479-IXвизначено механізм фінансування відповідних компенсацій, згідно з якою таке фінансування здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням.

106. Отже, держава, встановивши мораторій на підвищення тарифів, одночасно взяла на себе зобов'язання з відшкодування суб'єктам господарювання, щодо яких його запроваджено, заборгованості з різниці в тарифах, а також втрат/витрат, спричинених воєнними діями,за рахунок цільових видатків Державного бюджету України.

107. Повертаючись до питання захисту прав споживачів у сфері комунальних послуг, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Також цей Закон встановлює права споживачів і визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

108. У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства, можна зробити висновок, що цим Законом врегульовано відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або інших угод, які йому не суперечать.

109. Закон № 1023-XII визначає споживача як фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

110. За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач -фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

111. У справі, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, спір виник між споживачем комунальних послуг ОСОБА_1 та надавачем таких послуг - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо правомірності застосування після 24 лютого 2022 року до позивача як споживача теплової енергії у м. Кременчуку більшого тарифу, ніж той, що був встановлений для нього попереднім постачальником.

112. Варто зауважити, що послуги із централізованого тепло- та водопостачання є такими, від яких споживач не має можливості відмовитися, ураховуючи законодавче регулювання правовідносин з надання вказаних послуг. Більше того, споживач також не має можливості обрати постачальника цих послуг. З огляду на те, що зазначені комунальні послуги є обов'язковими, споживач повністю залежить від дій та рішень постачальника.

113. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що споживач не має нести негативних наслідків у вигляді додаткового фінансового навантаження внаслідок дій та (або) рішень органів влади, оскільки фактично застосування тарифу більшого, ніж той, який застосовувався до споживача попереднім постачальником до 24 лютого 2022 року, порушує пряму заборону, встановлену Законом № 2479-IX.

114. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23 обґрунтовував свою позицію про незастосування приписів статті 1 Закону № 2479-IXдо правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам м. Кременчука тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами не відноситься до кола суб'єктів, уповноважених на встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

115. Також суд вказав, що у своїй діяльності відповідач керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто в розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року.

116. Проте Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що сам факт того, що постачальник послуг не наділений повноваженнями на встановлення чи зміну тарифів, не виключає застосування до нього статті 1 Закону № 2479-IX, оскільки саме цей суб'єкт вступає у правовідносини зі споживачем, здійснює нарахування плати за надані комунальні послуги, застосовує відповідний тариф.

117. Слід зауважити, що буквальне тлумачення і відповідне правозастосування спірної законодавчої норми не відповідатиме її загальній спрямованості, а також змісту й меті Закону № 2479-IX.

118. На переконання Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд під час розгляду справи № 917/1389/23 не врахував, що під час дії воєнного стану зміна постачальника комунальних послуг, незважаючи на відсутність у нього повноважень на встановлення чи зміну тарифів на ці послуги,не повинна призводити до зростання для споживачів вартості таких послуг після 24 лютого 2022 року, оскільки наведене фактично звужує сферу дії передбачених статтею 1 Закону № 2479-IX гарантій.

Щодо відступу від висновку Верховного Суду

119. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

120. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

121. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) та № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) та № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 08 червня 2021 року у справах № 346/1305/19 (пункт 32) та № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].

122. Велика Палата Верховного Суду дослідила практику касаційних судів, зокрема ту, на яку послалась колегія суддів Касаційного цивільного суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і визнає, що касаційні суди виклали різні висновки щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX.

123. Усуваючи неоднакове застосування вказаної законодавчої норми, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного цивільного суду (постанови від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, від 04 лютого 2026 року у справах № 524/6580/24, № 524/8237/24, № 524/13402/24, № 524/9547/24, № 524/12722/24, № 524/7590/24, № 524/10635/24, № 524/11796/24, № 524/8919/24, № 524/12699/24, № 524/9433/24, № 524/1667/24, № 524/953/25, від 11 лютого 2026 року у справах № 524/8141/23, № 524/13156/24, № 524/8291/24, № 524/10837/24, від 18 лютого 2026 року у справах № 524/12074/24, № 524/8503/24, № 524/12898/24, від 08 квітня 2026 року у справі № 524/11813/24, від 16 квітня 2026 року у справі № 524/14981/24), який вважає, що приписи статті 1 Закону № 2479-IXпідлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

124. Водночас з огляду на наведені у цій постанові мотиви Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від протилежного висновку, сформульованого Касаційним господарським судом у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, про те, що стаття 1 Закону № 2479-IXне підлягає застосуванню до правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

125. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що положення статті 1 Закону № 2479-IX є такими, що поширюються на правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води незалежно від того, яким суб'єктом були встановлені тарифи на такі послуги та який суб'єкт є їх постачальником.

126. Відсутність у постачальника комунальних послуг повноважень на встановлення (зміну) тарифів не може бути підставою для збільшення фінансового навантаження на споживачів в умовах воєнного стану.

127. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 757/3572/17-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 752/30324/21).

128. У разі якщо Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22, від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19).

Щодо вирішення спору по суті та результату розгляду касаційної скарги

129. Частиною другою статті 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

130. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Конституції України).

131. За приписами частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

132. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

133. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

134. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

135. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на те, що з листопада 2022 року для нього всупереч встановленій Законом № 2479-IXзабороні на підвищення тарифів вартість послуг з постачання теплової енергії та гарячої води фактичнозбільшилася. Стверджував, що тарифи на зазначені послуги для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівня тарифів, що застосовувалися до цих споживачів станом на 24 лютого 2022 року. За таких обставин вважав, що відповідач порушив його права як споживача комунальних послуг, у зв'язку з чим має бути здійснений перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з листопада 2022 року та до дати ухвалення рішення у справі.

136. Під час розгляду цієї справи апеляційний суд встановив, що у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відбулася зміна постачальника тепла та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука. Вказав, що для споживача фактично збільшилася вартість постачання тепла та гарячої води, оскільки відповідач застосовує тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477.

137. На думку апеляційного суду, зміна постачальника у договорі зі споживачем не повинна мати наслідком зміну тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживача порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу.

138. Суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що споживач як слабка сторона у спірних правовідносинах не має нести негативних наслідків у виді додаткового фінансового навантаження в результаті дій та/або рішень влади, які хоча й ухвалені у законний спосіб, проте фактично всупереч прямій забороні Закону № 2479-IX призвели до підвищення розміру тарифів за тепло для мешканців лівобережної частини м. Кременчука.

139. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, що застосування тарифів на теплопостачання та гарячу воду в розмірі більшому, ніж тому, що діяв для споживача станом на 24 лютого 2022 року, є порушенням його прав.

140. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та вважає, що апеляційний суд ухвалив постанову з урахуванням змісту і мети Закону № 2479- IX, дотримався принципів справедливості, добросовісності й розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), принципу верховенства права і захистив позивача як споживача комунальних послуг від додаткового фінансового навантаження під час дії воєнного стану.

141. Доводи касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23 щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX, не беруться до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду здійснила відступ від зазначеного висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

142. Також з огляду на мотиви цієї постанови Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи скарги стосовно необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

143. Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування або незастосування апеляційним судом окремих положень ЦК України, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IX.

144. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

145. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наслідками розгляду справи в порядку касаційного провадження доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

146. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

147. Ураховуючи висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в цій постанові, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

148. Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

149. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висловлює такий висновок щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX у подібних правовідносинах.

150. У частині першій статті 1 Закону № 2479-IX (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначені особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування після припинення чи скасування такого воєнного стану, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

151. Положення статті 1 Закону № 2479-IX є такими, що поширюються на правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води незалежно від того, яким суб'єктом були встановлені тарифи на такі послуги та який суб'єкт є їх постачальником.

152. Зміна надавача вказаних послуг, так само як і відсутність у нього повноважень на встановлення чи зміну тарифів на ці послуги, не може бути підставою для збільшення фінансового навантаження на споживачів в умовах воєнного стану.

153. Зазначені обставини не повинні мати наслідком зростання для споживачів вартості послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосування тарифу більшого, ніж той, який застосовувався щодо них попереднім постачальником до 24 лютого 2022 року.

Щодо розподілу судових витрат

154. За приписами статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

155. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

156. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то перерозподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду