ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 524/13826/24

1. Описова частина

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 .

До листопада 2022 року за цією адресою надавачем послуг постачання теплової енергії і постачання гарячої води було товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (далі - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»), за тарифами, встановленими для цього товариства. Однак, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, зокрема ракетних ударів навесні 2022 року, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» зазнало значних пошкоджень та припинило надання послуг постачання теплової енергії і постачання гарячої води для лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області.

У грудні 2022 року позивачка отримала розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року і дізналися про те, що змінився надавач постачання теплової енергії і постачання гарячої води, яким наразі є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області», Полтавською обласною радою прийнято рішення від 14 жовтня 2022 року № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», відповідно до якого Полтавська обласна рада прийняла безоплатно з державної власності зазначений об`єкт.

Таким чином, з листопада 2022 року позивачка є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та яке застосовує тарифи, визначені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669, зокрема, двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на 2022/2023, 2023/2024 опалювальні періоди: умовно-змінна частина - 1 248,25 грн/Гкал з ПДВ; умовно-постійна частина (місячна абонентська плата) - 162 986,29 грн Гкал з ПДВ.

Однак, рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 30 грудня 2021 року № 1867 для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» встановлено скориговані тарифи на послуги з постачання теплової енергії з 01 січня 2022 року, зокрема, тариф на послугу щодо постачання теплової енергії для потреб населення складав 1 796,40 грн/Гкал з ПДВ.

Отже, починаючи з листопада 2022 року вартість послуг з постачання тепла для мешканців лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області та для них особисто фактично збільшилася, що суперечить статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479-IX), яким запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання.

Позивачка вважала, що тарифи на постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука Полтавської області не можуть перевищувати рівень тарифів, які застосовувалися для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо постачання до вказаної дати здійснювалося іншим суб`єктом господарювання.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , за період з листопада 2022 року до дати ухвалення рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого 2024 року, тобто за тарифами затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 грудня 2021 року № 1867 «Про встановлення ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів з 01 січня 2022 року».

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2025 року у складі судді Предоляк О. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-р вирішено передати цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Відтак, доводи позивачки, що тарифи на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», не затвердженні згідно вимог чинного законодавства є безпідставними.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508 виконавцем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Плата за користування послугами з листопада 2022 року нарахована ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» споживачу ОСОБА_1 за тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, від 28 липня 2023 року № 669 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», зокрема, за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії для населення згідно з Додатком № 2 до вказаного рішення.

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24 лютого 2022 року, не змінювались після набрання чинності Законом № 2479-IX.

Діючі тарифи сформовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у єдиному розмірі та застосовуються до усіх споживачів підприємства, у тому числі і для споживачів на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ.

Вимоги позивачки про застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та діяли станом на 24 лютого 2022 року, є безпідставними, оскільки зазначені тарифи були встановлені не ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а саме ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води № 869 не передбачено застосування одним ліцензіатом тарифів іншого ліцензіата (у даному випадку - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 , за період з листопада 2022 року по 04 березня 2026 року (дата ухвалення рішення апеляційним судом) до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року, тобто за тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щорішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 грудня 2021 року № 1867 скориговано для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01 січня 2022 року. Згідно з пунктом 4 рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421 розмір тарифів становив 1796,40 грн/Гкал з урахуванням ПДВ та застосовувався для споживачів лівобережної частини м. Кременчука на момент введення воєнного стану на території України 24 лютого 2022 року. Під час опалювального періоду 2021-2022 років постачання теплової енергії та постачання гарячої води здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», яке застосовувало тарифи, визначені рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 грудня 2021 року № 1867. Постачальником теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука з покладенням відповідних обов`язків визначено відповідача (рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508). Розмір тарифів, які використовує для розрахунку відповідач, визначені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477.

Водночас, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що фактично для споживача збільшилась вартість послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, оскільки відповідач застосував тарифи, які були встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, які перевищують розмір тарифів, чинних для позивачки станом на 24 лютого 2022 року, і таким чином порушують її права як споживача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, від 04 лютого 2026 року у справах № 524/6580/24 та № 524/7590/24, від 11 лютого 2026 року у справі № 524/10837/24, від 18 лютого 2026 року у справі № 524/8503/24.

Крім того, у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 753/8902/20 та від 08 березня 2023 року у справі № 753/20733/19.

Станом на 24 лютого 2022 року тариф на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води для населення, у тому числі для ОСОБА_1 , був визначений рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421 та залишався чинним і не скасованим у встановленому законом порядку. Тож, заміна постачальника теплової енергії та гарячої води для позивачки відбулася внаслідок обставин, які не залежали від її волі, та була зумовлена переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Така заміна сторони у зобов`язанні сама по собі не може впливати на обсяг прав та обов`язків споживача в частині розміру плати за отримані послуги.

Крім того, з набранням чинності Закону № 2479-IX запроваджено обов`язок збереження розміру тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на рівні, що фактично застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, незалежно від зміни виконавця послуг.

Відтак, саме тариф, установлений рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421, підлягає застосуванню протягом опалювального періоду 2022/2023 років, міжопалювального періоду 2023 року та опалювального періоду 2023/2024 років у межах дії встановленого мораторію.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що з метою належного та ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 , відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за спірні періоди із застосуванням тарифу, встановленого рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421, адже саме ці тарифи діяли станом на 24 лютого 2022 року, і такий висновок буде відповідати останнім правовим позиціям Верховного Суду щодо правовідносин, які виникли у даній справі.

16 квітня 2026 року представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - адвокат Сотник І. Л. подала до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, а також - не дослідив зібрані у справі докази. Крім того, заявник послалася на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду міста Кременчука.

11 травня 2026 року справа № 524/13826/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2026 року було зупинено провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26) касаційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» залишено без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана постанова Великої Палати Верховного Суду зареєстрована 29 жовтня 2026 року та з 30 жовтня 2026 року до неї забезпечено надання загального доступу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2026 року було поновлено провадження у справі № 524/13826/24.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - адвоката Сотник І. Л. мотивована тим, що відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року, не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука. Тариф ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» єдиний для всіх споживачів Полтавської області і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

Більш того, підприємство у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, зокрема рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто в розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року. Звертає увагу, що діяльність ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було вимушено припинено, що могло призвести до техногенної катастрофи. Однак, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не є його правонаступником. Договірні відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та позивачкою врегульовані індивідуальним договором, що є публічним договором приєднання.

Також заявник посилається на відсутність сталої судової практики щодо питання правових наслідків застосування статті 1 Закону № 2479-IX.

У травні 2023 року ОСОБА_1 та представник Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Запорожець Є. В. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

До листопада 2022 року надавачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 скориговано для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01 січня 2022 року.

Згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 25 жовтня 2021 року № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» розмір тарифів становив 1 796,40 грн/Гкал з ПДВ або 1 497,00 грн/Гкал без ПДВ та застосовувався для споживачів лівобережної частини м. Кременчука на момент введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України в результаті ракетних ударів по м. Кременчуку обладнання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було зруйноване, внаслідок чого товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.

29 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Рішенням Полтавської обласної ради від 22 вересня 2022 року № 473 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» надано згоду на безоплатне прийняття з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (далі - ВП ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ «Навчально-методичний центр з газової безпеки»).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-р «Про передачу цілісного майнового комплексу ВП ТОВ Кременчуцька ТЕЦ ДУ Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад Полтавської області» Полтавська обласна рада прийняла рішення від 14 жовтня 2022 року № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ Навчально-методичний центр з газової безпеки у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», пунктом 4 якого вирішено після затвердження акта приймання-передачі передати на баланс як внесок до статутного капіталу відповідача майно, зазначене у додатку до цього рішення, - цілісний майновий комплекс ВП «Кременчуцька ТЕЦ».

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на території лівобережної частини м. Кременчука визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 20 жовтня 2022 року № 1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води».

Починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , споживачу ОСОБА_1 . До цього часу, виконавцем послуг було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за тарифами, встановленими для нього.

Розмір тарифів, які використовувало для розрахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період, визначені рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, від 28 липня 2023 року № 669.

Так, рішенням шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30 вересня 2022 року № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вирішено, зокрема:

- встановити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»: тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатку 1; двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатку 2; тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатку 3 (пункт 1 рішення);

- ввести в дію з 01 жовтня 2022 року тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (пункт 6 рішення);

- вважати таким, що втратило чинність рішення обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (зі змінами) (пункт 7 рішення).

Рішенням двадцять п`ятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 28 липня 2023 року № 669 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»» вирішено, зокрема:

- встановити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»: тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатку 1, що додається на 4 аркушах; двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатку 2, що додається на 3 аркушах; тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатку 3, що додається на 2 аркушах (пункт 1 рішення);

- ввести в дію з 01 жовтня 2023 року тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (пункт 7 рішення);

- з 01 жовтня 2023 року рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії обласної ради восьмого скликання від 30 вересня 2022 року № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», вважати таким, що втратило чинність (пункт 8 рішення).

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» - адвоката Сотник І. Л. не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо правового механізму формування, встановлення та застосування тарифів на комунальні послуги (у редакціях нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин)

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги -послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

На сьогодні повноваження щодо встановлення тарифів розподілено між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до законів України від 22 вересня 2016 року№ 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) та від 09 липня 2010 року № 2479-VI«Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон № 2479-VI) НКРЕКП встановлює тарифи на комунальні послуги тим суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює.

Для решти суб'єктів господарювання, які не підпадають під регулювання НКРЕКП, тарифи на комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина п'ята статті 21 Закону № 2189-VIII).

За приписами статті 1 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються НКРЕКП та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частини перша, третя статті 20 Закону № 2633-IV).

Статтею 16-1 Закону № 2633-IVвизначено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Відповідно до статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються НКРЕКП), побутові, транспортні та інші послуги.

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП 22 березня 2017 року № 308).

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств (пункт 37 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291) «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869).

Зазначений Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

У пункті 2 Порядку № 869 закріплено, що він застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді (пункт 15 Порядку № 869).

Пунктом 16 Порядку № 869 визначено, що річні плани ліцензованої діяльності складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, відповідно до вимог державних та галузевих нормативів витрат і втрат теплової енергії з урахуванням встановлених уповноваженим органом методик (порядків), техніко-економічних розрахунків та з урахуванням фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема, зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку територіальної громади або приймання (передавання) об`єктів у сфері теплопостачання, приєднання (від`єднання) тепловикористальних установок споживачів.

Процедура розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, визначена відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239 (далі - Порядок № 239).

Згідно з пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 239 суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів. За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів.

За приписами пунктів 1, 3, 4 розділу VІ Порядку № 239 під час розгляду органом місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, послуг із поводження з побутовими відходами) та доданих до неї документів, зокрема розрахунків тарифів на комунальні послуги, суб`єктом господарювання (заявником) здійснюється інформування споживачів про намір зміни тарифів відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п`ять робочих днів із дати його прийняття.

Суб`єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто з огляду на визначену законодавством процедуру тарифи встановлюються відповідною радою для конкретного надавача послуг з теплопостачання.

Так, постачання теплової енергії та гарячої води споживачам лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області до листопада 2022 року здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». З 01 листопада 2022 року постачальником теплової енергії та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508).

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказане підприємство засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, його засновником є Полтавська обласна рада.

Отже, тарифи на постачання теплової енергії та постачання гарячої води для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлюються Полтавською обласною радою.

Післяпереходу цілісного майнового комплексу ВП ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» нараховує споживачам лівобережної частини м. Кременчука плату за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно з тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.

Проте варто зауважити, що такі тарифи є значно вищими, ніж ті, що були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 та застосовувались ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» до указаних споживачів до 24 лютого 2022 року.

Застосування тарифів здійснюється згідно з умовами договору, укладеного між споживачем комунальних послуг та виконавцем.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Тлумачення положень статті 714 ЦК України дозволяє стверджувати, що за своєю суттю договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 ЦК України).

Щодо мети Закону № 2479-IX та застосування приписів статті 1 цього Закону

Особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування визначає Закон № 2479-IX.

З пояснювальної записки до проєкту цього Закону вбачається, що підставою його прийняття була необхідність врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло- та гарячого водопостачання.

В постанові від 09 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26), до розгляду якої було зупинено провадження в цій справі, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що метою Закону № 2479-IXє, зокрема: забезпечення захисту населення та споживачів України шляхом запровадження мораторію на підвищення цін та тарифів на ринку природного газу та у сфері теплопостачання; закріплення переліку гарантій та компенсацій, що надаються суб`єктам ринку природного газу та у сфері теплопостачання за рахунок видатків з Державного бюджету України, для покриття втрат/витрат, спричинених запровадженням мораторію та застосуванням інших інструментів державного регулювання ринків, витрат, понесених, зокрема, на ліквідацію наслідків воєнних дій, для попередження гуманітарних криз та запобігання негативним соціальним наслідкам.

Частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини першої зазначеної статті Закону № 2479-IX були внесені зміни згідно із Законом України від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» (набрав чинності з 27 липня 2023 року). З набранням чинності новою редакцією статті 1 Закону № 2479-IX, заборона на підвищення тарифів в частині теплової енергії і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води стосується лише населення, а не всіх категорій споживачів.

Правовідносини, які були предметом розгляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 917/1389/23 та правовідносини у цій справі охоплюють період до внесення змін до статті 1 Закону № 2479-IX.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при вирішенні питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IXвизначальним має бути не лише її буквальне тлумачення, а й встановлення змісту та мети цієї законодавчої норми.

Стаття 1 Закону № 2479-IX носить імперативний характер та не містить жодних умов чи винятків щодо введення заборони на підвищення тарифів, зокрема, на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що цією нормою не визначено компетенцію органів, уповноважених на встановлення тарифів на комунальні послуги, не врегульовано порядку затвердження таких тарифів, натомість її першочерговою метою є захист споживачів від збільшення фінансового навантаження в умовах воєнного стану.

Тобто запроваджуючи обмеження на підвищення тарифів, законодавець пов'язував відповідні гарантії незмінності умов оплати комунальних послуг на період дії воєнного стану та у післявоєнний період саме з особою споживача, а не з особою, наділеною повноваженнями встановлювати (змінювати) тарифи, чи з особою, яка надає такі послуги.

Ураховуючи наведене, для застосування статті 1 Закону № 2479-IX правове значення має не те, який суб'єкт ухвалює рішення про встановлення тарифу на комунальні послуги або здійснює постачання таких послуг, а те, чи призводить застосування відповідного тарифу до збільшення фінансового навантаження на споживача.

Поряд із цим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у зв'язку із запровадженим Законом № 2479-IX мораторієм на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання статтею 2 цього Закону передбачений відповідний компенсаційний механізм для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Аналіз вказаної законодавчої норми свідчить, що суб'єктам господарювання, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX, компенсується не лише заборгованість з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а й витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких, зокрема, відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків.

Крім того, статтею 3 Закону № 2479-IXвизначено механізм фінансування відповідних компенсацій, згідно з якою таке фінансування здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням.

Отже, держава, встановивши мораторій на підвищення тарифів, одночасно взяла на себе зобов'язання з відшкодування суб'єктам господарювання, щодо яких його запроваджено, заборгованості з різниці в тарифах, а також втрат/витрат, спричинених воєнними діями, за рахунок цільових видатків Державного бюджету України.

Повертаючись до питання захисту прав споживачів у сфері комунальних послуг, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Також цей Закон встановлює права споживачів і визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства, можна зробити висновок, що цим Законом врегульовано відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або інших угод, які йому не суперечать.

Закон № 1023-XII визначає споживача як фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач -фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У справі № 524/13826/24, що переглядається Верховним Судом, так само як у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26), спір виник між споживачем комунальних послуг та надавачем таких послуг - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо правомірності застосування після 24 лютого 2022 року до позивача як споживача теплової енергії у м. Кременчуку більшого тарифу, ніж той, що був встановлений для нього попереднім постачальником.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що послуги із централізованого тепло- та водопостачання є такими, від яких споживач не має можливості відмовитися, ураховуючи законодавче регулювання правовідносин з надання вказаних послуг. Більше того, споживач також не має можливості обрати постачальника цих послуг. З огляду на те, що зазначені комунальні послуги є обов'язковими, споживач повністю залежить від дій та рішень постачальника.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що споживач не має нести негативних наслідків у вигляді додаткового фінансового навантаження внаслідок дій та (або) рішень органів влади, оскільки фактично застосування тарифу більшого, ніж той, який застосовувався до споживача попереднім постачальником до 24 лютого 2022 року, порушує пряму заборону, встановлену Законом № 2479-IX.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23 обґрунтовував свою позицію про незастосування приписів статті 1 Закону № 2479-IXдо правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам м. Кременчука тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами не відноситься до кола суб'єктів, уповноважених на встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Також суд вказав, що у своїй діяльності відповідач керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто в розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року.

Проте Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне зазначити, що сам факт того, що постачальник послуг не наділений повноваженнями на встановлення чи зміну тарифів, не виключає застосування до нього статті 1 Закону № 2479-IX, оскільки саме цей суб'єкт вступає у правовідносини зі споживачем, здійснює нарахування плати за надані комунальні послуги, застосовує відповідний тариф.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що буквальне тлумачення і відповідне правозастосування спірної законодавчої норми не відповідатиме її загальній спрямованості, а також змісту й меті Закону № 2479-IX.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд під час розгляду справи № 917/1389/23 не врахував, що під час дії воєнного стану зміна постачальника комунальних послуг, незважаючи на відсутність у нього повноважень на встановлення чи зміну тарифів на ці послуги, не повинна призводити до зростання для споживачів вартості таких послуг після 24 лютого 2022 року, оскільки наведене фактично звужує сферу дії передбачених статтею 1 Закону № 2479-IX гарантій.

Велика Палата Верховного Суду дослідила практику касаційних судів і визнала, що касаційні суди виклали різні висновки щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX.

Усуваючи неоднакове застосування вказаної законодавчої норми, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Касаційного цивільного суду (постанови від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, від 04 лютого 2026 року у справах № 524/6580/24, № 524/8237/24, № 524/13402/24, № 524/9547/24, № 524/12722/24, № 524/7590/24, № 524/10635/24, № 524/11796/24, № 524/8919/24, № 524/12699/24, № 524/9433/24, № 524/1667/24, № 524/953/25, від 11 лютого 2026 року у справах № 524/8141/23, № 524/13156/24, № 524/8291/24, № 524/10837/24, від 18 лютого 2026 року у справах № 524/12074/24, № 524/8503/24, № 524/12898/24, від 08 квітня 2026 року у справі № 524/11813/24, від 16 квітня 2026 року у справі № 524/14981/24), який вважає, що приписи статті 1 Закону № 2479-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас в постанові від 09 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26) Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від протилежного висновку, сформульованого Касаційним господарським судом у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, про те, що стаття 1 Закону № 2479-IXне підлягає застосуванню до правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення статті 1 Закону № 2479-IX є такими, що поширюються на правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води незалежно від того, яким суб'єктом були встановлені тарифи на такі послуги та який суб'єкт є їх постачальником.

Відсутність у постачальника комунальних послуг повноважень на встановлення (зміну) тарифів не може бути підставою для збільшення фінансового навантаження на споживачів в умовах воєнного стану.

Щодо вирішення спору по суті та результату розгляду касаційної скарги

Частиною другою статті 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Конституції України).

За приписами частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилалася на те, що з листопада 2022 року для неї всупереч встановленій Законом № 2479-IX забороні на підвищення тарифів вартість послуг з постачання теплової енергії та гарячої води фактично збільшилася. Позивачка стверджувала, що тарифи на зазначені послуги для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівня тарифів, що застосовувалися до цих споживачів станом на 24 лютого 2022 року. За таких обставин вважала, що відповідач порушив її права як споживача комунальних послуг, у зв'язку з чим має бути здійснений перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з листопада 2022 року та до дати ухвалення рішення у справі.

Під час розгляду цієї справи апеляційний суд встановив, що у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відбулася зміна постачальника тепла та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука. Вказав, що для споживача фактично збільшилася вартість постачання тепла та гарячої води, оскільки відповідач застосовує тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477.

За змістом висновків апеляційного суду, зміна постачальника у договорі зі споживачем не повинна мати наслідком зміну тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживача порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу.

Враховуючи вищенаведені висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26), до розгляду якої було зупинено провадження в цій справі, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який ухвалив постанову з урахуванням змісту і мети Закону № 2479- IX, дотримавсяпринципів справедливості, добросовісності й розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), принципу верховенства права і захистив позивача як споживача комунальних послуг від додаткового фінансового навантаження під час дії воєнного стану.

Також з огляду на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 (провадження № 14-53цс26), не заслуговують на увагу аргументи скарги стосовно необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування або незастосування апеляційним судом окремих положень ЦК України, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IX.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду