ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/22917/25

1. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною або аналогічною посадою, яку він займав на дату звільнення, станом на 18 червня 2025 року, для проведення з 01 липня 2025 року перерахунку та виплати основного розміру його пенсії із обов`язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за відповідною або аналогічною посадою, яку він займав на дату звільнення, станом на 18 червня 2025 року, для проведення з 01 липня 2025 року перерахунку та виплати основного розміру його пенсії із обов`язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №4059-IX на 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із відповідною заявою, проте відповідач відмовив у підготовці та направленні такої довідки до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на відсутність рішень Кабінету Міністрів України щодо підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення і соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» від 12 травня 2023 року №481 (далі - постанова КМУ №481), яким було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 щодо встановлення фіксованої розрахункової величини в розмірі 1762 грн для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з 18 червня 2025 року, відповідно до частини другої статті 265 КАС України, відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

8. Суд апеляційної інстанції врахував, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, якими було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

9. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після набрання чинності постановою № 481, якою для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями встановлено фіксовану розрахункову величину в розмірі 1762 грн, Кабінет Міністрів України не приймав інших рішень щодо зміни складових або розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Відтак правові підстави для підготовки та направлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 18 червня 2025 року для перерахунку його пенсії з 01 липня 2025 року відсутні.

10. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року.

11. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), пункту 4 постанови КМУ №704 у взаємозв`язку з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» від 12 травня 2023 року №481 (далі - постанова КМУ №481), а також порушив вимоги частини третьої статті 7 та частини п`ятої статті 242 КАС України.

12. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано виходив із необхідності застосування пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції постанови КМУ №481, якою встановлено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

13. На думку скаржника, під час вирішення питання про наявність у нього права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення суд апеляційної інстанції мав застосувати положення статей 43, 63 Закону №2262-XII у взаємозв`язку з пунктом 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

14. Скаржник також зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови КМУ №481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ №704 було визнано протиправним та нечинним, а тому в період з 18 червня 2025 року до скасування цього рішення Верховним Судом дія відповідних положень постанови КМУ №481 була припинена.

15. Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без урахування висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24.

16. Скаржник зазначає, що у цій постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до постанови КМУ №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови КМУ №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

17. На переконання скаржника, наведений висновок Верховного Суду є безпосередньо релевантним до спірних правовідносин, оскільки у цій справі також вирішується питання щодо наявності в особи, пенсія якій призначена відповідно до Закону №2262-XII, права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, а не в редакції постанови КМУ №481.

18. Крім того, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 17 вересня 2026 року у справах №520/33118/25 та №520/33178/25, зазначаючи, що у цих справах Верховний Суд розглянув подібні спори щодо видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року для перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року та дійшов висновку про необхідність застосування пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції.

19. Скаржник наголошує, що правовідносини у справі №520/5814/24, справах №520/33118/25, №520/33178/25 та у цій справі є подібними за суб`єктним складом, предметом спору, змістом позовних вимог та матеріально-правовим регулюванням.

20. Також скаржник вважає, що постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24, на яку послався суд апеляційної інстанції, не містить висновку про відступ від правового висновку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24, оскільки у справі №320/29450/24 предметом судового розгляду була правомірність прийняття Кабінетом Міністрів України постанови КМУ №481, тоді як у цій справі спір виник щодо застосування відповідних нормативних положень у конкретних пенсійних правовідносинах.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

21. Касаційна скарга надійшла до суду 05 жовтня 2026 року.

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/22917/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

23. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 жовтня 2026 року.

24. 20 жовтня 2026 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечує проти її задоволення, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

25. Відповідач зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII підставою для перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Посилаючись на положення статті 9 Закону № 2011-XII, постанов КМУ № 704 та № 481, відповідач стверджує, що у 2025 році такого підвищення не відбулося, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року не змінився.

26. З огляду на викладене відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року - без змін.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

27. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 15 листопада 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.

28. 16 жовтня 2025 року позивач через свого представника - адвоката Каверіна С.М. звернувся до відповідача із заявою, у якій просив оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року для перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ № 704, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії.

29. Листом від 04 листопада 2025 року № 09/К-11930/22375 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для оформлення відповідної довідки, зазначивши, що з моменту прийняття постанови КМУ № 704 до часу розгляду звернення позивача Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень щодо зміни розмірів грошового забезпечення військовослужбовців. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та відсоткової надбавки за вислугу років, визначені постановою КМУ № 704, не збільшувалися

30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

31. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на таке.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон №2262-XII.

37. Згідно із Законом №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

38. Відповідно до пункту 3 статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) (European Social Charter (Revised), ETS No. 163) держави зобов`язуються прагнути поступового підвищення рівня системи соціального забезпечення. Зазначене положення, прийняте Україною як обов`язкове, підлягає врахуванню під час тлумачення національного законодавства у сфері пенсійного забезпечення.

39. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

40. Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, установлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

41. Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, у зв`язку із введенням у дію цього Закону, проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

42. Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

43. За змістом частини другої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

44. Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).

45. Згідно з пунктом 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію згідно із зазначеним Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

46. Відповідно до пункту 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

47. Пунктом 3 Порядку №45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

48. Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що правовою підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або запровадження нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у встановлених законодавством розмірах. При цьому необхідним документом для проведення такого перерахунку відповідним органом Пенсійного фонду України є довідка про розмір грошового забезпечення, підготовлена уповноваженим органом, із зазначенням складових грошового забезпечення, що підлягають урахуванню під час перерахунку пенсії.

49. Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

50. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову КМУ №704, відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

51. Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704, в первинній редакції від 30 серпня 2017 року станом на дату її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

52. З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова КМУ №103), якою пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

53. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

54. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови КМУ №103, яким пункт 4 Постанови КМУ №704 викладений у новій редакції.

55. Унаслідок скасування пункту 6 постанови КМУ № 103 відновилося застосування попередньої редакції пункту 4 постанови КМУ № 704, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, та відповідного тарифного коефіцієнта.

56. 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

57. Пунктом 3 Постанови КМУ № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

58. Постанова КМУ № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

59. Отже, з дня набрання чинності постановою КМУ № 481 Кабінет Міністрів України запровадив нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням - фіксовану суму 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

60. Разом із тим, суд бере до уваги, що законність постанови Кабінету Міністрів України № 481 була предметом судового розгляду.

61. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, пункт 2 постанови КМУ № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ № 704 визнано протиправним та нечинним.

62. Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

63. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

64. Верховний Суд у постанові від 4 квітня 2024 року у справі № 320/2796/23 зазначив, що нормативно-правовий акт, на відміну від індивідуального акта, у разі визнання його протиправним втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Такий підхід спрямований, зокрема, на забезпечення принципу правової визначеності та стабільності правового регулювання.

65. Отже, з набранням 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 настали передбачені частиною другою статті 265 КАС України наслідки визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481, яким передбачалося застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

66. Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У цій постанові Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII наділений повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову величину для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

67. Колегія суддів ураховує, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано судові рішення, якими пункт 2 постанови КМУ № 481 визнано протиправним та нечинним, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Водночас на час звернення позивача до відповідача рішення суду про визнання зазначеного нормативного положення нечинним набрало законної сили.

68. При вирішенні цього спору необхідно врахувати як наслідки набрання законної сили відповідним судовим рішенням 18 червня 2025 року, так і наслідки його подальшого скасування. Самого лише розмежування оформлення довідки та перерахунку пенсії недостатньо для висновку про правомірність вимог позивача. Вирішальним є встановлення того, чи існували передбачені законом матеріально-правові підстави для оформлення такої довідки.

69. З огляду на це колегія суддів оцінює правомірність відмови відповідача з урахуванням нормативного регулювання, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин, та правових висновків Верховного Суду щодо визначення складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

70. Суд звертає увагу, що оформлення довідки про розмір грошового забезпечення та здійснення перерахунку пенсії є різними за своїм правовим змістом діями, які належать до компетенції різних суб`єктів владних повноважень.

71. Довідка засвідчує відомості про складові грошового забезпечення, які можуть бути використані органом Пенсійного фонду України під час вирішення питання про перерахунок пенсії. Її оформлення не означає автоматичного виникнення права на виплату пенсії в певному розмірі протягом необмеженого періоду та не звільняє пенсійний орган від обов`язку застосувати нормативне регулювання, чинне й належне до застосування у відповідних правовідносинах.

72. Відповідно до статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії, його розміру та строків проведення вирішуються з урахуванням установлених законом умов і нормативного регулювання, що підлягає застосуванню до відповідного періоду. При цьому орган Пенсійного фонду України повинен враховувати правові наслідки судових рішень, які мають значення для визначення застосовного нормативного регулювання.

73. Таким чином, вирішення у цій справі питання щодо обов`язку Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року не передбачає визначення судом остаточного розміру його пенсії або встановлення періоду її виплати в перерахованому розмірі, у тому числі з урахуванням наслідків касаційного перегляду справи № 320/29450/24.

74. Такий підхід забезпечує реалізацію права особи на отримання необхідного документа та не допускає підміни судом повноважень органу Пенсійного фонду України, який зобов`язаний вирішувати питання пенсійних виплат відповідно до законодавства.

75. Колегія суддів ураховує, що європейська інтеграція України має безпосереднє конституційне підґрунтя. Абзацом п`ятим преамбули Конституції України підтверджено європейську ідентичність Українського народу та незворотність європейського і євроатлантичного курсу України; пунктом 5 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено, зокрема, реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі; частиною третьою статті 102 Конституції України Президента України визначено гарантом реалізації цього курсу; пунктом 1-1 статті 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено забезпечення його реалізації.

76. Правові та організаційні засади наближення національного законодавства до права Європейського Союзу визначено, зокрема, Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2026 року № 438 «Про затвердження Національної програми адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС)».

77. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на сформовані в практиці Суду Європейського Союзу загальні принципи правової визначеності (legal certainty), захисту правомірних очікувань (legitimate expectations) та належного адміністрування (good administration), які мають значення для передбачуваності діяльності публічної влади та захисту прав особи. Водночас у Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union, 2012/C 326/02) стаття 34 присвячена соціальному забезпеченню та соціальній допомозі (Social security and social assistance), а стаття 41 закріплює право на належне адміністрування (Right to good administration).

78. Значення верховенства права, незалежності правосуддя, захисту основоположних прав та реформи державного управління для європейської інтеграції України підтверджується відкриттям 15 червня 2026 року переговорного кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС» (Cluster 1: Fundamentals), що охоплює, зокрема, главу 23 «Судова влада та основоположні права» (Judiciary and fundamental rights). У межах підготовки до переговорного процесу розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 року № 475 схвалено Дорожню карту з питань верховенства права (Rule of Law Roadmap), Дорожню карту з питань реформи державного управління (Public Administration Reform Roadmap) та Дорожню карту з питань функціонування демократичних інституцій (Roadmap on the Functioning of Democratic Institutions).

79. У Робочому документі служб Європейської Комісії «Звіт щодо України за 2025 рік» (Commission Staff Working Document - Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final, від 4 листопада 2025 року, підрозділ 2.1.2 «Public administration reform») розглянуто стан реформи державного управління, зокрема впровадження Закону України «Про адміністративну процедуру». Крім того, підпункт «h» пункту 2 статті 3 Регламенту (ЄС) 2024/792 Європейського Парламенту та Ради від 29 лютого 2024 року про створення інструменту Ukraine Facility (Regulation (EU) 2024/792 establishing the Ukraine Facility) визначає серед спеціальних цілей підтримки України зміцнення верховенства права, демократії та незалежності судової влади, а стаття 5 цього Регламенту встановлює відповідні передумови надання підтримки.

80. Наведені акти та документи відображають євроінтеграційний контекст розвитку правової системи України. Водночас відповідно до статті 51 Хартії її положення адресовані інституціям, органам, установам та агенціям Європейського Союзу, а також державам-членам під час реалізації права ЄС. Отже, у спірних правовідносинах, які не належать до сфери застосування права ЄС, положення Хартії та практика Суду Європейського Союзу можуть враховуватися як порівняльно-правові орієнтири, а не як безпосередні підстави вирішення спору. При цьому належить застосовувати відповідні норми Конституції та законодавства України і враховувати застосовні правові висновки Верховного Суду.

81. У рішенні Великої палати Суду Європейського Союзу від 8 лютого 2024 року у справі A. A. v Bundesrepublik Deutschland (Admissibility of a subsequent application) (C?216/22, ECLI:EU:C:2024:122, пункти 37- 40) розглянуто питання значення нових правових обставин для повторного звернення особи до адміністративного органу. У межах спеціальної процедури міжнародного захисту Суд визнав, що нові елементи, які мають значення для вирішення звернення, можуть бути не лише фактичними, а й правовими, зокрема пов`язаними із судовим тлумаченням права.

82. Цей підхід має порівняльно-правове значення для розмежування зміни фактичних показників грошового забезпечення та зміни правового регулювання їх визначення. Водночас наведене рішення не встановлює загального правила про те, що будь-яке судове рішення щодо нормативного акта автоматично створює право на отримання нової довідки. Вирішення такого питання залежить від змісту застосовного національного законодавства та юридичних наслідків відповідного судового рішення.

83. Повертаючись до вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вказує, що у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 380/9113/23 Верховний Суд дійшов висновку, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

84. Крім того, як правильно наголошує скаржник, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 сформулював правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції постанови КМУ № 481.

85. Судова палата зазначила, що заміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини на фіксований показник 1762 грн не відповідає меті правового регулювання, запровадженого постановою КМУ № 704, яка полягала, зокрема, у встановленні залежності розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 1 січня відповідного календарного року.

86. При цьому судова палата виходила з того, що положення пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким запроваджено використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення посадових окладів окремих категорій працівників.

87. Таким чином, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи спір щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2024 року, дійшов висновку про необхідність застосування під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями положень пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої розрахункової величини 1762 грн, запровадженої постановою КМУ № 481.

88. Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 43, 63 Закону № 2262-XII та пункту 4 постанови КМУ № 704, безпідставно надавши перевагу редакції цього пункту, запровадженій постановою КМУ № 481, якою встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

89. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку судової палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, щодо необхідності застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 у первинній редакції.

90. Крім того, скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 є недостатнім для висновку про відсутність у нього права на отримання оновленої довідки, оскільки предметом судового розгляду у зазначеній справі була правомірність прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 481, а не застосування її положень у конкретних правовідносинах щодо пенсійного забезпечення.

91. Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів звертає увагу, що питання правових наслідків визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 у справах щодо відмови уповноважених органів у підготовці довідок про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року для перерахунку пенсій з 1 липня 2025 року вже було предметом розгляду Верховного Суду.

92. Зокрема, у постанові від 12 червня 2026 року у справі № 420/34153/25 Верховний Суд розглянув спір за позовом особи, яка отримувала пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, до Управління СБУ в Одеській області щодо відмови у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

93. Вирішуючи зазначений спір, Верховний Суд виходив з того, що внаслідок визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 усунуто нормативне обмеження щодо застосування фіксованої розрахункової величини 1762 грн для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

94. За висновком Верховного Суду, застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року, замість зазначеної фіксованої величини зумовлює збільшення розрахункових розмірів відповідних складових грошового забезпечення, а отже, виникнення підстав для оформлення оновленої довідки відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

95. Аналогічний підхід до застосування положень статей 43, 63 Закону № 2262-XII та пункту 4 постанови КМУ № 704 у правовідносинах, що виникли після 18 червня 2025 року, застосовано Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2026 року у справі № 520/33178/25, від 17 вересня 2026 року у справах №520/33118/25 та від 20 жовтня 2026 року у справі № 420/30726/25.

96. Крім того, у постанові від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25 Верховний Суд, оцінюючи правомірність відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у видачі аналогічної довідки, зазначив, що у спірних правовідносинах збільшення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями відбулося не внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році порівняно з 2024 роком, а внаслідок визнання нечинними положень постанови КМУ № 481, які передбачали застосування фіксованої величини 1762 грн, що відповідала розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленому на 1 січня 2018 року. Таким чином, зміна застосовуваної розрахункової величини була зумовлена усуненням у судовому порядку відповідного нормативного обмеження, а не законодавчим підвищенням прожиткового мінімуму протягом 2025 року.

97. Колегія суддів ураховує наведені правові висновки Верховного Суду, оскільки вони сформульовані у правовідносинах, подібних до тих, що є предметом розгляду в цій справі, за змістом спірних прав та обов`язків, підставами їх виникнення, предметом судового захисту та застосовним нормативним регулюванням. Підстав для застосування іншого правового підходу, враховуючи також постанову Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25, ухвалену після касаційного перегляду справи № 320/29450/24, у справі, що переглядається, колегія суддів не вбачає.

98. Оцінюючи доводи відповідача про відсутність підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців станом на 18 червня 2025 року, колегія суддів зазначає, що право на оформлення довідки для перерахунку пенсії не може ставитися у залежність виключно від фактичного здійснення відповідним державним органом виплат діючим військовослужбовцям у розмірах, визначених із застосуванням належної розрахункової величини.

99. Необґрунтованим є також висновок суду апеляційної інстанції про те, що подальше скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року виключає наявність правових підстав для оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

100. Колегія суддів зауважує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 320/29450/24 не встановлювали нового державного соціального стандарту та не змінювали розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом. Їх правове значення полягало у визнанні нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481, яким для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було запроваджено фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

101. Отже, незмінність розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році порівняно з 2024 роком не спростовує наявності підстав для оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року, оскільки такі підстави пов`язані не з підвищенням прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет України, а з правовими наслідками набрання зазначеної дати законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24, з урахуванням його подальшого касаційного перегляду.

102. Суд апеляційної інстанції, поклавши в основу висновку про відмову в задоволенні позову постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, не надав належної оцінки правовим наслідкам набрання 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням про визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 для спірних правовідносин та не врахував правових висновків Верховного Суду щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення станом на зазначену дату.

103. При цьому Суд зауважує, що зазначений касаційний перегляд не стосувався безпосередньо обов`язку уповноваженого державного органу оформити довідку для перерахунку пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, оскільки у справі № 320/29450/24 Верховний Суд вирішував питання правомірності прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 481 та наявності правових підстав для визнання протиправним і нечинним пункту 2 цієї постанови.

104. Крім того, колегія суддів ураховує, що правовий підхід щодо наявності підстав для оформлення оновленої довідки станом на 18 червня 2025 року застосовано Верховним Судом у постанові від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25, ухваленій після касаційного перегляду справи № 320/29450/24. У зазначеній справі Верховний Суд вирішував спір щодо правомірності відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у видачі довідки за аналогічних правовідносин.

105. У цьому контексті колегія суддів бере до уваги правовий підхід Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 8 жовтня 2026 року у справі «Cherkasov and Kuzin v. Ukraine» (заяви № 72982/17 і № 74407/17, п. 38, 42- 45), відповідно до якого вимога законності втручання у пенсійні права передбачає достатню чіткість і передбачуваність правового регулювання, зокрема належне вирішення судами суперечностей між положеннями закону та підзаконного нормативно-правового акта.

106. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок визнання нечинним пункту 2 постанови КМУ № 481 виникли правові підстави для визначення складових грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням положень пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року.

107. Відповідно, відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18 червня 2025 року не ґрунтується на належному застосуванні норм матеріального права.

108. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував положення статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII у взаємозв`язку з пунктом 4 постанови КМУ № 704 та врахував правові наслідки набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24.

109. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував правового значення зміни нормативно визначеної розрахункової величини для обчислення складових грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для оформлення позивачу оновленої довідки.

110. За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування правових висновків Верховного Суду знайшли своє підтвердження.

111. Колегія суддів додатково наголошує, що задоволення вимоги про оформлення та направлення довідки про розмір грошового забезпечення не означає вирішення питання про наявність у позивача права на перерахунок пенсії у відповідному розмірі за весь період після 18 червня 2025 року. Визначення правових підстав і часових меж такого перерахунку, зокрема з урахуванням правових наслідків постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, здійснюється органом Пенсійного фонду України відповідно до статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII. Зазначені питання виходять за межі предмета спору в цій справі.

112. Так, у постанові від 9 лютого 2026 року у справі № 560/10644/24 Верховний Суд зазначив, що видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення не створює нового права на перерахунок пенсії, а є документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які підлягають урахуванню органом Пенсійного фонду України під час реалізації передбаченого законом обов`язку щодо перерахунку пенсії.

113. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

114. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, неправильно застосував положення статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII у взаємозв`язку з пунктом 4 постанови КМУ № 704 та не врахував правового значення зміни розрахункової величини для визначення складових грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

115. За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року - скасуванню, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд