ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025243560000054 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького та мешканця АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_5 у невстановлені час і місці за невстановлених обставин, але не пізніше 13 червня 2025 року, незаконно придбав і зберігав, після чого перевіз та продовжив зберігати за місцем проживання в с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області бойові припаси, а саме 1615 патронів до стрілецької вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які є проміжними патронами до автоматів АК-74, АКС-74, АКС-74У, ручного кулемета РКК-74 та іншої зброї калібру 5,45 мм, 136 патронів до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, які є пістолетними патронами калібру 9 мм із кулями зі сталевим осердям до пістолета конструкції Макарова, автоматичного пістолета конструкції Стєчкіна (АПС), та інших пістолетів і пістолетів-кулеметів калібру 9 мм (9х18мм), 3 споряджених корпуси промислово виготовлених ручних осколкових оборонних гранат «Ф-1», 1 споряджений корпус ручної осколкової наступальної гранати «РГД-5», 2 підривачі (запали) типу «УЗРГМ», 2 підривачі (запали) типу «УЗРГМ-2» та 1 споряджений корпус осколкової гранати «ОГ-17» 30 мм осколкового гранатометного пострілу типу «ВОГ-17», що містить у своєму складі бризантну вибухову речовину, які були виявлені та вилучені у нього працівниками поліції під час обшуку 13 червня 2025 року.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Хмельницький апеляційний суд 18 березня 2026 року скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд у своєму вироку фактично сформулював нове обвинувачення щодо привласнення засудженим п`яти бойових гранат та носіння боєприпасів, яке ґрунтується на припущеннях і спотворює встановлені в суді факти зберігання корпусів гранат окремо від підривачів.
Вказує на допущені судом істотні процесуальні порушення, оскільки апеляційний суд не досліджував жодні докази у судовому засіданні та самовільно змінив формулювання обвинувачення щодо кількості боєприпасів і знехтував відсутністю негативних наслідків від дій засудженого.
Звертає увагу на безпідставне ігнорування апеляційним судом позитивного висновку органу пробації відносно ОСОБА_5 та його сімейні обставини, що, на думку захисника, призвело до призначення судом останньому реального покарання на основі суб`єктивної оцінки замість безстороннього аналізу матеріалів провадження.
Тому захисник вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечила проти задоволення скарги і просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як убачається з матеріалів провадження, цих приписів закону суд апеляційної інстанції повністю дотримався.
Так, предметом розгляду суду апеляційної інстанції була апеляційна скарга прокурора в якій він вказував про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема неправильне застосування положень ст. 75 КК та безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, що вплинуло на м`якість призначеного заходу примусу.
За правилами ст. 75 КК рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням може бути ухвалено судом лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають достатні підстави дійти висновку про можливість її виправлення без відбування призначеного покарання.
При цьому, питання застосування цієї норми належить до дискреційних повноважень суду і є його правом, а не обов`язком.
Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового вироку в частині призначеного покарання апеляційний суд обґрунтовано вказав у своєму рішенні на високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 тяжкого злочину у сфері незаконного обігу зброї та боєприпасів в умовах воєнного стану. Також цей суд правильно взяв до уваги номенклатуру та обсяг вилучених у ОСОБА_5 бойових припасів (понад 1700 набоїв до стрілецької зброї, корпуси гранат «Ф-1», «РГД-5», «ОГ-17» з вибуховою речовиною та підривачами до них), які за своїми вражаючими властивостями становлять пряму загрозу життю та здоров`ю багатьох людей.
Доводи захисника в скарзі про те, що апеляційний суд висунув ОСОБА_5 нове обвинувачення та викривив обставини справи Суд вважає безпідставними. Визначення у вироку апеляційного суду вражаючих властивостей вилучених гранат та використання оціночних категорій щодо їх кількості є складовою судової оцінки тяжкості правопорушення й суспільної небезпеки вчиненого діяння в межах обвинувачення визнаного ОСОБА_5 у порядку ч. 3 ст. 349 КПК і не становить зміни кваліфікації чи висунення нового обвинувачення.
Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, апеляційний суд повною мірою взяв до уваги всі позитивні дані про особу ОСОБА_5 , його статус учасника бойових дій, нагородження державними відзнаками та відзнаками Головнокомандувача ЗСУ, щире каяття, перебування на його утриманні малолітньої дитини та здійснення догляду за батьком - особою з інвалідністю першої групи. Саме сукупність цих обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дала апеляційному суду вагомі підстави застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК і призначити йому основне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, що є значно нижчим від найнижчої межі (3 роки), встановленої санкцією ч. 1 ст. 263 КК.
Водночас, враховуючи специфіку об`єкта злочинного посягання та види і кількість вилучених бойових припасів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК створюватиме у суспільстві негативну думку про безкарність за дії пов`язані з незаконним обігом зброї, бойовими припасами та вибуховими речовинами.
Стосовно посилань захисника на висновок органу пробації Суд зазначає, що досудова доповідь органу пробації має для суду довідково-рекомендаційний характер і оцінюється в сукупності з усіма обставинами справи. Оцінка ризиків органом пробації не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень при вирішенні питання про призначення покарання з урахуванням положень ст. 65 КК.
Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при перевірці матеріалів провадження судом касаційної інстанції не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд