ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 240/214/25

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року (прийняте у складі головуючого судді Семенюка М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Граб Л.С., Строчка В.Ю.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовною заявою з урахуванням уточнень до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі -, податковий орган, відповідач), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 №0289690708.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 19.11.2024 під час фактичної перевірки щодо дотримання позивачем вимог трудового законодавства України, перевіряючи вийшли за межі наданих їм повноважень щодо предмета перевірки. Наказ від 19.11.2024 № 2762-п не містить відповідного посилання на положення підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України та відповідач жодним чином не підтвердив наявність у нього або отримання в установленому законодавством порядку інформації щодо позивача про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету; сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку №496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Так, з акту перевірки вбачається, що сума штрафу у розмірі 1 947 200,00 грн., була розрахована як вартість необлікованого товару, виявленого під час перевірки, та визначена на підставі опису товару, який було здійснено перевіряючим під час перевірки, тобто фактична інвентаризація майна. Позивач указував, що проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки інвентаризації товару є єдиним встановленим законом засобом доказування, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 06.02.2020 року по справі №807/1556/17. Щодо вказаних описів було внесено майно, яке не належало позивачу на праві власності та є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТО ВЕКТОР ЮГ» і перебувало на відповідальному зберіганні у позивача.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства на підставі правомірно проведеної фактичної перевірки з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивач не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судоми попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №240/214/25 та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2024 № 0289690708 на суму 1 947 200 грн., яка нарахована як фінансова санкція у розмірі 100% вартості необлікованого товару . Також просив стягнути судові витрати.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №240/214/25 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, позивачка зазначає, що фактичною підставою відповідно до підпункту 80.2..2 пункту 80.2. ст. 80 ПК України є Доповідній записці управління податкового аудиту від 12.11.2024, в якій міститься інформація що в ході проведення доперевірочного аналізу за допомогою «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій», у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , наявний факт проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій, фіскальний номер 4000282941 з реалізації «Мотоцикл «МЕД "VI255» за ціною 3500000 грн без зазначення коду УКТЗЕД для підакцизної групи товарів у фіскальному чеку від 27.07.2024 № 2774359108.

Таким чином, метою фактичної перевірки, з урахуванням доповідної записки від 12.11.2024, мало бути здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, а саме: проведення розрахункової операції через програмний реєстратор розрахункових операцій із зазначенням кодів УКТЗЕД для підакцизної групи товарів у фіскальному чек.

А відтак, в наказі № 2762-п від 15.11.2024 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , Головне управління ДПС у Житомирській області безпідставно визначило мету перевірки як здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), оскільки така мета виходить за межі підстави та предмету перевірки.

Як уже зазначалося, акт фактичної перевірки від 19.11.2024 крім іншого містить посилання на додаткову інформацію, де зазначає, шо виявив порушення вимог пункту 12 статті 3 Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Проте, питання щодо ведення порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, не було предметом доповідної записки від 12.11.2024 та не узгоджується з дійсним предметом та підставою для проведення фактичної перевірки 19.11.2024.

Отже, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , яке було виявлено під час фактичної перевірки 19.11.2024 та зазначене в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не узгоджується з дійсними предметом і підставами перевірки.

5.3. Позивач наголошує, що судом першої та апеляційної інстанції при визначені виду правопорушення, за яке було застосовано штрафну санкцію визначену ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчання та послуг» згідно оскаржуваного ППР, не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.07.2025 у справі № 380/6314/23, 09 вересня 2025 року справа № 600/5677/24-а.

На думку позивача, вирішуючи спір між сторонами, суди не врахували особливості нормативно-правового регулювання питання притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР та дійшли помилкового висновку, що позивачем не було надано посадовим особам контролюючого органу документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) і вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації склала 1947200,00 грн, фінансові санкції в сумі 1947200,00 грн застосовані до позивача правомірно.

29.11.2024 ФОП ОСОБА_1 на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, було подано заперечення на акт фактичної перевірки. До вказаних заперечень було надано форми обліку товарних запасів, які були роздруковані з електронного формату, що не заперечується відповідачем. Проте останній при розгляді заперечень на акт перевірки від 19.11.2024 доданих документів, а саме форми обліку товарних засосів, не врахував, жодних заперечень щодо форми та відомостей викладених у даних документах не зазначив та притягнув ФОП ОСОБА_1 до відповідальності

5.4. Крім того, положення пп. 20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Тобто, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.

При цьому, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки інвентаризації товару є єдиним установленим законом засобом доказування.

6. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.11.2024 на підставі п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ у зв`язку із наявною інформацією, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючи органі та враховуючи доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС України від 12.11.2024 № 3703/06-30-07-06, відповідачем видано наказ № 2762-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".

8. На виконання вказаного наказу відповідними посадовими особами контролюючого органу проведено перевірку позивача, за місцем фактичного провадження діяльності позивача за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 70 приміщення 44, за результатами якої складено акт від 19.11.2024 №23875/06/25/РРО/ НОМЕР_1 .

9. У ході проведеної перевірки виявлені наступні порушення:

-п.п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- абз. 2 п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

- абз. 3 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України;

- ст. 24 Кодексу Законів про Працю України.

10. На підставі акту перевірки, 17.12.2024 ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0289690708 про застосування до позивача штрафу (фінансових санкцій) в сумі 1 952650,00 грн, а саме:

-350,00 грн за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", - не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки 350 грн через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не роздруковано та не видано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції;

- 510 грн за порушення пункту 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", - проведено розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій без використанням режиму програмування для підакцізних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості;

- 1947200,00 грн за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", - порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації.

11. Уважаючи податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 №0289690708 відповідача протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

V. Оцінка Верховного Суду

12. Надаючи оцінку правомірності призначення фактичної перевірки позивача, а також обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій у відповідній частині, Верховний Суд виходить із наступного.

13. Поєднання визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстав як передумов проведення фактичної перевірки слугувало предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №2040/7330/18, в якій Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС звернула увагу на наступне.

14. Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом

15. При цьому Судом наголошено, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які, ймовірно, порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

16. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

17. До того ж, судова палата зазначила, що застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, які відображені у низці постанов Верховного Суду, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

18. Надаючи оцінку правомірності призначення та проведення фактичної перевірки позивача, колегія суддів виходить із того, що судами попередніх інстанцій на підставі аналізу змісту наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 19.11.2024 № 2762-п встановлено, що у зазначеному розпорядчому акті контролюючим органом було чітко відображено як правову, так і фактичну підстави для проведення контрольного заходу.

19. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що з метою виявлення фактів, які можуть свідчити про можливі порушення законодавства щодо проведення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів контролюючим органом було проведено аналіз даних ІКС «Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій», в ході якого встановлено, що позивачем, який здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (2 група), 27.07.2024 за місцем фактичного провадження діяльності позивача за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 70 приміщення 44, реалізовано «Мотоцикл «VIPER "V125S» за ціною 35000,00 грн, без зазначення коду УКТЗЕД для підакцизної групи товарів у фіскальному чеку, про що відображено у Доповідній записці управління податкового аудиту від 12.11.2024 (а.с.34), яка стала підставою для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та видання вищевказаного наказу.

20. Отже, правовою основою для перевірки слугували підпункти 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тоді як фактичне підґрунтя, зафіксоване безпосередньо у змісті наказу, базувалося на інформації щодо можливих порушень порядку проведення розрахунків у магазині за адресою м. Житомир, вул. Київська, 70 приміщення 44.

21. Застосовуючи релевантну практику Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була ініційована за наявності належних правових та фактичних підстав.

22. При цьому Верховний Суд підкреслює, що посилання у наказі на підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на наявність доповідної записки Управління податкового аудиту є мінімально допустимим і достатнім обсягом інформації для ідентифікації підстав перевірки. Відтак, відсутність у тексті самого наказу деталізованого опису скарги чи конкретних фактів порушень не є істотним недоліком розпорядчого акта та не породжує його неоднозначного трактування. Контролюючий орган на стадії призначення перевірки не зобов`язаний розкривати повний зміст наявної інформації, оскільки саме метою фактичної перевірки і є верифікація отриманих даних шляхом безпосереднього податкового контролю та подальший аналіз цієї інформації.

23. Так само не заслуговують на увагу доводи позивача про вихід за межі фактичної перевірки контролюючим органом при перевірці документів, які підтверджують облік та походження товарів, наявних у місці продажу, адже встановлений законом порядок здійснення розрахункових операцій є комплексним поняттям, яке охоплює також і обов`язок суб`єкта господарювання забезпечувати документальне підтвердження походження товарів, що знаходяться у місці їх продажу. З огляду на це, перевірка дотримання вимог щодо обліку товарних запасів становить невід`ємну складову контролю за порядком здійснення розрахунків у межах фактичної перевірки, що свідчить про правомірність дій посадових осіб ДПС у цій частині.

24. За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ ГУ ДПС у Житомирській області від 15 листопада 2024 року за №2762-п містить усі необхідні відомості та реквізити, а також належне оформлення підстав для її проведення, що виключає протиправність призначення та проведення фактичної перевірки господарського об`єкта позивача.

25. При цьому Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій забезпечили повне та всебічне з`ясування обставин призначення контрольного заходу, правильно ідентифікували наявність як правових, так і фактичних підстав для його проведення, а, відтак, доводи касаційної скарги про незаконність перевірки та недопустимість її результатів є безпідставними.

26. Оцінюючи обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в частині правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, колегія суддів виходить з наступного.

27. Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

28. Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

29. Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

30. Спеціальним у спірних правовідносинах є регулювання, встановлене пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

31. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

32. Водночас статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

33. Так, виключення становлять обставини здійснення продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

34. Згідно з Постановою КМУ від 16.03.2017 № 231 «Про затвердження переліку технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій» мотоцикли включені в даний перелік, а отже позивач зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

35. Перевіряючими було складено опис товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності (а.с.102-104), загальна вартість яких складала 1947200,00 грн, при цьому в ньому вказувалась ціна, яка була зазначена на товарі; вказаний опис товарів був підписаний продавцем без заперечень.

36. Повертаючись до складу правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях акцентують на тому, що саме ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті) є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

37. При цьому застосування такої відповідальності можливе за умови належного встановлення фактичних обставин щодо наявності конкретних товарів у місці продажу, їх вартості та ідентифікаційних ознак, а також відсутності їх відображення у відповідному обліку чи документального підтвердження такого обліку.

38. Саме такі обставини становлять предмет доказування у справах цієї категорії та підлягають встановленню судами під час розгляду спору.

39. Однак, констатуючи неподання позивачем до перевірки документів, які підтверджують належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не надали їм оцінку й не врахували специфіку господарської діяльності позивача у контексті вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів за місцем продажу. Хоча саме аналіз особливостей здійснення відповідного виду діяльності був покладений в основу висновку про допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

40. Так, суди попередніх інстанцій не дослідили опис товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності (а.с.102-104) на предмет їх відповідності абзацу другого статті 20 Закону №265/95-ВР, а саме чи всі описані товари належать до технічно складних побутових товарів, що в свою чергу впливає на розмір застосованих санкцій.

41. Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний є фрагменти акту фактичної перевірки не завіреного належним чином, що унеможливлює перевірку правильності встановлених фактичних обставин у справі, зокрема наявність/відсутність описаних товарів, а також встановлення фактичних даних перевірки, оскільки зміст акту фактичної перевірки не можливо дослідити у зв`язку з низькою якістю ксерокопії.

42. Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

43. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

44. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом

45. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

46. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

47. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

48. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

49. За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

50. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

51. Крім того, суд звертає увагу, що встановлення та надання судом належної оцінки всім підставам прийняття оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду.

52. Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

53. Верховний Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

54. З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

55. Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

56. Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

57. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності.