ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/10735/26

ОСОБА_1 (далі також - позивачка, скаржниця, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною відмову дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в перерахунку пенсії від 27.04.2026 № 930040829708, та зобов`язати його не пізніше 5 днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі переслати заяву позивачки про перерахунок пенсії від 19.04.2026 за призначенням Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві задовольнити заяву позивачки про перерахунок пенсії від 19.04.2026 щодо виключення з періоду, за який врахована заробітна плата для обчислення пенсії (01.01.1987 -31.12.1991) періодів січень 1987 - травень 1989 та липень 1989 - грудень 1991.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви та про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено, а позовну заяву повернуто позивачці разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору, та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума судового збору не перевищує п`яти відсотків річного доходу позивачки, а тому до неї не може бути застосована підстава, передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судового збору.

Також апеляційний суд виходив з того, що звернення до суду із позовом про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір") не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, враховуючи розмір документально підтвердженого річного доходу позивачки, розмір належного до сплати судового збору та відсутність достатніх доказів незадовільного майнового стану, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору відсутні.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 повернуто скаржниці внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції аргументував своє рішення тим, що позивачка не додала до суду документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, а також не надала доказів підстав для його зменшення, або звільнення від сплати судового збору.

З ухвалою суду апеляційної інстанції позивачка не погодилась, звернулась із касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про звільнення її від сплати судового збору відкриття апеляційного провадження.

Зокрема, покликається на те, що апеляційний суд, за наявності двох заявлених підстав для звільнення від сплати судового збору незадовільний майновий стан, та те, що предметом позову є захист соціальних прав, обмежився лише оцінкою її майнового стану, оцінку якого звів до юридично невизначених тез щодо «відсутності достатніх доказів незадовільного майнового стану».

Також покликається на те, що підстава для звільнення від сплати судового збору у зв`язку із захистом соціальних прав є самостійною та не залежить від співвідношення розміру судового збору з річним доходом позивачки.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у постанові від 13.02.2020 у справі № 640/6916/19.

Просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданих до неї документів доставлено до електронного кабінету відповідачів, однак останні не скористалися правом подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 3674-VI при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Відмовляючи у звільненні від сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачені пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI підстави звільнення від сплати судового збору відсутні, оскільки розмір належного до сплати судового збору не перевищує п`яти відсотків річного доходу позивачки.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що в обґрунутвання підстав звільнення від сплати судового збору позивачка на пункт 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не покликалась.

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

Натомість як на підставу звільнення від сплати судового збору позивачка покликалась на пункт 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI та надала докази, які характеризують її майновий стан.

Відмовляючи у звільненні позивачки від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив також з того, що звернення до суду із позовом про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Водночас за змістом пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI підставою для звільнення від сплати судового збору є саме майновий стан сторони, натомість наведений у ньому перелік спорів лише визначає, у яких спорах таке звільнення можливе.

Оцінюючи майновий стан позивачки, суд апеляційної інстанції обмежився констатацією відсутності достатніх доказів її незадовільного майнового стану.

Водночас такі висновки апеляційним судом зроблено без врахування та дослідження наданих позивачкою доказів і без висновку чи може такий майновий стан впливати на можливість сплати судовового збору у спорі про захист соціальних прав.

Майновий стан позивачки суд апеляційної інстанції оцінив лише з погляду перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру її річного доходу, що може бути підставою для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI (на який позивачка не покликалась), однак не дозволяє оцінити наявність підстав для звільнення від сплати судвоого збору, передбачені пунктом 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, на який покликалась позивачка.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,