ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015240220000008, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пашківці Старокостянтинівського району Хмельницької області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Обрано ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стягнено із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_7 в рахунок відшкодування кожному: моральної шкоди по 400 000 грн, витрат на поховання по 6 289 грн, витрат на правову допомогу по 2 394,93 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції змінено: визнано висновок експерта № 1265 від 24 листопада 2015 року недопустимим доказом та виключено посилання на нього з мотивувальної частини вироку як на доказ винуватості обвинуваченого; виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, також виключено з обвинувачення посилання на п. 2.9. ПДР - водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнено від відбування основного і додаткового покарання. В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 19 червня 2015 року, близько 04 год 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по об`їзній дорозі в напрямку м. Старокостянтинів Хмельницької області, на 7 км + 828 м, поблизу «Військового аеродрому», порушив вимоги пунктів 2.9, 10.1, 12.1, 12.2, 12.4 та п. 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, в результаті чого втратив контроль за безпечністю руху керованого транспортного засобу, заходячи в поворот, виїхав на прилегле узбіччя в результаті чого автомобіль понесло боковим юзом і в стані заносу він перетнувши горизонтальну розмітку та протилежну смугу руху, правою боковою поверхнею зіткнувся із земляним насипом та перекинувся. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно: пасажиру автомобіля ОСОБА_8 – середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажиру ОСОБА_9 – тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд необгрунтовано виключив посилання на обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, що потягло за собою незаконне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році». Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що не погоджується з оцінкою апеляційним судом доказів та стверджує, що висновок експерта № 1265 від 24 червня 2015 року зроблено за результатом дослідження зразків крові, отриманих відповідно до вимог закону, а тому вказаний доказ судом апеляційної інстанції безпідставно визнано недопустимим доказом. Вказує, що апеляційний суд, попри вказівки Верховного Суду відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, безпосередньо не дослідив та не навів мотивів у зв`язку з чим залишив поза увагою показання самого ОСОБА_6 під час судового розгляду про вживання ним спиртних напоїв перед дорожньо-транспортною пригодою, а також показання свідка ОСОБА_10 – лікаря бригади швидкої медичної допомоги, яка повідомила, що на місці події від ОСОБА_6 відчувався запах алкоголю. Крім цього, апеляційний суд, допитавши експерта ОСОБА_11 , в оскаржуваній ухвалі відобразив лише вибіркові показання експерта, чим порушив приписи ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
Від потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та представника потерпілих ОСОБА_13 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду без їх участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Виходячи з приписів кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Недодержання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чиапеляційної інстанції при новому розгляді.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2018 року за касаційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_13 , а також заступника прокурора Хмельницької області скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Суд касаційної інстанції в мотивувальній частині зазначеної постанови від 12 березня 2019 року вказав, що апеляційний суд не виклав належного мотивування власних висновків про те, що ОСОБА_6 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, які би ґрунтувалися на аналізі інших наявних у справі доказів щодо цього, безпідставно вказавши, що в матеріалах справи відсутні інші докази, які б вказували на перебування ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, залишилися не спростованими показання самого ОСОБА_6 , які він давав під час судового розгляду про вживання ним спиртних напоїв перед дорожньо-транспортною пригодою, а також показання свідка ОСОБА_10 , яка була на місці пригоди як лікар швидкої медичної допомоги та повідомила, що від ОСОБА_6 відчувався запах алкоголю.
За матеріалами справи захисник та засуджений, не погодившись із вироком, оскаржили його в апеляційному порядку. У спільній апеляційній скарзі, наводячи конкретні доводи, просили визнати недопустимим висновок судово-токсикологічної експертизи № 1265 від 24 червня 2015 року в зв`язку з тим, що з нього не зрозуміло який із зразків крові було досліджено та, крім того, один із них було відібрано з порушенням встановленого законом порядку. Сторона захисту наполягала на відсутності обставини, що обтяжує покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також наводила інші доводи щодо невинуватості, на їх думку, ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження не виконав вказівок суду касаційної інстанції, не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, цей суд, повторно дослідив лише висновок судово-токсикологічної експертизи № 1265 від 24 червня 2015 року та допитав експерта ОСОБА_11 . Однак, залишилися не спростованими показання самого ОСОБА_6 , які він давав під час судового розгляду про вживання ним спиртних напоїв перед дорожньо-транспортною пригодою, а також показання свідка ОСОБА_10 – лікаря бригади швидкої медичної допомоги, яка була на місці події та зазначала, що від ОСОБА_6 відчувався запах алкоголю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, не виконав вказівок суду касаційної інстанції та прийшов до передчасного висновку, що ОСОБА_6 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, обґрунтувавши це тим, що в матеріалах справи відсутні інші докази, які б вказували на перебування обвинуваченого під час дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, як вбачається із технічного носія перебігу судового засідання апеляційного суду за 29 липня 2019 року, суд апеляційної інстанції, допитавши експерта ОСОБА_11 , у своїй ухвалі відобразив лише вибіркові показання експерта, не зазначивши при цьому показання експерта, яка пояснювала, що проводила експертне дослідження зразка крові, який було відібрано у ОСОБА_6 о 12 год 40 хв. 19 червня 2015 року. Як слідує з направлених на експертизу документів, зокрема протоколів відібрання біологічних зразків, саме цей зразок крові було відібрано відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а саме за участю двох понятих.
Враховуючи наведене, а також з огляду на викладені у вироку суду першої інстанції докази, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з судом апеляційної інстанції, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину в стані алкогольного сп`яніння не доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону ставлять під сумнів застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме Закону України «Про амністію у 2016 році», на підставі якого ОСОБА_6 було звільнено від відбування основного і додаткового покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – задоволенню.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно урахувати вказівки суду касаційної інстанції, дослідити необхідні докази за наявності для цього підстав, у сукупності проаналізувати їх й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, яке б відповідало положенням ст. ст. 370, 419 КПК України.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, в резолютивній частині свого рішення, визнав недопустимим доказом висновок експерта № 1265 від 24 листопада 2015 року, тоді як в матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта № 1265 від 24 червня 2015 року (т. 1 а. п. 56).
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд