Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Про оприлюднення на офіційному вебсайті міської ради рішення про затвердження ставок місцевих податків і зборів Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Оприлюднення на офіційному вебсайті міської ради рішення про затвердження ставок місцевих податків і зборів вважається офіційним оприлюдненням та пов’язується з моментом набрання ним чинності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1708»

«Про обсяг документів і обмеження повноважень в порядку самопредставництва від імені суб'єкта владних повноважень Обмеження повноважень, зазначені в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, не спростовують можливості діяти такій особі від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, навіть у разі наявності таких обмежень. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 11.12.2023 у справі № 200/658/21-а та у інших, про те, що за умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11177»

«Про зарахування на пільгових умовах періоду участі в антитерористичній операції для призначення поліцейському пенсії за вислугу років Період участі поліцейського в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України. Законодавчий термін «календарна вислуга років» не виключає можливість пільгового обчислення цієї вислуги років на підставі підзаконного акту. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів СП КАС ВС у постановах від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, про те, що стаття 17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Вказаним законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності відповідної кількості років та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Суд не здійснив застосування підзаконних нормативно-правових актів, що передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2007»

«З ВІДСТУПОМ! Про реалізацію права на апеляційне оскарження податкових повідомлень рішень в сфері оподаткування акціонером (учасником) господарського товариства, який не був учасником справи Акціонер (учасник) господарського товариства, який відповідно до статті 293 КАС України не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов'язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого в цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов'язки. ПП КАС ВС здійснила відступ від висновку, викладеного у постанові колегії суддів ПП КАС ВС від 19.02.2019 у справі № 810/4438/16 щодо права засновника (акціонера) юридичної особи на оскарження судового рішення, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви юридичної особи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якщо він не брав участі у справі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2098»

«Про підтвердження надіслання документів поштою Належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегіями суддів ПП КАС ВС у постановах від 13.03.2018 у справі № 820/3003/17 та від 17.04.2018 у справі № 820/2864/17, про необхідність надання опису вкладення та про те, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача. Відтак, належним доказом надіслання відповідачу документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1992»

«Про відповідальність, права й обов'язки сторін щодо валютного контролю за операціями відповідно до зовнішньоекономічних договорів (контрактів) У разі припинення зобов’язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, установлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог і складу учасників їхнього зарахування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6261»

«З ВІДСТУПОМ! Про оскарження наслідків проведеної податковим органом перевірки Незалежно від рішення платника податків щодо допуску чи недопуску посадових осіб до перевірки, при оскарженні наслідків перевірки, зокрема податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник не позбавлений права посилатися на порушення законодавства, допущені контролюючим органом під час проведення перевірки. Якщо такі порушення, на думку платника, призводять до протиправності зазначених рішень, суди повинні надавати їм правову оцінку. У разі, якщо суд не визнає такі порушення достатніми для визнання рішень протиправними, він має перейти до розгляду інших підстав позову щодо порушень податкового або іншого законодавства. ПП КАС ВС відступила від висновків, викладених колегіями суддів у постановах від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15) та від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15), де зазначалось, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може оскаржити обґрунтованість її призначення і проведення, реалізуючи право на захист від безпідставного податкового контролю, при цьому допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при її призначенні та проведенні. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2092»

«Про правомірність неподання звіту про контрольовані операції, застосування до платників податків штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції Виключення країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій, не є підставою для звільнення особи від обов'язку подати Звіт про контрольовані операції, здійснені в період, коли така країна перебувала в цьому Переліку, оскільки вказаний обов'язок виник у платника податку у зв'язку з учиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням наведеної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного року. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2102»

«Про підстави для звернення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії Факт несвоєчасного подання телерадіокомпанією заяви про переоформлення ліцензії на мовлення у зв'язку з організаційними змінами статусу (в тому числі у випадку зміни кінцевого бенефіціарного власника) та умов діяльності ліцензіата є самостійною підставою для звернення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, реалізуючи нею свої дискреційні повноваження, до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення, передбаченою пунктом «б» частини п’ятої статті 37 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення». Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 23.12.2019 у справі № 826/16345/17 та інших, про те, що правопорушення у вигляді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення, а отже, факт неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника не є підставою для анулювання ліцензії. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8799»

«Оподаткування ПДФО щомісячного довічного грошового утримання У законодавстві України, чинному на момент виникнення спірних відносин, не ототожнювалися поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». Платник податків як суддя у відставці обрав вид соціального забезпечення у вигляді довічного грошового утримання, яке було йому призначене в розмірі, що перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), установленого на 1 січня 2017 року. Тому сума довічного грошового утримання в частині перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2593»

«Застосування штрафних санкцій при несплаті (неперерахуванні) узгодженої сум грошового зобов'язання сільськогосподарським підприємством, що використовує пільгу з ПДВ що встановлені податковим законодавством Неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку та використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їхнього статусу та сфери діяльності. Така пільга не звільняє від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує вчинення дій, зумовлених цим податком, зокрема строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, установлених у статті 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до особи можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5798»

«Про порядок розгляд заяв про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу Дотримання строку подання до суду заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу є підставою для вирішення по суті питання про розподіл цих витрат. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1704»

«Про порядок обчислення строку на апеляційне оскарження у випадку відсутності під час проголошення судового рішення У випадку застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення рішення суду, якщо позивач не був присутній під час проголошення судового рішення і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання, є порушенням прав позивача на апеляційне оскарження. Здійснено відступ від висновку, викладеного колегією суддів ВП КАС ВС в ухвалі від 24.07.2018 у справі № 211/797/18 (2-а/211/84/18), у якій Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення повного рішення суду. Також апеляційним судом зазначено, що відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою постанови суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2001»

«З ВІДСТУПОМ! Про ціну позову при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів При оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. ПП КАС ВС здійснила відступ від висновку, викладеного у постановах колегій суддів ПП КАС ВС від 21.08.2018 у справі № 810/3206/17 та від 31.01.2019 у справі № 814/1045/16 про те, якщо предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, то розрахунок судового збору має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2093»