ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/14202/14-ц

Описова частина

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, щопозивач на підставі свідоцтва про право власності від 28 березня 2003 року, є власником нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 , який складаєтьсяз триповерхового житлового будинку літери«П» загальною площею 197,6 кв. мі розташований на земельній ділянці площею 344 кв. м.

01липня 2014 року приблизно о 14:41год у будинку АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач, сталась пожежа, яка перекинулась на будинок позивача. Службою цивільного захисту Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - СЦЗ Київського РВ ОМУ ГУ ДСНС України в Одеській області) 01 липня 2014 року складено акт про пожежу, яким встановлена причина пожежі: аварійний режим роботи електропроводки в житловій кімнаті на 2-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 .

У результаті пожежі позивачу завдана матеріальна шкода, а саме: знищена покрівля триповерхового будинку; знищена мансарда (3 поверх) житлового будинку літера «П», яка складалась з житлової кімнати (№ 12) площею 20,5 кв. м, житлової кімнати (№ 13) площею 25,8 кв. м, холу(№ 11) площею 21,4 кв. м; знищені приміщення другого поверху житлового будинку літ. «П», який складався із житлової кімнати (№ 6) площею 29,6 кв. м, кабінету (№ 7) площею 21,3 кв. м, коридору(№ 8) площею 3,6 кв. м, гардеробу(№ 9) площею 8,6 кв. м, санвузла(№ 10) площею 6,4 кв. м; частково знищені приміщення першого поверху житлового будинку літ. «П», який складався з коридору (№ 1) площею 7,6 кв. м, столової (№ 2) площею 20,4 кв. м, кухні (№3) площею7,1 кв. м, роздягальні (№ 4) площею 4,0 кв. м, санвузла (№ 5) площею 6,1 кв. м, гаража (№ 8) площею 15,2 кв. м; знищено або є таким, що непридатне до використання особисте майно, відповідно до переліку, який наданий до позову; знищені грошові кошти, які знаходились в сейфі, а саме 50 000,00 грн, 61 000,00 доларів США і 1 500,00 євро та документи.

Звини відповідача йому спричинена матеріальна та моральна шкода внаслідок пожежі. Через пожежу він зазнав моральних страждань, оскільки його сім`я спостерігала, як руйнується їх житло, що завдало їм моральних душевних страждань, будинок практично знищений, позивач та його мати ОСОБА_3 , 1942 року народження, його сестра, яка також зареєстрована та проживала в будинку, залишилися на вулиці без житла, у них знищені всі їх заощадження, що на даний час не дає їм можливості якимось чином відновити житло. Крім того, в результаті неправомірних дій, відповідачазнищені їхні особисті речі, сімейні фото, меблі та інше, позивач вимушений витрачати додатковий час на вирішення цих питань, що створює для нього додаткові незручності.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просивстягнути з відповідача на його користь шкоду у розмірі 5 122 284,57 грн, з яких:

- за проведення ремонтно-будівельних робіт для відновлення будівлі, відповідно до висновку експерта № 453 - 566 375,00 грн;

- на відшкодування знищених власних заощаджень коштів, які знаходились у будинку під час пожежі - 50 000,00 грн, 61 000,00 доларів США, що станом на 03 липня 2018 року згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) 26,23 грн за 1 долар США становить 1 600 030,00 грн, 1 500,00 євро, що станом на 03 липня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ 30,53 грн за 1 євро становить 45 795,00 грн;

- на відшкодування меблів, побутової техніки, ювелірних виробів, колекції коньяків і ювілейних монет, підписаних видань книг, постільного приладдя, килимових виробів та речей одягу, відповідно до висновку експерта № 17-4849/32 - 2 186 003,30 грн та висновку експерта № 17-533/32 - 174 081,00 грн;

- моральна шкода в розмірі 500 000,00 грн за спричинення фізичних страждань та нервових переживань, пов`язаних з тимчасовим переїздом, пошуком засобів для забезпечення необхідних умов життєдіяльності своєї родини та облаштуванням постраждалої будівлі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2 753 961,17 грн та 150 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач зазнав збитків внаслідок пожежі, яка сталася з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, поведінка відповідача була протиправною (відповідач не дотрималась вимог пожежної безпеки щодо експлуатації електричних приладів у будинку), між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідача є причинний зв`язок, тому слід частково задовольнити позов з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків. Відшкодовуючи моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн суд врахував характер правопорушення (порушення цивільних прав позивача внаслідок знищення і пошкодження його майна), інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникли в результаті пожежі тощо). Суд виходив з того, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що висновками експертизи визначено розмір матеріальної шкоди з урахуванням речей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є сторонами у справі та вимоги яких до суду не заявлено, а тому стягуючи матеріальну шкоду суд не врахував вартість цих речей.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування знищених власних заощаджень ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів які знаходились у будинку під час пожежі суд виходив з того, що позивачем не доведено факту існування та джерел походження вищезазначених грошових коштів, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року - залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про часткове задоволення позову, оскільки з вини відповідача позивачу внаслідок пожежі спричинена майнова і моральна шкода.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 07 березня 2018 року у справі № 711/2292/16-ц у частині встановлення обов`язкової наявності вини у заподіювача шкоди, від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19 (провадження № 61-10732св20) у частині обов`язкового дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права стосовно оцінки доказів. А також зазначає, що суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів: висновку експерта № 453, висновку судової товарознавчої експертизи № 17-533/32, висновку додаткової судово-товарознавчої експертизи № 17-4849/32.

Відповідач вважає, що належних і допустимих доказів того, що розетка у її будинку була несправна або того, що вона вчиняла бездіяльність яка виражалася у недбайливому ставленні до свого приватного майна, незаміні чи непроведенні ремонту несправної розетки або використанню нею розетки незаводського виготовлення матеріали справи не містять.

Також заявник вказує на те, що суд першої інстанції посилався на статтю 2 Закону України «Про пожежну безпеку», який втратив чинність ще до пожежі (01 липня 2013 року).

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 , якийскладається з одного житлового будинку літ. «П» загальною площею 197,6 кв. м, жилою площею 75,9 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок від 28березня 2008 року, виданимвиконавчим комітетом Одеської міської ради і зареєстрованим 29квітня 2003 року КП «ОМБТІ та РОН» за № 40727.

Згідно із технічним паспортом від 19 січня 2006 року, житловий будинок під літ. «П» на АДРЕСА_1 складається: 1-ий поверх: 7-1 коридор площею 7,6 кв. м; 7-2 столова площею 20,4 кв. м; 7-3 кухня площею 7,1 кв. м; 7-4 роздягальна площею 4,0 кв. м; 7-5 санвузол площею 6,1 кв. м; 8-1 гараж площею 15,2 кв. м; 2-ий поверх: 7-6 житлова кімнатаплощею 29,6 кв. м; 7-7 кабінет площею 21,3 кв. м; 7-8 коридор площею 3,6 кв. м; 7-9 гардероб площею 8,6 кв. м; 7-10 санвузол площею 6,4 кв. м; мансарда: 7-11 хол площею 21,4 кв. м; 7-12 житлова кімната площею 20,5 кв. м; 7-13 житлова кімната площею 25,8 кв. м, загальна площа - 197,6 кв. м, житлова площа - 75,9 кв. м, підсобна площа - 121,7 кв. м.

Відповідач ОСОБА_2 з грудня 2012 року є власником будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 170 кв. м, житловою площею 75,6 кв. м.

01 липня 2014 року провідним інспектором Київського РВ ОМУ ГУ ДСНС України в Одеській області, начальником караулу ДПРЧ-6 Київського РВ ОМУ ГУ ДСНС України в Одеській області у присутності: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Огли Маріни В., ОСОБА_1 , слідчого Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області л-т міліції Гуроль Т. В., ОСОБА_3 складено акт про пожежу у якому зазначено, що 01 липня 2014 року о 14:41 год у житловому 2-х поверховому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 , виникла пожежа у житловій кімнаті на 2-му поверсі, яку ліквідовано о 17:16 год 01липня 2014 року. Пожежею знищено: ОСОБА_1 - покрівля ж/б, домашні речі та документи; ОСОБА_2 - 3 житлові кімнати, кухня, 2-ва санвузли, балкон, домашні речі та меблі; ОСОБА_8 - частково мансардний поверх ж/б; ОСОБА_9 - покрівля ж/б; Огли ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 - паспорти, коди України та паспорти РФ імедикаменти; ліки згідно заяви. Пожежею пошкоджено: ОСОБА_1 -2-ий поверх ж/б та домашні речі, майно, документи; ОСОБА_2 -житловий будинок та майно; ОСОБА_8 - житловий будинок, домашні речі та документи; ОСОБА_9 - частково покрівля ж/б; Огли ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 - документи речі, майно документи. Причина пожежі (ймовірна): аварійний режим роботи електропроводки в житловій кімнаті на 2-му поверсі.

Згідно висновку з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталась 01липня 2014 року у житловому будинку наАДРЕСА_3 від 21 липня 2014 року № 21/60/01.07.2014- осередок пожежі знаходився в місці розташування електричної розетки на балконі будинку № 2 , частина якого належала ОСОБА_2 , найбільш ймовірною причиною пожежі є порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної розетки, що привело до виникнення аварійного режиму (великий перехідний опір).

25липня 2014 року комісія органу самоорганізації населення мікрорайону «Дмитріївка» склала акт з фото про наслідки пожежі у будинку позивача ОСОБА_1 .

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 вересня 2015 року № 453, вартість ремонтно-будівельних робіт для усунення пошкоджень які виникли внаслідок пожежі 01 липня 2014 року складає 566 375,00грн.

Згідно із висновком судової товарознавчої експертизи від 16червня 2017 року № 17-533/32, розмір матеріального збитку знищеного майна, заподіяного ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_3 та сестрі ОСОБА_4 станом на 01 липня 2014 року внаслідок пожежі становить 174 081,57 грн.

За висновком додаткової судово-товарознавчої експертизи від 30березня 2018 року№ 17-4849/32, розмір матеріального збитку знищенням майна ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 станом на 01 липня 2014 року внаслідок пожежі складає 2 186 003,30 грн.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частковозадовольняючи позов суди виходили з того, щоз доведення розміру шкоди у сумі 2 753 961,17 грн. Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, судивзяли до уваги характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок пожежі та знищення його майна, їх тривалість, і, виходячи із засад справедливості, на відшкодування моральної шкоди стягнули150 000,00 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.

Вирішуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди судивиходили з того, що заподіяна особі і її майну шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Установлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_3 .

Частинами четвертою-п`ятою статті 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту населення передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Установлено, що пожежа виникла у будинку, власником якого є відповідач ОСОБА_2 , яка, як власник, несе відповідальність за пожежну безпеку у будинку.

Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18).

Внаслідок пожежі позивачу завдані збитки в загальному розмірі 2 753 961,17 грн, що підтверджується належними і допустимими доказами.

Протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності, а саме в тому, що недотримання нею, як власником будинку, правил пожежної безпеки при експлуатації електричних приладів у будинку (електричної розетки), призвело до виникнення аварійного режиму і пожежі, яка перекинулась на будинок позивача і завдала останньому майнової шкоди (збитків).

Між протиправною поведінкою відповідача і шкодою є причинний зв`язок.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди обгрунтовано виходили з того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, не спростувала, що пожежа, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникла не з її вини.

З огляду на те, що позивач зазнав збитків внаслідок пожежі, пожежа сталася з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, поведінка відповідача була протиправною (вона не дотрималась вимог пожежної безпеки щодо експлуатації електричних приладів у будинку), між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідача є причинний зв`язок, суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову, з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.

Суд касаційної інстанції погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди з огляду на таке.

Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода позивача полягає в його душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із знищенням та пошкодженням його майна (частково знищений і пошкоджений житловий будинок та речі, які в ньому знаходились, особисті речі і документи, майно, необхідне для повсякденного життя, а також статки, які накопичувались роками тощо).

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру відшкодування суди попередніх інстанцій врахували характер правопорушення (порушення цивільних прав позивача внаслідок знищення і пошкодження його майна), інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникли в результаті пожежі тощо).

Визначений судами попередніх інстанцій розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.

Вирішуючи спір про відшкодування майнової шкоди суд має виходити з того, що заподіяна особі і її майну шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Тобто для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

У деліктних зобов`язаннях передбачається презумпція вини заподіювача шкоди, і, якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Так, судами дослідженодоговір оренди житлової площі від 29 березня 2014 року, укладений між між ОСОБА_14 (орендодавець) і ОСОБА_15 (квартиронаймач або орендар), з якого вбачається, що сторони уклали договір оренди житлової площі по АДРЕСА_3 , строком на 12 місяців з 01 квітня 2014 року по 01 квітня 2015 року, при цьому, пункт 1 вказаного договору зазначає, що орендар зобов`язується відшкодувати шкоду лише у випадку псування предметів побуту (меблі), а також не допускати погіршення стану орендованої площі. Указаний договір зі сорони орендодавця підписаний не відповідачем ОСОБА_2 , як власником і орендодавцем домоволодіння АДРЕСА_3 . У договоріне вказано, що ОСОБА_14 діяла від імені власника ОСОБА_2 із повноваженнями на представництво для укладення вказаного правочину.

Таким чином, оцінивши зазначений договір оренди, суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що він є неналежним доказом існування зобов`язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 .

У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19 (провадження № 61-10732св20).

Так, у справі № 329/382/19 ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивачки вартості ремонтно-відновлювальних робіт нерухомого майна, пошкодженого внаслідок пожежі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що шкода, завдана позивачці внаслідок знищення належної їй нежитлової будівлі, спричинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, який не забезпечив належний технічний стан належного йому торгівельного павільйону, що спричинило пожежу, при цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у спричиненні пожежі на території власного нерухомого майна, тому завдана внаслідок пошкодження нерухомого майна, яке належить позивачці на праві власності, шкода підлягає відшкодуванню на підставі положень статі 1166 ЦК України. Факт пожежі в належному відповідачу торгівельному павільйоні та причини розповсюдження вогню на належну позивачці нежитлову будівлю встановлено наявними у справі доказами, зокрема: постановою про закриття кримінального провадження слідчого Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2019 року; висновком № 658 експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20 лютого 2019 року; показами свідків. Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували доводи позивачки і надані нею докази про те, що пошкодження нерухомого майна сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (займання електропроводки у зв`язку із її неналежним технічним станом).

За таких обставин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19 (провадження № 61-10732св20) не суперечать висновкам, яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Посилання відповідача на невідповідність оскаржуваних рішень висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 711/2292/16-ц судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки у цій справі та у справі, що переглядається встановлено різні фактичні обставини.

Так, у справі № 711/2292/16-ц Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про відшкодування шкоди, завданої пожежею, оскільки у справі було проведено комплексну пожежно-технічну експертизу відповідно до висновку якої відповісти на питання про місцезнаходження осередку пожежі, причини виникнення пожежі, наявність слідів короткого замикання не вбачається можливим через недостатність вихідних даних. У той же час у справі, що переглядається встановлено фактичні обставини справи, зокрема щодо осередку та причини загоряння.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання відповідача на відсутність належних і допустимих доказів того, що розетка у її будинку була несправна або того, що вона вчиняла бездіяльність. Так, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на спростування того, що пожежа, яка мала місце 01 липня 2014 року, сталася не з її вини, тобто нею не спростовано презумпцію вини.

ОСОБА_2 зазначає, що суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів: висновку експерта № 453, висновку судової товарознавчої експертизи № 17-533/32, висновку додаткової судово-товарознавчої експертизи № 17-4849/32.

Колегія суддів також відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права з посиланням на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили всі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо клопотання про долучення доказів

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , подав до Верховного Суду клопотання про долучення письмових доказів, у якому просить прийняти докази та долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи зазначені положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових письмових доказів та долучення їх до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку.

Таким чином, суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання боржника про долучення нових доказів до матеріалів справи.

Щодо поновлення дії рішення суду

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року дію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, тому її необхідно поновитипісля касаційного перегляду.

Згідно із частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду