ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 460/828/19

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 №0003761304, № 0003771304, № 0003781304, № 0003791304, №0003801304, №0003811304, № 0003821304, № 0003831304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19, рішень про застосування штрафних санкцій від 20.03.2019 №0001021304, № 0001031304, № 0001041304.

2. Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки наказ на підставі, якого проведено перевірку скасований в судому порядку (справа № 460/148/19), а тому прийняті за її наслідками податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу не можуть вважатися правомірними.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, позов Підприємця задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що правовим наслідком скасування у судовому порядку наказу на проведення документальної планової невиїзної перевірки є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу прийнятих за результатами такої перевірки.

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.202, а справу направити на новий розгляд.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу на підставі наказу Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 18.01.2019 №197 проведено документальну планову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2019 № 370/17-00-13-04/ НОМЕР_1 , в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

1). п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: відображення недостовірних даних в деклараціях, що привело до заниження оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 19117707,00 грн, за 2016 рік на суму 45194716,00 грн, за 2017 рік на суму 69622435,00 грн. Відповідно донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 24484418,88 грн, в тому числі: за 2015 рік 3817331,70 грн, за 2016 рік 8135048,88 грн та за 2017 рік 12532038,30 грн.

2). п. 57.1 ст. 57, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань в розмірі 954,13 грн по терміну 19.02.2015 (сплачено 23.03.2015 в сумі 831,38 грн, 16.04.2015 в сумі 122,75 грн).

3). п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме відсутні об`єкти оподаткування з придбання та продажу товарів (послуг) між контрагентами постачальниками/покупцями, за операціями, які не здійснювалися (безтоварні операції), за період з 01.012015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки зменшено: податкові зобов`язання в сумі 12564961,00 грн та податковий кредит в сумі 12826927,00 грн (рядки 10-15 декларації з ПДВ).

4). п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. б), пп. г) п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, за результатами перевірки донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 840497,00 грн та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21 Декларації) на суму 46028,00 грн за грудень 2017 року.

5). п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало у не складенні та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН): податкової накладної за жовтень 2017 року, обсяг постачання 431761,79 грн (сума ПДВ 0 грн), по операції з постачання послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, які згідно з п. п. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної в квітні 2016 року обсяг постачання 273318,31 грн (ПДВ 54663,66 грн) за товарами, які використані в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

6). п. 51.1 ст. 51, п. п."б" п. 176.2 ст. 176 розділуПодаткового кодексу України, п. 1.1, п. 1.2 розд.І, розд.II, розд.III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, в редакції, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 N 111/26556, - встановлено неподання податкових розрахунків 1ДФ за І - ІV квартали 2017 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.

7). п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 82372,96 грн за 2015 рік, в сумі 88768,68 грн за 2016 рік та 101277,00 грн за 2017 рік.

8). п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та п. 3.2 розділу Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік по строку подання 09.02.2016, фактично подано 10.02.2016 № 1604976267.

9). ст. 9, п. 2 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6172,20 грн по терміну сплати 09.02.2017, фактично сплачено 17.02.2017.

10). підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за результатами перевірки донараховано військовий збір в сумі 2009022,88 грн, в тому числі за 2015 рік 286765,61 грн, за 2016 рік 677920,74 грн, за 2017 рік 1044336,53 грн.

11). п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: незабезпечення позивачем зберігання первинних документів, пов`язаних з продажем (придбанням) товарів і послуг, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

12). абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме: неведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

13). п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме: Підприємцем не повідомлено податковий орган про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою 20-ОПП.

На підставі акта перевірки від 20.02.2019 № 370/17-00-13-04/2330506027 контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.03.2019 № 0003761304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 25833858,98 грн (у т. ч.: 20667087,18 грн за податковими зобов`язаннями та 5166771,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.03.2019 № 0003771304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 2152821,59 грн (у т. ч.: 1722257,27 грн за податковими зобов`язаннями та 430564,32 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.03.2019 № 0003781304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 1050621,25 грн (у т. ч.: 840497,00 грн за податковими зобов`язаннями, 210124,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 20.03.2019 № 0003791304 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду на суму 46028,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 20.03.2019 № 0003801304 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в сумі 27331,83 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 20.03.2019 № 0003811304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 20.03.2019 № 0003821304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 20.03.2019 № 0003831304 про застосування адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510,00 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 № Ф-19 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 272418,64 грн;

- рішення від 20.03.2019 № 0001021304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 79835,18 грн;

- рішення від 20.03.2019 № 0001031304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1283,82 грн;

- рішення від 20.03.2019 № 0001041304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у розмірі 170,00 грн.

Судами також встановлено, що наказ Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 18.01.2019 № 197 та дії щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були предметом розгляду у справі № 460/148/19.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, скасовано наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 18.01.2019 №197.

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі відповідачем зазначено неправильне застосування судами матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги в частині порушення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 18.03.2021 у справі №815/2811/15, що свідчить про неправильне застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Контролюючий орган посилається на те, що фактично судами залишено поза увагою ненадання позивачем первинних документів під час перевірки.

В частині порушення норм процесуального права, а саме пункту першого частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган вказує на не дослідження судами зібраних у справі доказів щодо допущених позивачем податкових правопорушень, які зафіксовано в акті перевірки, а саме щодо заниження об`єкту оподаткування та формування неправомірних витрат та податкового кредиту, порушення термінів сплати та звітування, не реєстрації податкових накладних. За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку доводам та доказам, які були викладені як в акті перевірки, та і зазначались протягом розгляду справи, та доказам, що такі підтверджують, а саме акту перевірки, актам про ненадання документів, повідомленню про проведення перевірки.

9. Позивачем відзиву (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому згідно з цією нормою документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентовано статтею 77 Податкового кодексу України.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки (формальна підстава).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. (пункт 86.8 Податкового кодексу України).

У разі визначення контролюючим органом платнику податків суми податкового зобов`язання, контролюючий орган також застосовує штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у порядку, визначеному ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Отже, проведення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого покладається на контролюючі органи.

Проте, відсутність законних підстав для проведення документальної планової невиїзної перевірки (правова підстава), а саме скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу прийнятих за результатами такої перевірки.

Аналогічний підхід до застосування норм права за встановлених обставин підтверджується послідовною практикою Верховного Суду, зокрема постановами 14 січня 2021 року у справі № 804/388/16, від 03 червня 2021 року у справі №822/1660/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 826/16212/18, від 25.01.2022 у справі №520/845/2020.

Як встановлено судами попередніх інстанцій наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 січня 2019 року № 197 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » скасовано рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 460/148/19. Також визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 18.01.2019 № 197. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Згідно вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За встановлених судами обставин справи, враховуючи наявність рішення суду, яким скасовано наказ на проведення перевірки, визнано протиправними дії щодо проведення такої перевірки, результати якої стали підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

11. Як вбачається з касаційної скарги, контролюючий орган свої вимоги обґрунтував тим, що судами при прийнятті рішень залишено поза увагою ненадання позивачем первинних документів під час перевірки, не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 18.03.2021 у справі №815/2811/15, що свідчить про неправильне застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

При цьому, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень не досліджувались правовідносини щодо надання чи ненадання позивачем первинних документів під час проведення перевірки, а відповідно в оскаржуваних судових рішеннях відсутні і висновки щодо застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Фактично суди задовольнили вимоги Підприємця з підстав відсутності законних підстав для проведення перевірки (правова підстава), а саме скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки. Проте касаційна скарга контролюючого органу не містить жодних доводів чи покликань, зокрема і на висновки Верховного Суду, про неправильне застосування судами матеріального права в зазначеній частині.

Щодо посилань контролюючого органу на порушення норм процесуального права (пункту першого частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме на не дослідження судами зібраних у справі доказів щодо допущених позивачем податкових правопорушень, які зафіксовано в акті перевірки (заниження об`єкту оподаткування, формування неправомірних витрат та податкового кредиту, порушення термінів сплати та звітування, не реєстрації податкових накладних) то слід зазначити, що у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню, що фактично і було зроблено судами попередніх інстанцій у цій справі, а оскільки порушення процедури призначення та проведення перевірки встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то у цій справі суди правильно врахували, що таке свідчать про протиправність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 слід залишити без задоволення.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

14. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,