ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 369/7073/18

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним в частині покупців, визнання покупцем за договорами купівлі-продажу та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 1996 року. Спільне життя не склалось та за рішенням суду їх шлюб розірвано в 2017 році. Ще до реєстрації шлюбу з відповідачем він мав у власності квартиру АДРЕСА_1 .

У 2010 році він тяжко захворів та переніс операцію. За наполяганням

ОСОБА_6 він продав вказану квартиру за 430 000 дол. США та придбав житловий будинок і земельну ділянку за 340 000 дол. США. При цьому договори також за наполяганням дружини укладені за участі її сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 . Саме за його власні кошти придбані житловий будинок та земельна ділянка, тому після розірвання шлюбу, він звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, але в його задоволенні йому відмовлено.

В договорах купівлі-продажу насправді покупцем виступив він, тому оспорювані правочини є недійсними лише в частині покупця і покупцем в судовому порядку має бути визнаний він, оскільки за рахунок саме його коштів і саме для нього укладались правочини.

Позивач просив:

визнати частково недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 31 серпня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В., в частині покупців: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , перевівши право покупця в цих частинах за цим договором на ОСОБА_1 ;

визнати за ним право власності на зазначене домоволодіння;

визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:018:0150, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 31 серпня

2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В., в частині покупців: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , перевівши право покупця в цих частинах за цим договором на ОСОБА_1 ;

визнати за ним право власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від

11 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з недоведеності позивачем своїх вимог. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що купівля спірного будинку та земельної ділянки здійснена за його особисті кошти, за відсутності інших даних, які могли мати наслідком недійсність договорів в частині визначення покупця. Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочинів як в цілому, так і в оспорюваних частинах, зокрема не спростовано, що під час укладення договорів купівлі-продажу позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з всіма їх істотними умовами. Дії позивача при укладанні оспорюваних договорів не суперечили його волевиявленню, у діях відповідачів порушення закону відсутні.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір; суди не рахували висновків Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року, відповідно до якого волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; від

19 січня 2017 року в справі № 6-277цс16, згідно з яким для оцінки дотримання «справедливого балансу» мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої воно витребовується.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Риков В. В. подав до суду відзив, у якому просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вказав, що посилання скаржника на те, що відповідачі не мали коштів на придбання земельної ділянки та будинку не відповідають дійсності та правилам нотаріального оформлення відповідних договорів купівлі-продажу, відповідно до яких саме нотаріус забезпечує належну процедуру та відповідність укладеного правочину вимогам закону та волевиявленню осіб, які укладають правочин.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду України від

06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, від 19 січня 2017 року у справі

№ 6-277цс16).

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Суди встановили, що за договорами купівлі-продажу домоволодіння від

31 серпня 2010 року, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А. В. та зареєстровані в реєстрі за № 1328, 1331, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_7 в рівних частках кожен домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 766 240 грн. та земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 3222486201:01:018:0150, розташовану за вказаною адресою, за 110 100 грн.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У частині першій статті 13 визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили(стаття 235 ЦК України).

Якщо договір купівлі-продажу вчинений за множинності осіб на стороні покупця (чи продавця), то в справі за позовом одного з учасників такого договору про визнання його удаваним як відповідачі мають залучатись всі учасники правочину, а не тільки учасники правочину на стороні покупця.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позов до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо визнання договору, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , удаваним в частині покупців та визнання права власності. До ОСОБА_7 позовні вимоги не пред`явлені, клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача позивач не заявляв. Тому позовні вимоги про визнання договору удаванимпред?явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні позові. Позовна вимога про визнання права власності є похідною, тому в її задоволенні слід відмовити з цих підстав. Натомість суди відмовили в задоволенні позову внаслідок недоведеності, а тому судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі

№ 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21), колегія суддів вважає, що: оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права; касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду