ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/8425/19

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Техімпекс" (далі - ТОВ "НВК "Техімпекс") про стягнення штрафних санкцій, а саме: 6483107,24 грн - пені, 3496566,39 грн - штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку виконання зобов`язань за контрактом з надання послуг ремонту, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню та штраф.

1.3.Поряд з цим, ТОВ "НВК "Техімпекс" заявив зустрічні позовні вимоги до Міністерства оборони України про внесення змін до контракту від 29.12.2018 в частині зміни строку виконання робіт, які зазначені у календарному плані виконання робіт (додаток №1 до державного контракту від 29.12.2018) шляхом підписання додаткової угоди.

1.4.Зустрічні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин, що є підставою внесення змін до державного контракту у відповідності до статті 652 ЦК України.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.29.12.2018 між Міністерством оборони України (замовник за контрактом) та ТОВ "НВК "Техімпекс" (виконавець за контрактом) укладено державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням.

2.2.За умовами контракту, виконавець зобов`язується у 2018-2019 роках за завданням замовника, з дотриманням вимог законодавства, виконати роботи з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення, капітальний ремонт виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, які зазначені у календарному плані виконання робіт (додаток №1 до контракту), а замовник зобов`язується прийняти через 637 ВП МОУ та вантажоодержувача та оплатити їх.

2.3.Пунктом 1.3 контракту визначено предмет договору, а саме, відповідний транспортний засіб.

2.4.Пунктами 4.1 та 4.2 контракту визначено, що строк виконання робіт у цілому або кожного їх етапу визначається календарним планом виконання робіт. В обґрунтованих випадках, відповідно до спільного рішення, сторони мають право коригувати строк виконання робіт не пізніше ніж за 7 календарних днів до його закінчення шляхом внесення змін до контракту. Про зміну строків виконання робіт з ремонту виробів сторони укладають додаткову угоду до контракту, у визначеному законодавством порядку.

2.5.Умовами пунктів 8.7 та 8.8 контракту визначені підстави та порядок продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (робіт).

2.6.Згідно з пунктом 7.2 контракту за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості (з ПДВ) послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки виконання робіт, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

2.7.Відповідно до пункту 11.1 контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а у частині розрахунків до повного виконання.

2.8.Пунктами 11.3 та 11.4 контракту визначені строки та форма внесення змін до контракту.

2.9.Додатковою угодою №4 від 21.08.2019, зокрема, були внесені зміни до пункту 1.3 контракту та доповнено предмет контракту ще одним виробом.

2.10.З травня 2019 року здійснювалося листування щодо можливості перенесення термінів виконання робіт.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 19.07.2021 у справі №910/8425/19 первісний позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь Міністерства оборони України пеню в розмірі 648310,72 грн, штраф в розмірі 349656, 64 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 149695,10 грн, судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 125624,00 грн, судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції в розмірі 163656,00 грн; в іншій частині первісного позову відмовив; в задоволенні зустрічного позову відмовив.

3.2.Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог, однак, взявши до уваги незначний термін прострочення договірних зобов`язань, наявність доказів вживання відповідачем заходів для врегулювання спірних правовідносин, зменшив розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%. Вирішуючи спір у частині зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги своєї позовної заяви, не є істотними для внесення змін до державного контракту, а також позивач не довів належними засобами доказування наявність істотної зміни обставин та не надав доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, у зв`язку з чим, відмовив у задоволенні зазначених вимог.

3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8425/19 в частині вимог первісного позову змінив, виклавши пункту 2 резолютивної частини в редакції, відповідно до якої стягнув з ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь Міністерства оборони України пеню в розмірі 1296621, 45 грн, штраф в розмірі 699313,28 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 149695,10, судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 125624,00 грн, судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції в розмірі 163656,00 грн; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/8425/19 залишив без зміни; стягнув з ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 224542,00 грн.

3.4.Судове рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що відповідач допустив порушення умов контракту щодо строків виконання зобов`язання, тому вимога позивача про стягнення штрафних санкцій є правомірною. Поряд з цим, прийнявши до уваги мету обумовленої контрактом неустойки, яка спрямована на стимулювання боржника до виконання зобов`язання, апеляційний суд зазначив, що застосоване 90% співвідношення зменшення суперечить такій меті, практично перетворюється на звільнення боржника від обумовленої контрактом відповідальності, що не відповідає самій суті її встановлення. За вказаних обставин, з огляду на суть підприємницької діяльності відповідача, який повинен нести ризики своєї поведінки, зокрема, щодо добровільного вступу у договірні відносини та вільного визначення умов договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 80%.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи. Розгляд клопотань

4.1.Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/8425/19 в частині первісного позову скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства оборони України в повному обсязі.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

4.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4.4.ТОВ "НВК "Техімпекс" подало клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю представника товариства ознайомитись з матеріалами справи в зв`язку з відсутністю доступу до матеріалів, які становлять державну таємницю.

4.5.Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд виходить з того, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що предметом касаційного оскарження є перегляд судових рішень попередніх інстанцій в частині застосування ними положень статей 551 ЦК України та 233 Господарського кодексу України (ГК України), і відповідач міг викласти свої міркування щодо застосування вказаних норм навіть без отримання доступу до відомостей, що становлять державну таємницю, однак не скористався вказаним правом та не подав відзив на касаційну скаргу, приймаючи також до уваги, що визначені процесуальним законодавством строки розгляду касаційної скарги закінчились, а матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, у Суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.2.Як свідчать встановлені судами обставини, сторони у контракті погодили, що у разі порушення відповідачем за первісним позовом строків виконання робіт за договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості (з ПДВ) послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

5.3.Суди також встановили, що відповідач допустив порушення умов контракту щодо строків виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував штрафні санкції (пеню та штраф), які відповідач просив зменшити.

5.4.Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.5.Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.6.При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у частині першій статті 550 ЦК України.

5.7.Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

5.8.Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

5.9.Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

5.10.Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

5.11.Під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, у яких судами реалізувались дискреційні повноваження, суд касаційної інстанції, з огляду на межі своїх повноважень, визначених статтею 300 ГПК України, має, зокрема, перевірити чи належно суди вмотивували свої рішення та чи не є вони явно несправедливими, тобто такими, що порушують баланс інтересів сторін.

5.12.Колегія суддів зазначає, що під час вирішення цієї справи №910/8425/19 суди належним чином не мотивували свої рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки та не забезпечили дотримання балансу інтересів сторін, з огляду на таке.

5.13.Так, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, взяв до уваги лише незначний термін прострочення договірних зобов`язань та наявність доказів вживання відповідачем заходів для належного виконання зобов`язань.

5.14.Верховний Суд вбачає, що суд першої інстанції не встановив обставин щодо майнового стану сторін спору, відповідності розміру пені наслідкам порушення, балансу інтересів обох сторін у спірних правовідносинах.

5.15.Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зменшив розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, пославшись на те, що затримка виконання ремонтних робіт відбулась у зв`язку з істотною зміною обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні контракту, залишивши поза увагою те, що недоведеність об`єктивного існування таких обставин для внесення змін до контракту в частині зміни строку його виконання, була встановлена рішенням місцевого господарського суду у цій справі від 19.07.2021 під час вирішення спору в частині зустрічного позову, яке у вказаній частині ні позивачем, ні відповідачем не оскаржувалося, а отже набрало законної сили.

5.16.Водночас апеляційний суд, як і суд першої інстанції, також не надав оцінку майновому стану сторін спору і відповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення, які мали бути враховані для встановлення обставин щодо забезпечення балансу інтересів сторін.

5.17.Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили обставин: (1) які засвідчують, що даний випадок є винятковим, виходячи з майнового стану обох сторін; (2) наявності об`єктивно поважних та слушних причин неналежного виконання зобов`язань відповідачем щодо виконання зобов`язання в строк, про який сторони домовились, і якій ними не було змінено за взаємним погодженням при внесенні змін до договору; (3) які підтверджують інтереси обох сторін, як таких, які заслуговують на увагу; (4) щодо негативних наслідків порушення зобов`язання, які настали/ненастали для позивача за первісним позовом; (5) невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, оскільки відповідні обставини не доводились відповідачем за первісним позовом, який взагалі не доводив відсутності впливу порушення ним строку виконання зобов`язання на інтереси, в тому числі і майнові, позивача за первісним позовом, що в свою чергу, свідчить про відсутність у судів підстав для застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України без належного мотивування та без встановлення достатніх підстав для їх застосування.

5.18.Поряд з цим, відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

5.19.Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

5.20.Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

5.21.Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

5.22.Слід також враховувати, що сторони укладаючи контракт погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань. Необхідно врахувати, що ТОВ "НВК "Техімпекс" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи державний контракт, а також додаткові угоди до нього, усвідомлювало, що дати виконання відповідних робіт визначені календарним планом, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

5.23.Зазначені обставини були враховані місцевим господарським судом при вирішенні спору в частині зустрічних позовних вимог про внесення змін до умов контракту, втім, залишились поза належною увагою при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, адже застосовуючи норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, судами було враховано лише доводи та інтереси відповідача за первісним позовом, що є порушенням принципу пропорційності господарського судочинства, визначеного статтею 15 ГПК України, яка унормовує обов`язок забезпечення дотримання розумного балансу між інтересами приватними та публічними.

5.24.Колегія суддів зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

5.25.Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

5.26.Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

5.27.Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

5.28.Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

5.29.Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті З та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

5.30.З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

5.31.Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

5.32.Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

5.33.Попередні судові інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, помилково не взяли до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами зі строкового ремонту військової техніки, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також мало бути враховано судами.

5.34.З огляду на зазначені вище обставини, а також те, що під час вирішення спору у попередніх судових інстанціях суди не встановили: (1) обставин про майновий стан сторін спору; (2) того, що заявлений розмір неустойки є надмірним для відповідача за первісним позовом; (3) врахували лише інтереси останнього, порушивши принцип пропорційності господарського судочинства, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки про встановлення обставин, які засвідчують наявність підстав для застосування статей 551 ЦК України та 233 ГК України, якими унормовано право суду зменшити розмір неустойки.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

6.1.За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2.Частиною першою, третьою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3.Ураховуючи неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України під час вирішення справи в частині первісних позовних вимог, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно скасувати у відповідних частинах та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову.

6.4.Відповідно до статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, з ТОВ "НВК "Техімпекс" на користь Міністерства оборони України підлягає стягненню 81827,53 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання первісного позову, 122741,29 грн судового збору, сплаченого позивачем за оскарження судового рішення в частині первісного позову до суду апеляційної інстанції, 163655,07 грн, судового збору, сплаченого позивачем за оскарження судових рішень в частині первісного позову до суду касаційної інстанції, 67867,56 грн судового збору, сплаченого позивачем за збільшення позовних вимог при повторному перегляді справи, 202088,39 грн судового збору за повторний апеляційний перегляд, 239512,17 грн судового збору за повторний касаційний перегляд, що загалом становить суму 877692,01 грн судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд