ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/3626/20

Вступ.

На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача коштів, сплачених в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах, а також нарахованих у порядку статті 625 ЦК України сум, стягнення прямих збитків та упущеної вигоди за неповернення коштів.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 м2, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175).

2. Для прийняття участі у даних торгах, 19.12.2016 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" відповідно до платіжного доручення № 1 було сплачено гарантований внесок у розмірі 362 350 грн на користь ДП "Сетам".

3. За результатами проведеного аукціону, переможцем даних торгів стало ТОВ "Скарбниця Бессарабії", запропонувавши за майновий комплекс ціну у розмірі 7 247 000 грн.

4. Того ж дня, за результатами електронних торгів був складений Протокол проведення електронних торгів за № 221791, в якому, зокрема, зазначена сума, яка повинна бути сплачена переможцем на рахунок продавця у строк до 05.01.2017 (за вирахуванням гарантійного внеску).

5. Відповідно до платіжних доручень від 22.12.2016 № 2 та від 23.12.2016 № 3 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" перерахувало на рахунок відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вартість придбаного на електронних торгах газового комплексу у розмірі 6 884 650 грн.

6. 29.12.2016 посадовою особою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області був складений Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, в якому, зокрема, було зазначено, що нерухоме майно придбано (переможцем електронних торгів) ТОВ "Скарбниця Бессарабії" за 7 247 000 грн, які перераховані за придбане нерухоме майно, акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів від 21.12.2016 № 221791. Цей акт є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна.

7. 12.01.2017 державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яким було посвідчено те, що ТОВ "Скарбниця Бессарабії" належить право власності на майно, яке складається з: майнового комплексу - нежитлова будівля, загальною площею 562,5 м2, що розташований на земельній ділянці площею 1 627 м2 та знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 б і складається з: адміністративної будівлі, альтанки, прохідної, вагової, насосно-компресорного відділення, естакади, АЗС, сховища, дренажної ємності, огорожі металевої, споруди, компресорів (у кількості 3 шт.) для проведення зливу, трубопроводів, насосів (у кількості 3 шт.) для транспортування зрідженого газу, компресорів для проведення зливу, що не введені в експлуатацію, яке придбане ТОВ "Скарбниця Бессарабії" за 7 247 000 грн, що раніше належало ТОВ "Лагуна-Рені", тощо.

8. 20.01.2017 право власності ТОВ "Скарбниця Бессарабії" на придбаний об`єкт нерухомості було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 18708409).

9. Не погоджуючись із результатами електронних торгів ТОВ "Лагуна-Рені" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "Сетам" та Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області з позовом, в якому просило визнати недійсними: електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна-Рені" (лот № 183175), які відбулися 21.12.2016, протокол проведення електронних торгів від 21.12.2016 № 2217991, Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, що були складені за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна-Рені", які відбулися 21.12.2016, а саме майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 м2, що знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175).

10. Рішенням Господарського суду від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 позовні вимоги ТОВ "Лагуна-Рені" були задоволені повністю.

11. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 було скасовано, у задоволені позову ТОВ "Лагуна-Рені" було відмовлено.

12. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 916/24/17 було скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 - залишено в силі.

13. 26.02.2018 Київським районним судом м. Одеси за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 12016160000000042 та угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими (справа № 520/1470/18, Провадження 1-кп/520/660/18) був постановлений вирок, яким, зокрема, клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному проваджені було задоволено, застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16 276 м2 за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б; і складається з складових частин: нежитлової будівлі (прохідна літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення літера Д); навісної літера Д; альтанки літера Б; вагової літера Г; естакади І; АЗС -ІІ; сховища ІІІ; дренажної ємкості ІV; огорожі номер 1-7,28; споруди номер 8-27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,5 м2, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б шляхом їх звернення на користь держави.

14. Цей вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 був залишений в силі ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020.

15. 03.08.2018 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Лагуна-Рені" відмовити в повному обсязі.

16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 заява ТОВ "Скарбниця Бессарабії" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами була задоволена, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким ТОВ "Лагуна-Рені" у задоволенні позову було відмовлено.

17. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 у справі № 916/24/17 скасовано, а в задоволенні заяви ТОВ "Скарбниця Бессарабії" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 відмовлено, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17 залишено без змін.

18. Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 у справі № 916/24/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2020 у справі № 916/24/17 заяву ТОВ "Скарбниця Бессарабії" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без розгляду. Зазначена ухвала залишена в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020.

20. 12.08.2020 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" звернулось з листом № 07/09-20 до Кабінету Міністрів України з приводу залишення у власності товариства придбаного через систему електронних торгів "Сетам" майнового комплексу по наливу, схову та розливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, розташованого по вул. Дунайській, 188-Б, у м. Рені Одеської області.

21. 26.08.2020 Міністерство юстиції України на виконання доручення Секретаріату КМУ від 13.08.2020, розглянувши лист ТОВ "Скарбниця Бессарабії" від 12.08.2020 № 07/09-20, листом № 8555/11721-4-20/2041 повідомило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що відповідно до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого наказом МЮУ від 29.09.2016 № 2831/5, спори, пов`язані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку, а тому вирішення порушеного ТОВ "Скарбниця Бессарабії" питання можливе лише в судовому порядку.

22. 01.09.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України своїм листом за № 3213-06/53476-07 повідомило ТОВ "Скарбниця Бессарабії", що вирішення питань, порушених ним у листі на ім`я Кабінету Міністрів України, належить до компетенції органів судової влади та повинні вирішуватись у судовому порядку.

23. 07.09.2020 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" листом за № 07-09/20 знову звернулось до Кабінету Міністрів України з приводу залишення у власності товариства придбаного через систему електронних торгів "Сетам" майнового комплексу по наливу, схову та розливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, розташованого по вул. Дунайській, 188-Б, у м. Рені Одеської області.

24. 22.09.2020 Міністерство юстиції України на виконання доручення Секретаріату КМУ від 11.09.2020, розглянувши лист ТОВ "Скарбниця Бессарабії" від 07.09.2020 № 07-09/20, листом № 9495/13199-4-20/2041 повідомило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що відповідно до "Порядку реалізації арештованого майна", затвердженого наказом МЮУ від 29.09.2016 № 2831/5, спори, пов`язані з реалізацією майна, вирішуються в судовому порядку, а тому вирішення порушеного ТОВ "Скарбниця Бессарабії" питання можливе лише в судовому порядку.

25. 30.09.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України своїм листом за № 3213-06/59510-07 повідомило ТОВ "Скарбниця Бессарабії", що вирішення питань, порушених ним у листі від 07.09.2020 № 07-09/20 на адресу КМУ, належить до компетенції органів судової влади та повинні вирішуватись у судовому порядку.

Подання позовної заяви до суду.

26. ТОВ "Скарбниця Бессарабії" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Сетам" та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (далі - ПМУ МЮУ), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.03.2021, просило стягнути з ДП "Сетам" (відповідач-1) інфляційні збитки в розмірі 77 864,84 грн, 3% річних в розмірі 34 368,65 грн та судові витрати у розмірі 7 118,75 грн; з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (далі - відділ ПВР, відповідач-2) шляхом списання з рахунків державного бюджету України суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах, в розмірі 6 884 650 грн, інфляційні збитки в розмірі 1 563 072,81 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 672 809,49 грн; суму прямих збитків в розмірі 3 549 444,84 грн; упущену вигоду у розмірі 19 740 000 грн та судові витрати в розмірі 476 199,33 грн.

27. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що несплата відповідачами грошових коштів, які були сплачені позивачем за нерухоме майно, придбане ним за результатами електронних торгів, порушує його права. Окрім цього позивач вказував, що через протиправні дії відповідачів він позбавився можливості отримати очікуваний прибуток (упущена вигода) за укладеним договором про співробітництво, а також поніс прямі збитки, пов`язані з забезпеченням безпечного функціонування, охороною та зберіганням газового терміналу. Наведені дії відповідачів стали підставою для звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом для захисту його порушеного права.

Розгляд справи судами.

28. 20.04.2021 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/3626/20, з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2021 про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Сетам" на користь ТОВ "Скарбниця Бессарабії" інфляційні збитки у розмірі 77 864 грн 84 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 34 368 грн 65 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 683 грн 50 коп. Стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь ТОВ "Скарбниця Бессарабії" суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6 884 650 грн, інфляційні збитки в розмірі 159 241 грн 95 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52 601 грн 94 коп., суму прямих збитків в розмірі 480 235 грн 74 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113 650 грн 94 коп.

29. 28.10.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/3626/20 залишено без змін.

30. Судові рішення мотивовані таким.

Враховуючи, що відповідно до "Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України" виконує саме ті повноваження та функції, які були покладені на Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, зважаючи на вибуття Головного територіального управління юстиції в Одеській області як суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а також на те, що єдиним органом, уповноваженим державою забезпечувати реалізацію державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України, є новоутворене Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суди зазначили, що позивачем вірно обрано відповідача-2 у цій справі в якості відповідальної особи, щодо якої ним заявлені позовні вимоги.

З урахуванням цього та що: по-перше, відділ примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області, який є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції в Одеській області, виступав продавцем нерухомого майна на електронних торгах; по-друге, що в силу пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Головне територіальне управління юстиції в Одеській області як територіальний орган Міністерства юстиції, який ліквідується, припинив здійснювати повноваження та функції, покладені на нього, у зв`язку із завершенням здійснення заходів, пов`язаних з утворенням відповідача-2; по-третє, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 визнано правонаступником Головного територіального управління юстиції в Одеській області та з моменту державної реєстрації як юридичної особи наділено повноваженнями та функціями державного органу, який представляє інтереси держави у певних правовідносинах, суди дійшли висновку про те, що відповідальною перед позивачем особою за понесені ним витрати з оплати вибулого з його власності майна, в силу приписів статті 170 ЦК України, є держава саме в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Щодо стягнення з відповідача-2 грошових коштів, сплачених в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах, суди вказали, що позивач, як переможець електронних торгів сплатив на рахунок відділу примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області суму грошових коштів, які після визнання торгів недійсними, позбавлення позивача права власності на придбане майно та застосування до цього майна спеціальної конфіскації останньому не були повернуті.

Неповернення Головним регіональним управлінням юстиції в Одеській області коштів за газовий комплекс, сплачених позивачем за результатами електронних торгів, після визнання останніх недійсними, свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача-2 грошових коштів, сплачених в якості розрахунку на прилюдних торгах за об`єкт нерухомості.

У цій справі відповідачем фактично є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Щодо стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних суди дійшли висновку, що такі вимоги позивача є обґрунтованими, та, зробивши власний розрахунок, встановили, що з відповідача-2 на користь позивача слід стягнути 3% річних в сумі 52 601,94 грн та інфляційні в сумі 159 241,95 грн, а в решті суми 3% річних та інфляційних втрат позивачу слід відмовити. Водночас, зазначено, що розрахунок в частині позовних вимог до відповідача-1 зроблений вірно, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі (це інфляційні збитки у розмірі 77 864 грн 84 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 34 368 грн 65 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 683 грн 50 коп.).

Щодо стягнення прямих збитків суди зазначили, що, враховуючи приписи статті 75 ГПК України, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду від 05.12.2017, встановлена протиправна поведінка відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

На переконання судів у діях державного виконавця є всі ознаки цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка - встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду від 05.12.2017, яка полягала в тому, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в момент видачі Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна був обізнаний про наявність арешту на це майно, проте видача Акту державного виконавця зупинена не була;

- негативний результат такої поведінки (збитків) для позивача - позивач позбавлений права власності на нерухоме майно, придбане на електронних торгах, визнаних судом недійсними та у зв`язку із чим позбавлений можливості використовувати це майно в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене;

- вина правопорушника - встановлена судовими рішеннями, а саме, як зазначено в рішенні суду, відділ ДВС був обізнаний з наявністю ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси № 522/20851/1б-к від 09.12.2016, якою накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 м2, розташовану за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б, шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо цього майна, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру від 22.12.2016 № 76606477. Тобто, за висновками суду, відділ ДВС, який виступав продавцем за електронними торгами, знаючи про наявність підстав, які унеможливлювали здійснення укладання зазначеного правочину, здійснив оформлення Акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016.

За висновками судів, заявлені позивачем до стягнення прямі збитки, які складаються із витрат, понесених позивачем безпосередньо пов`язаних з забезпеченням безпечного стану майна, підтриманням його нормального функціонування та бездіяльністю Головного регіонального управління юстиції в Одеській області щодо здійснення заходів по поверненню спірного об`єкта нерухомості в порядку статті 216 ЦК України, є цілком обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними матеріалами справи. Інші ж витрати, не відносяться безпосередньо до предмету спору.

А тому за розрахунком, зробленим судами, з відповідача-2 на користь позивача стягнуто прямі збитки у розмірі 480 235,74 грн за період з 05.12.2017 (час позбавлення позивача права власності на газовий комплекс) до набрання 16.06.2020 (ухвала Миколаївського апеляційного суду) законної сили вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 у справі № 520/1470/18 (провадження № 1-кп/520/660/18), яким була застосована спеціальна конфіскація до спірного об`єкта нерухомості шляхом його звернення на користь держави.

У частині позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 упущеної вигоди суди дійшли висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено реальність можливості отримання ним вказаної у позові вигоди за звичайних обставин, а доводи позивача в цій частині ґрунтуються лише на його припущеннях.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, суди зазначили, що, враховуючи початок перебігу строку позовної давності та дату звернення ТОВ "Скарбниця Бессарабії" із позовом до суду, суди дійшли висновку, що позивачем був пропущений загальний трирічний строк позовної давності, який застосовується до спірних правовідносин.

Разом з цим, позивач під час розгляду справи по суті подав до суду заяву в якій, зокрема, просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, в обґрунтування чого послався на те, що строк для звернення до суду був ним пропущений із поважних причин.

З огляду на викладене, врахувавши фактичні обставини у цій справі, сталу практику ЄСПЛ, а також те, що пропущений позивачем строк позовної давності є незначним (10 календарних днів), суди зазначили, що причини пропуску позивачем строку позовної давності є поважними, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

31. 29.11.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті, пошуковий ідентифікатор № 0100197159302) через Південно-західний апеляційний господарський суд ДП "Сетам" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 в частині задоволення позовних вимог до ДП "Сетам"; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Скарбниця Бессарабії" до ДП "Сетам" відмовити у повному обсязі.

32. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин статтю 613 ЦК України та не досліджено належним чином обставини та заперечення на які посилався ДП "Сетам", зокрема, щодо неотримання останнім копії судового рішення, яке свідчило б про недійсність проведених електронних торгів.

Крім того, скаржник звертає увагу Суду на те, що позивачем не було надано ДП "Сетам" фінансових реквізитів, без яких повернення гарантійного внеску є неможливим, та що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 612, 613, 625 ЦК України у подібних правовідносинах.

Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

33. До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ДП "Сетам", в яких:

ТОВ "Скарбниця Бессарабії" навело прохання відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені судові рішення;

ПМУ МЮУ підтримало доводи касаційної скарги та просило їх задовольнити, а також просило скасувати оскаржені судові рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

34. Поданий відповідачем-2 відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із такого.

35. Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

Отже оскільки поданий відповідачем-2 відзив не містить обґрунтування і заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, то він не відповідає наведеним положенням частини другої статті 295 ГПК України, тому в силу наведених норм права не може бути розглянутий судом як відзив на касаційну скаргу. Відтак поданий відповідачем-2 відзив залишається колегією суддів без розгляду.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

36. Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника учасника справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

38. В оскаржених судових рішеннях у частині задоволення позовних вимог до ДП "Сетам" суди дійшли висновку, що з ДП "Сетам" підлягають стягненню суми інфляційних втрат, обумовлених знеціненням внаслідок інфляційних процесів за період з 16.12.2017 по 23.10.2020 грошових коштів позивача в сумі 362 350 грн, сплачених відповідачу-1 в якості гарантійного внеску за участь у прилюдних торгах.

39. Судова колегія погоджується з цим висновком судів з огляду на таке.

40. Як встановлено судами, позовні вимоги до відповідача-1 обумовлені були позивачем тривалим часом неповернення коштів, сплачених в якості гарантійного внеску за участь у прилюдних торгах, які визнані судом недійсними.

41. Зокрема, судами у цій справі встановлено, що позивач, як учасник електронних торгів, сплатив організатору торгів, відповідачу-1, грошові кошти в якості гарантійного внеску у сумі 362 350 грн (т. 1, а.с. 38), які під час розгляду справи були повернуті відповідачем-1 позивачу самостійно (у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині було закрите).

42. Разом з тим судами було встановлено, що, звертаючись із позовними вимогами до суду першої інстанції позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача-1 (скаржника) інфляційні втрати в розмірі 77 864,84 грн та 3 % в розмірі 34 368,65 грн.

43. Так, положеннями статті 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

44. Аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК України свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

45. Слід зауважити, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Подібна правова позиція висвітлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц.

46. Відтак, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

47. Це означає, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

48. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

49. Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

50. Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

51. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

52. Зокрема, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

53. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

54. Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

55. Судова колегія вважає, що з моменту прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.12.2017 у справі № 916/24/17 (про що описано вище), якою залишено силі рішення місцевого господарського суду про визнання недійсними результатів аукціону, переможцем якого визначено позивача, відповідачам, які також приймали участь у цій справі, стало відомо про наявність порушеного права позивача та виникнення в них обов`язку щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів за придбане на аукціоні майно.

56. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідачами не вживалось жодних дій щодо повернення ТОВ "Скарбниця Бессарабії" грошових коштів, сплачених за придбане на аукціоні майно, який згодом визнано недійсним, що не може свідчити про дотримання останніми принципів справедливості, добросовісності і розумності.

57. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

58. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

59. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

60. Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

61. Відповідно до статті 190 цього кодексу майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

62. Майнове право (стаття 190 ЦК України), яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

63. Поряд з викладеним Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у справі "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і "Стратіс Андреадіс" проти Греції" від 09.12.1994 (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09.12.1994, Серія А, №301-В, ст. 84, п. 59) вказав, що право вимоги (що також не належить до об`єктів матеріального світу), яке належить особі, становить її майно, на котре поширюється дія статті 1 Першого протоколу, що гарантує право власності ("Кожна фізична або юридична особа має право безперешкодно користуватися своїм майном").

64. Отже Європейський суд з прав людини під "майном" розуміє не тільки речові права, але й майнові права, що виникають із зобов`язань.

65. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 також зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

66. У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

67. Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.

68. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) відображено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

69. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

70. Таким чином, з урахуванням зазначеної практики ЄСПЛ, поведінка державних органів повинна бути максимально прозорою, відкритою та зрозумілою для всіх учасників правовідносин, а порушення встановлених законами правил та невиконання покладених на державні органи обов`язків матиме наслідком покладення на такі органи відповідальності та спричинить необґрунтовані додаткові витрати. Відтак, державні органи, виконуючи покладені на них обов`язки, повинні здійснювати свою діяльність таким чином, щоб не допускати та уникати ситуацій, внаслідок яких держава нестиме додаткові як матеріальні, так і репутаційні ризики.

71. Колегія суддів акцентує увагу у цій справі не те, що за наявності відповідного рішення суду щодо визнання недійсними результатів аукціону, переможцем якого став позивач та сплатив за придбане майно грошові кошти на користь відповідачів, у позивача виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах. При цьому такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

72. Проте, у порушення приписів чинного законодавства відповідач-2 добровільно не виконав свого зобов`язання та не повернув позивачеві все одержане за зобов`язанням, а відповідач-1 повернув грошові кошти, сплачені позивачем в якості гарантійного внеску, лише після звернення позивача із даним позовом до суду першої інстанції.

73. Зважаючи на невчасне повернення відповідачем-1 сум гарантійного внеску, сплаченого позивачем за участь у прилюдних торгах, які визнані судом недійсними, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача в порядку статті 625 ЦК України відповідних сум інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми.

74. Твердження скаржника про те, що ним взагалі не отримана постанова Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у справі № 916/24/17, що і зумовлювало неповернення суми гарантійного внеску, сплаченого позивачем за участь у прилюдних торгах, не змінюють позиції судів стосовно "належного урядування".

75. При цьому відповідно до частин першої, четвертої статті 111-11 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення Вищим господарським судом України постанови від 05.12.2017) за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову, яка надсилається сторонам у справі у триденний строк з дня її прийняття.

76. Судами було встановлено, що за приписами вказаної норми процесуального закону Вищий господарський суд України направив прийняту 05.12.2017 у справі № 916/24/17 постанову всім учасникам справи, одним із яких було ДП "Сетам".

77. Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" інформація про постанову, прийняту 05.12.2017 Вищим господарським судом України у справі № 916/24/17, є загально доступною та була оприлюднена 12.12.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказом (т. 1, а.с. 72-80).

78. Окрім цього, судами встановлено, що відповідач-1 був обізнаний про час та місце розгляду справи у Вищому господарському суді України, що підтверджується текстом постанови від 05.12.2017 у справі № 916/24/17, з якої вбачається, що відповідач-1 надавав відзив на касаційну скаргу (т. 1, а.с. 74).

79. Порядок реалізації арештованого майна, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зобов`язує відповідача-1 у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким електронні торги визнані недійсними, повернути гарантійний внесок переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів із дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора. Оскільки інформація щодо судових рішень, розміщених в ЄДРСР, є загальнодоступною, то суди попередніх інстанцій вірно вказали, що відповідач-1, будучи стороною у справі № 916/24/17 і проявивши розумну обачливість, мав можливість дізнатись про дату оприлюднення постанови Вищого господарського суду України, а саме 12.12.2017. Такий підхід повністю підтверджується правовою позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

80. Водночас, судова колегія відхиляє твердження відповідача-1 щодо відсутності в персональному кабінеті позивача реквізитів для повернення гарантійного внеску, що унеможливлювало своєчасне його повернення, оскільки в Порядку реалізації арештованого майна, в редакції на час реєстрації позивачем для участі в торгах, не було вимоги щодо обов`язкового письмового повідомлення відповідача-1 про внесення/заміну фінансових реквізитів (з`явилась лише в редакції Порядку 18.06.2018). Крім того, відповідач-1 мав відповідні платіжні реквізити позивача, зазначені у платіжних дорученнях, відповідно до яких позивачем був сплачений гарантійний внесок. Подібний підхід до неповернення коштів відповідачем-1 жодним чином не підтверджує принцип "належного урядування", про що наведено вище.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

81. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Тому касаційна скарга Державного підприємства "Сетам" за вх. № 11886/2021 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

82. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду