ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/1645/21

1. Керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бучанської міської об`єднаної територіальної громади звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради (далі - відповідач-1, Міська рада), фізичної особи-підприємця Харченко Яни Костянтинівни (далі - відповідач-2, ФОП Харченко Я. К.) та Відділу культури, національностей та релігій Бучанської міської ради (далі - відповідач-3, Відділ культури), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького (далі - третя особа, Школа мистецтв), про (1) визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 12.11.2020 № 9 та (2) зобов`язання ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв. м., вартістю 596 597,00 грн, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2 та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури за актом приймання-передачі.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Бучанською окружною прокуратурою Київської області за результатами опрацювання інформації, розміщеної на електронному майданчику ТОВ "Держзакупівлі.онлайн" встановлено порушення вимог законодавства України в частині заборони перепрофілювання позашкільних навчальних закладів, їх перепідпорядкування, злиття, передачу приміщень, обладнання, техніки в оренду, концесію, відчуження (продаж) землі та/або майна.

3. У позовній заяві прокурор вказує на наявність підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди частини нежитлового приміщення комунальної власності від 12.11.2020 № 9, оскільки Школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, оренда об`єктів та майна якої відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" можлива лише у випадках оренди для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

4. Прокурор наголошує, що використання ФОП Харченко Я. К. орендованого приміщення для надання послуг перукарнями та салонами краси порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням як коштів місцевого бюджету, так і використання цього приміщення не за цільовим призначенням.

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, позов задоволено повністю:

- визнано недійсним договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади № 9, укладений 12.11.2020 між Міською радою, Відділом культури, та ФОП Харченко Я. К.;

- зобов`язано ФОП Харченко Я. К. звільнити частину нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв. м., вартістю 596 597,00 грн, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, згідно з договором оренди від 12.11.2020 № 9 та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури за актом приймання-передачі.

6. Судові рішення обґрунтовані тим, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

7. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що спірний договір укладено всупереч положень Закону України "Про освіту", за змістом якого заборонено передавати в оренду приміщення навчальних закладів для використання не в освітніх цілях, та якими не є надання послуг перукарнями та салонами краси.

8. Крім того, суди зазначили, що правовим наслідком визнання недійсним договору оренди від 12.11.2020 № 9 є повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом. Оскільки вимога прокурора про зобов`язання відповідача-2 звільнити частину спірного нежитлового приміщення Школи мистецтв та повернути вказану частину нежитлового приміщення балансоутримувачу - Відділу культури за актом приймання-передачі є похідною щодо первісної позовної вимоги, суди також дійшли висновку про наявність підстав для її задоволення.

9. Міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 911/1645/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 14.10.2019 у справі № 910/66425/18, від 07.04.2021 у справі № 924/199/20.

11. Міська рада зазначає, що укладення договору оренди є завершальним етапом у законодавчо визначеній процедурі оренди комунального майна. На думку скаржника, скасування лише договору оренди, без оскарження рішення ради, на підставі якого було укладено спірний договір, та оскарження всієї процедури відбору переможця аукціону (орендаря) комунального майна, не є належним способом захисту порушеного права та, у зв`язку з цим, не призведе до поновлення такого права територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

12. Скаржник посилається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 9 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 в частині непоширення обмежень на передачу в оренду окремих приміщень та частин таких приміщень - майна закладів освіти, що не використовуються у діяльності такими закладами протягом трьох років.

13. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

14. 15.09.1999 відбулась державна реєстрація юридичної особи - Школи мистецтв, яка зареєстрована за адресою: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Будьоного, буд. 2.

15. Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 07.10.2004 № 1024-34-IV "Про передачу на баланс Вiддiлу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської селищної ради будівлі по вул. Будьонного, № 2, що в селищі Буча" передано на баланс Вiддiлу культури та спорту виконавчого комітету Бучанської селищної ради будівлю площею 1 066,9 кв. м. в селищі Буча по вул. Будьонного, буд. 2 для облаштування школи мистецтв, починаючи з 15.10.2004.

16. Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 № 3434-ІV "Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення" селище міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області віднесено до категорії міст та надано йому статус міста обласного значення.

17. Рішенням Міської ради від 25.06.2015 № 2282-72-VІ "Про перейменування існуючих вулиць в м. Буча Київської області", зокрема, вирішено перейменувати вулицю Будьонного на вулиця Михайла Гориня.

18. Відповідно до інвентаризаційної справи № 2652 на будинок № 2 по вулиці Будьонного (на даний час вул. Михайла Гориня) в місті Буча Київської області до переліку найменувань за номером вказаної будівлі входять: центр дитячої творчості (А), гараж (В), огорожа (№ 1, 2), замощення (І), власником майна є територіальна громада селища Буча в особі селищної громади.

19. Частина нежитлового приміщення площею 24,9 кв. м., розташованого за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Будьонного (на даний час вул. Михайла Гориня), будинок 2, є безпосередньо приміщенням, розташованим в будівлі Школи мистецтв, власником якої є територіальна громада селища Буча в особі селищної ради.

20. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 та 1.5 статуту Школи мистецтв (нова редакція), затвердженого рішенням Міської ради від 30.05.2019 № 3469-59-VII, Школа мистецтв є позашкільним навчальним закладом, який надає знання, формуючи уміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та її інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів у позаурочний та позанавчальний час. Засновником Школи мистецтв є Міська рада. Даний позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади міста Буча, головною метою якої є забезпечення реалізації права дитини на доступність здобуття позашкільної освіти у межах державних вимог до навчання і виховання у позаурочний та позанавчальний час.

21. Пунктом 1.2 статуту Школи мистецтв визначено, що засновником - Міською радою здійснюється фінансування даного позашкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надання необхідних будівель з обладнанням i матеріалами, організація будівництва та ремонту приміщень, їх господарське обслуговування. Власником майна даного позашкільного навчального закладу є територіальна громада міста Буча в особі Міської ради та він знаходиться в підпорядкуванні Відділу культури.

22. Пунктом 1 положення про Відділ культури затвердженого рішенням Міської ради від 25.07.2019 № 3695-62-VII, визначено, що Відділ культури є самостійним структурним підрозділом Міської ради, що утворюється рішенням міської ради, підзвітний та підконтрольний міському голові, заступнику міського голови з соціально-гуманітарних питань Бучанської міської ради, управлінню культури, національностей та релігії Київської обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури України, в межах передбачених чинним законодавством.

23. Як визначено пунктом 3 положення про Відділ культури, його утворено з метою створення умов для реалізації прав громадян Бучанської об`єднаної територіальної громади на свободу літературної і художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності, реалізації державної політики у сфері культури, туризму, мистецтва, тощо.

24. Приписами підпункту 13 пункту 5 положення про Відділ культури визначено, що Відділ культури здійснює керівництво діяльністю, координацію і контроль за роботою закладів культури і мистецтва, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади.

25. Пунктом 6 положення про Відділ культури визначено, що об`єктами діяльності Відділу культури, національностей та релігії Бучанської міської ради, серед іншого, є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, що знаходяться в комунальній власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади.

26. Відповідно до пункту 8 положення про Відділ культури майно відділу належить йому на праві оперативного управління, він ним володіє та користується.

27. Пунктом 17 положення про Відділ культури визначено перелік структурних підрозділів, які входять до складу Відділу культури, де серед інших зазначено Школу мистецтв, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2.

28. Факт перебування приміщення Школи мистецтв за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, на балансі Відділу культури підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах № 19 (форма № 03-6 бюджет).

29. Відповідно до звіту № 2-010/2020 про оцінку майна, об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення загальною площею 24,9 кв. м., що перебуває на балансі Відділу культури, розташоване за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), № 2, становить 596 597,00 грн.

30. На засіданні постійної комісії по розгляду питань про надання в оренду комунального майна Бучанської міської ради 25.08.2020 прийнято рішення про проведення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди частини приміщення Школи мистецтв ім. Левка Ревуцького, розташованої за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Будьоного, 2, площею 24,9 кв. м., вартістю 596 597,00 грн, може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем.

31. Рішенням Міської ради від 27.09.2020 № 5256-82-VII "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем" ухвалено оголосити аукціон, за результатами якого чинний договір оренди частини нежитлового приміщення Школи мистецтв, площею 24,9 кв. м., вартістю 596 597,00 грн, розташованої за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня (колишня вул. Будьонного), буд. 2, може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Харченко Я. К. або укладений з новим орендарем.

32. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 15.10.2020 UA-PS-2020-09-29-000014-3 переможцем даного аукціону по лоту № 1: оренда частини нежитлового приміщення з правом продовження чинного договору оренди строком до 01.09.2021, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, загальною площею 24,9 кв. м стала учасниця - ФОП Харченко Я. К.

33. На виконання протоколу електронного аукціону від 15.10.2020 UA-PS-2020-09-29-000014-3 між Міською радою (орендодавець), ФОП Харченко Я. К. (орендар) та Відділом культури (балансоутримувач) 12.11.2020 укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Бучанської міської об`єднаної територіальної громади № 9.

34. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно: частину нежитлового приміщення комунальної власності Бучанської об`єднаної територіальної громади (будівля Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького), за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, площею 24, 9 кв. м., вартість якого становить 596 597,00 грн (пункти 4, 6 розділу І договору).

35. Майно передається в оренду для використання орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (пункт 7.1 розділу І та пункт 1.2 розділу ІІ договору).

36. Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

37. Розділом 3 договору сторонами погоджено сплату орендної плати, її визначення та порядок сплати.

38. Згідно із пунктом 6.1 договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення, визначеного у пункті 7 умов.

39. Відповідно до пункту 12.1 договір укладено строком на 1 рік з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню).

40. 12.11.2020 між Відділом культури (балансоутримувач) та ФОП Харченко Я. К. (орендар) підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, відповідно до якого балансоутримувачем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування майно: загальною та корисною площею об`єкта 24,9 кв. м. розташованого на 1-му поверсі Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Михайла Гориня, буд. 2, що перебуває на балансі балансоутрнимувача та належить до сфери управління Бучанської міської ради.

41. За результатами перевірки на електронному майданчику ТОВ "Держзакупівлі.онлайн", Бучанською окружною прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог законодавства України в частині заборони перепрофілювання позашкільних навчальних закладів, їх перепідпорядкування, злиття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду, концесію, відчуження (продажу) землі, майна.

42. Судами встановлено, що ФОП Харченко Я. К. здійснює господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг перукарнями та салонами краси, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказані при її державній реєстрації як фізичної особи-підприємця, а саме: КВЕД 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний); КВЕД 47.75 - роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 56.30 - обслуговування напоями.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

43. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

44. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем-1 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

45. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суди під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (пункт 10 цієї постанови).

46. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

47. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

48. У справі, яка переглядається, спір стосується визнання недійсним з моменту укладення відповідачами договору оренди від 12.11.2020 № 9 та зобов`язання відповідача-2 звільнити частину нежитлового приміщення.

49. Як зазначалося у пунктах 6-8 цієї постанови, підставами для задоволення позову у цій справі слугувало те, що приміщення Школи мистецтв, яке надано в оренду відповідачу-2 відповідно до спірного договору, належить до об`єктів освіти, а тому в силу приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" повинно використовуватись лише та виключно для забезпечення освітнього процесу та здійснення освітньої діяльності відповідним суб`єктом освітньої діяльності.

50. Суди виходили з того, що спірне приміщення не підлягає наданню в оренду не в освітніх цілях, якими не є надання послуг перукарнями та салонами краси, а відтак дійшли висновку про наявність підстав для визнання укладеного між відповідачами договору недійсним та повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

51. У справі № 910/10011/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021) розглядався спір за позовом Релігійної організації про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідної обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту Релігійної організації у новій редакції. Позовні вимоги у цій справі були мотивовані тим, що відповідач прийняв спірне рішення про реєстрацію статуту Релігійної організації на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, та за відсутності необхідних документів, зокрема, статуту релігійної громади у чинній редакції, не перевірив відповідність поданих на реєстрацію документів, вимогам чинного законодавства та статуту Релігійної організації, чинному на момент внесення змін до статуту, не перевірив, чи відповідають винесені на його затвердження зміни до статуту волевиявленню самої релігійної громади.

52. Висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі стосувались того, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту, тобто оскарження реєстраційних дій, що зазначено як предмет позову в цій справі, по суті є похідною вимогою від спору щодо дійсності статуту релігійної організації в новій редакції. Верховний Суд дійшов висновку про те, що судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

53. У справі № 925/642/19 предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення міської ради про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування. На думку позивача, спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківки, тому відповідач не мав права передавати її в оренду третій особі. Позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення відповідачем меж адміністративно-територіальної одиниці - села Родниківки та виділення ним спірної земельної ділянки серед інших земельних ділянок одного земельного масиву як земельної ділянки, що знаходиться у межах міста Умані. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у цій справі вказала, що задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

54. У справі № 522/1528/15-ц (постанова Верховного Суду від 26.01.2021) предметом розгляду були вимоги про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним і висновки Верховного Суду щодо принципу процесуальної економії стосуються захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах між боржником і кредитором за умови ініціювання спору про стягнення з поручителя кредитної заборгованості та спору про визнання відсутнім такого права вимоги у кредитора.

55. У справі № 924/199/20 (постанова Верховного Суду від 07.04.2021) позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразія-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання припиненою поруки за договором на підставі того, що сторони договору фінансового лізингу укладали додаткові угоди до нього, якими змінили його основні умови щодо ціни, відповідальності, графіку платежів, не повідомивши при цьому про це поручителя, а також на підставі того, що строк поруки сплив у зв`язку з непред`явленням кредитором вимог до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

56. Викладене свідчить, що наведені скаржником постанови Верховного Суду у справах № 910/10011/19, № 925/642/19, № 522/1528/15-ц, № 924/199/20 щодо способу захисту порушеного права та його ефективності, ні за змістовим, ні за суб`єктним і об`єктним критеріями не відповідають критеріям "подібності правовідносин", наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

57. Міська рада у касаційній скарзі також вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/66425/18. Разом з тим, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати будь-яку оцінку судовому рішенню у справі № 910/66425/18, оскільки така справа відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що виключає правові підстави для перегляду судового рішення з наведеної підстави.

58. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

59. Суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що метою використання об`єкта оренди є надання послуг перукарнями та салонами краси, що не пов`язане з навчальним процесом, дійшли висновку, що оспорюваний прокурором договір оренди укладений з порушенням вимог законодавства про освіту, зокрема частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту".

60. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач-1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, посилаючись на невикористання Школою мистецтв орендованого приміщення більше трьох років для власних потреб.

61. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах положень абзацу 9 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 в частині непоширення обмежень на передачу в оренду окремих приміщень та частин таких приміщень - майна закладів освіти, що не використовуються у діяльності такими закладами протягом трьох років.

62. Водночас, посилаючись на те, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом, суди у цій справі виходили, зокрема із встановленої пунктом 11 розділу І Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти (затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 № 2205) заборони здачі в оренду території, будівель, приміщень, обладнання державних та комунальних закладів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання не за освітнім призначенням.

В цій частині відповідні висновки судів попередніх інстанцій скаржником з підстав, визначених частиною другої статті 287 ГПК України, не спростовуються.

В свою чергу такий висновок судів узгоджується з імперативним положенням частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на дату укладення спірного правочину) в частині імперативної заборони використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.

63. Зазначене свідчить, що у Верховного Суду немає підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування положень абзацу 9 пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 саме за наведених скаржником умов та обставин. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася.

64. Окрім цього, колегія суддів відзначає, що висновки судів попередніх інстанцій (у зазначеній у пункті 7 цієї постанови частині) концептуально узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

65. Інші доводи касаційної скарги Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору та / або не підпадають під правове регулювання частини другої статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

66. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

67. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

68. Доводи касаційної скарги відповідача-1 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд