ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/12556/20

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.06.2022 №29.3-02/1053 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12556/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" (далі - ТОВ "Новітнє Обладнання") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 2570324,79 грн.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "Новітнє Обладнання" про зобов`язання виконати умови договору.

1.2.Господарський суд міста Києва рішенням від 20.10.2021 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Новітнє Обладнання" відмовив повністю. В задоволенні зустрічних позовних вимог Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовив повністю. Стягнув з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 242194,00 грн.

1.3.Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.

1.4.Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про доплату судового збору у розмірі 363291,00 грн. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

1.5.27.01.2022 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було подано клопотання про розстрочення сплати судового збору, в якому останній просить суд розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 до ухвалення судового рішення у справі №910/12556/20.

1.6.У вказаному клопотанні скаржник зазначив, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має статус неприбуткової організації та фінансується виключно із державного бюджету, доплата судового збору у розмірі 363291,00 грн одним платежем є неможливою через відсутність у повному обсязі відповідних асигнувань на I квартал 2022 року, відповідно до витягу з помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, затвердженого Міністерством фінансів України 30.12 2021.

1.7.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.02.2022 відмовив в задоволенні клопотання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про розстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20 повернув заявнику з додатками.

1.8.Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18). Оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, отже, відсутні підстави для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону України "Про судовий збір", доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору були відхилені.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1.Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/12556/20, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

2.2.Скаржник зазначає, що одночасна відмова у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору та повернення апеляційної скарги є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізація Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення права на подання клопотання про розстрочення сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

2.3.ТОВ "Новітнє Обладнання" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

3.2.Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

3.3.Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

3.4.Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

3.5.Із системного аналізу змісту зазначеної норми вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (такий висновок про застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

3.6.Необхідно зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі №910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.

3.7.Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

3.8.Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

3.9.Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

3.10.Оскільки заявник апеляційної інстанції є юридичною особою, а предметом спору у справі №910/12556/20 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

3.11.Поряд з цим, встановивши, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення закінчився, і заявник не усунув недоліки, які були зазначені судом в ухвалі від 12.01.2022, апеляційний господарський суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

3.12.Доводи скаржника, описані у пункті 2.2 цієї постанови, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

3.13.Статтею 258 ГПК України визначені вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

3.14.Особа, реалізовуючи право на апеляційне оскарження, має подати апеляційну скаргу з дотриманням вимог, встановлених процесуальним законодавством, зокрема і щодо сплати судового збору у визначеному нормативними приписами розмірі. При цьому, в разі несплати судового збору, вказана особа має право заявити про розстрочення судового збору, про що зазначити у тексті апеляційної скарги чи у доданому до неї відповідному клопотанні. В іншому випадку виходить так, що особа, розуміючи обов`язок сплати нею судового збору, взагалі його ігнорує, позаяк не пояснює своєї поведінки.

3.15.Втім недотримання скаржником процесуальної дисципліни заявлення про розстрочення сплати судового збору з одночасним поданням апеляційної скарги (коли сплата судового збору вимагається від сторони, а докази такої сплати мають надаватися разом зі скаргою), хоча й не позбавляє таку особу можливості в подальшому заявити відповідне клопотання, водночас обмежує реалізацію цього права встановленим судом строком на усунення недоліків апеляційної скарги.

3.16.Так, відповідно до статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

3.17.Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, строк на усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 24.01.2022 і апелянт не клопотав про продовження цього строку перед судом у випадку незадоволення його клопотання про розстрочення сплати судового збору.

3.18.Оскільки у процесуальному законодавстві (стаття 119 ГПК) унормовано можливість вчинення процесуальних заяв за межами встановлених судом строків лише у спосіб їх (строків) продовження, і не передбачено повторного залишення апеляційної скарги без руху після невиконання особою вимог першої відповідної ухвали суду, аргументи скаржника не є слушними. В контексті викладеного колегія суддів відзначає, що наслідком порушення встановленого судом строку на усунення недоліків апеляційної скарги, ГПК України встановлено такий процесуальний наслідок, як її повернення заявнику.

3.19.Частиною другою статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

3.20.Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.21.Таким чином непродовження судом апеляційної інстанції, з власної ініціативи, процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, що є його ініціативною дискрецією, після відмови у задоволенні клопотання апелянта про розстрочення сплати судового збору, за обставин, коли про продовження цього строку не клопотав сам заявник, не може свідчити ні про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ні про порушення прав апелянта на доступ до правосуддя, адже: по-перше, таке продовження строку є правом, а не обов`язком суду; по-друге, повернення апеляційної скарги після відмови у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору стало наслідком, зокрема, дій самого заявника, який не подав клопотання про розстрочення сплати судового збору одночасно із апеляційною скаргою та не клопотав про продовження процесуального строку, встановленого апеляційним судом на усунення недоліків скарги.

3.22.При цьому колегія суддів враховує, що під час розгляду цієї справи у місцевому господарському суді, зустрічні позовні вимоги були визначені Судом як вимоги майнового характері, у зв`язку з чим, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення з очевидною прогнозованістю могла передбачити неприйняття апеляційним судом до розгляду поданої скарги без сплати судового збору як за вимоги майнового характеру.

3.23.Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.04.2020 у справі №503/1904/16-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній постанові викладено висновок про застосування положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції 2004 року, втім не тих чинних норм ГПК України про неправильне застосування яких зазначає скаржник.

3.24.Колегія суддів також відзначає, що після повернення апеляційної скарги скаржник не позбавляється права повторного звернення з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог закону, із умотивованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку (наведенням поважних причин).

4.Висновки про результати розгляду касаційної скарги та судові витрати

4.1.Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченого для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 304 ГПК України).

4.2.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.3.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.4.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

4.5.Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

4.6.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд