ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/272/21

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про:

- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", оформлених протоколом № 43 від 05.05.2016;

- визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", оформлених протоколом № 46 від 07.11.2016;

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" в новій редакції, зареєстрованого 12.08.2016 №12241050015053102;

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовеста" - Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи - зміна складу або інформації про засновників від 12.08.2016 №12241050015053102;

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовеста" - Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи від 08.11.2016 №12241070016053102.

Позов обґрунтований тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", оформлені протоколами №43 від 05.05.2016 та №46 від 07.11.2016, затверджена на цих зборах нова редакція статуту та їх подальша реєстрація є незаконними та такими, що порушують права позивача, оскільки:

- частка 100% вартості статутного капіталу ТОВ "Благовеста" вибула із володіння ОСОБА_1 незаконно;

- порушено порядок скликання загальних зборів, адже єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" - ОСОБА_1 загальні збори від 05.05.2016 та від 07.11.2016 не скликав;

- на загальних зборах був відсутній кворум, адже єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" - ОСОБА_1 не приймав участі у загальних зборах від 05.05.2016 та від 07.11.2016.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №40 від 23.03.2015 (державну реєстрацію якого проведено 09.04.2015 номер запису 12241050009053102), учасником товариства є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі Товариства у розмірі 5 167 377,86 грн., що еквівалентно 100% статутного капіталу. Частка сплачена у повному обсязі, ОСОБА_1 не має зобов`язань щодо здійснення внесків до статутного капіталу Товариства (п. 5. 3. 1. Статуту).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2015 по справі №199/5098/15-ц було затверджено мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Відповідно до умов мирової угоди, в рахунок погашення боргу за розписками, ОСОБА_1 передає ОСОБА_6 свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", яка складає 100% статутного капіталу та становить 5 167 377, 86 грн.

29 липня 2015 року відбулись збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста". За результатами таких загальних зборів було вирішено, зокрема: на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2015, якою затверджено мирову угоду, право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", яка складає 100% у статутному капіталі та становить 5 167 377,86 грн. переходить ОСОБА_6 на підставі мирової угоди щодо передачі частки у статутному капіталі і затверджується розподіл часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_6 - 100% у статутному капіталі товариства, що становить 5167377,86 грн.; призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" з 30.07.2015 ОСОБА_7 , звільнивши з 29.07.2015 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" - ОСОБА_8 .

Вказані рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" були оформлені протоколом від 29.07.2015.

В подальшому, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2015 по справі №199/5098/15-ц про затвердження мирової угоди було скасовано.

31 липня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу (уступки) частки у статутному капіталі. Відповідно до умов цього договору за згодою загальних зборів учасників, оформленою протоколом № 38 від 31.07.2015, продавець ( ОСОБА_6 ) зобов`язався передати у власність покупця ( ОСОБА_2 ) свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", а покупець зобов`язався прийняти цю частку, що складає 100%. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є.

31 липня 2015 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", які були оформлені протоколом загальних зборів №38. Вказаними загальними зборами були прийняті, зокрема, наступні рішення: на підставі договору купівлі-продажу (уступки) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 31.07.2015, вирішено затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста": учасник ОСОБА_2 - розмір внеску 5167377,86 грн. - 100%; вирішено затвердити статут товариства у новій редакції.

21 жовтня 2015 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", які були оформлені протоколом загальних зборів учасників №42, на яких було вирішено звільнити ОСОБА_7 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" з 21.10.2015 на підставі його заяви за згодою сторін. Призначити на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" з 22.10.2015 громадянина України ОСОБА_9 на підставі його заяви; доручити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" звернутися до органів державної реєстрації особисто або через представника та здійснити усі необхідні заходи щодо проведення компетентними органами державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та стосуються факту зміни керівника товариства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 у справі №904/2581/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2016, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", оформлені протоколом позачергових загальних зборів учасників від 29.07.2015, протоколом №38 від 31.07.2015 та протоколом №42 від 21.10.2015. Визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" в новій редакції, зареєстрованій 30.07.2015 №12241050012053102 та 03.08.2015 №12241050013053102. Скасовано реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовеста" від 30.07.2015 щодо зміни керівника юридичної особи (запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241070011053102 від 30.07.2015), реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" від 30.07.2015 щодо зміни місцезнаходження та складу або інформації про засновників (запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241050012053102 від 30.07.2015), реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" від 03.08.2015 щодо зміни складу або інформації про засновників (запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241050013053102 від 03.08.2015), реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовеста" від 22.10.2015 щодо зміни керівника юридичної особи (запис, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241070014053102 від 22.10.2015).

05 травня 2016 року відбулись загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", які були оформлені протоколом загальних зборів №43.

Відповідно до протоколу №43 від 05.05.2016 на загальних зборах були присутні ОСОБА_2 , що володіє 100% голосів Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста"; директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" ОСОБА_9 .

Вказаними загальними зборами були прийняті, зокрема, такі рішення: на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 05.05.2016, згідно якого частка ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" у повному обсязі переходить до ОСОБА_3 , вирішено затвердити новий склад учасників ТОВ "Благовеста": ОСОБА_3 - одноосібно. Вирішено затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста": Учасник ОСОБА_3 - розмір внеску 5167377,86 грн. - 100%.

07 листопада 2016 року відбулись загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", які були оформлені протоколом загальних зборів № 46.

Відповідно до протоколу № 46 від 07.11.2016, на загальних зборах були присутні ОСОБА_3 , що володіє 100% голосів Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста"; директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" ОСОБА_9 ; громадянин України ОСОБА_4 .

Вказаними загальними зборами були прийняті, зокрема, такі рішення: звільнити ОСОБА_9 з посади директора ТОВ "Благовеста" з 07.11.2016 на підставі його заяви за власним бажанням. Призначити на посаду директора ТОВ "Благовеста" з 08.11.2015 громадянина України ОСОБА_4 на підставі його заяви. Доручити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста" звернутися до органів державної реєстрації особисто або через представника та здійснити усі необхідні заходи щодо проведення компетентними органами державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та стосуються факту зміни керівника товариства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2021 у справі №904/272/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом почергового скасування усіх рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", якими було оформлено перехід права власності від ОСОБА_1 до інших осіб, не є належним, оскільки задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача та державної реєстрації за ним права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста".

Також місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги щодо скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав, не можуть бути звернені до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, якого позивач визначив співвідповідачем, оскільки Департаментом не було порушено прав позивача самим фактом реєстрації змін відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", тому позов в цій частині заявлений до неналежного відповідача.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності не є поважними.

Апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту і судом не встановлено факту порушення прав позивача, підстави для застосування позовної давності відсутні.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга подається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неналежний спосіб захисту із посиланням на ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». На думку скаржника, застосуванню підлягає п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування даної норми у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №916/524/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовеста» у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки постанова Верховного Суду у справі №916/524/19 не містить висновків щодо належного (неналежного) способу захисту, а тому визнати правовідносини у цих справах подібними неможливо.

Відділ реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у поясненнях по справі зазначає, що за змістом позову до відділу фактично не пред`являється претензій, та просить не покладати на відділ судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звертаючись з даним позовом, прагне поновити своє право володіння часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовеста", тобто прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваних рішень загальних зборів від 05.05.2016 та 07.11.2016

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналіз ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Верховний Суд у справі №916/524/19 в тотожних правовідносинах, залишаючи без змін оскаржуване рішення, яким задоволені позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю про зміни у складі засновників та скасування реєстраційних дій дійшов висновку про те, що обраний спосіб захисту, що відповідає п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , є належним.

Стаття 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.

Пункт 2 частини 1 статті 25 вказаного Закону, на який посилається скаржник, передбачає, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Колегія суддів зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Так, у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) зробила висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

У пункті 43 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №927/97/19 (провадження № 12-133гс19); від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19); від 03.11.2020 у справі №922/88/20 (провадження № 12-59гс20).

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.

Верховний Суд зауважує, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (див. постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду має враховуватися судами під час вирішення тотожних спорів.

З урахуванням викладеного, оскільки суди у справі №904/272/21 застосували правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 щодо належного способу захисту прав учасника товариства, який прагне відносити склад учасників товариства, і дана позиція є усталеною та підтримана, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі №916/667/19, від 03.11.2020 у справі №922/88/20, посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №916/524/19 колегією суддів відхиляються.

Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки підстава касаційного оскарження судових рішень не підтвердилась, враховуючи, що судові рішення у даній справі ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд