ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/3025/20

1. Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - відповідач, Зміївська ТЕС) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів на суму 2 526 089,98 грн. (том 1, а. с. 1 - 5).

2. Позов обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов природоохоронного законодавства щодо спеціального водокористування, а саме, самовільне перевищення ліміту використання води, встановленого дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, що встановлено актом перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, щомісячними звітами про забір води, приписом від 17.06.2020 № 14/04-06 та за порушення якого Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2021 залишено позов Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 2 526 089,98 грн. без розгляду.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 залишено без змін.

5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2021 ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі № 922/3025/20 скасовано та передано справу №922/3025/20 для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено (том 4, а. с. 147 - 159).

6.1. Місцевим судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:

- Зміївська ТЕС здійснює виробництво електроенергії та тепла, а також виконує функції централізованого водопостачання (водоканалу) для населення селища Слобожанського і усіх вторинних водокористувачів регіону, у зв`язку з чим відповідачу надано дозвіл на: спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18 з врахуванням усіх нагальних потреб з загальним лімітом водовідведення 21 904,62 тис. куб. м та водоспоживання - 2 503,49 тис. куб. м; надання питної води на власні потреби Зміївської ТЕС і потреби при проведенні водогосподарської діяльності, а саме: на власні потреби насосних станцій та допоміжних об`єктах, на протипожежні цілі, на утримання території очисних споруд водовідведення в належному стані, утримання зон санітарної охорони, а також витрати на транспортування і постачання питної води, на дезінфекцію і промивку мереж і РВЧ з врахуванням витоків води при підйомі та очищенні, сховані витоки води з трубопроводів, з ємнісних споруд, через нещільності арматури та таке інше, а також враховані необхідні об`єми питної води для вторинних споживачів, які запитані від мереж Зміївської ТЕС 1406,253 тис. куб. м;

- на користування надрами підземної води Зміївська ТЕС має відповідний спеціальний дозвіл № 5778 від 13.05.2013.

- Державною екологічною інспекцією в Харківській області в період з 28.05.2020 по 11.06.2020, на підставі наказу від 26.05.2020 № 450/11-02, за результатами якого складено Акт № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020, за змістом якого інспекцією встановлено низку порушень в діяльності Зміївської ТЕС, зокрема, п. 6 встановлено порушення умов дозволу на спеціальне використання, а саме, недотримання лімітів забору та використання води, перевищення лімітів забору та використання води. Перевіркою встановлено, що при ліміті використання води на власні потреби в кількості 611,988 тис. м3/рік (згідно дозволу па спеціальне водокористування від 29.10.2018. №503/ХР/49д-18) Зміївською ТЕС протягом 2019 року використано 1191,3 тис. м3/рік, чим допущено самовільне водокористування на власні потреби (перевищення встановленого дозволом ліміту) в кількості 579,312 тис, м3 підземної води, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України;

- з метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки, Державною екологічною інспекцією в Харківській області винесено припис від 17.06.2020 за № 14/04-06, пунктом 8 якого зобов`язано керівника Зміївської ТЕС забезпечити дотримання встановленого ліміту використання підземної води відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18.

- Державна екологічна інспекція в Харківській області направила на адресу Зміївської ТЕС претензію від 04.08.2020 № 132, за змістом якої запропонувала керівнику підприємства добровільно відшкодувати на користь держави заподіяну шкоду на суму 2 526 089,98 грн.;

- не погодившись порушеннями встановленими Державною екологічною інспекцією в Харківській області в п. 6 Акту перевірки № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020 та п. 8 Припису від 17.06.2020 № 14/04-06, Зміївська ТЕС звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, за результатами розгляду якого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 520/11333/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021, позов ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено частково; скасовано пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 14/04-06 від 17.06.2020; у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.;

- Зміївська ТЕС в своїх запереченнях від 17.06.2020 № 01/91-2940 до п. 8 оскаржуваного Припису, звертала увагу на те, що при заповненні звіту 2ТП водгосп від 09.01.2020 за 2019 рік допущено неточності при розподілі питної води, які в подальшому враховано та складено уточнюючий статистичний звіт по формі 2 ТП водгосп, який надано 12.06.2020 у регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, копію звіту - до Державної екологічної інспекції в Харківській області вих. №01/91-2855 від 11.06.2020.

6.2. Щодо порушення Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго" строків подання уточнюючого статистичного звіту та відсутності внесення змін в системі бази даних державного обліку водокористування, суд зауважив, що порушення терміну подання звіту Зміївською ТЕС не заперечується. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів не прийняття зазначеного звіту Державним агентством України водних ресурсів регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області. Крім того, зазначене не впливає на податкові зобов`язання Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" спростовує наведені в п. 6 Акту перевірки факти порушення.

6.3. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що на момент складення спірного Припису від 17.06.2020 за № 14/04-06 позивачем самостійно виправлено помилку допущено в статистичному звіті 2ТП водгосп від 09.01.2020 за 2019 рік, про що було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Харківській області та надано відповідні документи. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго" у відповідь на лист Державної екологічної інспекції в Харківській області від 26.06.2020 за № 2456-04-06 надано відповідні документи та розрахунки щодо перерахунку використання води (лист від 14.07.2020 за № 01/115-3580).

6.4. Суд зауважив, що Зміївською ТЕС надано до матеріалів справи експертний висновок Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних потреб" від 11.09.2020 № 468/01-07, яким встановлено, що ліміт використання води, встановлений дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, Зміївською ТЕС за 2019 рік не перевищений і самовільне водокористування на власні потреби у підприємства відсутнє.

6.5. Також місцевим судом враховано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 520/11333/20, яким задоволено адміністративний позов Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" до Державної екологічної інспекції в Харківській області та скасовано пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020. Суд зауважив, що в процесі розгляду зазначеної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт відсутності на момент складення спірного Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №14/04-06 від 17.06.2020 в частині пункту 8 факту порушення самовільного водокористування Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго" на власні потреби.

6.6. Суд зазначив, що акт перевірки № 450/11-02/04-06 від 11.06.2020 за своїм змістом не відноситься до нормативно-правових актів та до актів індивідуальної дії, оскільки лише фіксує факт наявності певних обставин, не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків, а тому може бути одним з доказів у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення за результатами встановлених порушень. В цьому випадку факти, встановлені у пункті 6 Акту №450/11-02/04-06 від 11.06.2020, спростовуються матеріалами справи та висновками, викладеними у рішенні судів першої та апеляційної інстанції по справі № 520/11333/2020.

6.7. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором в межах справи позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування, а обставини викладені в ньому є недоведеними належними та допустимими доказами.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

7. Постановою від 10.12.2021 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишив без задоволення;

рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 - без змін (том 5, а.с. 12 - 31).

7.1. Апеляційний суд зазначив, що в цьому випадку суд першої інстанції посилався на факти, встановлені у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 № 520/11333/2020, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом та є преюдиційними, а тому не доказуються при розгляді цієї справи.

7.2. Суд зазначив про необґрунтованість твердження прокурора та позивача у справі про наявність відображених в акті перевірки порушень відповідачем природоохоронного законодавства, оскільки такі твердження спростовуються висновками, зазначеними у рішенні місцевого адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 520/11333/2020. При цьому, в обґрунтування своєї позиції позивачем не надано інших доказів, які не були предметом дослідження в межах адміністративної справи № 520/11333/2020, та які б підтверджували наявність порушення позивачем статей 44, 49 Водного кодексу України. Також суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 520/11333/20 до касаційної інстанції.

7.3. Посилаючись на статті 1166 ЦК України, статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 110, 111 Водного кодексу України апеляційний суд зазначив, що Харківським окружним адміністративним судом в межах справи № 520/11333/2020 спростовано наявність порушень статей 44, 49 Водного кодексу України. Також суд зауважив, що складений контролюючими органами за наслідками перевірки акт є документом про фіксацію порушень та обставин, які слугували підставою для висновків про такі порушення, який не підлягає оскарженню, однак це не свідчить про беззаперечну доведеність встановлених в акті перевірки порушень.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах в межах справи № 922/3025/20 складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України та статтями 44, 49 Водного кодексу України, що виключає можливість відшкодування шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів.

7.4. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав врахування експертного висновку Науково-дослідної установи Український науково-дослідний інститут екологічних потреб від 11.09.2020 №468/01-07, яким встановлено, що ліміт використання води, встановлений дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, Зміївською ТЕС за 2019 рік не перевищений і самовільне водокористування на власні потреби у підприємства відсутнє, оскільки статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

7.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що добровільна сплата відповідальною особою Зміївської ТЕС адміністративного штрафу на підставі постанови про адміністративне правопорушення від 23.06.2020 № 08-06/11 не спростовує висновків адміністративного суд, зазначених у рішенні від 26.10.2020 у справі № 520/11333/2020 щодо відсутності наведених в п. 6 Акту перевірки фактів порушення. При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/2992/16 щодо наслідків сплати адміністративного штрафу, а отже фактичної згоди із встановленими порушеннями, відхилено апеляційним судом з огляду на різні фактичні обставини у справі № 905/2992/16 та у справі № 922/3025/20.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

8. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури 10.01.2022 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 922/3025/20.

9. У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Банаська О.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3025/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2022.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3025/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відбудеться 29.03.2022 об 11:30.

11. У визначену дату розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 не відбувся у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб

12. Ухвалою від 13.04.2022 Верховний Суд розгляд касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 922/3025/20 призначив на 21.06.2022, 11:15.

13. Від представника ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заступник начальника юридичного відділу Чигрина Л.Г. просила касаційну скаргу заступника Керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

14. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 922/3025/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

15. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (21.06.2022) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 21.06.2022.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Скаржник аргументував, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального (статей 1166, 1172 ЦК України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 3 частини першої статті 44, статті 66, пункту 6 частини третьої статті 110 Водного Кодексу України) та порушенні норм процесуального (статей 75, 76-79, 86, 236 ГПК України) права, а також з невідповідністю висновків, викладених у судових рішеннях, встановленим обставинам справи.

16.1. Скаржник зазначив, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновки про те, що прокурором не доведено факт порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища з огляду на подання ним уточнюючого статистичного звіту по формі № 2-ТП водгосп за 2019 рік до Регіонально офісу водних ресурсів у Харківській області, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1166 ЦК України. Однак, на думку скаржника, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, мотивовані довільним тлумаченням норм матеріального права та усупереч статті 86 ГПК України здійснені при вибірковій оцінці доказів, які містяться в матеріалах справи.

16.2. На думку скаржника, відповідачем штучно змінено дані щодо фактичного споживання води на власні потреби, з метою уникнення цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у розмірі 2 526 089, 98 грн, які заподіяні державі внаслідок понадлімітного використання води. При цьому, будь-які документи, які стали підставою для внесення змін до Звіту про використання води за 2019 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна) відсутні. Крім того, будь-яка інформація та відповідні документи про аварії, які сталися на підприємстві, що підтверджують втрати підземної води за рік у кількості 804,2 тис. м3/рік у відповідача відсутні.

16.3. Скаржник зауважив, що судами попередніх інстанцій в межах цієї справи використано в якості преюдиції висновки суду адміністративної юрисдикції, викладені у судових рішеннях у справі № 520/11333/2020. Однак, усупереч частині четвертій статті 75 ГПК України, судами попередніх інстанції не надано жодної оцінки змісту вищезазначених судових рішень та мотивів, з яких виходив суд адміністративної юрисдикції при їх прийнятті. Також, на думку скаржника, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено обставину притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності (докази чого наявні в матеріалах справи) за перевищення лімітів використання підземної води.

16.4. Скаржник доводив, що аналіз первинних документів та звіту 2-ТП-водгосп (річна) здійснювався органами статистики, а в подальшому Держводагенством та іншими органами. Разом з тим, зауважень до зазначених документів після їх аналізу у відповідних органів не було, що свідчить про достовірність даних, які подавалися відповідачем у січні 2020 року. Крім того, безпідставним є також посилання суду першої інстанції та врахування судом апеляційної інстанції в якості висновку експерта в розумінні статті 98 ГПК України листа Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" від 11.09.2020 468/01-07.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 16 - 16.4. описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Предметом судового розгляду у цій справі є стягнення 2 526 089,98 грн. зі Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів.

Здійснюючи перегляд оскаржуваних рішень в касаційному порядку, Верховний Суд враховує таке.

21. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

21.1. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

22. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 14 Водного кодексу України, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скиди стічних вод з накопичувачів у водні об`єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об`єктах.

23. Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

24. Факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Такий висновок узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/8682/16, від 09.09.2021 у справі № 904/4941/20.

25. За змістом статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища матиме наслідком встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, чинним законодавством встановлено як загальні, так і спеціальні підстави для відшкодування збитків (шкоди), заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

26. Системний аналіз положень статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дає підстави для висновку про те, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень. Тобто, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.

27. При розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства застосовується Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі зазначеної Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Щодо суті касаційної скарги

28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго" здійснює виробництво електроенергії та тепла, а також виконує функції централізованого водопостачання (водоканалу) для населення селища Слобожанського і усіх вторинних водокористувачів регіону.

29. З матеріалів справи вбачається, що прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення зі Зміївської ТЕС шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів на суму 2 526 089,98 грн., посилався на акт перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, щомісячні звіти про забір води та припис від 17.06.2020 № 14/04-06.

30. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на обставини, встановлені під час прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення від 26.10.2020 у справі № 520/11333/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021.

31. Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій правильними та обґрунтованими з огляду на таке.

32. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України).

32.1. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

32.2. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 та інші).

33. Як вбачається зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 520/11333/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 (наявне у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення набрало законної сили 20.04.2021), судами у справі № 520/11333/20 встановлено, що для здійснення діяльності Зміївській ТЕС надано дозвіл на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, а також на користування надрами відповідний спеціальний дозвіл № 5778 від 13.05.2013.

33.1. Надаючи оцінку оскаржуваному Припису від 17.06.2020 № 14/04-06 та обставинам подання позивачем статистичних звітів, суди у справі № 520/11333/20 також встановили, що позивачем самостійно виправлено помилку допущено в статистичному звіті 2ТП водгосп від 09.01.2020 за 2019 рік, про що повідомлено Державну екологічну інспекцію в Харківській області, а також на лист Інспекції від 26.06.2020 за №2 456-04-06 надано документи та перерахунок використання води (лист від 14.07.2020 за № 01/115-3580). Крім того, судами досліджено зміст експертного висновку Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних потреб" від 11.09.2020 № 468/01-07, відповідно до змісту якого ліміт використання води, встановлений дозволом на спеціальне водокористування від 29.10.2018 № 503/ХР/49д-18, не перевищено.

33.2. На підставі викладеного, враховуючи наявність дозволу на спеціальне водокористування та недоведеність відповідачем самовільного водокористування Зміївською ТЕС на власні потреби, суд дійшов висновку, що пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 14/04-06 від 17.06.2020 підлягає скасуванню у зазначеній частині.

33.3. Системний аналіз зазначених вище положень законодавства та встановлені судами у справі № 520/11333/20 обставини, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, спростовують викладені у позовній заяві доводи прокурора про заподіяння державі шкоди на суму 2 526 089,98 грн. внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, оскільки припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 14/04-06 від 17.06.2020 був частково скасований судом адміністративної юрисдикції, а встановлені у справі № 520/11333/20 обставини спростовують доводи скаржника про те, що загальний водозабір здійснено Зміївською ТЕС у 2019 році з перевищенням дозволенного відповідним дозволом ліміту.

33.4. Тобто встановлені у справі № 520/11333/20 обставини спростовують висновки, викладені у акті перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 11.06.2020 № 450/11-02/04-06, доводи скаржника про неправильно надані дані у звітах відповідача про забір води та підтверджують необґрунтованість винесення припису від 17.06.2020 № 14/04-06, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про можливість притягнення відповідача до відповідальності на підставі статті 1166 ЦК України.

34. Верховний Суд звертає увагу, що скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, в якому встановлюється граничний обсяг скидання забруднюючих речовин. Разом з тим, скаржником факт наявності такого дозволу не заперечувався та в порядку, передбаченому положеннями статті 74, 76 - 77 ГПК України, не спростований.

34.1. При цьому, посилання скаржника на вибіркове дослідження судами попередніх інстанцій доказів та доводи щодо врахування судами в якості висновку експерта в розумінні статті 98 ГПК України листа Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем" від 11.09.2020 № 468/01-07 фактично є спонуканням Верховного Суду до переоцінки та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених положеннями статті 300 ГПК України.

35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

35.1. Суд касаційної також звертає увагу на висновки, зроблені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

35.2. У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних в матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих місцевим та апеляційним судом рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

38. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

40. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-