ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/13682/20

1. Фабула справи

1.1. У вересні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-ГРУПП" (далі - ТОВ "КПС-ГРУПП") про повернення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) площею 16,7952 га, розташовану на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка) власнику - Київській міській раді.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою встановлено факт порушення інтересів держави, пов`язаний із незаконним використанням комунальної земельної ділянки водного фонду на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва. При цьому Київська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, належним чином не відреагувала на порушення, у зв`язку з чим прокурором вжито заходи прокурорського реагування в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

1.3. Київська міська рада підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, вказуючи на правомірність доводів прокурора.

1.4. ТОВ "КПС-ГРУПП", заперечуючи проти задоволення позовних вимог прокурора зазначало, що 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (далі - ПАТ "Мостобуд") та Приватним підприємством "Промбудсервіс 2005" (далі - ПП "Промбудсервіс 2005") було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, а 19.03.2020 між ТОВ "КПС-ГРУПП" та ПП "Промбудсервіс 2005" було укладено договір купівлі-продажу промислової бази загальною площею 155 м2, розташованої на спірній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 11-Б.

Отже, відповідач зазначав, що відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 125 Земельного кодексу України внаслідок переходу до відповідача права власності на промислову базу перейшло право на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно.

1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від16.12.2020 залишено позов прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 скасовано, повернуто до Господарського суду міста Києва матеріали справи для подальшого розгляду.

1.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 позовні вимоги задоволено, зобов`язано ТОВ "КПС-ГРУПП" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) площею 16,7952 га, розташовану на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва власнику - Київській міській раді.

Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 та постановою Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/2045/19 встановлено, що листом від 08.12.2015 № 057021-21769 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) повідомив ПАТ "Мостобуд", що, за наявної у Департаменті земельних ресурсів інформації, згода на укладення ПП "Промбудсервіс 2005" договору суборенди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, не надавалась та відповідне рішення Київською міською радою не приймалось. У справі № 910/2045/19 також встановлено, що оскільки Київська міська рада не надавала своєї згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ПАТ "Мостобуд" порушено вищезазначені положення укладеного договору оренди землі.

Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи відповідача про набуття ним прав оренди спірної земельної ділянки у зв`язку із придбанням на підставі договору купівлі-продажу промислової бази, розташованої на спірній земельній ділянці, вказавши про відсутність доказів щодо відведення відповідачу, ПАТ "Мостобуд" чи ПП "Промбудсервіс 2005" ділянки для будівництва промислової бази або надання земельної ділянки в установленому порядку цим товариствам під уже збудоване нерухоме майно з визнанням за рішенням суду права власності на це майно. Отже, будівництво ПП "Промбудсервіс 2005" промислової бази на належній позивачу земельній ділянці за своєю природою було самочинним. Посилання відповідача на наявність у ПП "Промбудсервіс 2005" декларації про готовність об`єкта до експлуатації не взято судом до уваги, оскільки наявність декларації засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а не підтверджує законність самого будівництва чи використання земельної ділянки.

2.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 скасоване, позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "КПС-ГРУПП" про повернення земельної ділянки залишено без розгляду.

2.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що в сукупності з встановленими обставинами свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор у позові не навів жодних обставин, як і не надав належних і допустимих доказів у розумінні вимог статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що Київська міська рада як орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави в контексті спірних правовідносин, обумовлених частинами 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не здійснює/не здійснив захист інтересів держави або неналежним чином здійснює такий захист щодо спірної земельної ділянки у розумний строк шляхом пред`явлення позовних вимог у межах даної справи.

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, та постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, від 24.03.2021 у справі № 910/7250/18, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови). Проте зазначені висновки судом апеляційної інстанції залишено поза увагою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 дійшов висновків, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту, коли отримав інформацію від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 та від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19.

Прокурор вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду 18.01.2021 у справі прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 53, 86, 226, частини 4 статті 236, статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Прокурор наголошував, що безпідставно залишаючи позов прокурора без розгляду там, де інтереси держави підлягають невідкладному захисту, майже через 1,5 роки після відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що судом апеляційної інстанції вже було підтверджено наявність підстав д і представництва прокурором інтересів держави у цій справі (постанова від 17.02.2021), суд апеляційної інстанції при незмінності обставин справи фактично обмежив доступ до правосуддя для захисту суспільних інтересів, чим недотримався вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 55 Конституції України.

Прокурор наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у даному випадку підставами представництва є, перш за все, не захист інтересів окремої юридичної особи - Київської міської ради, а держави і територіальної громади столиці з метою захисту державних інтересів.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про наявність підстав для представництва, що не враховано судом апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що Київська міська рада була обізнана про порушення земельного законодавства, однак свої функції власника щодо спірної земельної ділянки виконувала неналежним чином, вчасно не виявила факт незаконного використання земельної ділянки ТОВ "КПС-ГРУПП" та належним чином на порушення не відреагувала, що досліджувалося судом апеляційної інстанції у постанові від 17.02.2021.

3.2. Відзиви на касаційну скаргу до суду не надійшли.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. У статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.3. У пункті 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Отже, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

4.4. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 залишено позов прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у цій справі.

Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 скасовано, повернуто до Господарського суду міста Києва матеріали справи для подальшого розгляду, установивши таке:

- листом від 19.06.2020 № 10.37-45-3855вих-20 прокурор поінформував Київську міську раду про виявлення порушень вимог земельного законодавства, наявність кримінального провадження щодо незаконного використання земельної ділянки та вимагав у строк до 03.07.2020 надати інформацію, документи та вжити дії (том 1, а. с. 123);

- згідно з листом від 26.06.2020 № 13.37-45-1069вих-20 прокуратура також повідомила про здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 12.06.2020 № 42020101070000156 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень за фактом незаконного використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, розташованої на вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва, у зв`язку з чим прокурор просив Київську міську раду надати вичерпну інформацію щодо використання вказаної земельної ділянки, наявності речових прав на неї, правовстановлюючих документів, порушень вимог чинного законодавства щодо ділянки, виявлених Київською міською радою та вжиття органом місцевого самоврядування заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади. Прокурор також просив Київську міську раду повідомити чи проводилися її структурними підрозділами перевірки (обстеження) вказаної земельної ділянки упродовж останніх років (том 1, а. с. 124);

- 01.07.2020 Київська міська рада звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування реєстраційного запису про права оренди за ТОВ "КПС-ГРУПП", яку станом на час пред`явлення позову не розглянуто (том 1, а. с. 135-137);

- у листі від 10.07.2020 № 5670-20 Департамент земельних ресурсів за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради за результатами розгляду звернень прокурора від 19.06.2020 та від 26.06.2020 стосовно надання інформації про земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, розташованої на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва повідомив прокуратуру про таке. Київська міська рада на пленарному засіданні прийняла рішення від 20.12.2018 № 536/6587 про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва та зобов`язання ПАТ "Мостобуд" повернути земельну ділянку. На виконання підпункту 2.3 пункту 2 цього рішення Київської міської ради 08.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права оренди земельної ділянки. Департамент земельних ресурсів поінформував прокурора, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/2045/19 відмовлено ПАТ "Мостобуд" у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 536/6587. Крім того, надано прокурору копії актів обстеження земельної ділянки на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (том 1, а. с. 125, 126);

- згідно з актом обстеження від 30.07.2020 № 20-0496-01Департамент земельних ресурсів установив, що земельна ділянка на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, використовується ТОВ "КПС-ГРУПП" не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог статті 96 Земельного кодексу України (том 1, а. с. 138);

- у листі від 31.07.2020 № 057032-13879 Департамент земельних ресурсів повідомив Державне бюро розслідувань, Прокуратуру міста Києва та Київську міську прокуратуру № 7, зокрема, про здійснення 30.07.2020 обстеження спірної земельної ділянки та встановлення обставин щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначення, що є порушенням статті 96 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим Департамент земельних ресурсів, враховуючи наявний суспільний резонанс щодо нецільового використання земельної ділянки, просив провести перевірку та сприяти у розгляді скарги щодо неправомірної державної реєстрації права оренди земельної ділянки (том 1, а. с. 133, 134);

- у листі від 27.07.2020 № 10.37.-45-4819вих-20 прокурор просив Київську міську раду повідомити про те, чи вживались нею заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів територіальної громади міста Києва стосовно незаконного використання земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, що розташована на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (том 1, а. с. 143);

- у листі від 31.07.2020 № 057032-13883 Депратамент земельних ресурсів за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради повідомив про відсутність інформації щодо розгляду Міністерством юстиції України скарги Київської міської ради від 01.07.2020 на дії реєстратора та просив вжити заходів представницького характеру шляхом звернення до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ "КПС-ГРУПП" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:116:0053, розташованої на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (том 1, а. с. 144).

Північний апеляційний господарського суд у постанові від 17.02.2021 у цій справі встановив, що прокурор вперше поінформував Київську міську раду про порушення вимог чинного земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки листом від 19.06.2020 (том 1, а. с. 123), отже, як Київська міська рада, так і Департамент земельних ресурсів були повідомлені про можливій факт порушення відповідачем земельного законодавства щодо користування спірною земельною ділянкою, починаючи із червня 2020 року.

Проте, оскільки Київською міською радою не вчинялись дії щодо оскарження в судовому порядку незаконного використання комунальної земельної ділянки водного фонду на вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, прокуратурою направлено лист від 25.08.2020 № 77-7019-20 до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів з повідомленням про те, що прокуратурою будуть вжиті відповідні заходи шляхом пред`явлення позову силами органів прокуратури. (том 1, а. с. 154, 155).

Департамент земельних ресурсів у листі від 01.09.2020 № 05703-15841 повідомив прокурора, що станом на момент надання цієї відповіді до департаменту будь-які листи від Міністерства юстиції України щодо інформації про скаргу на дії державного реєстратора не надходили, а зміст листа свідчить, що департамент не заперечує щодо вживання прокуратурою заходів шляхом пред`явлення позову до суду.

4.5. Отже, суд апеляційної інстанції у постанові від 17.02.2021 у цій справі № 910/13682/20, з урахуванням встановлених обставин та з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що висновок місцевого суду про залишення позову прокурора без розгляду у цьому випадку з огляду на недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та недоведеність наявності підстав для представництва інтересів держави, є помилковим.

Водночас суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021, скасовуючи рішення суду та залишаючи позов прокурора без розгляду, висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не врахував, як й безпідставно не взяв до уваги встановлені судом апеляційної інстанції в цій справі обставини, викладені у постанові від 17.02.2021, якою скасовано ухвалу місцевого суду про залишення позову прокурора без розгляду з передачею справи № 910/13682/20 до суду для розгляду.

4.6. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та залишення позову прокурора без розгляду ухвалено з порушенням норм процесуального законодавства та без урахування висновків Верховного Суду, а доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, отже оскаржувану у справі постанову слід скасувати, а справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора без розгляду не можна вважати таким, що відповідає приписам статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги позивача шляхом скасування оскаржуваної постанови та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд