ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/2541/20

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Садівничого кооперативу "Мікрон-2" (відповідач), в якому в редакції заяви б/н від 09.10.2020 просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Садівничого кооперативу, яке викладене в протоколі № 1 від 06.10.2018, та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і були внесені щодо Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на підставі вищенаведеного рішення загальних зборів учасників кооперативу.

2. Позов мотивований посиланням на обставини проведення загальних зборів за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про їх скликання, а також за відсутності кворуму.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленням обставин щодо порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, прийняття ними рішення за відсутності кворуму. Однак, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2020 у справі № 916/2541/20 скасовано, ухвалено нове рішення яким позов ОСОБА_1 до Садівничого кооперативу "Мікрон-2" задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформлене протоколом № 1 загальних зборів членів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 06.10.2018; скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Садівничого кооперативу "Мікрон-2", зареєстровані на підставі рішення загальних зборів учасників Садівничого кооперативу "Мікрон-2", оформленого протоколом № 1 загальних зборів членів Садівничого кооперативу "Мікрон-2" від 06.10.2018; стягнуто з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь ОСОБА_1 4204 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6306 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та не погодився із застосуванням позовної давності, мотивуючи своє рішення порушенням прав позивача та його зверненням до суду в межах позовної давності.

7. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №916/2541/20 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. Касаційне провадження за касаційною скаргою Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №916/2541/20 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

8. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь позивача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та 242,69 грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

9. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у поданій до апеляційного господарського суду заяві б/н від 12.04.2021 про розподіл судових витрат ОСОБА_1 просить, зокрема, стягнути на його користь з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а саме: судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 360,80 грн.

10. При цьому, одночасно зі зверненням з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву б/н від 28.08.2020, в якій позивач зазначив про те, що докази на підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте з матеріалів справи вбачається, що в межах встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку позивач не подав до Господарського суду Одеської області докази на підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом цієї справи місцевим господарським судом, натомість відповідні документи були надані останнім лише з заявою б/н від 12.04.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

11. Таким чином, з огляду на недотримання позивачем встановленого законом порядку подання доказів понесення витрат, пов`язаних з розглядом даної справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Одеської області у розмірі 23 500 грн та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в місцевому господарському суді, у розмірі 360,80 грн.

12. Щодо викладеної у заяві ОСОБА_1 б/н від 12.04.2021 вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 312,69 грн, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового її задоволення.

13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що одночасно зі зверненням з апеляційною скаргою апелянтом було подано заяву б/н від 25.01.2021, в якій він повідомив апеляційний господарський суд про те, що докази на підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Разом з цим, заяву б/н від 12.04.2021 про розподіл судових витрат ОСОБА_1 подано з дотриманням встановленого приписами частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденного строку.

14. Так, дослідивши надані заявником докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також витрат, пов`язаних з розглядом справи, врахувавши відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, та 242,69 грн витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

15. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського від 29.11.2021 у справі № 916/2541/20 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заяву у відповідній частині.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України у подібних правовідносинах.

17. Відповідач не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

18. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

20. Частинами першою, другою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

21. Статтею 15 ГПК України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

22. Разом з цим, статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

23. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

24. За приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

25. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається в тому числі з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

26. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі № 487/8206/18 (постанова від 08.06.2021) зробила висновок, що згідно з підпунктами б) та в) пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України (аналогічні положенням підпункту б) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України, і такі положення кореспондуються з положеннями частини 14 статті 129 ГПК України) постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного провадження, ухвалюючи нове рішення невірно визначив судовий збір за розгляд судом першої інстанції позовної вимоги немайнового характеру, Велика Палата Верховного Суду змінила постанову суду апеляційної інстанції в цій частині.

27. До того ж у чисельних постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах № 359/3373/16-ц, № 2610/27695/2012, № 643/21744/19, № 233/2021/19, № 766/20797/18) зазначається, що відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України перерозподіл судових витрат здійснює суд апеляційної чи касаційної інстанцій, який змінює рішення або ухвалює нове, і цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

28. З аналізу наведених норм процесуального права в їх системному взаємозв`язку Суд вбачає, що змінюючи або ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції повинен одночасно змінити розподіл судових витрат, зокрема судового збору, втрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому згідно з встановленими законом вимогами в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено як про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, так і про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

29. Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач 12.04.2021 звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій останній просив призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції; стягнути з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 312,69 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а саме: судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500 грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 360,80 грн.

30. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що одночасно зі зверненням з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву б/н від 28.08.2020, в якій позивач зазначив про те, що докази на підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте з матеріалів справи вбачається, що в межах встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку позивач не подав до Господарського суду Одеської області докази на підтвердження витрат, понесених ним у зв`язку із розглядом цієї справи місцевим господарським судом, натомість відповідні документи були надані останнім лише з заявою б/н від 12.04.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

31. За таких обставин, беручи до уваги недотримання позивачем встановленого законом порядку подання доказів понесення витрат, пов`язаних з розглядом даної справи судом першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Садівничого кооперативу "Мікрон-2" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Одеської області у розмірі 23 500 грн та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в місцевому господарському суді, у розмірі 360,80 грн.

32. Однак, апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції з підстав неподання ним доказів понесення таких витрат до суду першої інстанції у визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України строки залишив поза увагою те, що суд першої інстанції, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, керуючись, зокрема, приписами частини четвертої статті 129 ГПК України поклав судові витрати, пов`язані з розглядом справи на позивача.

33. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та те, що судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236, 237, 238, 282 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

34. При цьому, враховуючи недослідження апеляційним господарським судом правомірності наданого позивачем розрахунку суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.

35. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

37. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 шляхом часткового скасування додаткової постанови, та направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

38. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд