ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/8088/21

1. До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, скаржник, ГУ ДПС в Одеській області), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС в Одеській області № Ф-29448-51 від 25 лютого 2021 року на суму 37788,74 грн., та стягнути судовий збір.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29448-51 від 25 лютого 2021 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги 06 серпня 2021 року, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: при зверненні до суду з апеляційною скаргою скаржником не сплачений судовий збір, та надано відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.

4. 15 вересня 2021 року на виконання вищезазначеної ухвали ГУ ДПС в Одеській області подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі.

5. Проте, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено ГУ ДПС в Одеській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року повернуто особа, яка її подала.

6. Копію вказаної ухвали отримано представником відповідача ГУ ДПС в Одеській області 23 вересня 2021 року, що підтверджується розпискою про отримання, яка міститься у матеріалах адміністративної справи на стор. 83.

7. 21 лютого 2022 року ГУ ДПС в Одеській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням № 4084 від 08 листопада 2021 року на суму 1362,00 грн.

8. В обґрунтування вищезазначеного клопотання скаржник зазначає, що за приписами пункту 3 розділу VI КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" до 31 серпня 2020 року.

9. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишено без руху у зв`язку з тим, що доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою та надано строк для усунення зазначених недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження з наданням доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.

10. На виконання вищезазначеної ухвали 30 березня 2022 року до суду надійшло клопотання, у якому зазначено, що скаржником на протязі менше ніж один рік з моменту проголошення рішення суду першої інстанції було здійснено переподачу апеляційної скарги, що не суперечить нормам КАС України.

11. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року. Крім того, у цій ухвалі вказано, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були виконанні, недоліки усунуті, перешкод для прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції та відкриття апеляційного провадження не встановлено.

12. У подальшому, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, як помилково відкрите.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року.

13. 29 червня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року, у якій відповідач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення повністю та постановити нове судове рішення, яким справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі № 420/8088/21, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

15. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

16. Письмового відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали слугували висновки про те, що скаржником не було усунуто недоліків апеляційної скарги у строк визначений ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2022 року. Таким чином, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року помилково відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, у зв`язку з чим, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі, як помилкове відкрите та відмовити у відкритті апеляційного провадження.

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. Відповідач звертає увагу Суду на те, що вживалися всі вичерпні заходи щодо виділення відповідного фінансування та фактично станом на час подання апеляційної скарги було прийняте рішення про позачергову сплату судового збору по цій справ, однак оплата ще не була здійсненна.

20. Також обґрунтовує тим, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року було відкрито апеляційне провадження, а тому суд при першому аналізі вважав за доцільне обґрунтування поновлення строку контролюючого органу.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Частиною першою статті 3 КАС України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23. Кодекс адміністративного судочинства України, встановлює повноваження, якими наділені суди кожної з інстанцій при прийнятті скарг та розгляді справ по суті.

24. Так, статтею 305 КАС України, встановлює виключні підстави за яких суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.

25. До таких підстав процесуальне законодавство відносить випадки, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

26. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження у справі, діяв не в межах статті 305 КАС України, а визначив підставою закриття апеляційного провадження - «як помилково відкрито».

27. Верховний Суд неодноразово, висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як «суд встановлений законом».

28. Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21 листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та № 826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).

29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» викладено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

31. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

32. Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

33. Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що суд закривав провадження як помилково відкрите, у випадку відкриття провадження за скаргою на рішення, які не підлягали перегляду у суді відповідної інстанції (наприклад, помилкове відкриття провадження за скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, яка не підлягає оскарженню в суді касаційної інстанції).

34. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року підлягає апеляційному оскарженню у випадку дотримання усіх вимог встановлених процесуальним законодавством для оформлення апеляційної скарги. Сумнівів щодо повноважень колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не виникає.

35. Статтею 121 КАС України встановлений обов`язок суду за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

36. При цьому процесуальне законодавство дає можливість суду діяти на власний розсуд при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак суд зобов`язаний обґрунтувати підстави прийняття відповідного рішення.

37. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 березня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху, у зв`язку з тим, що доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою та надано строк для усунення зазначених недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження з наданням доказів на підтвердження обставин викладених у такій заяві.

38. Однак, в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року про відкриття апеляційного провадження не наведено жодної підстави для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, не наведено обґрунтованих мотивів визнання причин пропуску строку поважними.

39. Окрім того, Суд звертає увагу на частину четверту статті 123 КАС України, відповідно до якої, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

40. Ця норма регулює правила поведінки суду першої інстанції у випадку, коли суд після відкриття провадження дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску був передчасним. Частина четверта статті 123 КАС України не поширює свою дію на суд апеляційної інстанції, однак може бути застосована у зв`язку з вимогами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

41. Суд звертає увагу на те, що у випадку застосування вказаних норм, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залишити позов (в даному випадку апеляційну скаргу) без розгляду, однак зобов`язаний перевірити наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

42. З оскаржуваної ухвали не вбачається, що судом апеляційної інстанції було перевірено наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду, зокрема, клопотання поданого скаржником 30 березня 2022 року на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також, не надано можливість податковому органу надати інші доводи щодо поновлення строку звернення до суду після відкриття провадження у справі.

43. З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження - передчасним, а також на передчасність висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження. Які підлягають ретельному перегляду та оцінки.

44. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

45. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

47. Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд