ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 619/1415/19

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Русько-Лозівської сільської ради, правонаступником якої є Дергачівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив визнати недійсним і скасувати рішення ХV сесії VІІ скликання Русько-Лозівської сільради від 30 листопада 2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та передачу її у приватну власність ОСОБА_2 ».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0, 4 га.

На підставі вищевказаного рішення сільської ради від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 було передано у власність суміжну земельну ділянку площею 0, 1675 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Вказував, що внаслідок прийняття цього рішення порушено його права, оскільки фактично ОСОБА_2 було передано частину земельної ділянки, якою користується він та яку він мав намір приватизувати, при цьому акт погодження меж земельної ділянки і передачі межових знаків між ним та ОСОБА_2 підписаний не був, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів порушення його прав внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, а саме по собі непідписання позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання цього рішення недійсним.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 681/1039/15-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц, від 20 березня 2019 року в справі № 30/67/15-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повному обсязі з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки наданим ним доказам, які підтверджують наявність перетину земельних ділянок, не врахували, що згідно з записами в погосподарських книгах ОСОБА_2 мала право на отримання у власність земельної ділянки площею 0, 15 га, а також, що непідписання акта про погодження меж земельної ділянки має правове значення в цій справі, а тому безпідставно відмовили в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 травня 2021 року справа № 619/1415/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надіслав відзиви на касаційну скаргу, у яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору дарування від 08 грудня 2008 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1-1116 від 06 листопада 2012 року, ОСОБА_2 отримала у власність житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Рішенням V сесії VII скликання Русько-Лозівської сільської ради № 5 від 26 лютого 2016 року надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації з встановленням меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (орієнтовною площею 0, 15 га) по АДРЕСА_1 .

На підставі кадастрової зйомки та відповідно до рішення № 35 від 03 серпня 2016 року на засіданні XI сесії VII скликання Русько-Лозівської сільської ради «Про внесення змін в рішення № 5 V сесії VII скликання від 26.02.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації з встановленням меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 », змінено площу земельної ділянки з 0, 15 га на 0, 1675 га.

Рішенням XV сесії VII скликання Русько- Лозівської сільської ради № 15 від 30 листопада 2016 року затверджено виготовлену Приватним підприємством «Гео-Майстер» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер 6322082001:00:000:1473 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0, 1675 га по АДРЕСА_1 .

Рішеннями державного кадастрового реєстратору відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру в Харківській області № РВ-6300934702017 від 09 серпня 2017 року та № РВ- 6300974122017 від 31 серпня 2018 року розглянуто заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, за результатами чого позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі невідповідності поданих ним документів вимогам закону.

Відповідно до договору довічного утримання від 21 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , земельна ділянка по АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_3 .

Зі змісту технічної документації та кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3 суди встановили, що межі спірної земельної ділянки не перетинаються ні з суміжними земельними ділянками, ні з будівлями чи об`єктами нерухомого майна.При цьому межа спірної земельної ділянки проходить майже впритул до стіни житлового будинку ОСОБА_2 , побудованого в 1950 році.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою, другою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини першої, б) частини другої статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 580/168/16-ц.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його права користування земельною ділянкою внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно врахувавши, що саме по собі непідписання позивачем як суміжним землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання цього рішення недійсним, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду