ПОСТАНОВА
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
Шиповича В. В., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - акціонерне товариство «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою акціонерного товариства «Аграрний фонд» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» від 09 грудня 2019 року № 550-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд».
Стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 771 379,10 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційні скарги АТ «Аграрний фонд» та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу
АТ «Аграрний фонд» залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня
2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня
2021 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування
У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
В обґрунтування заяви зазначено про те, що при ухваленні постанови від 09 лютого 2022 року Верховним Судом не було вирішено питання про судові витрати за результатами касаційного перегляду справи.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з касаційним переглядом справи, заявник надав договір № 17/21 про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2021 року, укладений між ним та адвокатом Куль І. В., додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2021 року № 17/21, акт надання послуг (виконаних робіт) № 1 від 28 липня 2021 року за договором про надання правової (правничої) допомоги та квитанцію № 50447178 від 28 липня 2021 року на суму 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене, заявник просить суд вирішити питання про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатськудіяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Встановлено, що під час розгляду зазначеної справи у суді касаційної інстанції представником ОСОБА_1 була адвокат Куль І. В., яка діяла на підставі договору № 17/21 про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2021 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи додано додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2021 року № 17/21, акт надання послуг (виконаних робіт) № 1 від 28 липня 2021 року за договором про надання правової (правничої) допомоги та квитанцію № 50447178 від 28 липня 2021 року на суму 5 000,00 грн.
Докази розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані стороною відповідача до суду у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
АТ «Аграрний фонд» подало до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, пов`язаних з касаційним переглядом справи, оскільки вони не співмірні вартості наданих адвокатом послуг. Зокрема, вказувало, що 80 % відзиву на касаційну скаргу, який поданий представником позивача, становлять твердження, викладені позивачем у судах попередніх інстанцій, зокрема, більшість у відзиві на апеляційну скаргу, та 20 % становлять дослівно переписані норми законодавства, які досліджувались судами попередніх інстанцій; адвокатом використано
5 години на складання відзиву та клопотання про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, проте, зміст зазначених документів майже ідентичний змісту клопотання та відзиву на апеляційну скаргу, які вже були пред`явлені до суду апеляційної інстанції, де в акті виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги від 03 березня
2021 року № 06/21 вказано, що адвокатом використано 5 години та вартість послуг становила 3 250, 00 грн.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 квітня2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня
2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-6878св21).
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Аграрний фонд» подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак не надано доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5 000,00 грн, а тому наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої представником - ОСОБА_2 , та ухвалення додаткової постанови про розподіл судового збору.
Отже, понесені ОСОБА_1 і документально підтверджені судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, необхідно покласти на відповідача АТ «Аграрний фонд».
Керуючись статтями 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду