ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/3966/21

1. У грудні 2021 року Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Приморський" Міністерства охорони здоров`я України (далі - Заявник) звернувся в Господарський суд Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га, 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне та заборонити Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Рада) здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування земельних ділянок 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га, 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га на користь інших осіб.

2. Заява обґрунтована тим, що зазначені земельні ділянки відносяться до державної форми власності та знаходяться у Заявника на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ОД 004275 від 12.03.2000. Земельні ділянки 03.12.2021 та 07.12.2021 зареєстровані за Заявником у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (форма власності - державна). Водночас, в подальшому, реєстратором було змінено форму власності земельних ділянок з державної на комунальну та власником записано Раду. Заявник зазначає про намір звернутися до суду з позовом до Ради та реєстратора про витребування майна з чужого незаконного володіння (ціна позову 900 000,00 грн). В разі не застосування відповідних заходів забезпечення позову, при вирішенні позову на користь Позивача (Заявника), останній не зможе виконати рішення суду щодо повернення цих земельних ділянок, оскільки буде змінено їх власника і він буде змушений подавати новий позов до інших осіб.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2021, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки кадастровий номер 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне. Заборонено Раді здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування зазначених земельних ділянок на користь інших осіб.

4. Ухвала суду мотивована тим, що у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав Заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду, оскільки Заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду; заявлені вимоги про забезпечення позову є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосуються майбутнього предмету спору (про витребування майна з чужого незаконного володіння).

5. Рада подала касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

6. Судами залишено поза увагою, що Заявником не додано до заяви про забезпечення позову докази належності земельних ділянок до земель державної власності.

7. Попередні судові інстанції не врахували, що Заявником не додано доказів того, що інша сторона, зокрема, Рада, вчиняє будь-які дії, спрямовані на настання обставин, які обумовлені у заяві про забезпечення позову (Рада має намір поділити земельні ділянки із подальшим їх відчуженням третім особам).

8. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою відсутність зв`язку між обраним Заявником заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також не врахували, що саме лише посилання Заявника на ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

9. Заявник надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

10. Державний реєстратор Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенко О.Б. відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

11. Як встановили суди попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про забезпечення позову, Заявник послався на те, що він є постійним користувачем землі площею 150,6279 га в межах населеного пункту с.Курортне Одеської області на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ОД №004275 від 12.03.2000. На замовлення Заявника виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі якої, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за Санаторієм "Приморський" 03.12.2021 та 07.12.2021 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га (державна форма власності земельних ділянок).

Заявник зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 14.12.2021 та 15.12.2021 за Радою здійснено реєстрацію земельних ділянок кадастровий номер 5120885600:01:001:0328 площею 51,5502 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0327 площею 31,3600 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0326 площею 6,2890 га (комунальна форма власності земельних ділянок).

Також, Заявник послався на те, що дії Державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенка О.Б. щодо зміни та реєстрації за Радою права комунальної власності вказаних земельних ділянок призвели до втрати Заявником 89,1992 га землі, яка внаслідок реєстраційних дій була передана з державної власності в комунальну.

Заявник зазначає, що в разі не застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки та заборону Раді здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування цих ділянок на користь інших осіб, при вирішенні позову на користь Заявника (Заявником буде заявлено позов про витребування майна із чужого незаконного володіння), останній не зможе виконати рішення суду щодо повернення земельних ділянок, оскільки буде змінено їх власника і Заявник буде змушений подавати новий позов до інших осіб.

12. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

13. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

14. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

14.1. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

15. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

16. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

17. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

19. Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

20. Судами встановлено, що предметом майбутнього позову Заявника буде вимога про витребування з незаконного володіння Ради спірного нерухомого майна. Отже, між сторонами існує спір щодо права власності на майно, а способом захисту свого права Заявник обрав звернення з віндикаційним позовом. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, Заявник у заяві про забезпечення позову послався та додав докази того, що стосовно спірного майна протягом короткого проміжку часу було вчинено реєстраційні дії щодо зміни форми власності та існує реальна загроза відчуження цих ділянок третім особам.

21. За таких обставин обраний судом вид забезпечення позову - накладення арешту на майно та заборону Раді вчиняти певні дії (здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування земельних ділянок на користь інших осіб), є співмірним та прямо стосується предмету позову, який Заявник має намір подати до суду і, оскільки існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача (Заявника) у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

22. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 7 та 8 постанови, колегія суддів відхиляє.

23. Доводи скаржника, про які вказано в пункті 6 постанови, судом касаційної інстанції визнаються необґрунтованими, оскільки такі доводи суд оцінює при розгляді справи по суті, а розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника), у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

24. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 304 ГПК України).

25. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувані ухвалу та постанову прийнято із додержанням норм процесуального права, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

27. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, Суд