ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 734/107/17

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним дії і бездіяльність відповідача щодо стягнення нарахованої і виплаченої йому за період з 16.03.2015 по січень 2017 року щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, яка передбачена статтями 39 і 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та скасувати рішення відповідача від 19.10.2016 №385 про стягнення сум пенсії виплачених надміру, в розмірі 1912,97 грн (одна тисяча дев`ятсот дванадцять грн, 97 коп.);

- визнати незаконним дії і бездіяльність відповідача щодо стягнення нарахованої і виплаченої йому за період з березня 2017 року по січень 2017 року щомісячної індексації до пенсії, яка передбачена статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області від 26.09.2016 року №379 про стягнення сум пенсії, виплаченого надміру в розмірі 4462, 15 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн,15 коп.);

- визнати незаконним дії і бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року у повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн (двадцять тисяч грн) моральної шкоди.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, ветераном військової служби.

16.03.2015 позивача призвано під час четвертої хвилі мобілізації на військову службу згідно Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» до Козелецького РВК.

15.04.2016 з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ на шість місяців на особливий період.

15.10.2016 з позивачем укладено новий контракт про проходження військової служби у ЗСУ до граничного віку перебування на військовій службі до 28.01.2017 на особливий період. Згідно умов цього контракту на момент звернення до суду позивач проходив військову службу на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Козелецького РВК та має військове звання підполковник.

19.10.2016 відповідач повідомив позивача про те, що з 15.10.2016 йому пенсія не повинна виплачуватися, а також з 16.03.2015 не повинна була виплачуватися індексація пенсії і додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю особі віднесеній до 4 категорії, постраждалих осіб від наслідків Чорнобильської катастрофи. Дане рішення було мотивоване тим, що 15.10.2016 позивач уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ. Підставою для продовження виплати пенсій особам, в період проходження ними військової служби є наявність контракту з інформацією, що підтверджує вищезазначений факт. Оскільки в новому контракті позивача відсутня інформація щодо умов прийняття його на військову службу, визначених ч. 3 ст. 2 Закону №2262, виплата пенсії позивачу з 01.11.2016 підлягає зупиненню. Крім цього позивач не повідомив головне управління про працевлаштування та отримував індексацію до пенсії. Лише 21.09.2016 до відповідача надійшла довідка Козелецького районного військового комісаріату від 19.09.2016 про те, що позивач призваний на військову службу. У зв`язку з цим, за період з березня 2015 року по вересень 2016 року останньому виплачено індексацію пенсії в розмірі 3407,84 грн., яка підлягає поверненню (згідно з рішенням відповідача № 379 від 26.09.2016 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру - 3407,84 грн. індексації + 1054,31 грн. додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю = 4462,15 грн.). Також позивачу було припинено виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, яка віднесена до 4 категорії відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки останній проходив військову службу в смт. Козелець, яке не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Документів, які б підтверджували постійне проживання позивача в смт. Десна, що входить до зони посиленого радіоекологічного контролю, останній не надав.

Не погодившись із прийнятими відповідачем рішеннями від 19.10.2016 №385 про стягнення сум пенсії виплачених надміру, в розмірі 1912,97 грн та від 26.09.2016 року №379 про стягнення сум пенсії, виплаченого надміру в розмірі 4462,15 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Під час судових засідань у суді першої інстанції відповідачем зазначено, та не заперечувалось позивачем, про поновлення виплати пенсії яка передбачена статтями 39 і 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачено усі заборгованості.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 20.04.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії і бездіяльність відповідача щодо стягнення нарахованої і виплаченої позивачу щомісячної індексації до пенсії, яка передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та скасовано рішення відповідача від 26.09.2016 №379 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру в розмірі 4462,15 грн.

Визнано незаконними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, як пенсіонеру з числа військовослужбовців, які отримують пенсію відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії позивачу, як пенсіонеру з числа військовослужбовців, які отримують пенсію відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ починаючи з 01.11.2016.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу приписів частини 3 статті 2 Закону №2262 виплата пенсії позивачу на час його призову військову службу в період мобілізації не повинна була припинятись, факт надмірної виплати сум пенсії у зв`язку з індексацією відповідачем не доведено. Жодних доказів на підтвердження обставин існування надміру виплачених сум пенсії або розрахунків на підтвердження здійснення таких виплат також не надано.

Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем недобросовісність та зловживання з боку пенсіонера, щодо умисного неповідомлення пенсійного органу про зміну обставин та надання недостовірних відомостей не доведено, тому підстави для повернення виплачених сум пенсії відсутні.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликався на те, що на момент заключення контракту позивача особливий період в Україні не діяв, а уклавши контракт позивач скористався своїм конституційним правом та пішов на військову службу за власною ініціативою.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і в задоволенні позову відмовити.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

За правилами частини 2 статті 2 Закону №2262 пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Відповідно до частини 3 цієї статті пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу до дня демобілізації або звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу у зв`язку з мобілізацією, на особливий період.

Відповідно до статті 60 Закону №2262-XII пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі №569/5311/17 дійшов висновку, що за громадянами України, які є військовими пенсіонерами і мають підписані контракти на проходження військової служби під час особливого періоду, зберігаються гарантії щодо виплати пенсій, передбачені положенням ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Під час розгляду справи судами встановлено, що з березня 2015 року позивач як пенсіонер з числа військовослужбовців повторно призваний на військову службу і безперервно проходив службу у зв?язку з мобілізацією, а в подальшому на підставі контрактів на особливий період, строк яких не перевищував шість місяців, що в силу приписів частини 3 статті 2 Закону №2262 виключає можливість припинення виплати пенсії.

Крім того, судами встановлено, що проходження за таких обставин військової служби в силу приписів частини 3 статті 2 Закону №2262 не створює підстав для припинення виплати раніше призначеної пенсії та її індексації, а відтак не може бути підставою для повернення виплачених за цей період сум пенсій та індексації.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності рішень та дій відповідача по припиненню виплати позивачу пенсії та повернення надміру виплачених сум та прийняли рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише відповідачем і лише в частині задоволення позовних вимог, то в силу приписів статті 341 КАС України перегляд судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (у чинній редакції), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки при ухваленні судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,