ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/463/22

1.1. ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. (TZEDAKAH FUNDS S.C.A) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачів) Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ ТЕРМІНАЛ" (далі - ТОВ "РЕНІ ТЕРМІНАЛ") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ-ОІЛ" (далі - ТОВ "РЕНІ-ОІЛ"), згідно якої просить суд накласти арешт на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел), загальною площею 245.8 кв. м, розташований за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188/В-1 (далі - Комплекс по перевалці наливних вантажів (масел), право власності на який зареєстроване за ТОВ "РЕНІ-ОІЛ", реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 585697651241.

Заява обґрунтована тим, що корпоративні права (частка у статутному капіталі у розмірі 100 %) ТОВ відповідальністю "РЕНІ ТЕРМІНАЛ" перебували у заставі ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. (TZEDAKAH FUNDS S.C.A) з метою забезпечення виконання зобов`язань "ДЖАНОЛІО ХОЛДНГС ЛІМІТЕД" за договором позики від 11.07.2016.

У відповідності до договору застави, заставодавці, в тому числі і "НОЛПЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", погоджуються не вживати жодних дій та утриматися від вчинення будь-яких дій, які мали б негативний вплив на інтереси Позикодавця в забезпеченні ( у відповідності до п. 2.2. договору застави "Забезпечення" - у сукупності: Заставне майно та будь-які інше розподільне майно та отримані від нього доходи будь-якого із зазначених вище заставодавців) та за цим Договором. Основна та виключна діяльність ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" полягає в зберіганні наливних вантажів.

Заявник вказує, що з метою забезпечення основної діяльності ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" використовувало комплекс по перевалці наливних вантажів (масел). Укладення Відповідачем-1 з Відповідачем-2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. за реєстровим № 323, не було спрямовано на отримання прибутку. Вказаний договір було укладено виключно з метою завдання шкоди інтересам Позикодавця шляхом знецінення вартості корпоративних прав у статутному капіталі Відповідача-1 оскільки продаж Комплексу по перевалці наливних вантажів було здійснено по заниженій ціні (залишковій балансовій вартості), яка в кілька разів нижче ринкової; договором купівлі-продажу передбачено розстрочення платежу на 10 років (по одному платежу в рік) з переходом права власності в момент укладення договору (тобто без розрахунку); продаж Комплексу по перевалці наливних вантажів було здійснено пов`язаній з Позичальником особі (сину ОСОБА_1 ОСОБА_2 ) .

Отже, на переконання заявника, з метою недопущення можливості задоволення вимог позикодавця компанією "НОЛПЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", як заставодавцем, були вчинені дії спрямовані на знецінення корпоративних прав ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" шляхом продажу активу товариства, який забезпечує господарську діяльність Товариства, - комплексу по перевалці наливних вантажів (масел).

ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ" не володіє іншою нерухомістю, крім того має податковий борг, а також не здійснило виплату заробітної плати. У заявника наразі відсутній доступ до банківських рахунків, податкової та фінансової звітності ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ", однак очевидним є те, що товариство фактично є банкрутом та не має у своєму розпорядженні цінного рухомого майна чи грошових коштів. Вказаний комплекс фактично був єдиним цінним майном ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ", за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позичальника. У зв`язку з викладеним, його відчуження повністю знецінює вартості корпоративних прав товариства.

Укладення ж договору іпотеки між ТОВ "РЕНІ-ОІЛ" як іпотекодавцем (майновим поручителем) та громадянином України ОСОБА_3 , як іпотекодержателем, згідно з яким останній став іпотекодержателем комплексу по перевалці наливних вантажів, було зумовлене спробою захистити (зробити неможливим або істотно ускладнити) повернення Комплексу по перевалці наливних вантажів його законному власнику - ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ".

Спірні договори купівлі-продажу та іпотеки, які на переконання заявника були укладені фактично між членами однієї сім ї, з метою порушення прав Позикодавця, очевидно переслідують мету зробити неможливим повернення Комплексу по перевалці наливних вантажів (масел) законному власнику - ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ".

Отже єдиним можливим способом захисту інтересів позивача є повернення у власність відповідача-1 Комплексу по перевалці наливних вантажів (масел).

У зв`язку з викладеним, з метою захисту своїх порушених прав, ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. буде подано до Господарського суду Одеської області позовну заяву про: визнання недійсними договору купівлі-продажу Комплексу по перевалці наливних вантажів укладеного 19.04.2021 року між ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ". з однієї сторони, та ТОВ "РЕНІ-ОІЛ", з іншої сторони, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. за реєстровим N° 323, згідно з яким ТОВ "РЕНІ-ОІЛ" стало власником Комплексу по перевалці наливних вантажів; визнання недійсним договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. за реєстровим N° 457; скасувань відповідних рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заявник вважає, що своїми недобросовісними діями відповідачі порушили його права як заставодержателя частки у статутному капіталі ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ", а належним та ефективним способом захисту його порушених прав буде визнання недійсними вказаних договорів та повернення спірного майна у власність ТОВ "РЕНВ-ТЕРМІНАЛ", тому позовні вимоги мають майновий характер.

Заявник наголошує, що між сторонами дійсно виник спір, який полягає в тому, що відповідач-1 незаконно відчужив спірне нерухоме майно на користь відповідача-2 та здійснив подальше обтяження спірного майна іпотекою; існує реальна загроза невиконання чи істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже спірне нерухоме майно було недобросовісно відчужене та обтяжене згідно з договорами укладеними між пов`язаними особами і існує ризик його подальших відчужень; предмет позову у цій справі (щодо визнання недійсними договірні купівлі- продажу та іпотеки, скасування відповідних записів) заявлений позивачем та захід забезпечення позову (накладення арешту на спірну нерухомість) є взаємопов`язаними, захід забезпечення позову відповідає позовним вимогам та є співмірними з ними.

Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у цій справі, відповідач-2 зможе відчужити спірне майно на користь інших осіб, що зробить неможливим ефективний судовий захист прав заявника.

1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 у справі № 916/463/22 (суддя Погребна К. Ф.) заяву ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. (TZEDAKAH FUNDS S.C.A) про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел), право власності на який зареєстроване за ТОВ "РЕНІ-ОІЛ", реєстровий номер об`єкта нерухомого майна: 585697651241.

Ухвала аргументована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. планує звернутись до суду, у випадку задоволення позову, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що являється передумовою для постановлення ухвали згідно зі статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважав, що вид забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно є адекватним, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосується майбутнього предмету спору.

1.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/463/22 (головуючий суддя - Богатир К. В., судді Поліщук Л. В., Таран С. В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова аргументована тим, що заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а саме про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу по перевалці наливних вантажів (масел), укладеного 19.04.2021 між ТОВ "Рені-Термінал" та ТОВ "Рені-Оіл";

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 41563734, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57717041 від 19.04.2021 щодо реєстрації права власності за ТОВ "Рені-Оіл" на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел);

- визнання недійсним договору іпотеки комплексу по перевалці наливних вантажів (масел), укладеного 18.02.2022 між ТОВ "Рені-Оіл", з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з іншої сторони, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за реєстровим № 457;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку № 46784249, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63548797 від 18.02.2022 щодо реєстрації іпотеки ОСОБА_3 на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 46784368, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63549018 від 18.02.2022 щодо реєстрації заборони на відчуження ОСОБА_3 на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2022 відкрито провадження у справі №916/520/22 за вказаними вище вимогами.

Судом першої інстанції не визначено, в чому полягає у спірних правовідносинах саме істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, не надано оцінки складності вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Окрім того, до заяви про забезпечення позову не надало належних та допустимих доказів того, що відповідачами у справі вчиняються дії по реалізації (відчуженню) належного TOB "РЕНІ-ОІЛ" на праві власності нерухомого майна, а саме комплексу по перевалці наливних вантажів (масел). Доводи про ризик вчинення таких дій базуються виключно на припущеннях позивача та не мають жодного доказового підтвердження.

Виходячи з викладеного вище, апеляційний господарський суд вважав, що станом на дату винесення ухвали про забезпечення позову до подачі позову у справі № 916/463/22 були відсутні будь-які підстави для вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, тому суд першої інстанції дійшов хибного та необґрунтованого висновку про необхідність застосування таких заходів.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не було спростовано доводи про безпідставність застосування заходів забезпечення позову, а самі лише припущення про можливий перехід права власності на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел) не можуть слугувати належною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 916/463/22, ЦДАКА ФАНДЗ С.К.А. (TZEDAKAH FUNDS S.C.A) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову і залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.02.2022.

Заявник вважає, що дії відповідачів є недобросовісними та спрямовані на недопущення відновлення прав позивача, порушених внаслідок невиконання зобов`язання за договором позики від 11.07.2016. На думку скаржника, існує реальна загроза зміни суб`єкта права власності на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел), що позбавить його можливості відновити свої права як кредитора. Ефективним заходом забезпечення позову у цьому випадку має бути захід, який унеможливить перехід права власності на вказаний комплекс.

Позивач також зазначає, що арешт майна, у цьому випадку, не обмежить право відповідача-2 на володіння та користування цим майном. У свою чергу, внаслідок скасування спірних правочинів, комплекс по перевалці наливних вантажів (масел) буде повернуто у власність ТОВ "РЕНІ-ТЕРМІНАЛ", що надасть змогу заявнику задовольнити свої грошові вимоги за договором позики.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не врахував суть спору, обставини за яких він виник, а також особи відповідачів.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 902/852/21 вказано на те, що обставинами, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду може бути, зокрема, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання .

3.1. Позиція Верховного Суду

3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.4. Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття таких заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

3.5. Як слідує із матеріалів справи, позивач мав намір і у подальшому фактично звернувся з позовними вимогами немайнового характеру, а саме про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу по перевалці наливних вантажів (масел), визнання недійсним договору іпотеки комплексу по перевалці наливних вантажів (масел), скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності.

Оскільки вказані вимоги мають немайновий характер, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Верховного Суду 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20, від 11.05.2022 у справі № 902/974/21.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 902/852/21, на яку, зокрема, посилається скаржник.

3.6. Як слідує із матеріалів справи, заява позивача про забезпечення позову акцентує увагу на тому, що попередні дії відповідачів, які на його думку є недобросовісними, вказують на можливість переходу права власності на комплекс по перевалці наливних вантажів (масел) до іншої сторони і вказане призведе до неможливості відновити права скаржника у цьому провадженні. У зв`язку із цим, ефективним способом є накладення арешту на зазначене майно.

У свою чергу, апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено заяву про забезпечення позову, зауважив, що саме судом не визначено, в чому полягає у спірних правовідносинах саме істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не вказано в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, не надано оцінки складності вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

У той же час, окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивач до заяви про забезпечення позову не надав належних та допустимих доказів того, що відповідачами у справі вчиняються дії по реалізації (відчуженню) належного TOB "РЕНІ-ОІЛ" на праві власності нерухомого майна, а саме комплексу по перевалці наливних вантажів (масел). Доводи про ризик вчинення таких дій базуються виключно на припущеннях позивача та не мають жодного доказового підтвердження.

Верховний Суд, зважаючи на зміст доводів касаційної скарги зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дослідив обсяг мотивів, на підставі яких суд першої інстанції задовольнив заяву позивача і вірно встановив, що відповідна ухвала не містить аргументів, які були б достатніми та необхідними у розумінні приписів статей 136-137 ГПК України.

Колегія суддів погоджується також із висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що доводи про ризик вчинення відповідачами дій з реалізації (відчуження) належного TOB "РЕНІ-ОІЛ" комплексу по перевалці наливних вантажів (масел) на момент подання заяви про забезпечення позову базуються виключно на припущеннях позивача та не мають жодного доказового підтвердження.

3.7. Посилання ж заявника на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 902/852/21 здійснений без урахування сукупного змісту відповідного висновку. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд зауважував, що позивач повинен навести відповідне обґрунтування вжиття відповідних заходів та надати докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду. Однак, саме відсутність будь-яких доказів, які б могли бути розцінені як намір реалізувати відповідне майно під час розгляду справи № 916/463/22 і стало підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що самі лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Хоча заява про забезпечення позову містить опис та хронологію виникнення спірних правовідносин і дій відповідачів, які на думку заявника є недобросовісними, однак вказане не є беззаперечним мотивом задля вжиття такого заходу забезпечення позову як арешт майна.

Твердження скаржника про те, що арешт майна не обмежить право відповідача-2 на володіння та користування цим майном, Верховним Судом не може бути розцінене як достатній аргумент для забезпечення позову за відсутності встановлення інших належних мотивів, які є обов`язковими під час розгляду відповідних заяв.

3.8. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані постанову без змін.

4.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд