ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/53/22

У січні 2022 року Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Приморський» Міністерства охорони здоров`я України (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - відповідач) про:

- витребування із незаконного володіння відповідача на користь позивача земельних ділянок: із кадастровим номером 5120885600:01:001:0327, площею 31,36 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0326, площею 6,2890 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0328, площею 51,5502 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0874, площею 6,3337 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0871, площею 0,3369 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0330, площею 0,7242 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0870, площею 1,6499 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0872, площею 3,0457 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0875, площею 5,2914 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності на земельні ділянки за відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в його постійному користуванні перебували спірні земельні ділянки державної власності, форму власності яких в результаті незаконних дій державного реєстратора було змінено із державної на комунальну. Отже, відповідач без законних на те підстав набув право власності на вказані земельні ділянки, які вибули з володіння позивача без його згоди.

Одночасно в порядку статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: кадастровий номер 5120885600:01:001:0330, площа земельної ділянки 0,7242 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0870, площа земельної ділянки 1,6499 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0871, площа земельної ділянки 0,3369 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0872, площа земельної ділянки 3,0457 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0874, площа земельної ділянки 6,3337 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0875, площа земельної ділянки 5,2914 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, с. Курортне;

- заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь інших осіб.

Заява обґрунтована тим, що зазначені земельні ділянки відносяться до державної форми власності та знаходяться у позивача на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ОД 004275 від 12.03.2000. Земельні ділянки зареєстровані за позивачем у Державному земельному кадастрі (форма власності - державна). Водночас, реєстратором незаконно було змінено форму власності земельних ділянок з державної на комунальну та власником записано відповідача. В разі не застосування відповідних заходів забезпечення позову, при вирішенні позову на користь позивача останній не зможе виконати рішення суду щодо повернення цих земельних ділянок, оскільки буде змінено їх власника і він буде змушений подавати новий позов до інших осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2022 (суддя Петрова В.С.), яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (колегія суддів: Ярош А.І. - головуючий, Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий номер 5120885600:01:001:0330, площа земельної ділянки 0,7242 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0870, площа земельної ділянки 1,6499 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0871, площа земельної ділянки 0,3369 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0872, площа земельної ділянки 3,0457 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0874, площа земельної ділянки 6,3337 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0875, площа земельної ділянки 5,2914 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне.

Судові рішення мотивовані тим, що у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки останній не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду; заявлені вимоги про забезпечення позову є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосуються предмету спору (про витребування майна з чужого незаконного володіння).

Одночасно судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2021, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022, задоволено іншу заяву позивача про забезпечення позову у даній справі, подану до звернення з позовом. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 5120885600:01:001:0328, 5120885600:01:001:0327 5120885600:01:001:0326 (які також є предметом спору у справі). Заборонено відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування зазначених земельних ділянок на користь інших осіб.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду від 11.01.2022 та постановою апеляційного суду від 14.06.2022, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає про таке:

- судами залишено поза увагою, що позивачем не додано до заяви про забезпечення позову докази належності земельних ділянок до земель державної власності;

- попередні судові інстанції не врахували, що позивач не довів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на настання обставин, які обумовлені у заяві про забезпечення позову (має намір поділити земельні ділянки із подальшим їх відчуженням третім особам).

- суди залишили поза увагою відсутність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також не врахували, що саме лише посилання позивача на ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.08.2022.

17.08.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, направлений поштою 14.08.2022, в якому просить ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач вказував, що він є постійним користувачем землі площею 150,6279 га в межах населеного пункту с.Курортне Одеської області на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ОД №004275 від 12.03.2000. На замовлення позивача виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі якої, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за Санаторієм "Приморський" 03.12.2021 та 07.12.2021 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га, кадастровий номер 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га (державна форма власності).

Заявник зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 29 та 30 грудня 2021 року за відповідачем здійснено реєстрацію спірних земельних ділянок (комунальна форма власності).

Також, позивач послався на те, що дії державного реєстратора щодо зміни та реєстрації за відповідачем права комунальної власності вказаних земельних ділянок призвели до втрати позивачем 17, 3818 га землі, яка внаслідок реєстраційних дій була передана з державної власності в комунальну.

Позивач зазначає, що в разі не застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки останній не зможе виконати рішення суду щодо повернення земельних ділянок, оскільки буде змінено їх власника і позивач буде змушений подавати новий позов до інших осіб.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Судами встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога про витребування з незаконного володіння відповідача спірного нерухомого майна. Отже, між сторонами існує спір щодо права власності на майно, а способом захисту свого права позивач обрав звернення з віндикаційним позовом. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач послався та додав докази того, що стосовно спірного майна протягом короткого проміжку часу було вчинено реєстраційні дії щодо зміни форми власності та існує реальна загроза відчуження спірних земельних ділянок третім особам.

За таких обставин обраний судом вид забезпечення позову - накладення арешту на майно є співмірним та прямо стосується предмету позову і, оскільки існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувані ухвалу та постанову прийнято із додержанням норм процесуального права, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -