ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 128/3033/15-ц

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, визнання права власності на житловий будинок.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що із 26 квітня 2002 року вона є власником земельної ділянки, площею 0,2454 га. До часу оформлення права власності на земельну ділянку вона разом із чоловіком ОСОБА_4 побудувала на ній два будинки, що зазначені під літ. «А» та літ. «Б».

У 2006 році їх зять ОСОБА_3 запропонував вирішити питання оформлення збудованих будинків, проте як стало відомо у 2012 році на будинок під літ. «А», без її відома, було видано свідоцтво про право власності № 1227 на ім`я ОСОБА_3 , на підставі рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 481 від 21 грудня 2007 року.

Позивач вважала, що свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_3 та відповідне рішення виконавчого комітету сільської ради видані безпідставно, без її відома та згоди і є недійсними, оскільки ОСОБА_3 не має жодного відношення до спірного будинку.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 481 від 21 грудня 2007 року та свідоцтво про право власності № 1227 від 25 грудня 2007 року, видане виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району на ім`я ОСОБА_3 , недійсними; визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , що складається із житлового будинку під літ. «А», підвалу «п/А», загальною площею 201,7 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області, у складі судді Бондаренко О. І., від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 481 від 21 грудня 2007 року; визнано недійсним свідоцтво про право власності № 1227 від 25 грудня 2007 року, видане виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області на ім`я ОСОБА_3 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із житлового будинку під літ. «А», підвалу «п/А», загальною площею 201,7 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки на якій за її участі збудований у 1995 році спірний житловий будинок, а тому безпідставне оформлення права власності за ОСОБА_3 порушує її права на земельну ділянку та житловий будинок.

Не погоджуючись з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс»), оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2020 року повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ТОВ «Спектрум Ессетс».

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу

ТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів виходила з того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що суд першої інстанції своїм рішенням не вирішував питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ТОВ «Спектрум Ессетс».

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргуТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не довела, що хто саме є забудовником вона чи ОСОБА_3 , тоді як реєстрація права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_3 здійснена за її письмової згоди від 19 червня 2007 року.

При цьому судом встановлено, що дії ОСОБА_1 , направлені на оформлення права власності на самочинно збудований будинок за

ОСОБА_3 , були послідовними, оскільки у подальшому 28 лютого 2008 року між ними укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу належної їй на праві власності земельної ділянки, площею 0,2454 га, дійсність якого визнана рішенням третейського суду від 04 березня 2008 року.

Із рішення третейського суду від 04 березня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні, де пояснила, що дійсно продала ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку, площею 0,2454 га, підтвердила, що повністю отримала за продану земельну ділянку кошти в сумі 374 579 грн і передала ОСОБА_3 земельну ділянку в натурі.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 з метою придбання вказаної земельної ділянки 15 лютого 2008 року уклав з банком договір кредиту та передав в іпотеку спірний житловий будинок, а 24 березня

2014 року ОСОБА_1 зверталась до банку із заявою при придбання іпотечного будинку.

Враховуючи наведене, суд зазначив, що визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно порушуватиме права банку, правонаступником якого є ТОВ «Спектрум Ессетс».

Також колегія суддів вказала на порушення прав чоловіка позивачки та його правонаступників, оскільки ОСОБА_1 зазначає про будівництво спірного будинку під час шлюбу разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , проте право власності просить визнати лише за собою.

Крім того, ОСОБА_1 не надано та не заявлено клопотання про витребування оспорюваного рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 481 від 21 грудня 2007 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з районного суду.

У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 грудня 2021 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року зупинено провадження у справі до залучення правонаступників ОСОБА_1 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року поновлено провадження у справі № 128/3033/15-ц, залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 637/105/17, у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, посилається на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд зробив помилковий висновок, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 липня 2020 року порушено законні права та інтереси

ТОВ «Спектрум Ессетс», яке станом на дату винесення судового рішення, судом першої інстанції, не набуло права вимоги. Також вказує на необґрунтоване поновлення ТОВ «Спектрум Ессетс» строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та необґрунтоване відхилення клопотання позивача про закриття апеляційного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд, будучи обмеженим доводами апеляційної скарги, яка обґрунтована необхідністю застосування наслідків спливу строку позовної давності, безпідставно вийшов за ці межі.

Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції від 30 липня 2020 року отримано ПАТ «Фідобанк» 25 серпня 2020 року, після чого 25 вересня

2020 року банк звернувся до суду з апеляційною скаргою, проте останнім днем для подання апеляційної скарги було 24 вересня 2021 року.

При цьому ПАТ «Фідобанк» скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, яка у подальшому була повернута у зв`язку із неусуненням недоліків. Наслідки пропуску строку є обов`язковими і для правонаступника банку - ТОВ «Спектрум Ессетс».

Апеляційний суд безпідставно вказав на відсутність у матеріалах справи рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 481 від 21 грудня 2007 року, оскільки його наявність не заперечувалась учасниками справи та воно було досліджене судом першої інстанції під час огляду матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок.

Заява про оформлення будинку на ОСОБА_3 мала бути нотаріально посвідчена в силу вимог статті 29 Закону України «Про планування і забудову території». Натомість апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги докази на підтвердження будівництва спірного будинку позивачем.

Посилання апеляційного суду на рішення третейського суду є помилковим, оскільки воно скасовано.

Звертає увагу, що чоловік позивача не заперечував проти задоволення позову.

У відзиві, поданому в жовтні 2021 року, ТОВ «Спектрум Ессетс», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Вказує, що апеляційний суд, поновлюючи строк на подання апеляційної скарги ТОВ «Спектрум Ессетс», в ухвалі від 24 травня 2021 року належним чином обґрунтував свої висновки.

Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,2454 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН

№ 011105, виданого 04 січня 2003 року на підставі рішення Лука-Мелешківської сільської ради від 26 квітня 2002 року, що розташована по АДРЕСА_1 . Цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер - 0520682803:02:002:0524.

19 червня 2007 року ОСОБА_1 подала до Лука-Мелешківської сільської ради заяву, якою просила оформити будинок по АДРЕСА_1 , на її зятя ОСОБА_3 , як забудовника. Заява прийнята і зареєстрована сільською радою 19 червня 2007 року.

Рішенням № 424 від 01 жовтня 2007 року виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району надано дозвіл ОСОБА_3 на узаконення самовільно збудованих будівель: житловий будинок літ. «А», підвал літ. «П/А», літня кухню літ. «Б», сарай літ. «Б1», погріб із шиєю літ. «П/Б», убиральня літ. «В», криниця № 1, що розташовані в АДРЕСА_1 .

25 грудня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 481 від 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 видано свідоцтво № 1227 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно акту встановлення в натурі меж земельної ділянки під самовільно збудованим жилим будинком та господарськими будівлями, затвердженого сільським головою Лука-Мелешківської сільської ради, комісією встановлені межі земельної ділянки під будівництво житлового будинку і господарських споруд ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому № 424 від 01 жовтня 2007 року.

15 лютого 2008 року ВАТ «СЕБ Банк» (в подальшому змінило своє найменування на ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 991, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його в розмірі 105 980 доларів США із цільовим використанням для придбання земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська; дата остаточного повернення кредиту - 15 лютого 2026 року.

Згідно пункту 2 кредитного договору позичальник зобов`язується до червня 2008 року укласти договір іпотеки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

15 лютого 2008 року ВАТ «СЕБ Банк» (в подальшому змінило своє найменування на ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки

№ 991, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань, що випливають із кредитного договору № 991 від 15 лютого 2008 року, передано в іпотеку з найвищим пріоритетом належний ОСОБА_3 на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 201,7 кв. м.

Рішенням третейського суду від 04 березня 2008 року задоволено позов

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28 лютого 2008 року земельної ділянки, площею 0,2454 га, яка розташована на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району та про визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 0520682803:02:002:0524.

Згідно вказаного рішення третейського суду ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні, де пояснила, що дійсно продала ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку, площею 0,2454 га; підтвердила, що повністю отримала за продану земельну ділянку кошти в сумі 374 579 грн і передала ОСОБА_3 земельну ділянку в натурі. Заявлені до неї позовні вимоги визнала повністю та не заперечувала проти визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку. Також сторони надали до третейського суду, зокрема, оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого2008 року; розписку ОСОБА_1 про отримання коштів; державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 011105; витяг з бази даних державного земельного кадастру серії ААА № 254551 від 27 лютого 2008 року; звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки; третейську угоду.

Справа третейського розгляду за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 знищена разом з іншими справами за 2008 рік.

Рішенням Лука-Мелешківської сільської ради від 18 квітня 2008 року затверджено матеріали по видачі державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_3 ; вирішено видати державний акт на право приватної власності на землю в розмірі фактичного землеволодіння, загальною площею 0,2440 га, в тому числі: для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,2440 га.

03 квітня 2009 року ОСОБА_3 подав до ВАТ «СЕБ Банк» заяву, якою повідомив про те, що придбана земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га, має оформитися в забезпечення по кредитному договору № 991 від 15 лютого 2008 року.

24 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до голови правління

ПАТ «Фідобанк» із заявою, якою повідомила про свій намір придбати житловий будинок

АДРЕСА_1 , що знаходиться в заставі банку, за вартістю 100 000 грн, гарантуючи оплату.

Постановою державного виконавця від 25 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49436469 з виконання виконавчого листа

№ 2-1379/11, виданого 04 квітня 2012 року Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СЕБ Банк» боргу в розмірі 902 085,77 грн та судового збору в сумі 1 989,20 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня

2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у справі № 127/17175/17 скасовано рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 04 березня

2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого

2008 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 04 березня 2008 року, суд першої інстанції виходив із того, що третейським судом вирішено питання про визнання права власності на нерухоме майно, що належить до виключної компетенції суду загальної юрисдикції, у зв`язку з чим така справа не підвідомча третейському суду, а оспорюване рішення третейського суду підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи, також встановив, що ОСОБА_1 у 2007 році звернулася до компетентних органів з питання інвентаризації будинку, а саме уклала договір-замовлення № КВ-0005097 від 20 вересня 2007 року, де в графі замовник значиться - ОСОБА_1 ; у наряд-завданні по замовленню № КВ-0005097 в графі замовник значиться ОСОБА_1 ; у договорі-замовленні № КВ-0008773 від 25 грудня 2007 року на видачу свідоцтва про право власності в графі замовник значиться ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У розглядуваній справі предметом позову є вимоги про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, на підставі яких за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із житлового будинку під літ. «А», підвалу «п/А», загальною площею 201,7 кв. м, житловою площею 80,4 кв. м., та визнання права власності на вказаний будинок за позивачем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки, на якій за її участі збудований спірний житловий будинок, а тому безпідставне оформлення права власності за ОСОБА_3 порушує її права на земельну ділянку та житловий будинок.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

При цьому апеляційний суд встановив, що спірний житловий будинок був переданий в іпотеку ВАТ «СЕБ Банк», яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ «Фідобанк» та правонаступником якого, як іпотекодержателя, є ТОВ «Спектрум Ессетс», а тому визнання за

ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно порушуватиме права вказаного товариства.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явила позов лише до ОСОБА_3 , тоді як ПАТ «Фідобанк» залучене до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

За відсутності відповідної заяви ОСОБА_1 про залучення

ПАТ «Фідобанк» до участі у справі в якості співвідповідача суд не вправі був самостійно вчинити такі процесуальні дії.

Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи, однак у зв`язку із цим посилання суду апеляційної інстанції на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог є передчасним.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого

2022 року у справі № 199/4585/18, яка прийнята після подання касаційної скарги ОСОБА_1 , та підлягає врахуванню згідно положень частини третьої статті 400 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України суд змінює судове рішення повністю або частково, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте фактично, встановивши неналежний суб`єктний склад учасників справи, мотивував своє рішення ще й недоведеністю позовних вимог. В той час, як висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справі.

Посилання заявника на безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження та не зазначення мотивів відхилення клопотання про закриття апеляційного провадження підлягають відхиленню, враховуючи наступне.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд в ухвалі від 24 травня 2021 року, врахувавши, зокрема вказівки Верховного Суду у постанові від 21 квітня 2021 року, навів мотиви для поновлення строку апеляційного оскарження, з якими погоджується і колегія суддів.

За таких обставин, не підлягало задоволенню клопотання позивача про закриття апеляційного провадження, мотивоване безпідставним поновленням строку на апеляційне оскарження.

Аргументи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Спектрум Ессетс», є помилковими, оскільки вказане товариство набуло права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 991 від 15 лютого 2008 року, виконання якого забезпечено, зокрема переданням в іпотеку спірного будинку.

Таким чином, висновки апеляційного суду не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 від 02 лютого 2021 року у справі

№ 925/642/19, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 637/105/17, у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, від 30 березня 2016 року у справі

№ 6-265цс16, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, на які заявник посилався як на підставу касаційного оскарження.

За таких обставин, постанову Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року необхідно змінити, шляхом зміни її мотивувальної частини з урахуванням висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду про те, що підставою для відмови у задоволенні позову є неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Колегія судів не вбачає підстав надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги, оскільки висновки судів по суті вирішення спору, про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду