ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/16992/19

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О. С., про визнання договору недійсним.

Рішенням від 30 жовтня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва позов задовольнив.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06 травня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за реєстровим № 655.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 384,20 грн судового збору.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 384,20 грн.

Постановою від 28 квітня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Ореховським М. Л. , залишив без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року залишив без змін.

Додатковою постановою від 24 червня 2021 року Київський апеляційний суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

У решті позову відмовив.

Верховний Суд постановою від 22 серпня 2022 року касаційну скаргу адвоката Ореховського М. Л. в інтересах ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишив без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишив без змін.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Шпортила Я. І. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу понесених позивачем судових витрат на правову (правничу) допомогу, разом з клопотанням про поновлення строку на звернення із заявою.

Заява мотивована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції понесений ОСОБА_1 становить 20 000,00 грн, що повністю відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, який подано ОСОБА_1 разом з відзивами на касаційні скарги.

Копія заяви з додатками надіслана відповідачам.

До Верховного Суду 23 вересня 2022 року надійшли заперечення адвоката Ореховського М. Л. в інтересах ОСОБА_3 проти стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, мотивовані тим, що ОСОБА_3 не порушував права позивача, однак не міг уникнути судового розгляду та відповідно витрат на нього. Спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , а тому заява позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу не підлягає задоволенню в частині вимог до ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Щодо строку на подання заяви

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу було викладено клопотання адвоката Шпортило Я. І. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.

У клопотанні адвокат Шпортило Я. І. в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що докази фактичної оплати послуг з правничої допомоги будуть надані протягом 5-ти днів з дня винесення судового рішення та підписання відповідного акта прийому-передачі.

Тому суд касаційної інстанції не вирішував питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , оскільки це клопотання має бути вирішено після надання заявником додаткових документів.

Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2022 року касаційні скарги адвоката Ореховського М. Л. в інтересах ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ОСОБА_2 на додаткову постанову залишив без задоволення.

12 вересня 2022 року адвокат Шпортило Я. І. в інтересах ОСОБА_1 направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу понесених позивачем судових витрат на правову (правничу) допомогу, у якій викладено клопотання про поновлення строку на подання заяви.

Клопотання про поновлення строку мотивував тим, що про постанову Верховного Суду дізнався лише 09 вересня 2022 року після оприлюднення її в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Аналіз клопотання свідчить, що строк на подання доказів понесення судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції пропущений з поважних причин, а тому клопотання підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

У вересні 2022 року адвокат Шпортило Я. І. в інтересах ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат від 25 червня 2021 року, опис послуг, що надані адвокатським бюро від 25 червня 2021 року, договір про надання правничої допомоги від 01 квітня 2019 року; протокол узгодження договірної ціни від 01 квітня 2019 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 09 вересня 2022 року № 1277385, акт приймання-передачі послуг № 24 від 09 вересня 2022 року до договору про надання правничої допомоги від 01 квітня 2019 року; рахунок-фактуру від 09 вересня 2022 року № СФ-0000009, квитанцію від 10 вересня 2022 року № 0.0.2669264697.1, банківську виписку з рахунку Адвокатського бюро «Ярослава Шпортило» від 12 вересня 2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000749, роздруківку з Реєстру адвокатів та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповіді на відзив, наданій адвокатом Ореховським М. Л. в інтересах ОСОБА_3 , зазначено про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та значенням справи для сторони (а. с. 155-164 т. 4).

У письмових поясненнях, наданих ОСОБА_2 також зазначено про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, та значенням справи для сторони (а. с. 233-234 т. 4).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак зазначені клопотання адвоката Ореховського М. Л. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не містять належного обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не доведено їх неспівмірності.

З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань поданої заяви та доданих до неї документів, а також заперечень відповідачів проти задоволення відповідної заяви, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви адвоката Шпортила Я. І. в інтересах ОСОБА_1 та стягнення з відповідачів на користь позивача по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскарженого судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року зупинив дію рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, слід поновити дію цих судових рішень.

Керуючись статтями 127, 137, 141, 270, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду