ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 641/11400/13-ц

Описова частина

28 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А., в якій просив:

- визнати неправомірною постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2021 року № 65172164;

- зобов`язати приватного виконавця усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті рішення щодо виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого 23 листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Скарга мотивована тим, що 15 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д. А. було відкрито виконавче провадження № 65172164 з примусового виконання виконавчого листа № 641/117400/13-ц, виданого 23 листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, яким на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором в іноземній валюті звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 2 857 334 грн.

Вказану постанову отримано скаржником лише 19 травня 2021 року під час особистого прийому у приватного виконавця.

ОСОБА_1 вважає постанову про відкриття виконавчого провадження такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки виконавчий документ пред`явлено до примусового виконання після спливу строку для його пред`явлення, а також сторонньою особою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк пред`явлення виконавчого листа перервався пред`явленням його до примусового виконання у грудні 2017 року, однак почався знову, оскільки виконавчий документ було повернуто 23 вересня 2020 року, тому саме з цієї дати починається перебіг трирічного строку для його пред`явлення до виконання. Оскільки із заявою про прийняття виконавчого документа до примусового виконання стягувач повторно звернувся 05 квітня 2021 року, визначений законом трирічний строк не сплив, тому приватний виконавець правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також суд вказав, що зміна організаційної-правової форми юридичної особи стягувача на момент видачі виконавчого документа не може свідчити про пред`явлення виконавчого документа сторонньою особою.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

25 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Заявник, зокрема, вказує на те, що про час та місце судового розгляду, призначеного апеляційним судом на 26 липня 2022 року, його повідомлено не було.

У вересні 2022 року від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій банк просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.

19 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 23листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 641/11400/13-ц, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №014/02/3-1300-06 від 11серпня 2006 у розмірі 285185,37 доларівСША, що еквівалентно 2 279 486,64 грн, звернутостягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 136,8 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Зубарєвим І. Ю. 08 вересня 2004року за №8099, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 2 857 334 грн.

Строк пред`явлення виконавчого листа № 641/11400/13-ц до виконання - 3 роки; боржник: ОСОБА_1 ; стягувач: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 23321095)

Постановою заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові ГТУЮ у Харківській області Бардіним І. С. від 11 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55261696 з виконання виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 23 листопада 2016 року.

Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рейнвальд Ю. С. від 23 вересня 2020 року виконавчий лист № 641/11400/13, виданий 23 листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, повернуто стягувачу ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, 05 квітня 2021 року стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до приватного виконавця Бабенка Д. А. із заявою про прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого 23 листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, додавши в тому числі і оригінал виконавчого документа.

Указана заява із додатками отримана приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д. А. 15 квітня 2021 року.

15 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65172164 з виконання виконавчого листа № 641/11400/13-ц, виданого 23 листопада 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

У відповідності до частини 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частини перша, друга статті 450 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року призначено до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11-20 год. 19 травня 2022 року.

Судове засідання Полтавського апеляційного суду, призначене на 19 травня 2022 року, не відбулося. Розгляд справи було відкладено на 26 липня 2022 року.

Разом із тим, відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 26 липня 2022 року в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи міститься телефонограма, у відповідності до якої 19 травня 2022 року о 15:30 год секретарем судового засідання повідомлено в телефонному режимі скаржника ОСОБА_1 про те, що судове засідання відкладено на 26 липня 2022 року о 10 год 40 хв., про що складено відповідну телефонограму (а. с. 3, том 2).

Проте, згідно із частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом) суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, за загальним правилом повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Тому відсутні визначені цивільним процесуальним законом докази належного повідомлення скаржника ОСОБА_1 про призначений розгляд справи апеляційним судом на 26 липня 2022 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності скаржника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Особа, яка звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця - ОСОБА_1 у судовому засіданні 26 липня 2022 року, коли апеляційним судом було ухвалено оскаржуване судове рішення, був відсутнім.

ОСОБА_1 як на підставу своєї касаційної скарги посилається, зокрема, на розгляд судом апеляційної скарги без його участі.

У відповідності до частини четвертої статті 401 ЦПК України Суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справискасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт п`ятий частини першої статті 411 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду