ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 804/101/13-а

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано 5 приписів від 22.11.2012 без номерів «Про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт», які складені головним державним інспектором відділу контролю та державного нагляду Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Потапенком О.Г. за результатами позапланової перевірки, проведеної в приміщеннях вбудованого магазину, розташованого в будинку АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 11.12.2012 за №№ 1704, 1705, 1706, 1707, 1708;

- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишено без змін.

01 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 01.03.2016 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/101/13-а.

Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №804/101/13-а

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 804/101/13-а.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, проте ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 804/101/13-а про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції не є таким судовим рішення.

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідачем, до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було, що не перешкоджає її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Приписами частин 1, 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання, чи можна в контексті приписів частини 1 статті 361 КАС України вважати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, яка набрала законної сили, судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, законодавець однозначно визначив, яке судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами, - це судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.

Статтею 241 КАС України визначено види судових рішень. Частиною зазначено статті встановлено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Відповідно до частини 3 статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Положенням частини 4 статті 241 КАС України встановлено, що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Приписами частини 5 статті 241 КАС України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Згідно із частиною 1 статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Аналізуючи наведені норми процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 800/98/17 (провадження № 11-124заі20) зазначила, що закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог, ухвалення додаткового судового рішення та вирішення вимог апеляційної й касаційної скарг.

Отже, при наявності судового рішення, яким закінчено розгляд справи і спір вирішено, особа не може ініціювати його повторний розгляд у суді

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/101/13-а) фактично намагається ініціювати повторний розгляд його вперше поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у цій справі.

В той же час, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/101/13-а не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, адже така ухвала не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи в розумінні частини першої статті 361 КАС України, оскільки позивач за наявності встановлених КАС України підстав, не позбавлений права повторного звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами саме постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/101/13-а.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/101/13-а).

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 за нововиявленими обставинами у справі № 804/101/13-а, правильно застосував положення статей 361, 368 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Водночас посилання позивача щодо наявності правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.09.2021 у справі № 305/402/16-ц, є безпідставними, оскільки наведені в поясненнях до касаційної скарги цитати з цієї постанови є викладенням висновків суду, які стосуються встановлених під час розгляду відповідної справи фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів та не стосуються питання неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалив рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,