ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/13202/23

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) 19 липня 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2022 року № 1309500-2409-2209 на суму 514 712,48 грн, № 1309499-2409-2209 на суму 264 140,80 грн, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежами земельний податок з фізичних осіб;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26 квітня 2023 року № 0004008-1305-2201;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1116/22-01-13-05-16 про опис майна у податкову заставу, та зняти податкову заставу.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2023 року у справі № 560/13202/23, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, визнавши неповажними причини пропуску ФОП ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2022 року № 1309500-2409-2209, № 1309499-2409-2209, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежами земельний податок з фізичних осіб, позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2022 року № 1309500-2409-2209, № 1309499-2409-2209, залишив без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Приймаючи рішення про залишення у відповідній частині позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду, суди передніх інстанцій виходили з того, що предметом оскарження у цій адміністративній справі є податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2022 року № 1309500-2409-2209 та № 1309499-2409-2209, які оскаржувалися позивачем до ДПС України в адміністративному порядку про результати розгляду якої позивач 14 березня 2023 року отримав відповідь. Натомість звернення позивача до суду з метою оскарження спірних податкових повідомлень-рішень відбулося лише 19 липня 2023 року, з пропуском передбаченого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України місячного строку звернення до суду та після спливу значного періоду часу після зміни судової практики відповідно до постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19. Суди відхилили посилання позивача на 1095-денний строк давності, зазначивши, що право на звернення до суду залежало виключно від нього, а його невикористання було наслідком власної пасивної поведінки.

4. 08 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року. Покликається на виявлення істотних нововиявлених обставин, які не були встановлені судом під час розгляду справи, так як не були і не могли бути відомі позивачу на той час. Такими обставинами зазначає перебування 14 березня 2023 року ОСОБА_1 у лікувальній установі у іншому місті, що унеможливлювало отримання ним того дня рішення за результатами розгляду скарги. Зазначає, що позивачу відповідні поштові відправлення не надходили, а підпис у повідомленні про вручення кореспонденції вчинений сторонньою особою. Крім того зазначає, що відповідно до інформації АТ «Укрпошта» відомості щодо вказаних поштових відправлень у автоматизованій системі відстеження не збереглись, що ставить під сумнів доводи податкового органу.

Позивач вважає, що наведені ним обставини є істотними та вважаються нововиявленими для переоцінки факту пропуску ним строку звернення до суду з вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень. Зважаючи на це вважає, що наявні підстави для перегляду ухвали суду від 13 вересня 2023 за нововиявленими обставинами та задоволення позовних вимог в цій частині.

5. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у задоволенні заяви позивача про перегляд ухвали від 13 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовлено, а вказану ухвалу залишено в силі.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 560/13202/23 відмовлено.

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області скасовано.

Заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року задоволено.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 560/13202/23 в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 1309500-2409-2209 та № 1309499-2409-2209 скасовано.

Справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

7. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду апеляційної інстанції, через систему «Електронний суд» відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року та залишити в силі ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року.

8. Ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

8.1 Водночас вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 560/13202/23.

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

10. Станом на час розгляду справи, відзиву від позивача на касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі. При цьому Суд враховує, що позивач отримав ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується даними від підсистеми «Електронний суд».

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди попередніх інстанцій установили, що після залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів на підтвердження поважності причин його пропуску позивач у вересні 2023 року подав відповідну заяву.

12. Вирішуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, встановлено, що предметом оскарження є, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2022 року, які позивач до цього оскаржив у адміністративному порядку.

13. Судом першої інстанції встановлено, а також попереднім складом суду, що рішення ДПС України за результатами розгляду скарги позивача було направлене рекомендованим поштовим відправленням за його податковою адресою та отримане 14 березня 2023 року.

14. Позивач звернувся до суду 19 липня 2023 року, тобто із пропуском місячного строку після закінчення процедури адміністративного оскарження.

15. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на примірнику відповіді на скаргу, який наданий самим позивачем до суду разом з позовом, наявна відмітка з вхідним номером від 14 березня 2023 року.

16. Станом на цей час позивач посилається на те, що рішення ДПС України за результатами розгляду скарги фактично ним 14 березня 2023 року не отримувалось, оскільки поштове відправлення було отримане сторонньою особою і не було передане йому, що також встановлено за результатами службових розслідувань у 2025. Крім того, 14 березня 2023 року він знаходився у лікувальній установі, про що складені консультативні висновки.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами не спростовується факт отримання позивачем відповіді на скаргу 14 березня 2023 року, а обставини щодо організації отримання поштової кореспонденції за місцем провадження позивачем діяльності перебувають у сфері його власного контролю. Суд також зазначив, що про факт перебування на лікуванні 14 березня 2023 року позивачу було відомо ще на час первісного розгляду справи у 2023 році, а тому наведені обставини не є такими, що об`єктивно не були або не могли бути йому відомі, і фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів.

У той же час, на думку суду, зазначене позивачем не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Враховуючи викладене, обставини, на які посилається позивач, не змінюють правове регулювання спірних відносин, не доводять факт судової помилки при розгляді спору/питання дотримання строків та не спростовують висновки суду, відображені в ухвалі від 13 вересня 2023 року.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходив із того, що нововиявленими можуть бути не лише обставини, які прямо встановлюють протилежні факти порівняно з покладеними в основу судового рішення, а й обставини, що ставлять під обґрунтований сумнів визначальні для його ухвалення фактичні висновки суду.

Суд визнав, що наведені позивачем обставини відповідають критеріям істотності та могли вплинути на висновок про отримання ним рішення ДПС України 14 березня 2023 року.

Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про пропуск строку звернення із заявою, оскільки акт службового розслідування складено 2 грудня 2025 року, а заяву подано 8 грудня 2025 року, тобто в межах тридцятиденного строку. Водночас відповідач не надав доказів того, що позивачу могло бути відомо про відповідні обставини раніше. Ненаведення цих обставин в інших провадженнях суд не визнав таким, що спростовує їх нововиявлений характер, пославшись на інший предмет цих проваджень та встановлення відповідних обставин уже після зазначених звернень.

Стосовно суперечності номера поштового відправлення, яким фактично пересилалося рішення ДПС України (№ 0405352868957 за версією відповідача, на противагу номерам № 3160100913842 та № 3160100941684, зазначеним позивачем), суд розцінив як додатково підтверджує обґрунтованість сумнівів позивача щодо обставин вручення та зайвий раз свідчить на користь необхідності повторного дослідження цього питання судом першої інстанції з наданням сторонам можливості подати докази щодо кожного із зазначених відправлень, а не є самостійною підставою для відмови в перегляді судового рішення.

Також зазначив, що перебування позивача на лікуванні не є єдиною обставиною, на яку той посилався.

Наведені відповідачем правові позиції стосуються загального обов`язку суб`єкта забезпечити отримання кореспонденції за задекларованою адресою, тоді як предметом заяви позивача є обставини щодо конкретного факту вручення поштового відправлення особі, повноваження якої на отримання кореспонденції, адресованої фізичній особі позивачу, за наведеними позивачем даними, не встановлені. Це питання підлягає перевірці судом першої інстанції з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, а не може бути вирішене на етапі розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на користь лише однієї зі сторін.

Суд урахував, що рукописний запис «Вх. № 111 14 березня 2023 року» на копії рішення ДПС України не містить відомостей про особу, яка його внесла, підпису та суб`єкта реєстрації, а тому сам собою не може беззаперечно підтверджувати особисте отримання рішення позивачем зазначеної дати.

Щодо посилання відповідача на сумніви в об`єктивності актів службових розслідувань, складених за ініціативою позивача, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що заперечення проти доказової сили конкретних документів є питанням оцінки доказів по суті, яке підлягає перевірці судом першої інстанції під час нового розгляду справи в оскаржуваній частині, і не може бути підставою для відмови в самій можливості такого розгляду на стадії вирішення питання про наявність нововиявлених обставин.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, відмовляючи у перегляді судового рішення, фактично здійснив оцінку достовірності поданих заявником доказів та наперед дійшов висновку про недоведеність відповідних обставин, обмежившись відтворенням позиції відповідача. Водночас при вирішенні питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен насамперед встановити, чи є наведені заявником обставини істотними для справи та чи могли вони вплинути на висновки суду, покладені в основу рішення, яке переглядається, не підміняючи цим саму процедуру повторного розгляду справи по суті.

Апеляційний суд визнав зазначені критерії у даному випадку наявні, а наведені у відзиві заперечення відповідача стосуються переважно питань, які підлягають з`ясуванню під час нового розгляду справи в оскаржуваній частині, а не спростовують самої наявності підстав для такого розгляду.

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 13 вересня 2023 року, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та незастосування частини четвертої цієї статті.

Стверджує, що апеляційний суд застосував зазначені норми без урахування сформованих Верховним Судом висновків щодо критеріїв нововиявленої обставини, змісту умови «не були і не могли бути відомі особі», необхідності розмежування нововиявленої обставини та нового доказу, неможливості перегляду остаточного судового рішення на підставі нових доказів щодо вже встановлених судом обставин, недопустимості використання інституту нововиявлених обставин для повторного дослідження та переоцінки обставин, які вже були предметом судового розгляду, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 826/11596/18, постанові від 02 травня 2023 року у справі № 420/20522/21, а також підтверджені найновішою постановою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 640/21015/18.

Наголошує, що апеляційний суд не встановив, яка конкретно фактична обставина не була і об`єктивно не могла бути відома ОСОБА_1 у 2023 році. Позивач стверджує, що особисто не отримував рішення ДПС України 14 березня 2023 року. Проте факт особистого отримання чи неотримання документа за своєю природою не може бути невідомим особі, яка повинна була його отримати. Якщо ОСОБА_1 дійсно не отримував рішення ДПС України 14 березня 2023 року, про факт власного неотримання документа він об`єктивно знав уже на той момент, а не з моменту отримання у 2025 році актів службових розслідувань. Аналогічно факт перебування ОСОБА_1 14 березня 2023 року на обстеженні у м. Львові не міг бути невідомим самому ОСОБА_1 .

На переконання скаржника, отримані у 2025 році акти службових розслідувань, відповіді Укрпошти та медичні документи є новими доказами, а не нововиявленими обставинами. Апеляційний суд помилково ототожнив момент обізнаності особи про фактичну обставину з моментом отримання додаткового доказу на її підтвердження.

Відповідач також заперечує наявність суперечностей щодо ідентифікатора поштового відправлення та зазначає, що виникнення сумнівів у правильності раніше встановленого факту не є самостійною підставою для перегляду за нововиявленими обставинами. Вважає, що апеляційний суд фактично допустив повторне встановлення факту вручення рішення ДПС України, вже встановленого під час первісного розгляду справи, та переніс перевірку відповідності заявлених обставин критеріям статті 361 КАС України на майбутній розгляд, хоча це питання мало бути вирішене до скасування судового рішення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Водночас, частиною третьою статті 341 КАС України обумовлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Відповідач у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 361 КАС України. Перевіряючи цей довід, необхідно з`ясувати, чи могла ухвала, про перегляд якої просив позивач, бути переглянута за нововиявленими обставинами. Саме з цього починається застосування статті 361 КАС України, тому це питання охоплюється доводами касаційної скарги.

25. Отже, ключове питання в цій справі таке: чи може бути переглянута за нововиявленими обставинами ухвала суду, якою позов залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Лише за позитивної відповіді на нього виникає потреба оцінювати, чи є нововиявленими обставини, на які посилається позивач.

26. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

27. У відповідності до частини першої статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

28. Положеннями статті 365 КАС України визначено порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

29. Так, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення (частина перша статті 365 КАС України).

30. Відповідно до частини другої статті 365 КАС України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

31. Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. При цьому законодавець однозначно визначив, яке судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами, - це судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, а також до суду якої інстанції і у яких випадках подається заява.

32. Вирішуючи питання, чи можна в контексті приписів частини першої статті 361 КАС України вважати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (про залишення позову без розгляду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень), яка набрала законної сили, судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, колегія суддів виходить з такого.

33. Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства, який є обов`язковим до виконання на всій території України.

34. Згідно з пунктами 12 - 15 частини першої статті 4 КАС судовим рішенням є рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції. Рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги; ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.

35. Статтею 241 КАС України визначено види судових рішень. Частиною зазначено статті встановлено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

36. Відповідно до частини третьої статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

37. Положенням частини четвертої статті 241 КАС України встановлено, що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови.

38. Приписами частини п`ятої статті 241 КАС України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

39. Згідно із частиною першою статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

40. Аналізуючи наведені вище норми, зокрема, Велика Палата Верховного Суду неодноразово, але не виключно, зокрема, у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 800/98/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 9901/141/20 зазначила, що закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог, ухвалення додаткового судового рішення та вирішення вимог апеляційної й касаційної скарг.

41. Так, відповідно до частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 243 КАС України, яка передбачає порядок ухвалення судових рішень, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Окремим документом викладаються ухвали з питань: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об`єднання справ та роз`єднання позовних вимог; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз`яснення судового рішення; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду.

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

42. Так, відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

43. Пункті 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

44. Частиною четвертою статті 240 КАС України встановлено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

45. Аналіз наведених вище норм КАС України свідчить про те, що процесуальний закон не передбачає постановлення судом першої інстанції іменем України ухвали, зокрема, про залишення без розгляду позовної заяви, а тому не може вважатися рішенням, яким закінчено розгляд справи по суті в розумінні положень частини першої статті 361 цього Кодексу.

46. Водночас, Суд звертає увагу, що у справі № 800/98/17 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи ухвалу про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення, виходила з того, що така ухвала не перешкоджала повторному зверненню з позовом до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких його залишено без розгляду (частина третьої статті 155 КАС України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої та частині четвертій статті 240 КАС України, - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Тому вона не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, і не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 47).

47. В межах встановлених обставин цієї справи, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження ППР, залишено без розгляду на підставі статті 123 КАС України, що не було перешкодою позивачу повторно звернутися з цим позовом до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

48. Оскільки суд цією ухвалою вирішив виключно процесуальне питання (зокрема, питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою), не надаючи оцінки обставинам, що стосуються предмета позову, та не вирішуючи позову по суті заявлених вимог, колегія суду вважає, що ця ухвала не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а тому відповідно до частини першої статті 361 КАС не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами.

49. Аналогічна правова позиція та правовий підхід щодо окресленого питання додатково висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого та 20 травня 2020 року у справі № 800/98/17 (провадження № 11-1197заі19, 11-124заі20), постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 9901/141/20 (провадження № 11-520заі21).

50. Таким чином, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року про залишення позову без розгляду не є рішенням, яким закінчено розгляд справи по суті, тобто не є об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами в розумінні частини першої статті 361 КАС України. Залишення цієї ухвали без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року не змінює її процесуальної природи.

51. Близьку за змістом позицію та підхід щодо застосування положень частини першої статті 361 КАС України, викладено також у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2023 року у справі № 640/8780/21, від 29 березня 2023 року у справі № 804/101/13-а, від 13 вересня 2023 року у справі № 260/4603/20, від 31 березня 2026 року у справі № 520/24639/23.

52. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам, якими позивач обґрунтовував заяву, не врахували зазначеної передумови перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

53. Водночас така помилка суду першої інстанції не спростовує правильності його висновку про відмову в задоволенні заяви по суті, оскільки процесуальне законодавство містить підставу для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами тільки закінчення строку встановленого частиною першою статті 363 КАС України і відхилення судом клопотання про його поновлення. Натомість суд апеляційної інстанції, задовольнивши заяву та скасувавши ухвалу від 13 вересня 2023 року, допустив перегляд судового рішення, яке не належить до визначених частиною першою статті 361 КАС України об`єктів такого перегляду.

54. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2023 року у справі № 640/8780/21. Установивши, що ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не є об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами, Верховний Суд зберіг результат відмови в задоволенні відповідної заяви, доповнивши мотивувальну частину судового рішення.

55. Водночас Верховний Суд додатково погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими. Факт отримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги 14 березня 2023 року встановлено ухвалою від 13 вересня 2023 року, яку переглянув суд апеляційної інстанції. Перебування позивача 14 березня 2023 року в лікувальному закладі та обставини отримання ним кореспонденції були або не могли не бути йому відомі під час вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Акти службових розслідувань 2025 року, відповіді АТ «Укрпошта» та медичні документи є новими доказами щодо обставин, які вже були предметом судового розгляду, що в силу частини четвертої статті 361 КАС України не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Подавши заяву про перегляд, позивач фактично намагається повторно ініціювати доказування тих обставин, які підлягали встановленню під час вирішення питання про строк звернення до суду, усуваючи власні недоліки у поданні доказів.

56. Отже, результат вирішення заяви судом першої інстанції є правильним, однак мотивування відмови підлягає доповненню наведеними висновками щодо неможливості перегляду ухвали про залишення позову без розгляду за нововиявленими обставинами.

57. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

58. Частиною четверта статті 351 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

59. З огляду на викладене та повноваження суду касаційної інстанції, передбачені статтями 351, 352 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року скасувати, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2026 року змінити, доповнивши її мотивувальну частину мотивами цієї постанови, а в іншій частині залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд,