ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 46/436-б (127/27098/19)

Вступ.

1. На вирішення Суду поставлено питання розгляду трудового спору між колишнім працівником боржника у справі про банкрутство та його працедавцем-банкрутом у розрізі дати набуття позивачем статусу особи, звільненої з роботи, та обґрунтованості нарахування сум відповідних компенсацій, пов`язаних з відображенням у трудовій книжці позивача факту звільнення.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

2. ОСОБА_1 у липні 2000 року звертався до Замостянського районного суду м. Вінниці з позовом до Державної акціонерної компанії "Укрресурси" (далі - ДАК "Укрресурси") про встановлення відносно нього факту порушення статей 33, 43, 45, 46 Конституції України, стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300 000 грн та просив суд зобов`язати відповідача звільнити його з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з видачею йому трудової книжки або її дублікату, а також повного розрахунку згідно з чинним законодавством.

3. 25.01.2001 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" звільнити ОСОБА_1 з посади заступника директора по будівництву Вінницького заводу "Модуль" на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв`язку з ліквідацією підприємства, з видачею йому дубліката трудової книжки з такими записами: "12.03.1992 року прийнятий на посаду інженера І категорії/технагляд/ дирекції Вінницького заводу "Модуль" Наказ № 46 від 12.03.1992 року; 16.11.1992 року переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.1992 року; 16.11.1992 переведений заступником директора по будівництву Наказ № 185 від 19.11.1992 року". Присуджено до стягнення заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2000 по 01.01.2001 в сумі 3 422,8 грн та судові витрати на суму 151 грн.

4. У подальшому позивач звернувся до Замостянського районного суду м. Вінниці з вимогами про скасування наказу № 25-к від 07.03.2002 року та зобов`язання ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до вимог статей 49-2, 49-4 Кодексу законів про працю України.

5. 01.03.2004 рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці позов задоволено частково. Зобов`язано ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, та провести з ним повний розрахунок.

6. 19.05.2005 ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці роз`яснено рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, а саме, що ДАК "Укрресурси" сама повинна визначитися щодо дати видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу законів про працю України, при цьому провести з ним повний розрахунок.

7. У зв`язку з невиконанням боржником рішень судів, зокрема і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, позивач звертався до Європейського суду з прав людини.

8. 17.07.2014 рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", зокрема, постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалених на користь заявників, у т.ч. ОСОБА_1 , які підлягають виконанню, та виплатити по 2 000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

9. 01.12.2015 ліквідатор ДАК "Укрресурси" Давидюк Т.П. видав Наказ № 1, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 08.05.2012 на 01.12.2015, як на підставу такого звільнення послався на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001. У відповідності до вказаного Наказу ліквідатором Давидюком Т.П. було внесено до трудової книжки позивача відповідний запис про його звільнення з 01.12.2015.

10. 24.05.2016 постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 127/3844/16-а вирішено включити до трудового стажу позивача у ДАК "Укрресурси" період з 01.12.2015 по 26.12.2015.

11. У подальшому позивач звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК "Укрресурси" про зобов`язання змінити у трудовій книжці дату звільнення, в якій просив зобов`язати відповідача в межах виконання саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 видати наказ про його звільнення з 26.12.2015, про що внести відповідний запис в трудову книжку.

12. 11.01.2017 заочним рішенням Вінницького міського суду зобов`язано відповідача видати наказ про звільнення позивача з 26.12.2015 року, про що внести відповідний запис у трудову книжку.

13. 06.09.2017 на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2017 ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача з 01.12.2015 на 26.12.2015.

Подання до суду позовної заяви.

14. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з наступними позовними вимогами (т. 1, а.с. 4):

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 та статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена;

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" - арбітражного керуючого Куделю М.О. на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02 та рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 надати йому офіційну довідку про всю суму залишку боргу повного розрахунку перед ним у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.04.2018 по 05.10.2019 в розмірі 396 000 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,80 грн, а всього 1 491 000,80 грн.

15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 та від 01.03.2004 всупереч рішенню Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 не виконані, ОСОБА_1 у належний спосіб не звільнений. Позивач вважає, що ДАК "Укрресурси" в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України повного розрахунку з ним не провів, отже, в силу статті 47 КЗпПУ він має право на компенсацію.

16. 29.07.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б (127/27098/19) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

17. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції послався на повне виконання рішення ЄСПЛ від 17.04.2014 № 25663/0, що підтверджується копією довідки Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 65/20.1/23 від 24.07.2017, недоведеність позивачем вимог в частині стягнення моральної шкоди та безпідставне нарахування сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За висновком місцевого господарського суду, заборгованість по заробітній платі та інші належні при звільненні суми були виплачені позивачеві в розмірі 1 900 147, 03 грн, а нарахування середнього заробітку при звільненні на середній заробіток при звільненні чинне законодавство не передбачає.

18. 28.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) залишено без змін.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що процес звільнення працівника не може бути нескінченним і роботодавець фізично не може видавати свої накази одночасно з прийняттям судом рішення, а зобов`язаний виконати рішення належним чином вірно вказавши дату звільнення. Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка була отримана позивачем 25.12.2016 року і саме вказана дата є належною датою його звільнення.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем, що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016 року, тобто після офіційної дати звільнення на користь позивача перераховано 1 188 937, 30 грн.

Позивачем не надано доказів того, що розмір сум, які відповідач повинен був сплати йому при звільненні, є більшими, ніж 1 900 147,03 грн, та не вказано, в якій саме частині відповідач із ним не розрахувався.

Стосовно відмови в позові у частині відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 12.12.2022 ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19); ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на 19.09.2017 - дату отримання трудової книжки, відповідно до рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 та Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, з наданням довідки про залишки боргу, згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій справі.

21. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосуванню практики Європейського суду", статті 46, частин першої та четвертої статті 75 ГПК України, а також їх застосування без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 802/292/17-а (провадження № К/9901/4966/18), від 31.07.2019 у справі № 0240/3698/18-а (адміністративне провадження № К/9901/14508/19) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

22. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на допущені судами попередніх інстанцій порушення при розгляді справи, а саме:

- суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули його зменшенні позовні вимоги, натомість, розглядали ті вимоги, на яких позивач вже не наполягав, подавши відповідну заяву до суду;

- апеляційний суд неправильно застосував норми частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, не здійснив аналізу повноти записів у трудовій книжці, її оформлення, відповідність редакцій запису в ній і в наказі № 1 від 01.12.2015 та рішенні Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001;

- судом не враховано зміст ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005, якою встановлений порядок і спосіб виконання рішення суду від 01.03.2004, оскільки наказ ліквідатора від 06.09.2017 про зміну дати в наказі № 1 від 01.12.2015 виданий на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, а не рішення суду від 01.03.2004;

- суди не звернули уваги на неправильність оформлення записів у трудовій книжці, оскільки запис про звільнення з 26.12.2015 зроблено в графі "Відомості про нагородження", а не в графі "Відомості про роботу";

- суди дійшли помилкових висновків про те, що сума 1 900 147,03 грн є остаточною сумою повного розрахунку, оскільки низкою судових рішень, зокрема, постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2021 у справі № 127/12474/16-ц та в постанові від 05.05.2021 у справі № 127/937/17 з ДАК "Укрресурси" стягнуто кошти, які не ввійшли і не могли бути включені в суму 1 900 147,03 грн;

- у порушення частини четвертої статті 75 ГПК України апеляційний суд не звернув увагу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у цій же справі, якою визнано вимоги ОСОБА_1 у справі про банкрутство з урахуванням раніше виплаченої Міністерством юстиції України суми 1 900 147,03 грн;

- відмовляючи у вимозі до ліквідатора надати довідку Уповноваженому про залишок невиплаченого боргу, що визнаний постановою ПАГС від 06.12.2021 у цій справі та чинними рішеннями суду, суд порушив вимоги статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду", бо за нормами цієї статті ліквідатор зобов`язаний надавати інформацію Уповноваженому про вжиття ним Додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема, про суму залишку боргу та міри зобов`язального характеру і тому, що згідно рішення ЄСПЛ це є невиконаний обов`язок держави.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

23. Міністерство економіки України звернулось до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті у повній відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що процес звільнення працівника не може бути нескінченним і роботодавець фізично не може видавати свої накази одночасно з прийняттям судом рішення, а зобов`язаний виконати рішення належним чином вірно вказавши дату звільнення. Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка була отримана позивачем 25.12.2016 року і саме вказана дата є належною датою його звільнення.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем, що йому перераховано 1 900 147,03 грн, зокрема 04.08.2016 року, тобто після офіційної дати звільнення на користь позивача перераховано 1 188 937, 30 грн.

Позивачем не надано доказів того, що розмір сум, які відповідач повинен був сплати йому при звільненні, є більшими, ніж 1 900 147,03 грн, та не вказано, в якій саме частині відповідач із ним не розрахувався.

Стосовно відмови в позові у частині відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань.

27. Судова колегія вважає зазначені висновки передчасними з огляду на таке.

28. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами наявний трудовий спір, пов`язаний зі звільненням позивача, внесенням записів про звільнення до трудової книжки та, відповідно, виплати належних йому при звільненні сум.

29. Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

30. Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

31. Частиною п`ятою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

32. Таким чином, для застосування наведеної норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки (аналогічна позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 761/18931/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 2-362/11/0408, від 14.07.2021 у справі № 569/6979/20, від 17.02.2022 у справі № 554/4570/20).

33. У той же час, порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 47 Кодексу законів про працю України України).

34. Так, пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (із наступними змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

35. Виходячи з аналізу наведених норм, день звільнення може не співпадати з днем видачі трудової книжки, а як санкція за таку затримку законодавцем передбачено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

36. Таким чином, у межах спірних трудових відносин судам слід належним чином дослідити та встановити як день звільнення, так і фактичну дату видачі трудової книжки.

37. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

38. Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

39. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

41. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

42. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

43. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

44. Водночас, як вбачається з матеріалів цієї справи, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися приписів наведених вище норм, не дослідили належним чином наявні у справі докази та доводи сторін.

45. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ДАК "Укрресурси" про зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 491 000,80 грн.

46. 27.01.2020 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області справу № 127/27098/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси".

47. 02.03.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято справу № 127/27098/19 до розгляду в межах справи № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" та призначено підготовче засідання.

48. За змістом частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

49. Однак, з оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 не вбачається, що судом розгляд справи здійснювався спочатку, належним чином досліджувались наявні у справі докази, а доводам сторін надавалась правова оцінка.

50. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги та не відобразив у судовому рішенні тих обставин, що позовні вимоги ОСОБА_1 змінювались впродовж судового розгляду.

51. Судом було розглянуто спір без урахування того, що подана у жовтні 2019 року позовна заява (т. 1, а.с. 3) ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

52. Із матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 на виконання вимог ухвали від 07.10.2019 ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, до якої було додано відповідні докази та розрахунки суми відшкодування середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та суми відшкодування моральної шкоди, а також подано позовну заяву у новій редакції (т. 1, а.с. 48) з вимогами:

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" змінити дату звільнення у відповідності до рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 та статті 47 КЗпП України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, як про зарахування на посаду, так і про звільнення, виписавши та видавши дублікат трудової книжки;

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 надати офіційну довідку Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ та самому позивачеві про всю суму боргу повного розрахунку перед позивачем, що також визнана ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період затримки з 06.04.2018 по 05.10.2019 в сумі 243 000 грн або на день вирішення судом, а також моральну шкоду в розмірі 1 767 478 грн, а всього суму в 2 010 478 грн.

53. Водночас, як вбачається зі змісту ухвали місцевого господарського суду, предметом розгляду були вимоги первісно поданого позову, що свідчить про неповноту судового розгляду.

54. До того ж, господарський суд першої інстанції залишив поза увагою, що 23.12.2019 ОСОБА_1 була також подана заява про уточнення позовних вимог (зменшення) (т. 1, а.с. 146), відповідно до якої позивач просив суд:

- зобов`язати ліквідатора ДАК "Укрресурси" на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та рішень Замостянського районного суду міста Вінниці від 25.01.2001 та 01.03.2004 змінити дату звільнення з 26.12.2015 в наказі від 06.09.2017 на дату видачі трудової книжки - 19.09.2017, про що внести зміни до дублікату трудової книжки та видати такий дублікат з оформленням відповідних записів;

- стягнути з ДАК "Укрресурси" моральну шкоду у сумі 200 000 грн та 1 000,80 грн витрат на правову допомогу.

55. 27.01.2020 ухвалою, постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати (протокол судового засідання Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27098/19, т. 1, а.с. 147) судом залишено без розгляду подане позивачем уточнення у зв`язку з порушенням строку та порядку подання.

56. Водночас, колегія суддів вважає, що господарський суд, яким справу № 127/27098/19 прийнято до розгляду в межах справи № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси", з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пунктів 1, 3 частини першої статті 177 ГПК України (за якими одними із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин, які підлягають встановленню), повинен був надати зазначеній заяві про уточнення позовних вимог (зменшення) відповідну оцінку в контексті можливості прийняття її до розгляду з урахуванням норм частини чотирнадцятої статті 32 ГПК України.

57. Апеляційний господарський суд не звернув уваги на наведені недоліки ухвали суду першої інстанції та їх не усунув.

58. Верховний Суд акцентує, що у межах спірних трудових відносин судам в залежності від кінцево визначених позовних вимог слід належним чином дослідити та встановити: 1) дату звільнення позивача (з урахуванням кінцево визначених позовних вимог у цій частині та їх обґрунтованості і відповідності трудовому законодавству); 2) фактичну дату видачі трудової книжки; 3) періоди, охоплені раніше прийнятими судовими рішеннями щодо зобов`язання роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

59. Із матеріалів справи вбачається, що в первісній позовній заяві, уточненій позовній заяві та надалі при розгляді справи ОСОБА_1 стверджує про направлення йому 13.09.2017 та отримання 19.09.2017 трудової книжки. Зазначені доводи та надані позивачем докази на їх підтвердження залишилися поза увагою та оцінкою суду.

60. Дослідження наведених обставин та надання їм належної оцінки має значення для правильного вирішення спору з огляду на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні заявлені за період з 06.04.2018 по 05.10.2019.

61. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у матеріалах справи, що розглядається, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2018 у справі № 127/17948/17 про стягнення з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 коштів за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018 в сумі 182 250 грн та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 46/436-б про визнання ОСОБА_1 на момент подачі ним позову у нинішній справі кредитором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" на суму 182 250 грн (вимоги першої черги задоволення), а з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б на загальну суму 3 667 621,26 грн.

62. Водночас, суд апеляційної інстанції, пославшись на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 у справі № 127/25888/16, зазначив, що Вінницьким міським судом Вінницької області чітко встановлено, що датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати 26.12.2015.

63. При цьому, апеляційний суд в оскаржуваній постанові вказав, що жодних інших судових рішень, які б визначали іншу дату звільнення позивача ніж 26.12.2015, матеріали справи не містять.

64. Пославшись на наведені обставини, а також зазначивши, що ліквідатором Менчаком В.В. видано наказ № 06/09/17-1Б від 06.09.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань будівництва Вінницького заводу "Модуль" з 26.12.2015 згідно з п. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з ліквідацією підприємства та змінено дату запису про звільнення у трудовій книжці позивача на 26.12.2015, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 в частині зміни дати наказу відповідачем виконано, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ліквідатора ДАК "Укрресурси", змінити дату його звільнення у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 № 25663/02, рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 і від 25.01.2001 і статті 47 Кодексу законів про працю України, про що внести відповідні записи в дублікат трудової книжки, яка йому направлена, задоволенню не підлягають.

65. Водночас, дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції, як і місцевий господарський суд, не перевірив доводи позивача щодо дати фактичної видачі або невидачі йому саме належним чином оформленої трудової книжки (або її дублікату) та не дав їм оцінки.

66. При цьому апеляційний суд не надав оцінки наявному у справі заочному рішенню Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2018 у справі № 127/17948/17 про стягнення з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 коштів за час затримки виплати середньомісячного заробітку за період з 07.03.2017 по 05.04.2018 в сумі 182 250 грн саме в контексті взаємного зв`язку із заочним рішенням Вінницького міського суду від 11.01.2017 про зобов`язання Державної акціонерної компанії "Укрресурси" видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26.12.2015.

67. Без дослідження та встановлення судом дати фактичної видачі оригіналу належно оформленої трудової книжки або її дублікату виключається можливість зробити висновок про повноту судового розгляду та дотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо оцінки доказів.

68. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Разом з цим колегія суддів зауважує, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає право особи на обґрунтоване рішення.

70. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

71. У вказаному аспекті доцільно також послатись і на висновок Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Месроп Мовсесян проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

72. Однак, враховуючи викладене у цій постанові касаційного суду, ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам щодо законності та обґрунтованості не відповідають.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

73. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

74. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвала Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 46/436-б (127/27098/19) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи (зокрема, в залежності від кінцево визначених позовних вимог слід належним чином дослідити та встановити: 1) дату звільнення позивача (з урахуванням кінцево визначених позовних вимог у цій частині та їх обґрунтованості і відповідності трудовому законодавству); 2) фактичну дату видачі трудової книжки; 3) періоди, охоплені раніше прийнятими судовими рішеннями щодо зобов`язання роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу) та в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

В. Розподіл судових витрат.

76. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду