ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 5019/592/12(918/735/21)

Вступ

1. Фізична особа-підприємець (покупець) уклала із Підприємством (продавець) попередній договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, яке надалі не було відчужено покупцю, а за наслідком проведення в межах справи про банкрутство Підприємства аукціону відчужено на користь Приватного підприємства (переможець аукціону), котре за оспорюваним договором купівлі-продажу відчужило його на користь Товариства.

2. Проте, згодом результати проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладений за його наслідком договір купівлі-продажу майна були визнані судом недійсними, а правовідносини за попереднім договором, за позовом Фізичної особи-підприємця були змінені на правовідносини за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з визнанням Фізичної особи-підприємця як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу в частині 62,23 % від його вартості.

3. Посилаючись на неможливість реалізувати свої права на цілісний майновий комплекс, оскільки наразі майно зареєстроване та перебуває у володінні Товариства, Фізична особа-підприємець звернулася з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного між Приватним підприємством (переможцем аукціону, результати якого визнані недійсними) та Товариством.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця з мотивів неефективності обраного способу захисту порушених прав позивачем, оскільки задоволення позову не відновить стверджуване ним порушене право на майно, яке наразі не зареєстровано за ним на праві власності.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання про те:

- чи є визнання недійсним договору купівлі-продажу ефективним способом відновлення порушеного права особи, яка вважає себе власником відчуженого переможцем аукціону (результати якого та укладений за його наслідком договір визнанні судом недійсними) майна, яке до проведення в межах справи про банкрутство аукціону було предметом продажу за попереднім договором купівлі-продажу, правовідносини за яким згодом на підставі рішення суду були змінені на правовідносини за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, а особу визнано покупцем за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу в частині 62,23 % від його вартості?

6. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неефективності обраного способу захисту порушеного права позивача, виходячи з такого.

7. Господарським судом Рівненської області здійснюється провадження у справі № 5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" (далі - ПП "Кольортех", боржник) про банкрутство, порушене ухвалою від 17.04.2012.

8. 27.08.2021 Фізична особа - підприємець Ніколаєв Давид Борисович (далі - ФОП Ніколаєв Д. Б., позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (далі - ТзОВ "Радивилівмолоко", відповідач 1) та Приватного підприємства "Даві Буд" (далі - ПП "Даві Буд", відповідач 2), в якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2015 № 724, укладений між ПП "Даві Буд" та ТзОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв. м. 2. Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв. м. 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв. м. 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв. м. 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв. м. 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв. м. 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону. 8. Навіс опори металеві, покриття шифер. 9. Стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О. О.

9. Позов ФОП Ніколаєва Д. Б. мотивований набуттям ним прав покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу в частині 62,23 % вартості цілісного майнового комплексу, який за наслідком проведення в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" аукціону з продажу майна банкрута на підставі договору купівлі-продажу майна банкрута від 19.06.2015 № 19/06/15/К був відчужений на користь ПП "Даві Буд", а згодом, за договором купівлі-продажу від 14.07.2015, відчужений відповідачем 1 на користь ТзОВ "Радивилівмолоко".

10. За твердженням позивача, ТзОВ "Радивилівмолоко" не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна, оскільки постановою від 29.08.2016 Рівненський апеляційний господарський суд, залишеною без змін Вищим господарським судом України постановою від 15.11.2016 у цій справі, результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18.06.2015 та договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах від 19.06.2015 № 19/06/15/К визнані недійсними, а ТзОВ "Радивилівмолоко" про майнові права ФОП Ніколаєва Д. Б. на спірне майно було обізнане ще до проведення оспорюваного аукціону, адже на протязі не одного року було орендарем цього майнового комплексі на підставі договорів оренди від 01.05.2012 № 1 та від 01.05.2013 № 10/05, укладених з власником та директором ТзОВ "Радивилівмолоко" Грисюком С. А. з ФОП Ніколаєвим Д. Б. щодо оренди в м. Рівне, за адресою вул. Старицького, буд. 21 приміщення з відображеною у договорі площею.

11. З огляду на наведене, позивач, вважаючи, що мала місце змова ліквідатора ПП "Кольортех" - арбітражного керуючого Михайловського С. В., покупця ПП "Даві Буд" та ТзОВ "Радивилівмолоко" щодо майна, яке вони придбали після проведеного аукціону, на яке наявні права у ФОП Ніколаєва Д.Б., просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2015, укладений між ПП "Даві Буд" та ТзОВ "Радивилівмолоко".

12. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено, зокрема, приписи статей 202, 203, 215, 232, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

13. ТзОВ "Радивилівмолоко" (відповідач 1) у відзиві на позовну заяву позов ФОП Ніколаєва Д. Б. не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що з ухваленням Господарським судом Рівненської області рішення від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12 ФОП Ніколаєв Д. Б. не набув право власності на спірний цілісний майновий комплекс. Відповідач зауважує, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися на момент його укладення, тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення. Водночас станом на 18.06.2015 (дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута) ПП "Кольортех" не мав обмежень щодо реалізації цілісного майнового комплексу на користь ПП "Даві Буд". Також, за твердженням відповідача 1 право власності на спірний цілісний майновий комплекс набуто ним в законний спосіб та він є добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу від 14.07.2015 були дотримані як загальні вимоги чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, так і вимоги до його форми і нотаріального посвідчення, передбачені статтею 657 ЦК України.

14. Крім того, ТзОВ "Радивилівмолоко" зазначає про пропуск позивачем без поважних причин позовної давності для оскарження договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 14.07.2015, з урахуванням чого просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ФОП Ніколаєва Д. Б., оскільки він знав про перебування спірного майна у відповідача 1 з 15.11.2016, тоді як з позовом до суду звернувся лише 28.08.2021.

15. ПП "Даві Буд" (відповідач 2) у письмових поясненнях по суті спору заперечує щодо позову ФОП Ніколаєва Д. Б. та просить суд відмовити у його задоволенні з мотивів безпідставності, необґрунтованості, зазначаючи, зокрема, що спірний цілісний майновий комплекс відчужений ним на користь відповідача 1 в законний спосіб, оскільки на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу були дотриманні як загальні вимоги чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, так і вимоги до його форми і нотаріального посвідчення, передбачені статтею 657 ЦК України. Станом дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута ПП "Кольортех" не мав обмежень щодо реалізації цілісного майнового комплексу на користь ПП "Даві Буд". Законність укладення оспорюваного договору купівлі-продажу підтверджується посвідченням приватним нотаріусом, оскільки згідно пункту 1 частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

16. Також відповідач 2 просить застосувати до вимог позивача наслідки спливу позовної давності, зауважуючи, що її перебіг сплинув 14.07.2018, тоді як ФОП Ніколаєв Д. Б. звернувся з позовом до суду лише 28.08.2021.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. 18.06.2015 у ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" організатором аукціону проведено другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, та включає нерухоме майно, обтяжене іпотекою ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (6 одиниць), та нерухоме майно (огорожу - 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; навіс - опори металеві, покриття - шифер; стелаж залізний), що не є предметом забезпечення; за результатами проведеного аукціону його переможцем визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало за лот найвищу ціну - 334 814, 60 грн, про що організатором аукціону складено протокол від 18.06.2015 № 01-06/15/К та розміщено повідомлення про визнання аукціону від 18.06.2015 таким, що відбувся, на вебсайті Вищого господарського суду України 19.06.2015 за № 45/15.

18. 19.06.2015 за результатами другого повторного аукціону між ПП "Кольортех" в особі ліквідатора Михайловського С. В. та переможцем аукціону - ПП "Даві Буд" укладено договір № 19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) на виконання зобов`язань за яким покупець перерахував на рахунок банкрута грошові кошти на суму 111 604,86 грн, що становить вартість придбаного з аукціону лота за вирахуванням гарантійного внеску в розмірі 223 209,74 грн. Отримані від продажу нерухомого майна банкрута кошти на суму 301 333,14 грн ліквідатором банкрута перераховано на погашення вимог забезпеченого кредитора.

19. 14.07.2015 між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТзОВ "Радивилівмолоко" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, розташований на вулиці Старицького, 21 в місті Рівному.

20. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, зареєстровано 14.07.2015 за TзOB "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015.

21. 19.08.2015 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу, якою залучив ФОП Ніколаєва Д. Б. до участі у справі № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех".

22. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції") та Державна податкова інспекція у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) у справі про банкрутство ПП "Кольортех" звернулись до Господарського суду Рівненської області із заявами про визнання недійсними результатів аукціону від 18.06.2015 з продажу майна ПП "Кольортех".

23. Ухвалою від 09.12.2015 Господарський суд Рівненської області заяву ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута залишив без розгляду; у задоволенні заяви ДПІ у м. Рівному про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" відмовив.

24. 29.08.2016 Рівненський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу Ніколаєва Д. Б. ; ухвалу Господарського суду Рівненської області 09.12.2015 у справі № 5019/592/12 скасував в частині відмови в задоволенні заяви ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех"; прийняв в цій частині нове судове рішення, яким: задовольнив заяву ДПІ у м. Рівному про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех"; визнав недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом від 18.06.2015 № 01-06/15/К; визнав недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 № 19/06/15/К.

25. Постановою від 15.11.2016 Вищий господарський суду України постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 5019/592/12 залишив без змін.

26. У серпні 2016 року ФОП Ніколаєв Д. Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" з позовом про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, в якому, посилаючись на положення статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д. Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 № 6 на правовідносини сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012; визнати права ФОП Ніколаєва Д. Б. як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості.

27. Рішенням від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12 Господарський суд Рівненської області позов задовольнив; змінив правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д. Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.06.2012 № 6 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012; визнав права ФОП Ніколаєва Д. Б. як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Старицького, 21 в м. Рівне з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості.

28. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2018 рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12 залишив без змін.

29. Постановою від 18.04.2019 Верховний Суд залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12.

30. У жовтні 2017 року ФОП Ніколаєв Д. Б. звернувся до суду з позовом до ПП "Кольортех" та ТзОВ "Радивилівмолоко", в якому просив визнати за ним право власності на 2/3 частки цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, 21, що є еквівалентом 62,23 % його вартості.

31. 18.03.2021 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 5019/592/12, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та постановою Верховного Суду від 12.08.2021, яким відмовив повністю у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д. Б. до ПП "Кольортех" та ТзОВ "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу.

32. 03.10.2022 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі № 5019/592/12(918/735/21), яким відмовив у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д. Б. до ТзОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015.

33. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведенням позивачем порушення його прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору та неможливістю фактичного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, адже в рішенні суду від 14.08.2018 у справі № 5029/592/12 встановлені преюдиційні факти щодо набуття позивачем прав покупця у розмірі 62,23 % від вартості, а не набуття ним права власності на частку в спільній частковій власності на нерухоме майно.

34. Також, місцевий господарський суд визнав відсутніми підстави для застосування позовної давності у справі, оскільки вона застосовується лише за наявності порушеного права особи чого в цьому випадку судом не встановлено.

35. Постановою від 18.01.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі № 5019/592/12(918/735/21) залишив без змін.

36. Апеляційний господарський погодився з висновками суду першої інстанції щодо неефективності обраного способу захисту порушених прав позивачем зазначивши, що у разі задоволення заявленого позову не відбудеться нівелювання будь-яких негативних наслідків та не відновиться порушене право чи законний інтерес позивача, на захист якого він подав позов у цій справі.

37. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим посилання ФОП Ніколаєва Д. Б. на статтю 232 ЦК України як підставу для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки позивач не довів наявність умислу у представників ПП "Даві-Буд" чи ТзОВ "Радивилівмолоко" при вчиненні цього договору та наявності самої зловмисної домовленості.

38. 06.03.2023 ФОП Ніколаєв Д. Б. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі № 5019/592/12(918/735/21), в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги заявленого ним позову.

Рух касаційної скарги

39. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5019/592/12(918/735/21) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023.

40. 21.03.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ФОП Ніколаєва Д. Б. про поновлення строку на касаційне оскарження; поновив скаржнику строк для подання касаційної скарги; касаційну скаргу залишив без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків.

41. Ухвалою від 11.04.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 5019/592/12(918/735/21) за касаційною скаргою ФОП Ніколаєва Д. Б. на оскаржені судові рішення; призначив розгляд касаційної скарги на 04.05.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2023.

42. У зв`язку з перебуванням судді Картере В. І. у відпустці, автоматизованою системою суду для розгляду справи № 5019/592/12(918/735/21) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023.

43. 04.05.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу № 5019/592/12(918/735/21) за касаційною скаргою ФОП Ніколаєва Д. Б. на оскаржені судові рішення до провадження; призначив розгляд справи касаційною скаргою ФОП Ніколаєва Д. Б. на раніше визначену дату та час (04.05.2023 о 12 год 00 хв).

44. У судове засідання 04.05.2023 з`явився ФОП Ніколаєв Д. Б., його представники та представники ПП "Кольортех", ТзОВ "Радивилівмолоко", ліквідатора ПП "Кольортех" Михайловського С. В., які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги.

Розгляд клопотань

45. 24.04.2023 до Верховного Суду від ТзОВ "Радивилівмолоко" та ліквідатора Михайловський С. В., ПП "Кольортех" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони, зокрема, просять суд закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФОП Ніколаєва Д. Б., оскільки правові висновки, зроблені Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.

46. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

47. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

48. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

49. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

50. У справі, що розглядається скаржник в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 11.04.2023 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.

51. Проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення юридичного змісту спірних правовідносин (основний критерій подібності), судом встановлено, що висновки у справах наведених скаржником (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 тощо) стосуються з-поміж іншого, зокрема, питання застосування способу захисту порушених прав, ефективності його застосування. Тобто стосуються застосування норм права у правовідносинах, які за змістовим критерієм є подібними з правовідносинами у цій справі.

52. Оскільки правовідносини у справі, що розглядається та у справах наведених скаржником є подібними за змістовим критерієм, клопотання ТзОВ "Радивилівмолоко" та ліквідатора Михайловського С. В., ПП "Кольортех" про закриття касаційного провадження у справі із наведених підстав задоволенню судом не підлягають.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ФОП Ніколаєв Д. Б.)

53. ФОП Ніколаєв Д. Б. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки постанові від 29.08.2016 у справі № 5019/592/12, якою визнано недійними результати аукціону з продажу майна банкрута, оформлені протоколом від 18.06.2015 № 01-06/15-К та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015 № 19/06/15/К;

- оскарженим рішенням порушено інтереси ФОП Ніколаєва Д. Б. за яким визнано права як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Старицького, 21, м. Рівне з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості;

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 14.07.2015 не забезпечить фактичний захист прав позивача;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.07.2015 не направлений на реальне настання правових наслідків. У спірному договорів відсутні відомості про права ФОП Ніколаєва Д. Б. на спірне майно хоча покупець знав про такі права, оскільки орендував у позивача приміщення.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ТзОВ "Радивилівмолоко")

54. ТзОВ "Радивилівмолоко" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу доводи позивача не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні скарги ФОП Ніколаєва Д. Б. в повному обсязі, а оскаржені судові рішення залишити без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися станом на момент його укладення. Станом на 18.06.2015 (дату проведення другого повторного аукціону з реалізації майна банкрута) ПП "Кольортех" не мало обмежень щодо реалізації цілісного майнового комплексу на користь ПП "Даві Буд";

- судові рішення у справі № 5019/592/12 не стосувалися прав та інтересів Ніколаєва Д. Б. , а встановлені в них обставини не призвели до жодного реального результату, який був би спрямований на відновлення чи захист прав позивача;

- суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 14.07.2015. Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо неможливості задоволення позову та захисту прав позивача в обраний ним спосіб, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання права власності (реєстрації прав власності) на 62,23 % цілісного майнового комплексу;

- твердження позивача про те, що оспорюваний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків не відповідає дійсності, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження користування і володіння спірним майном;

- факт добросовісності набуття ТзОВ "Радивилівмолоко" права власності на спірний цілісний майновий комплекс не спростовується посиланням на обставини, що до укладення оспорюваного договору укладалися договори оренди приміщень цілісного майнового комплексу, оскільки зазначені договори оренди є нікчемними;

- позивачем на підтвердження обставин укладення оспорюваного договору за наявності злочинної домовленості відповідачів не надано жодних доказів.

(Ліквідатор Михайловський С. В., ПП "Кольортех")

55. Ліквідатор Михайловський С. В., ПП "Кольортех" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу вважають доводи скарги позивача необґрунтованими, зазначаючи, що скаржником не наведено конкретних норм права, які невірно застосували суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях, а незгода з оцінкою встановлених судам обставин не є підставою для перегляду їх в касаційному порядку судом касаційної інстанції.

56. Вирішуючи наведене в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо ефективності обраного способу захисту та відновлення порушеного права позивачем

57. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

58. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

59. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

60. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

61. Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

62. У рішенні ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

63. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

64. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

65. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (див. висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

66. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між ПП "Даві Буд" - переможцем проведеного у справі про банкрутство аукціону, результати якого й укладений за його наслідком договір визнані судом недійсними, як продавцем та ТзОВ "Радивилівмолоко" як покупцем.

67. Підставою заявлених вимог позивач фактично визначив обставини: 1) визнання судом недійсним результатів аукціону від 18.06.2015 й укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 18.06.2015 № 01-06/15/К; 2) визнання за ним на підставі рішення суду від 14.08.2018 у справі № 5029/592/12 прав покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з 12.06.2012 в частині 62,23 % вартості цілісного майнового комплексу; 3) неможливості реалізації прав власника на спірне майно, яке зареєстроване за відповідачем 1.

68. Натомість обставини набуття позивачем з 12.06.2012 за основним договором купівлі-продажу права на цілісний майновий комплекс в частині 62,23 % його вартості наразі не визнаються відповідачем 1 (ТзОВ "Радивилівмолоко"), який придбав цілісний майновий комплекс у переможця аукціону (ПП "Даві Буд"), результати якого та укладений за його наслідком договір купівлі-продажу визнанні судом недійсними.

69. Суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи відсутні докази визнання права власності (реєстрації права власності) на 62,23 % цілісного майнового комплексу за позивачем (ФОП Ніколаєвим Д. Б.).

70. Водночас, як суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у рішенні суду від 14.08.2018 у справі № 5029/592/12 встановлені преюдиційні обставини щодо набуття позивачем з 12.06.2012 прав покупця на цілісний майновий комплекс у розмірі 62,23 % від його вартості.

71. Суд неодноразово звертав увагу, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно (див. постанови Верховного Суду України від 07.11.2012 у справі № 6-107цс12, від 04.12.2012 у справі № 26/133, від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 910/16594/15, від 04.06.2019 у справі № 5/112-Б-10).

72. Застосування судом зазначеного способу захисту прав не породжує у такої особи права власності, як нового права, а лише підтверджує належне їй право власності, яке набуте нею на законних підставах, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами.

73. Факт державної реєстрації права власності на спірне майно за іншою особою підтверджує те, що законний власник не може в повному обсязі володіти належним йому майном, а право володіння є складовою частиною права власності.

74. Проте за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

75. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

76. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).

77. Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України таку вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно.

78. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

79. Суд ураховує, що віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому разі такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо (див. позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21, від 14.12.2021 у справі № 904/3214/18).

80. Ураховуючи наведене, права та законні інтереси особи (власника майна), можуть бути поновлені, поряд із задоволенням позовних вимог про віндикацію майна в порядку статті 388 ЦК України, шляхом визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт на підставі статті 392 ЦК України (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 910/16594/15, від 04.06.2019 у справі № 5/112-Б-10).

81. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

82. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

83. Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб.

84. Вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

85. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

86. За наведеного вище, звернення позивача задля захисту та подальшого відновлення його порушеного права на спірне майно з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між ПП "Даві Буд" - переможцем проведеного у справі про банкрутство аукціону від 18.06.2015 (результати якого й укладений за його наслідком договір визнані судом недійсними) як продавцем та ТзОВ "Радивилівмолоко" як покупцем не може вважатися таким, що забезпечує захист, а відтак і сприяє відновленню його права на відповідне майно, оскільки 1) наразі право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано за відповідачем 1 та ним не визнається наявність права позивача на таке майно, а 2) для витребування майна від набувача відсутня необхідність визнання недійсними наступних договорів щодо майна, адже власник згідно статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

87. Тож обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не лише не сприяє, а й потребує від нього надалі вжиття додаткових заходів (в тому числі ініціювання спорів) та дій для відновлення його права на таке майно, що в цілому не відповідає завданням господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи.

88. Суд вкотре звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

89. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

90. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови позивачу у задоволенні позову з підстав обрання ним неефективного способу захисту своїх прав.

91. Визначення способу захисту порушеного права є невід`ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов`язком суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

92. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19, від 08.07.2021 у справі № 918/56/20(918/1185/20)).

93. З огляду на викладене, доводи скаржника щодо обґрунтованості заявленого ним позову та наявності підстав для задоволення його вимог є помилковими, такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та наведеним вище висновкам суду касаційної інстанції.

94. Водночас наведене не позбавляє права позивача, з урахуванням висновків викладених у цій постанові, на звернення з позовом до суду щодо захисту стверджуваного ним порушеного права у спосіб, який забезпечує ефективне відновлення порушеного права. У цьому разі, судам під час надання оцінки та вирішення питання дотримання позивачем строку у межах якого ним було реалізоване звернення до суду з вимогою про захист своїх прав (позовної давності) та з`ясуванні обставин поважності спливу позовної давності (у разі такого) належить зважати на обставини та вчиненні до цього позивачем заходи (звернення із вимогами про реєстрацію права власності на спірне майно, судові спори щодо майна ініційовані позивачем тощо), спрямовані на відновлення його порушеного права.

Щодо суті касаційної скарги

95. Доводи ФОП Ніколаєва Д. Б. наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржених рішень судів попередніх інстанцій.

96. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

99. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

100. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду