ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 208/2938/14-ц

Описова частина

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення у справі № 208/2938/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що 08 грудня 2015 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 лютого 2006 року.

За нотаріально посвідченим договором від 17 липня 2020 року первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за зазначеним кредитним договором разом з усіма додатками до нього, додатковими договорами, договорами поруки, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, зокрема за договором поруки б/н від 16 лютого 2006 року, який укладено між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2

Під час перевірки кредитної справи щодо позичальника ОСОБА_1 виявлено, що банк отримав рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/2938/14-ц від 12 вересня 2014 року, проте виконавчі листи або постанови про відкриття виконавчих проваджень, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у цій справі не виявлені.

Отже, виконавче провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року у справі № 208/2938/14-ц про примусове стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості не відкрито.

Оригінали виконавчих листів № 208/2938/14-ц (№ 2/208/1389/14) в наглядовій кредитній справі позичальника ОСОБА_1 , яка передана новому кредитору, відсутні.

Вважає, що, оскільки зазначені виконавчі документи не перебувають на виконанні, вони втрачені при пересилці.

Таким чином, фактично виконавчий лист не отриманий, а строк його пред`явлення до повторного виконання пропущений.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», не маючи статусу стягувача у виконавчому провадженні, не має можливості реалізувати своє право на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Посилаючись на наведене, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило суд:

- замінити сторону стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому листі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року у справі № 208/2938/14-ц про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікатів виконавчих листів у справі № 208/2938/14-ц;

- видати дублікати виконавчих листів про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з рішенням суду у справі № 208/2938/14-ц, зазначивши у них нового стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2021 року у складі судді Івченко Т. П. заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред`явлення задоволено частково.

Замінено вибулого стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» щодо виконання рішення у справі № 208/2938/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено строк на пред`явлення виконавчого листа № 208/2938/14-ц за рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2008 року.

В іншій частині в задоволені заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 серпня 2021 року ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 січня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення задоволено частково.

Замінено вибулого стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» щодо виконання рішення у справі № 208/2938/14-ц.

Поновлено строк на пред`явлення виконавчого листа № 208/2938/14-ц за рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2008 року.

В іншій частині в задоволені заяви відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю заявником, що саме він наразі виступає стягувачем у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дійшовши висновку про поважність причин пропуску заявником строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, апеляційний суд поновив його, проте відмовив у видачі дубліката виконавчого документа через недоведеність заявником втрати його оригіналу.

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Юрочкін Ю. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви.

Суд апеляційної інстанції не досліджував питання про наявність чи відсутність виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 та про необґрунтованість заміни стягувача за виконавчим листом з урахуванням того, що виконавчий лист втратив виконавчу давність, що може стати підставою для видачі нового виконавчого листа судом першої інстанції новому кредитору з порушенням строку для його пред`явлення.

Вважає, що апеляційний суд не перевірив обставини наявності чи відсутності виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , не залучив до розгляду справи відповідний орган державної виконавчої служби.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 05 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року (в частині щодо поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа) в справі № 208/2938/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі в частині щодо видачі дублікату виконавчого листа та заміни стягувача.

Витребувано з Заводського районного суду міста Дніпродзержинська справу № 208/2938/14-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків для його пред`явлення, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року справу № 208/2938/14-ц призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року у справі № 208/2938/14 частково задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР у розмірі 8 014, 74 дол. США, що еквівалентно 40 866,29 грн. Рішення набрало законної сили.

Виконавче провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року у справі № 208/2938/14-ц про примусове стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відкрито.

За нотаріально посвідченим договором 17 липня 2020 року первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін і доповнень, що є невід`ємними частинами, зокрема й за договором поруки від 16 лютого 2006 року, укладеним із ОСОБА_2

Посилаючись на те, що внаслідок укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є правонаступником стягувача (новим кредитором) та набуло прав вимоги до боржника за кредитним договором від 16 лютого 2006 року, заявник просив замінити сторону у виконавчому листі для подальшого його пред`явлення до виконання.

Обґрунтовуючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, заявник посилався на поважність причин пропуску такого строку, зокрема у стягувача була відсутня інформація щодо місцезнаходження та стану виконавчого листа.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року (в частині щодо видачі дублікату виконавчого листа та заміни стягувача) є посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не містить доводів щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа, тому відповідно частини першої статті 400 ЦПК України в цій частині судове рішення апеляційного суду в касаційному порядку не переглядається.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що 17 липня 2020 року укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право грошової вимоги відносно боржників ПАТ «КБ «Надра», у тому числі відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР та договором поруки від 16 лютого 2006 року.

Також установлено, що виконавче провадження за виданим судом першої інстанції виконавчим листом у цій справі на момент звернення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до суду з заявою про заміну стягувача не відкрито.

Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР, та ОСОБА_5 - за договором поруки від 16 лютого 2006 року, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах та набуття заявником права порушувати питання про заміну сторони стягувача у виконавчому документі (процесуальне правонаступництво).

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом та додаткового правового аналізу не потребують.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,