ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 716/1071/15-ц

Інформація про рух справи у судах

У серпні 2015 року прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовами, з подальшою зміною їх підстав, до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державна інспекція сільського господарства у Чернівецькій області, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки.

Ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області позови прокурора об`єднано в одне провадження та присвоєно справі № 716/1071/15-ц.

Ухвалами Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2022 року та від 14 червня 2022 року за клопотанням керівника Чернівецької окружної прокуратури залучено до участі у справах Чернівецьку окружну прокуратуру, як правонаступника прокуратури Заставнівського району Чернівецької області.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2022 року провадження у цивільній справі за позовними заявами керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державна інспекція сільського господарства у Чернівецькій області, про визнання недійсними наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки закрито.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави задоволено, ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С. Г., задоволено. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 грудня

2022 року скасовано, а ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 жовтня 2022 року залишено в силі.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С. Г., подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання щодо стягнення з Чернівецької окружної прокуратури судового збору в розмірі 5 512 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн, з яких: 12 000 грн понесених в суді апеляційної інстанції та 20 000 грн в суді касаційної інстанції.

Заява обґрунтована тим, що у відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу прокурора було викладено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, понесених відповідачем в апеляційному суді. Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 було викладено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, понесених заявником в суді касаційної інстанції, та сплаченого за подання касаційної скарги судового збору в розмірі 5 512 грн.

Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року не було вирішено питання розподілу цих судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Щодо стягнення судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 при поданні касаційної скарги сплатив судовий збір в сумі

5 512 грн, що підтверджено квитанцією від 16 січня 2023 року.

Разом з тим судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на

01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, встановлений законом розмір судового збору за подану ОСОБА_1 касаційну скаргу становив 536,80 грн (із розрахунку (2 684 грн х 0,2, де 2 684 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року).

Оскільки постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та розгляд справи завершено, із Чернівецької окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі, тобто 536,80 грн.

Щодо надміру сплаченого ОСОБА_1 судового збору, то ця сума підлягає поверненню особі, яка сплатила судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником ОСОБА_1 у розглядуваній справі є адвокат Попова-Завгородня С. Г., яка діє на підставі ордеру, договору про надання правничої допомоги від 28 січня 2022 року та додаткових угод від 23 листопада 2022 року та від 09 січня 2023 року до вказаного договору.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі

№ 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С. Г., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, долучивши до неї, зокрема додаткові угоди від 23 листопада 2022 року та від 09 січня 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 28 січня 2022 року.

Разом із тим ні в суді апеляційної інстанції, ні в касаційному суді ОСОБА_1 та/або його представник доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не надавали, як і не робили заяв про те, що ці докази будуть подані у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Тобто, у цій справі заявником під час апеляційного та касаційного перегляду справи не вказано про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судових рішень апеляційним судом та касаційним судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 або його представника про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення апеляційним судом та касаційним судом судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 грн.

Верховний Суд у постанові (додатковій) від 30 листопада 2022 року в справі № 728/2519/21 звертав увагу, що посилання в касаційній скарзі на розмір витрат, які сторона планує понести у зв`язку з касаційним переглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові (додатковій) від 14 грудня 2022 року в справі № 225/890/21.

Керуючись статтями 127, 133, 137, 141, 270, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду