ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 309/4282/16-ц

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на землю, скасування реєстрації державного акту, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що згідно договору купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н. І., ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля - навіс для сіна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 963,0 кв. м. 03 серпня 2009 року позивачу виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 430040, площею 0,2270 га, на якій знаходиться належна йому вищевказана нежитлова будівля. У травні 2016 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 самовільно, без відома та дозволу позивача захопив належну позивачу на праві власності земельну ділянку, розгородив металеву сітку (паркан), встановив ворота з колодицею, встановив на ділянці металевий вагончик та металеву вишку, проводить на вказаній земельній ділянці якусь господарську діяльність. На вимогу позивача пояснити, чому ОСОБА_2 захопив належну позивачу земельну ділянку, відповідач вказав, що земельна ділянка належить йому і він її отримав у спадок від своєї матері ОСОБА_4 (державний акт на право приватної власності на землю серії Р4 № 056516, який видано ОСОБА_4 ). Вимоги позивача про звільнення земельної ділянки від металевої вишки, металевого вагончика, знесення встановлених воріт з колодицею і приведення ділянки до попереднього стану відповідач не виконує.

ОСОБА_1 вважав, що спірний державний акт виданий матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на належну позивачу земельну ділянку, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно - нежитлова будівля (навіс для сіна), яку він придбав відповідно до договору купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року. Оспорюваний державний акт суперечить державному актові позивача, а дії відповідача ОСОБА_2 порушують права позивача як власника земельної ділянки.

Позивач просив:

визнати недійсним та скасувати державний акт серія Р4 № 056516, виданий 29 грудня 2002 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12378;

скасувати реєстрацію державного акту серія Р4 № 056516 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12378;

зобов`язати ОСОБА_2 знести самовільно встановлені ворота з колодицею на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, площею 0,2270 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 забрати з належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2270 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 металевий вагончик та металеву вишку;

привести належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2270 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки:

виданий ОСОБА_4 спірний державний акт, за наявності сертифікату серії ЗК № 0082113, зареєстрованого 20 березня 1997 року за № 97 на право ОСОБА_4 на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності агроторгового об`єднання «Нарцис» розміром 0,87 га в умовних кадастрових гектарах, не може бути скасований судом з підстав помилок державного органу, допущених при його видачі (не внесення ОСОБА_4 у списки громадян с. Іза на виділення земельних часток (паїв) (додатки № № 1, 2 розпорядження голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Хустської РДА) № 659 від 29 грудня 2002 року), відсутність запису про власника земельної ділянки у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під номером 12378, за яким зареєстрований спірний державний акт). Виправлення вказаних помилок не може покладатися на власника земельної ділянки згідно державного акту, оскільки держава в особі органу державної влади, який видав документ, що посвідчує право на землю особи, гарантує їй право власності на землю, а також гарантує набуття цього права та його реалізацію виключно відповідно до закону, що відповідає нормам статті 14 Конституції України;

розпорядження голови Хустської РДА № 659 від 29 грудня 2002 року, яке було підставою для виготовлення та видачі спірного державного акту, є чинне, тому спірний державний акт виданий на законних підставах. Позивач не ставить перед судом вимогу про визнання вказаного розпорядження недійсним та його скасування;

таким чином, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування спірного державного акту;

позовні вимоги про скасування реєстрації спірного державного акту та зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою є похідними від першої вимоги, тому також задоволенню не підлягають.

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3 , в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального законодавства та з не правильним застосуванням норм матеріального права, судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме:

судами залишено поза увагою, що на спірній земельній ділянці знаходиться належне позивачу на праві власності нерухоме майно (навіс для сіна), а тому, на його думку, відповідно до положень статті 120 ЗК України, він є законним користувачем всієї площі вказаної земельної ділянки в розмірі 0,2270 га;

вказує, що першим власником нежитлової будівлі - навісу для сіна, яка розташована на земельній ділянці позивача, була дружина відповідача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25 листопада 2004 року. Вказана нежитлова будівля за договором купівлі-продажу від 26 листопада 2004 року дружиною відповідача, за згодою відповідача ОСОБА_2 , передана у власність іншим особам, які, в подальшому, передали її позивачу ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року. 23 червня 2016 року, після смерті своєї матері ОСОБА_4 , відповідач подав до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С. І. заяву за № 140 про прийняття спадщини, вказавши як на частину спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , земельну ділянку, що вже перебувала (і продовжує перебувати) у власності позивача ОСОБА_1 і на якій розташоване належне позивачу майно - навіс для сіна. Вважає, що такі дії відповідача ОСОБА_2 грубо порушують як права та інтереси власника - позивача, а також мають суттєвий негативний вплив на засади інституту власності в цілому;

відсутність у списку осіб на виділення земельних часток (паїв) до розпорядження голови Хустської РДА № 659 від 29 грудня 2002 року, на підставі якого було видано спірний державний акт, ОСОБА_4 , що, на думку судів, не є несуттєвою неточністю або помилкою державного органу, є основним підтвердженням того, що ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,19 га не передавалась (не відчужувалася) Хустською РДА. Вказує, що, виходячи з норм статті 116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку (висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12);

судами залишено поза увагою, що наявні у справі докази (листи начальника відділу у Хустському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 21 березня 2019 року № 9-7-0.29-152/113-19 та від 18 грудня 2018 року № 0-7-0.29-1155/113-18) підтверджують безпідставність виготовлення та видачі ОСОБА_4 державного акту на землю серія Р4 № 056516 та правомірність вимоги позивача про визнання недійсним спірного державного акту.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 309/4282/16-ц.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2023 року зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, від 03 лютого 2020 року у справі № 910/16236/18, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, та вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , позивач став власником нежитлової будівлі - навісу для сіна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 963,0 кв. м.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430040, виготовленого 03 серпня 2009 року на підставі розпорядження голови Хустської РДА № 565 від 25 грудня 2007 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2270 га, що розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із відповіддю Ізянської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 12 грудня 2016 року на заяву ОСОБА_1 про порушення його прав як власника земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку надано на ознайомлення державний акт на право власності на землю серії Р4 № 056516, який видано ОСОБА_4 , його померлій матері, яка мешкала в АДРЕСА_2 .

Матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 спірний державний акт на право приватної власності на землю серії Р4 № 056516 від 29 грудня 2002 року, яка розташована на території с. Іза, тваринницька ферма навіс, площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства, був виданий на підставі розпорядження голови Хустської РДА № 659 від 29 грудня 2002 року.

Відповідно до листа начальника відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21 березня 2019 року № 9-7-0.29-152/113-19 правовстановлюючі документи на земельну ділянку (технічна документація та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Р4 № 056516) на ім`я ОСОБА_4 у відділі відсутні.

Відповідно до копії розпорядження голови Хустського РДА № 659 від 29 грудня 2002 року надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам с. Іза за рахунок земельних часток (паїв) згідно додатків № № 1, 2. Пунктом 2 вказаного розпорядження начальника Хустського районного відділу земельних ресурсів зобов`язано видати технічне завдання на виготовлення проектно пошукових робіт та відведення земельних ділянок у натурі, виготовлення технічної документації, виготовлення державних актів на право приватної власності на землю, а також попередити громадян, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється.

У додатках до розпорядження відомостей про надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки за рахунок земельних часток (паїв) немає, хоча відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0082113, зареєстрованого 20 березня 1997 року за № 97, ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_2 , належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності агроторгового об`єднання «Нарцис» розміром 0,87 га в умовних кадастрових гектарах.

Оспорюваний державний акт на право власності на землю серії Р4 № 056516 від 29 грудня 2002 року, виданий ОСОБА_4 , зареєстровано у Книзі записів державних актів за реєстровим номером № 12378, однак відповідно до листа начальника відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 18 грудня 2018 року № 0-7-0.29-1155/113-18 у реєстраційній Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під номером 12378 запис про власника земельної ділянки не вказано.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Громадяни та юридичні особи набували права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акту).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акту).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акту).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, заначено, що: «[…] рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку. […] право власності має абсолютний характер та є непорушним. Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб».

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (частина перша, пункти 5 та 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Підстави позову - цеобставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 у позовній заяві підставами позову вказав, що спірний державний акт суперечить виданому ОСОБА_1 державному акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 430040, площею 0,2270 га, на якій знаходиться належна позивачу нежитлова будівля - навіс для сіна;

суди встановили, що підставою для виготовлення та видачі спірного державного акту є розпорядження голови Хустської РДА № 659 від 29 грудня 2002 року, підписане головою Хустської районної адміністрації Горба М. І., яке на час звернення до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції є чинним і не скасованим, тому спірний державний акт виданий на законних підставах. Розпорядження голови Хустської РДА № 659 від 29 грудня 2002 року позивачем не оспорювалось;

таким чином, з урахуванням підстав позову, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для визнання недійсним спірного державного акту на право приватної власності на землю.

Інші аргументи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення, суд касаційної інстанції не встановив.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду