ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 821/1115/16

Приватне підприємство «Поліекспо» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні, в якому просило стягнути з державного бюджету на його користь пеню в сумі 625562,95 грн. за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду від 29.05.2020 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що суди попередніх інстанцій достеменно не перевірили дотримання позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, як у рішенні суду першої інстанції, так і в рішенні суду апеляційної інстанції, відсутній розрахунок пені, яка підлягає стягненню на користь ПП «Поліекспо» з Державного бюджету України. Натомість долучений платником до матеріалів справи розрахунок суми пені свідчить про неврахування ним строку в 1095 днів при його складенні.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позов ПП «Поліекспо» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області в частині стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 54106,79 грн. за період з 21.04.2013 по 26.06.2013 залишено без розгляду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.12.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Поліекспо» пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 27.06.2013 по 27.11.2015 включно в сумі 262 189,09 грн. В частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Поліекспо» пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 27.06.2013 по 27.11.2015 включно в сумі 309 267,07 грн. відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПП «Поліекспо» звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ПП «Поліекспо» посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 по справі №810/1227/17, від 02.02.2021 по справі №810/1506/17, від 24.04.2019 по справі №808/2758/16, від 28.02.2020 по справі №825/2363/16, від 15.04.2020 по справі № 360/3762/18, від 20.06.2019 по справі №812/94/17, від 15.05.2019 по справі №802/3978/15-а, від 25.03.2020 по справі №808/481/16.

У доводах ПП «Поліекспо» зазначає, що пеня за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розраховується з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України.

У відзиві на касаційну скаргу Головного управління ДПС зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 21.01.2013 за вх. № 9085606503 контролюючим органом було отримано від ПП «Поліекспо» податкову декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яким сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складала в сумі 1 613 549,00 грн.

20.02.2013 за вх. № 9008513875 контролюючим органом було отримано від ПП«Поліекспо» податкову декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яким сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку складала 1 717 925 ,00 грн.

За результатами документальних позапланових виїзної перевірок ПП «Поліекспо» з питання правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року, Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області було складено довідку від 07.02.2013 року за № 906/15.4/19236745 якою не встановлено порушень при відображенні ПП «Поліекспо» у деклараціях за грудень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 613 549,00 гривень, а також довідку від 04.04.2013 року за №2085/15.4/19236745, якою не встановлено порушень при відображенні ПП «Поліекспо» у деклараціях за січень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 717 925 ,00 грн.

26.06.2013 відповідно до платіжного доручення № 141 на банківський рахунок ПП «Поліекспо» було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року в сумі 1 008 537,32 грн.

26.06.2013 відповідно до платіжного доручення № 156 на банківський рахунок ПП «Поліекспо» було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року в сумі 1 034 165,19 грн.

27.11.2015 відповідно до платіжного доручення № 36216 на банківський рахунок ПП «Поліекспо» було перераховано з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 360 655,00 гривень на виконання виконавчого листа суду від 30.09.2014 по справі № 821/1521/13-а та висновку ДКСУ від 27.11.2015 № 514 щодо відшкодування сум ПДВ.

Несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та враховуючи, що в повному обсязі зазначені суми податку на додану вартість були відшкодовані ПП «Поліекспо» лише 27.11.2015, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Як встановлено судами, відповідно до наданого представником позивача розрахунку пені вищевказана сума пені складається із:

- суми пені у розмірі 266 104,53 грн. ( 294 005,52 - 27 900,99 ( заявлена поза межами 1095 днів), нарахованої за період з 27.06.2013 по 27.11.2015 на залишок невідшкодованої суми бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2012 року станом на 27.06.2013 у розмірі 605 011,68 грн.;

- суми пені у розмірі 305 351,63 грн. ( 331 557,43 - 26 205,80 (заявлена поза межами 1095 днів), нарахованої за період з 27.06.2013 по 27.11.2015 на залишок невідшкодованої суми бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2013 року станом на 27.06.2013 у розмірі 683 759,81 грн.

При нарахуванні спірної суми пені позивачем було застосовано облікову ставку Національного банку України, встановлену відповідними рішеннями правління Національного банку України за період з 27.06.2013 по 27.11.2015 відповідно у розмірі від 7 % до 22 %.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що вірним є розрахунок суми пені за формулою: (сума бюджетної заборгованості) х (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 % : 365 днів х (кількість днів прострочення).

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №820/1750/18, від 25.03.2020 по справі №808/481/16, від 02.02.2021 по справі №810/1506/17, від 02.06.2021 по справі №1.380.2019.004395, від 29.11.2021 по справі № 420/4252/19, від 12.07.2023 по справі № 640/14076/21, пеня розраховується виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України за відповідний період.

Поряд із цим, Верховний Суд зважає на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Разом з тим, наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України судами першої та апеляційної інстанції не перевірявся та оцінки надано йому не було.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -