ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № ЗП/620/4/23

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВГ Транс» (далі - заявник, ТОВ «СВГ Транс») до подання позовної заяви звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило зупинити дію індивідуальних актів, а саме:

- розпорядження Головного управлінням ДПС у Чернігівській області №136/Р від 07.04.2023 в частині анулювання ліцензії №25260314201900197, термін дії з 12.07.2019 до 12.07.2024, виданої ТОВ «СВГ Транс» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Чернігів, вул. Кільцева, 7;

- розпорядження Головного управлінням ДПС у Чернігівській області №322/Р від 07.12.2022 в частині анулювання ліцензії №25260314201900198, термін дії з 12.07.2019 до 12.07.2024, виданої ТОВ «СВГ Транс» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Чернігів., вул. Мазепи, 76/А;

- розпорядження Головного управлінням ДПС у Чернігівській області №137/Р від 07.04.2023 в частині анулювання ліцензії №25260314201900199, термін дії з 12.07.2019 до 12.07.2024, виданої ТОВ «СВГ Транс» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: м. Чернігів, вул. Малиновського, 36/А.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, оскільки заявник є власником автозаправних станцій та торгівля пальним є його основним видом діяльності, у зв`язку з чим дія зазначених розпоряджень позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати дохід та прибуток. Зазначені обставини, на думку заявника, призведуть до скрутного фінансового становища та утворять ризик ініціювання процедури банкрутства, оскільки заявник не може виконувати зобов`язання за договорами/контрактами перед своїми контрагентами, виплачувати заробітну плату своїм працівникам, сплачувати податки та збори.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, заяву ТОВ «СВГ Транс» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що заявник довів існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки можливість здійснення ним господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності заявника, що тягне за собою такі наслідки як: припинення функціонування та демонтаж автозаправних станцій; неможливість виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань; втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати працівникам та їх звільнення; не надходження податків до бюджету, виникнення загрози ініціювання процедури банкрутства підприємства.

З огляду на зазначене суди дійшли висновку, що спірними розпорядженнями фактично зупинено господарську діяльність позивача, і дія цих розпоряджень в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до прийняття судом рішення по суті справи може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - скаржник, податковий орган) подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті та функціям заходів забезпечення позову, що визначені у процесуальних нормах.

Окрім цього, скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій зазначили, що вони не виявили ознак очевидної протиправності спірних розпоряджень про анулювання ліцензії, що додатково свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Головне управління ДПС у Чернігівській області також зазначає, що процесуальні норми зобов`язують особу, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, у десятиденний термін звернутися до суду з відповідною позовною заявою, але така позовна заява так і не була подана.

ТОВ "СВГ Транс" не скористалося правом на подання відзиву.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «СВГ Транс» є оптова та роздрібна торгівля пальним, у зв`язку з чим останнім було отримано відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Такі ліцензії було анульовано згідно з відповідними розпорядженнями Головного управління ДПС у Чернігівській області, які ТОВ «СВГ Транс» має намір оскаржити у судовому порядку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону № 481/95-ВР).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з продажу пального.

Надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірного у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просив заявник, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що спірні розпорядження набрали чинності та створюють конкретні правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснювати господарську діяльність позивача до моменту перевірки правомірності прийняття розпоряджень у судовому порядку.

При цьому, за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки анулювання ліцензії може призвести до незворотних наслідків у вигляді втрати прибутку, ділової репутації, неможливості виплати заробітної плати та уведення простою.

Суди попередніх інстанцій також правильно зауважили, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що у світлі конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право торгівлі пальним.

Окрім цього, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

Посилання скаржника на неподання заявником відповідної позовної заяви у десятиденний термін з моменту постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову є неприйнятними, оскільки факт неподання позовної заяви жодним чином не впливає на висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття таких заходів. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального та процесуального права під час визначення необхідності вжиття заходів забезпечення позову, тоді як неподання позовної заяви не є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій під час касаційного розгляду справи, оскільки таке питання вирішується судом, який вжив відповідні заходи забезпечення позову.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд