ПОСТАНОВА
судді-доповідача Блажівської Н. Є.,
суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М., представника Позивача: Залунін К.В., представника Відповідача: Стець А.О., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (суддя Царікова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року (головуюча суддя Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (надалі - Позивач, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - Відповідач, скаржник) від 31 березня 2023 року №50/32-00-04-03-01 про анулювання реєстрації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки;
- зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків поновити реєстрацію ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки з 02 травня 2022 року шляхом включення ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» до реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що з 2 травня 2022 року ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» зареєстроване платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки, однак Відповідач безпідставно анулював реєстрацію платника згідно з оскаржуваним рішенням. Покликаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 24 січня 2019 року у справі №805/221/16-а, Позивач наполягав, що у його діях відсутній склад податкового правопорушення у розумінні статті 109 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки нормою абзацу 5 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачене звільнення від будь-якої юридичної відповідальності, у тому числі від відповідальності у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку, у разі несвоєчасного виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу до оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки. Саме за цей період у Позивача виникла заборгованість, яку контролюючий орган протиправно обліковував як податковий борг із неправомірним зарахуванням поточних податкових платежів, граничні строки сплати яких настали після переходу до оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки та які були сплачені Позивачем своєчасно та у межах граничних строків їх сплати.
Також Позивач зазначав про відсутність гербової печатки контролюючого органу, а також зауважував на прийнятті оскаржуваного рішення на підставі доповідної записки від 29 березня 2023 року №2876/32-00-04-03-01, а не на підставі акта перевірки, чим також, як вважає Позивач, порушені його право на надання заперечень до акта перевірки. Наголошуючи на відсутності заборгованості по податкам і зборам після обрання ним особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки Позивач просив визнати спірне рішення протиправним та його скасувати.
Разом із позовною заявою ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31 березня 2023 року №50/32-00-04-03-01 з дати його винесення до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову Позивач обґрунтовував тим, що анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки має наслідком зміну системи оподаткування, відтак Позивач стає платником податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому має включати у вартість товарів податок на додану вартість, реєструвати податкові накладні та змінити формат розрахункового документа - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ». Позивач не виявляв наміру зміни системи оподаткування, а тому наполягав на тому, що внаслідок оскаржуваного рішення існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності Позивача, у зв`язку з застосування штрафних санкцій, зокрема, щодо сплати податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних. Позивач наголошує, що ці обставини можуть призвести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів Позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою від 31 травня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про забезпечення позову у цій справі та зупинив дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 31 березня 2023 року №50/32-00-04-03-01 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, з дати його винесення до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/11784/23.
Постановою від 20 липня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд цю ухвалу залишив без змін.
Приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зокрема, виходили з того, що:
- прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача у вигляді зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій до ухвалення рішення суду у цій справі.
- невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів Позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки призводить до негативних наслідків для Позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на Позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів Позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
- завдана Позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності буде значно більшою, аніж внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зупинення господарської діяльності Позивача призведе до незворотних наслідків, а відновлення ділових зв`язків, нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення на усій території України правового режиму воєнного стану, що зумовило погіршення умов ведення бізнесу, потягне за собою потребу значних зусиль і витрат у разі задоволення вимог Позивача по суті спору у цій справі.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та доводів Відповідача
У касаційній скарзі Відповідач стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, які просить скасувати ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі.
Відповідач переконаний, що судами обох інстанцій не у повній мірі проаналізована співмірність застосування відповідних заходів у формі зупинення спірного рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки, оскільки узяті до уваги лише негативні наслідки, які можуть потенційно виникнути у Позивача, але без урахування та аналізу наслідків для загальнодержавного бюджету.
Посилаючись на норми статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), скаржник зауважує, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення та підстави його застосування, а також може визначити порядок виконання цієї ухвали. Водночас, положеннями статей 298-299 ПК України не передбачають поновлення реєстрації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платника єдиного податку ІІІ групи за ставкою 2 відсотки (шляхом включення до реєстру платників єдиного податку) на підставі рішення суду, що залишилось не врахованим судами обох інстанцій.
Відповідач також звертає увагу й на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків Верховного Суду у постановах:
- від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 про те, що вжиті заходи забезпечення позову мають бути співмірними з позовними вимогами та адекватними;
- від 1 червня 2022 року у справі №380/4273/21, де Суд висловився про те, що надаючи оцінку доводам щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суду слід з`ясувати зв`язок ініційованого заходу і предмету заявленого позову, зокрема, чи спроможним такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення, а також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направленні на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними;
- від 3 жовтня 2018 року у справі №826/5233/18 про те, що заявник має обґрунтувати необхідність застосування заходів забезпечення позову й підтвердити відповідні обставини належними доказами.
1.4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу, а також доводів Позивача
Позивач у відзиві на касаційну скаргу наполягає на тому, що відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України починаючи з 24 лютого 2022 року, з дня переходу платників податків на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки і протягом 60 календарних днів з дня повернення на загальну систему оподаткування підстави для виникнення у платника податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України відсутні. На думку Позивача, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку тому, що заборгованість Позивача виникла під час воєнного стану та по зобов`язанням, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року, тому строки сплати по зобов`язанням не настали. Натомість податковий орган неправомірно зараховував сплачені поточні податкові платежі, граничні строки сплати яких настали після переходу на спрощену систему та які були сплачені Позивачем своєчасно, в рахунок погашення неіснуючого боргу. При цьому Позивач звертає увагу на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у цій справі заявлені позовні вимоги Позивача задоволено у повному обсязі.
Також Позивач переконаний у тому, що в оскаржуваних судових рішеннях судами обох інстанцій достатньо проаналізовані та надана належна оцінка заподіянню шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у цій справі у вигляді повної зупинки господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій, розірванням договірних відносин, вивільненням працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, враховано й можливість настання негативних наслідків і для контрагентів Позивача у вигляді безпідставно сформованого податкового кредиту. Натомість застосування заходів забезпечення позову нівелює ці ризики. Такі висновки судів, на думку Позивача, відповідають правовій позиції Верховного Суду у постановах від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21 та від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21.
Отже, як зазначає Позивач, судами попередніх інстанцій зроблені обґрунтовані висновки про те, що обраний Позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Тому Позивач вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими і законними, які просить залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.
2. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також арґументи у відзиві на касаційну скаргу, додаткових поясненнях, заслухавши учасників справи у судовому засіданні та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведені праві висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №600/1531/23-а.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного рішення Відповідач анулював реєстрацію Позивача як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2%.
Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК України.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
За наслідками оцінки наведених Позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки Позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності товариства, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів Позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів Позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди не врахували відповідних правових висновків.
Втім, підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень не врахували позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.
Висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на які зробив Відповідач посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
2.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, а також те, що Позивач довів необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, у суду відсутні підстави вважати відповідно до викладених у касаційний скарзі доводів, що застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України. У суду касаційної інстанції й немає підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про існування підстав для забезпечення позову допустили порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування відповідних судових рішень. Відтак, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій- без змін.
Керуючись статтями 344, 350, 355, 359 КАС України, Суд